Постанова № 559654, 18.01.2007, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2007 року Справа № АС-42/578-06

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Філатов Ю.М., судді Івакіна В.О. , Сіверін В.І.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників:

позивача –Саган В.М., Вьюнник О.Б., Баришевський А.В.

відповідача –Чуб А.М., Кизим Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№4712Х/1-7) на постанову господарського суду Харківської області від 29.11.2006 р. по справі №АС-42/578 -06

за позовом ТОВ «Оскол», м. Куп‘янськ

до Куп‘янської ОДПІ Харківської області, м. Куп’янськ

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

встановила:

Позивач, ТОВ "Оскол", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Куп`янської ОДПІ від 26.09.2006 р. за № 0000322310/3 про визначення податкового зобов`язання з ПДВ на суму 111995 грн., в т.ч. 74663, 0 грн. - основний платіж та 37332,0 грн. штрафних санкцій, №0000702310/3 про визначення податкового зобов`язання з ПДВ на суму 559968,34 грн., в т.ч. 373312,56 грн. основного платежу та 186655,78 грн. штрафних санкцій.

Постановою господарського суду Харківської області по справі № АС-42/578-06 від 29.11.2006 р. (суддя Яризько В.О.) позовні вимоги задоволені. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Куп`янської ОДПІ від 26.09.2006 р. за № 0000322310/3, № 0000702310/3 від 26.09.2006 р.

Відповідач, Куп’янська ОДПІ, з даною постановою не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що при прийнятті судового рішення було порушено норму матеріального права, а саме п. 4.8 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість". Просить скасувати постанову господарського суду Харківської області по справі № АС-42/578-06 від 29.11.2006 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги відповідач обґрунтовує тим, що позивач, в порушення абз.1 пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, абз. 3 п.4.8 ст.4 Закону України від 03.04.97 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами і доповненнями, відніс до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, нараховану на номінальну вартість отриманого векселя, за якою його передано в сумі 447976 грн.( 2239878 грн. (номінальна вартість) х 20%).

Позивач, ТОВ «Оскол», у відзиві на апеляційну скаргу вважає постанову господарського суду Харківської області законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю –доповідача та представників сторін судова колегія встановила, що Куп’янською ОДПІ була проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства позивачем за період з 01.01.05 по 31.12.05.р.

За результатами перевірки складено Акт від 30.03.06 №366/23-31507031, в якому зокрема зазначено, що Позивачем порушено вимоги абз.1 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.4.8 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до заниження ПДВ за червень місяць 2005 р. на суму 74.663,00 грн., в зв’язку з чим було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000322310/0, яким було визначено податкове зобов’язання з ПДВ на суму 111995,0 грн., в т.ч. 74663,0 грн. основний платіж та 37332,0грн. штрафних санкцій. Позивач вказане рішення оскаржив в адміністративному порядку.

За результатами повторної скарги позивачу було додатково донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 559968,34 грн. (373312,56 грн. - основний платіж, 186655,78 грн. - фінансова санкція). Така сума податкового зобов'язання була визначена податковим повідомленням-рішення відповідача від 10.07.06 №0000702310/2.

Не погоджуючись з такими податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ "Оскол" було подано повторну скаргу. Рішенням ДПА України від 20.09.06 №9548/6/25-0515 повторна скарга залишена без змін. При цьому позивачу були направлені спірні податкові повідомлення-рішення відповідача від 26.09.06 №0000322310/3 та №0000702310/3.

Як зазначено в акті перевірки, підставою для такого нарахування став той факт, що ТОВ “Оскол” було укладено з ТОВ “Інторія” договір міни, предметом якого було обмін одного товару (цукру-піску) на інший товар (векселі, емітовані третіми особами). На виконання умов договору міни позивачем було передано товар (цукор-пісок на суму 2239877,80 грн. без ПДВ) та нараховано податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 447975,56 грн.; також у відповідності до зазначеного договору позивачем було отримано товар (векселі, емітовані третіми особами, на суму 2239877,80 грн. без ПДВ) та нараховано податковий кредит з ПДВ у розмірі 447975,56 грн.

Відповідачем, з посиланням на п.4.8 ст.4 Закону “Про ПДВ”, зроблено висновок, що ПДВ не додається до номіналу векселя, та не може формувати податковий кредит у покупця. На підставі викладеного перевіряючими зроблено висновок, що ПДВ має враховуватись в номінальній вартості векселя, а не додаватись до номіналу векселя, а тому позивачем завищено податковий кредит на суму 74663,00 грн. (447975,56 - 2239877,80*20%/120%=74663,00 грн.).

ДПА у Харківській обл. у своєму рішенні від 05.07.06 № 2574/10/25-010 про результати розгляду повторної скарги з посиланням на п.4.8 ст.4 Закону “Про ПДВ” зазначило, що ПДВ взагалі не може нараховуватись на векселі та відповідно не може формувати податковий кредит у платника ПДВ, який отримує такий вексель, а тому вважає, що позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту суму ПДВ, нарахованого контрагентами на векселі, у розмірі 447975,56 грн.

В обгрунтування своїх позовних вимог та заперечень на апеляційну скаргу позивач зазначає, що відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону “Про ПДВ” об'єктом оподаткування є операції платників податків з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. Пунктом 1.4 ст.1 Закону “Про ПДВ” встановлено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари. При цьому відповідно до п. 1.17 ст.1Закону “Про ПДВ” термін “товари” розуміється у значенні, визначеному Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". Пунктом 1.6 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Судова колегія вважає, що господарський суд Харківської області цілком правомірно дійшов висновку, що вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому слід враховувати наступне:

Матеріали справи свідчать про те, що ТОВ "Оскол" було укладено договір міни від 03.06.2005р. № БС0306/2005 з ТОВ "Інторія", предметом якого є обмін товарами, а саме: ТОВ "Оскол" передає у власність ТОВ "Інторія" товар (цукор-пісок) на суму 1 2687853,37 грн., в т.ч. ПДВ - 447975,56 гри., а ТОВ "Інторія" передає у власність ТОВ "Оскол" товар (простий вексель №321842004802, емітент ТОВ ФСП "Агро", номінальна вартість 2239877,80 грн.) загальною вартістю 2687853,36 грн., в т.ч. ПДВ - 447975,56 грн. За умовами договору грошові розрахунки між сторонами договору не проводяться, сторони набувають права як покупця, так і постачальника.

На отриманий від ТОВ "Інторія" вексель позивач отримав податкову накладну №0306-06 від 03.06.05р. на суму 2239877,80грн. та ПДВ - 447975,56 грн. та включив суму податку до податкового кредиту за червень 2005р. При цьому сума податку на додану вартість нарахована на номінальну вартість векселя.

До матеріалів справи приєднані копії документів, отриманих позивачем від ТОВ "Інторія", згідно яких вбачається, що за виписаною податковою накладною №0306-06 було нараховано податкові зобов’язання з ПДВ в розмірі 447975,56грн. Дані про нарахування відображені у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) - запис № 50, у декларації з ПДВ за червень 2005р. - рядок 1 та 9, колонка Б.

Господарський суд Харківської області правомірно визначив, що до господарських операцій позивача з ТОВ «Історія»застосовуються наступні норми законодавства.

Відповідно до ст. 3 та гл.5 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" від 18.06.1991р. векселі є цінними паперами

Цінні папери є товаром відповідно до п.1.6. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", де зазначено: "Товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення."

Відповідно до п.п.3.2.1 п.3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" не є об'єктом оподаткування операції з: випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності...

Між ТОВ "Оскол" та ТОВ "Інторія" був укладений договір міни, тобто -бартерний.

Господарська операція отримання ТОВ "Оскол" від ТОВ "Інторія" векселів, емітованих третьою особою, в обмін на цукор-пісок, визначається як бартерна.

Відповідно до п. 1.19. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг)."

Відповідно до частини першої п. 1.31 цього Закону продаж товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання.

