Ухвала суду № 55967753, 22.02.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-н-90/16

в справі №760/3243/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2016 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Лазаренко В.В. розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант» нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, зобов'язання виплатити компенсацію за порушення термінів виплати заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В:

18.02.2016 року заявник звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника ДП «Науково-дослідний інститут «Квант» на свою користь нараховану, але не виплачену заробітну плати в розмірі 35504,40 грн. Крім того, просить на підставі ст. 34 Закону України «Про оплату праці» зобов'язати ДП «Науково-дослідний інститут «Квант» виплатити йому компенсацію за порушення термінів її виплати в сумі 11000,00 грн.

Подана позовна заява відповідає вимогам статей 96-98 ЦПК України.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 95 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 96 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 95 ЦПК України, із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 96 ЦПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» від 23.12.2011 N 14, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати (пункт 1 частини першої статті 96 ЦПК) ( 1618-15 ), судовий наказ може бути видано не лише на суму заборгованості із заробітної плати, а й на суму компенсації за порушення строків її виплати, оскільки вона входить до структури заробітної плати (Закон України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР ( 108/95-ВР ) "Про оплату праці", Закон України від 19 жовтня 2000 року N 2050-III ( 2050-14 ) "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати"). До заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо. Не допускається розгляд вимог про стягнення заробітної плати у разі наявності спору щодо розміру заборгованості чи права на її отримання. При цьому частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України ( 322-08 ) визначено, що працівник має право звернутися до суду з вимогою про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

В п. 8 згадоної постанови роз'яснено, що якщо у заяві про видачу судового наказу об'єднано вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суддя ухвалою відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу в частині цих вимог, а щодо вимог, які підлягають розгляду в порядку наказного провадження, - вирішує питання про відкриття наказного провадження.

Як вбачається з матеріалів заяви, заявником не надано доказів на підтвердження заявленого розміру компенсації за порушення строків виплати заробітної плати. Таким чином, в цій частині вимог заявника існує спір про право, що відповідно до положень п. 2 ч. 3 ст. 100 ЦПК України, є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

З огляду на зазначені обставини, а також враховуючи, що вимоги заявника можуть бути розглянуті окремо, суддя приходить до висновку, що в частині вимог заявника про стягнення компенсації за порушення строків виплати заробітної плати має бути відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу, а щодо вимог, про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, то в цій частині вимог у справі належить відкрити наказне провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст. 11, 100, 102 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у прийнятті заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант» про зобов'язання виплатити компенсацію за порушення термінів виплати заробітної плати.

Роз'яснити заявнику право на звернення до суду з відповідною заявою в порядку позовного провадження.

Відкрити провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант» нарахованої, але невиплаченої заробітної плати.

Ухвала може бути оскаржена лише щодо недотримання правил підсудності та щодо відмови у прийнятті заяви до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали, у порядку ч.2 ст.294 ЦПК України. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: