Ухвала суду № 55964068, 16.02.2016, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 425/4062/15-ц

Провадження № 22ц/782/781/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«11» лютого 2016 року м.Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді Лозко Ю.П.

суддів: Заіки В.В., Романченка В.О.

за участю секретаря Козубської А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 06 листопада 2015 року по цивільній справі за поданням головного державного виконавця ВДВС Рубіжанського МУЮ у Луганській області Гуменюка Дмитра Володимировича про надання дозволу на примусове проникнення до квартири,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 06 листопада 2015 року подання головного державного виконавця ВДВС Рубіжанського МУЮ у Луганській області Гуменюка Дмитра Володимировича про надання дозволу на примусове проникнення до квартири було задоволено. Дозволено примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_1. Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди державним виконавцям, понятим, співробітникам органів внутрішніх справ у проведенні дій по виконанню рішення суду.

З даною ухвалою не погодився ОСОБА_1 та подав на неї апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 06 листопада 2015 року, оскільки вона є незаконною і необгрунтованою та постановленною з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції керувався ст. 30 Конституції України, відповідно до якої не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Також судом було враховано вимоги ст. 367 ЦПК України якою передбачено, що питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника- фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів ( посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.

Суд дійшов правильного висновку про можливість примусового проникнення до квартири ОСОБА_1 з метою передачі майна ОСОБА_2 на підставі п.4 ст. 78 ЗУ «Про виконавче провадження», відповідно до якого виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її

майна. Згідно п.5 цієї ж статті виселення здійснюється у присутності понятих за сприянням поліцейських з обов'язковим описом майна державним виконавцем.

Один примірник акта опису майна вручається під розписку боржнику.За необхідності державний виконавець в установленому законом порядку забезпечує зберігання майна боржника з покладенням пов'язаних з цим витрат на боржника.

Відповідно до ч.2 ст. 30 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення

немайнового характеру - у двомісячний строк.

Так, 25 вересня 2015 року державним виконавцем було виконано рішення суду про виселення ОСОБА_2, а 05 листопада 2015 року останнім було надано суду подання про примусове проникнення до житла ОСОБА_1, тобто державним виконавцем було дотримано вимоги п. 8 ст. 78 ЗУ «Про виконавче провадження». Також ним вжито низку заходів для виконання рішення суду, а саме неодноразово письмово було попереджено стягувача про час та місце проведення виконавчих дій з метою передачі майна ОСОБА_2, здійснювались виходи за адресою проживання стягувача, однак ОСОБА_1 ігнорував дані повідомлення та не допускав державних виконавців до свого житла, про що складено відповідні акти, які містяться в матеріалах справи. Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про надання дозволу державному виконавцю Рубіжанського ВДВС Луганського МУЮ на примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1 .

Щодо посилання ОСОБА_1 про те, що він є власником квартири та дане житло придбав згідно договору купівлі- продажу, то вони не заслуговують на увагу, оскільки даним поданням право власності ОСОБА_3 не обговорюється.

Доводи апелянта про те, що майно, яке згідно актів опису та арешту від 25.09.2015 року належить ОСОБА_2, слід виключити з-під арешту та що боржник не надала жодних доказів на підтвердження того, що воно їй належить, не приймаються судовою колегією, так як апелянт був присутній під час проведення виконавчих дій та жодних зауважень та скарг з приводу належності майна не заявив, що підтверджується копіями актів опису та арешту від 25 вересня 2015 року ( а.с. 8-49).

Посилання апелянта щодо неналежного його повідомлення про час та місце проведення виконавчих дій, спростовуються наявними в матеріалах справи копіями поштових рекомендованих повідомлень, на яких міститься підпис ОСОБА_1 ( а.с.54,55,57 на звороті).

Довід ОСОБА_1 про те, що виконання рішення суду від 09 квітня 2015 року на підставі Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних та цивільних справ від 30 жовтня 2015 року зупинено до закінчення касаційного провадження, а тому розгляд подання не можливий, не беруться до уваги колегією суддів, так як рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 09 квітня 2015 року в частині виселення ОСОБА_2 виконано 25 вересня 2015 року, а примусове проникнення до житла необхідно державному виконавцю для повного виконання рішення, а саме - передачі речей боржнику, які знаходяться на зберіганні у стягувача.

З огляду на вищенаведене, судова колегія Апеляційного суду Луганської області дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть слугувати підставою для скасування ухвали від 06 листопада 2015 року.

Відповідно до п.1.ч.1ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу судупершої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись, ст.ст. 312,313,314,315,317,319 ЦПК України,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 06 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак її може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: