Вирок № 55966731, 18.02.2016, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/1313/16-к

провадження № 1-кп/753/293/16

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2016 р.

Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Заруби П.І.,

за участю секретаря Черленюк В.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12015100020010202 від 20.11.2015 року з угодою про примирення між потерпілим та підозрюваним від 29 січня 2016 року по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, працюючого апаратником в ТОВ «Супермаш», одруженого, з середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, востаннє: 16 липня 2012 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 3, 5 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України до позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією майна, 2 травня 2015 року звільнений по відбуттю покарання,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Котковець В.Н.,

захисника ОСОБА_3,

потерпілого ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_2 приблизно о 13 год. 00 хв. 20 листопада 2015 року, перебуваючи за адресою: м. Київ, пр-т Григоренка, 40 на парковціі супермаркету ТЦ «Епіцентр», повторно, умисно з корисливих мотивів, з метою таємного заволодіння чужим майном, підійшов до автомобіля марки ВАЗ- 2105 д.н.з. НОМЕР_1, що на праві власності належить ОСОБА_4 та скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, ножицями, що мав при собі, пошкодив замок передніх водійських дверей, відкрив двері та проник в салон автомобіля, звідки повторно таємно викрав майно, що належить потерпілому, а саме: рюкзак «Reebok», бежевого кольору, вартістю 200 гривень 00 копійок; GPS навігатор «М:О» вартістю 400 гривень 00 копійок: сонцезахисні окуляри «Spy», вартістю 400 гривень 00 копійок, а всього викрав майна на загальну суму 900 гривень.

За наведених обставин, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_2 своїми умисними діями, вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 185 КК України.

29 січня 2016 року між потерпілим ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_2 було укладено угоду про примирення, у відповідності до вимог ст. 471 КПК України.

Згідно даної угоди сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачений повністю визнав свою винуватість. У зв'язку з поверненням викраденого майна та відсутністю завданої матеріальної шкоди потерпілий відмовляється заявляти цивільний позов. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі із встановленням іспитового строку, терміном на 3 (три) роки. Відповідно до п.п. 2-4 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені статтею 473 КПК України та наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходить з того, що згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду. Відповідно ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим.

Відповідно до ч. 3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, який згідно ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості.

При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права визначені ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.

Потерпілий ОСОБА_4 розуміючи наслідки затвердження угоди роз'яснені судом, просив затвердити вказану угоду, прокурор не заперечував проти затвердження зазначеної угоди.

Ухвалюючи вирок, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 Узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбачених Кримінальним кодексом України.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_2 та призначення останньому узгодженого сторонами покарання.

Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд,

П Р И С У Д И В:

Затвердити угоду про примирення від 29 січня 2016 року між потерпілим ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_2

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі із встановленням іспитового строку, терміном на 3 (три) роки. Відповідно до п.п. 2-4 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 395 КПК України, до Апеляційного суду міста Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно вручити прокурору та засудженому.

СУДДЯ: