Ухвала суду № 55966469, 22.02.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17лютого 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Лисака І. Н.

суддів: Литвинюк І.М., Міцнея В.Ф.,

секретар Вівчарик Н.В.

за участю за участю представника апелянта ОСОБА_1, ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання державного виконавця про заміну сторони у виконавчому провадженні про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 04 січня 2016 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 04 січня 2016 року задоволено подання заступника начальника ВДВС Кіцманського РУЮ про заміну сторони у виконавчому провадженні. Замінено сторону боржника ОСОБА_4 у виконавчому провадженні №40054696 за виконавчим листом №2-2396/2010р. про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 32637,15 гривень боргу та 446,37 гривень судових витрат на ОСОБА_5.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить вищезазначену ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволені подання державного виконавця. Вважає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, мотивація подання та висновки суду ґрунтуються на припущеннях.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить у її задоволенні відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін як таку, що постановлена з дотриманням норм матеріального права в сфері спадкових правовідносин.

справа № 22-ц/794/307/16 р. Головуюча у І інстанції Олексюк Т.І.

категорія: 27 Доповідач Лисак І.Н.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, з наступних підстав.

В силу ч.5 ст.8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Згідно ч.1 ст.378 ЦПК України разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Поняття спадкування, види та склад спадщини регулюються нормами статей 1216-1218 ЦК України, на підставі яких спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням випадків, визначених у ст.1219 цього Кодексу.

Статтею 1268 ЦК України, яка регулює порядок прийняття спадщини, визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1). Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч.3). Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5).

На підставі ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 58 ЦПК України).

В силу абз. 1 ч.1 ст. 60 ЦПК України та ч. 3 цієї норми кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ст.213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Посилання суду першої інстанції на ст.124 Конституції України та ст.14 ЦПК України є декларативними і предмет спору не регулюють, а посилання на ст.1282 ЦК України є безпідставним, по скільки предметом розгляду не є задоволення вимог кредитора до спадкоємців.

Про те, в матеріалах справи міститься довідка виконкому Кіцманської міської ради № 518 від 24.06.2008 року (а.с.9) про те, що до складу сімї спадкодавця, яка проживає разом, входить також ОСОБА_5 Вказана обставина визнається представником апелянта, зміна нею місця проживання до смерті ОСОБА_4 та подання письмової заяви про відмову від спадщини спростовується.

Відповідно до частин 3 та 5 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно рекомендацій Пленуму ВСУ, викладених в п. 27 Постанови від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва

про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК є

правом, а не обов'язком спадкоємця. Відсутність у спадкоємця

свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови

у відкритті провадження у справі. Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого статтею 1297 ЦК, зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про

погашення заборгованості спадкодавця, розмір якої може бути

визначений за правилами статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, твердження апелянта про те, що вона не є правонаступником померлої ОСОБА_4 спростовується матеріалами справи та визнанням нею обставини проживання разом на момент смерті зі спадкодавцем, через що висновки суду першої інстанції про задоволення подання та заміну боржника у виконавчому провадженні правонаступником по суті є вірними.

Встановлення всього кола спадкоємців виходить за межі розгляду подання, по-скільки не позбавляє сторону виконавчого провадження клопотати про заміну або залучення інших учасників виконавчого провадження в майбутньому при їх виявленні.

Відповідно до п. 1) ч.1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 04 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді