Рішення № 55967794, 15.02.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/12096/15-ц

Провадження №2/761/659/2016

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 лютого 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Малинникова О.Ф.

при секретарі - Данилевській Є.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного банку «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа (поручитель) ОСОБА_4 про розірвання кредитного договору, -

встановив:

У квітні 2015 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного банку "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа (поручитель) ОСОБА_4 про розірвання кредитного договору.

Позивач зазначив, що 8 вересня 2008 року між ним та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», (назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» далі Банк) укладено кредитний договір № 22032124031, згідно із яким він отримав у кредит 35 000 дол. США, що в еквіваленті до національної валюти складало суму 169 778 грн. на той час.

В процесі правовідносин між банком та Позивачем відбулася істотна зміна обставин, передбачена ст. 652 ЦК України, яка передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути розірваний.

Так, станом на даний момент порівняно з днем укладення Кредитного договору відбулася істотна зміна обставин стосовно зміни курсу гривні до долара США, що призвело до збільшення щомісячних внесків у порівнянні з початковими умовами кредитного договору. Таким чином, загальна сума боргу (35 000 + 19 746 = 54 746 дол. США з урахуванням 13,8 % річних за 7 років) з 265 566 грн. зросла до 421 551 грн..

Крім того, майновий стан Позичальника та поручителя різко погіршився. У вересні 2009 року Позивач потрапив у дорожню аварію, переніс кілька хірургічних операцій впродовж 80 днів залишався непрацездатним, що підтверджують медичні документи, а згодом внаслідок отриманих травм, позивач втратив високооплачувану роботу. Стан здоров'я Позивача не відновився, тому не має можливості заробляти гроші для погашення боргу.

Поручитель (третя особа) у 2012 році також втратила роботу і на сьогодні є малозабезпеченим пенсіонером.

Однак на протязі всього часу з 08.10.2008 року по 21.09.2011 року Позивач регулярно і в повному обсязі здійснював погашення кредиту. З кінця 2011 року та на початку 2012 року, враховуючи відсутність постійної роботи, виплати по кредиту стали нерегулярними. Останній валютний транш було здійснено Позивачем 12.07.2012 року, за рахунок останніх сімейних заощаджень.

Відповідач у зазначений період, не дивлячись на неодноразові звернення Позивача, не здійснив реструктуризації кредитної заборгованості, незважаючи на те, що розмір щомісячного платежу вже на початку 2009 року в 1,57 рази перевищував попередньо заплановану суму та становив більше половини заробітної плати Позивача.

Таким чином, Позичальник і Поручитель за Кредитним договором, незалежно від власної волі, опинилися за межею бідності.

Станом на 12.07.2012 року на погашення кредиту Позивачем вже сплачено 187 936 грн., що перевищує на 18 158 грн., суму, яка була взята у кредит, та складає 70,8 % від суми, яку Позивач повинен був виплатити банку за початковими умовами Кредитного договору впродовж 7 років.

Враховуючи відсутність у Відповідача жодних витрат чи збитків за Кредитним зговором, справедливий розподіл між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням Кредитного договору, при його розірванні внаслідок істотної зміни обставин, як наслідок розірвання повинен передбачати повне припинення зобов'язань сторін по Кредитному договору.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив.

1. Розірвати кредитний договір від 08.09.2008 № 22032124031, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» у особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «РайффайзенБанк Аваль».

2. Наслідком розірвання кредитного договору від 08.09.2008 № 22032124031 визначити припинення зобов'язань його сторін, а також припинення договорів застави та поруки, які забезпечують виконання зазначеного кредитного договору.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на те, що обставини, викладені у позовній заяві, письмових поясненнях, підтверджені матеріалами справи.

Представник відповідача Публічного акціонерного банку "Райффайзен Банк Аваль", заперечив проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи ОСОБА_4 підтримала позовні вимоги позивача ОСОБА_1 та зазначила, що 8 вересня 2008 році під час підписання кредитного договору № 22032124031 між позичальником ОСОБА_1 та ПАТ «Райфайзен Банк Аваль», при обговоренні умов кредиту, а саме, пункту 8.7 кредитного договору «про ризики, пов'язані з істотною зміною обставин», позичальник ОСОБА_1 і ОСОБА_4, як його поручитель, істотною зміною обставин, з якої при підписанні договора вони виходили, вважали можливе зменшення заробітної плати ОСОБА_1 на 10-20 відсотків, що могло бути пов'язане із зменшенням інтенсивності праці чи скороченням робочого тижня, а також можливу зміну курсу долара з 4,87 грн. за долар при укладені договору, не більше, ніж на 10-20 відсотків впродовж 7 років. Але в зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин всесвітньою економічною кризою та втратою ОСОБА_4, постійної роботи в наслідок отримання нею травм після ДТП вчасно виплачувати заборгованість по кредитному договору вона не має можливості. Тому зверталась не одноразово до адміністрації банку з заявами про реструктуризацію боргу. Банк надавав відписки, з яких видно небажання керівництва вирішити питання погашення кредиту шляхом мирних перемовин.

05.04.2013 року позивачем була написана заява про розірвання кредитного договору № 22032124031 Голові правліннія ВАТ «Райфайзен Банк Аваль». Як пояснила представник третьої особи, ця заява залишилась без відповіді. Доатково представник третьої особи зазначила, що на день написання заяви борг по договору виплачений банку на 73,4 %.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, представника третьої особи, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, між позичальником ОСОБА_1 та ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» 8 вересня 2008 року підписано кредитний договір № 22032124031.

Згідно з кредитним договором Позивачем було взято в кредит 35 тис. дол. США, що в еквіваленті до національної валюти складало суму 169 778 грн.

Звертаючись до суду з позовом про розірвання кредитного договору № 22032124031 від 8 вересня 2008 року, позивач посилалась на те, що між банком та Позивачем відбулася істотна зміна обставин, тому відповідно до ст. 652 ЦК України, яка передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони. Зазначає що, станом на даний момент порівняно з днем укладення Кредитного договору відбулася істотна зміна обставин стосовно зміни курсу гривні до долара США, що призвело до збільшення щомісячних внесків у порівнянні з початковими умовами кредитного договору. Таким чином, загальна сума боргу (35 000 + 19 746 = 54 746 дол. США з урахуванням 13,8 % річних за 7 років) з 265 566 грн. зросла до 421 551 грн.

Позивач посилається у своїй позовній заяві на норми ст. 652 Цивільного кодексу України як підставу для розірвання кредитного договору № 22032124031 від 08.09.2008 р.

Частиною 2 статті 652 ЦК України передбачено, що договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

- в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

- зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

- виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

- із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Судом встановлено, що позивач на час підписання Кредитного договору був дієздатною особою і розумів свої дії. Він мав можливість ознайомитися з усіма умовами Кредитного договору та реалізував своє право підписавши даний договір.

Перед укладенням кредитного договору був ознайомлений із загальними умовами кредитування, погодився на них, наслідком чого, після попереднього ознайомлення позивача із письмовим проектом кредитного договору, стало його укладення.

Тобто ОСОБА_1 були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили його прийняти їх на вкрай невигідних для себе умовах. Укладаючи кредитний договір, він міг з'ясувати на яких умовах договір укладається, та визначити для себе чи сприймає він викладені у договорі умови та чи влаштовують його наміри покладені на нього зобов'язання, у тому числі щодо розрахунку за кредит.

Відповідно до п. 8.7 кредитного договору № 22032124031 від 08.09.2008 року передбачено, що Позичальник свідчить, що всі ризики, пов'язані з істотною зміною обставин, з яких Позичальник виходив при укладені цього договору.

Судом при розгляді цивільної справи № 761/12096/15-ц враховані усні та письмові пояснення надані стороною позивача та представником третьої особи, вивчені всі письмові докази надані сторонами позивача та третьої особи щодо обставин про розірвання кредитного договору № 22032124031 від 08.09.2008 року не находить підстав для задоволення позовних вимог.

Так як виходячи з вище викладеного позивач ОСОБА_1, (Позичальник) при підписанні договору № 22032124031 від 08.09.2008 року засвідчив, що всі ризики, пов'язані з істотною зміною обставин, з яких Позичальник виходив при укладені цього договору.

Обставини, на які посилається позивач в позовній заяві не є підставою для зміни або розірвання цього договору, договору застави, а також невиконання Позичальником зобов'язань за вище вказаним договорами.

Таким чином, відсутні передбачені ст. 652 ЦК України підстави для розірвання кредитного договору.

Також посилання Позичальника на зміну курсу валют, не можуть бути прийняті судом виходячи з наступного: діючим законодавством не передбачений стабільний курс долару США по відношенню до національної валюти України - гривні.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України від 20.05.1999 р, № 679-ХІV "Про Національний банк України", Національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його.

Згідно ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", валютні курси встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України;

Поряд з викладеним, Положенням "Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів", затвердженим Постановою Правління Національного Банку України № 496 від 12.11.2003 р. визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема, долару США установлюється щоденно. Для розрахунку гривні до іноземних валют використовується інформація для котирування іноземних валют станом на останню дату. З викладеного, можна зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, при укладенні Кредитного договору в іноземній валюті (доларах США) сторони договору як (Позичальник, ОСОБА_1, так і Кредитор) усвідомлювали, що курс національної валюти України - гривні по відношенню до долара США не є незмінним, а також, усвідомлювали, що зміна вказаного курсу можливо настане, а тому Позичальник, ОСОБА_1, беручи на себе обов'язки щодо погашення кредиту саме в доларах США, повинен був передбачити та врахувати можливі зміни, зокрема, - підвищення валютного ризику за Кредитним договором.

Окрім того, згідно п. 8.3 Кредитного договору у разі зміни курсу іноземної валюти (валюти кредиту) відносно національної грошової одиниці України, всі валютні ризики несе (позивальник) позивач ОСОБА_1

З підписанням цього договору позивачу ОСОБА_1 відомо що йому розтлумачено (зрозуміло) та він згоден, що зміна курсу іноземної валюти відносно національної грошової одиниці України може призвести до значних збитків та погіршенню фінансового стану позичальника.

Статтею 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільні в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Беручи до уваги вище викладене кредитний договір № 22032124031 від 8 вересня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним банком "Райффайзен Банк Аваль" відповідає внутрішній волі позивача, його було укладено та підписано за згоди двох сторін - Позивача та Відповідача, які досягли згоди щодо істотних умов договору, тому він відповідає нормам чинного законодавства і підстав, які передбачені ст. 652 ЦК України, для його розірвання судом не встановлені.

З огляду на викладене та на підставі: ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст.ст. 192, 203, 215, 216, 524, 538, 625, 626, 627, 652 ч. 1 ст. 1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

У позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного банку «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа (поручитель) ОСОБА_4 про розірвання кредитного договору - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційному суду міста Києва через Шевченківський районний суд м. Києва, який ухвалив оскаржуване рішення.

Суддя: Малинников О.Ф.