Передача векселів у рахунок оплати за придбані товари, виконані роботи або одержані послуги передбачає перехід права власності на них від продавця до покупця і тому є операцією з продажу товарів. Такі операції відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону про ПДВ є об'єктом оподаткування цим податком.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що вексель у податкових відносинах має інший ніж розрахунковий документ юридичний характер.

Зокрема, для цілей оподаткування відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вексель як цінний папір, що використовується у будь-яких операціях (крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення), є товаром.

Згідні з пунктом 1.19 зазначеного Закону проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій ніж грошова, є бартером (товарним обміном).

Контрагент позивача –ТОВ "Інторія" належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість і відповідачем не наведено доказів визнання недійсними в установленому законом порядку договору міни від 03.06.2005р. № БС0306/2005. При цьому оскільки позивач не відчужував цінні папери іншим особам, тому господарську операцію позивача за договором міни неможливо класифікувати як торгівлю цінними паперами.

Не може бути визнано обґрунтованим твердження відповідача стосовно порушення позивачем вимог абз.3 п.4.8 ст.4 Закону України "Про ПДВ", згідно з яким для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів, оскільки пункт 4.8 Закону “Про ПДВ” розміщено в ст.4, яка має назву “База оподаткування”. Отже цей пункт регулює виключно порядок визначення бази оподаткування саме товарів при їх поставці під забезпечення боргових зобов'язань покупця, і жодним чином не визначає об'єкт оподаткування. Пункт 4.8 ст.4 Закону “Про ПДВ” стосується виключно операцій з видачі (емісії) векселя (тобто первісного вручення векселя, складеного однією особою на користь іншої особи - векселедержателя або ремітента) і в сукупності з п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону “Про ПДВ” цю норму необхідно розмітити так, що в цілях оподаткування видача (емісія) векселя не вважається оплатою товару та не надає права емітенту такого векселя вимагати бюджетного відшкодування.

Відносно посилання Відповідача на п.13 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 29.03.01 №135, згідно з якою вексель є розрахунковим документом, слід зазначити, що ця Інструкція втратила чинність згідно з постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, в зв'язку з затвердженням нової Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Нова інструкція вже не визначає вексель платіжним інструментом.

Не може вважатись правомірним посилання Відповідача на Декрет КМ України від 19.02.93 №15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” згідно з яким вексель є валютною цінністю, а тому згідно з п.п.3.2.4 п.3.2 ст. 3 Закону “Про ПДВ” операція з обігу векселя як валютної цінності не є об'єктом оподаткування, оскільки згідно з п.2 ст.1 Декрету КМ України від 19.02.93 №15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” валютними операціями є операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України, а оскільки бартерний договір був укладений між резидентами і у валюті України, то операція з передачі векселя не є операцією з валютними цінностями. Крім того, посилання на п.п.3.2.4 п.3.2 ст. 3 Закону “Про ПДВ” є необґрунтованим ще й тому, що наявна конкуренція норм права між загальною нормою цього підпункту (тобто операції з обігу валютних цінностей звільнені від оподаткування), та спеціальною нормою п.п.3.2.1 п.3.2 ст. 3 Закону “Про ПДВ” (тобто стосовно векселів є звільненими лише операції з їх видачі, погашення, продажу за грошові кошти, обміну на інші цінні папери). Згідно з загальноприйнятими правилами усунення конкуренції між загальної та спеціальною нормою застосуванню підлягає саме спеціальна норма права.

На підставі викладеного судова колегія вважає, що господарський суд Харківської області правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні, керуючись ст.. ст.. 160,167,195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254,263 Кодексу адміністративного судочинства України

ухвалила:

Апеляційну скаргу Куп’янської ОДПІ у Харківській області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Харківської області від 29.11.2006 р. по справі №АС-42/578 -06 - без змін.

Роз’яснити сторонам, що вони мають право подати касаційну скаргу на дану ухвалу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Справу направити до суду першої інстанції.

.

Головуючий суддя Філатов Ю.М.

Судді Івакіна В.О.

Сіверін В.І.