Вирок № 55962742, 22.02.2016, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

22.02.2016

ЄУН 389/4/15-К

провадження №1-кп/389/2/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2016 року Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Проценка О.М.

при секретарі Тумановій С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду міста Знамянка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014120160001592 від 28 жовтня 2014 року, стосовно

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одружений, утриманці відсутні, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.126, ч.2 ст.121, ч.3 ст.135 КК України,

за участю: прокурора Знамянської місцевої прокуратури ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_5,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 скоїв: умисне завдання удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень; умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого; залишення в небезпеці, а саме завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходи до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобовязаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, що спричинило смерть особи, за наступних обставин.

08 вересня 2014 року, приблизно о 13.00 годині, ОСОБА_1 перебував у домоволодінні, розташованому за адресою вул.Заводська,13/2, с.Суботці Знам'янського району Кіровоградської області, де вживав спиртні напої разом з ОСОБА_3

Перебуваючи у вказаному місці між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, на ґрунті ревнощів, виникла сварка, в ході якої у ОСОБА_1 раптово виник умисел на умисне завдання ОСОБА_3 удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.

Реалізуючи указаний умисел, діючи умисно та цілеспрямовано, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, наніс ОСОБА_3 не менше одного удару кулаком правої руки в область правої сторони обличчя, таким чином вчинивши насильницькі дії, які завдали ОСОБА_3 фізичного болю та не спричинили тілесних ушкоджень.

Також, 24 жовтня 2014 року, приблизно о 17.30 годині, ОСОБА_1 перебував у домоволодінні, розташованому за адресою вул.Заводська,13/2, с.Суботці Знам'янського району Кіровоградської області, де вживав спиртні напої разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_6

Перебуваючи у вказаному місці між ОСОБА_1 та ОСОБА_6, на ґрунті ревнощів, виникла сварка, яка переросла у бійку, в ході якої у ОСОБА_1 раптово виник умисел на спричинення ОСОБА_6 умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

Реалізуючи указаний умисел, діючи умисно та цілеспрямовано, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у кухні вищевказаного домоволодіння, ОСОБА_1 наніс ОСОБА_6 не менше одного удару кулаком правої руки в область живота, після чого схопив ОСОБА_6 за комір та перетягнув її до кімнати домоволодіння, де, продовжуючи свої протиправні дії, кинув останню на ліжко та наніс їй не менше чотирьох ударів кулаком та ліктем правої руки в область тулуба та живота.

Вказаними діями ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді тупої, поєднаної травми грудної клітини та живота з множинними переломами ребер, розривами брижі тонкого кишечника з внутрішньо - черевною кровотечею, крововиливу в плевру та м'язи в місцях переломів ребер, крововиливів під капсулу печінки, крововиливів у брижі тонкої кишки, крововиливів в ділянці тулуба та кінцівок, які, згідно висновку судово-медичної експертизи №165 від 28 листопада 2014 року, по тяжкості відносяться де категорії тяжких, як небезпечних для життя в момент заподіяння.

Смерть ОСОБА_6 настала 28 жовтня 2014 року та знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з нанесеними тілесними ушкодженнями та стала наслідком тупої поєднаної травми грудної клітки та живота з множинними переломами ребер, розривами брижі тонкого кишечника з внутрішньо - черевною кровотечею та розвитком загального фібринозно- геморагічного перитоніту.

Крім того, спричинивши, приблизно о 17.30 годині 24 жовтня 2014 року своїй співмешканці ОСОБА_6, з якою він проживав однією сім'єю, за| вищевказаних обставин тілесні ушкодження у вигляді тупої, поєднаної травми грудної клітини та живота з множинними переломами ребер, розривами брижі тонкого кишечника з внутрішньо - черевною кровотечею, крововиливу в плевру та м'язи в місцях переломів ребер, крововиливів під капсулу печінки, крововиливів у брижі тонкої кишки, крововиливів в ділянці тулуба та кінцівок, які, згідно висновку судово-медичної експертизи №165 від 28 листопада 2014 року, по тяжкості відносяться де категорії тяжких, як небезпечних для життя в момент заподіяння, ОСОБА_1 усвідомлював, що унаслідок цього ОСОБА_6 опинилася в небезпечному для життя стані і була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження.

Незважаючи на викладене, ОСОБА_1, будучи зобовязаний, як член сімї, піклуватися про ОСОБА_6, маючи змогу надати їй допомогу, у тому числі шляхом невідкладного виклику швидкої медичної допомоги, будучи особою, яка сама поставила потерпілу в небезпечний для життя стан, усвідомлюючи, що вона опинилася в небезпечному для життя стані, в період з 24 жовтня 2014 року по 28 жовтня 2014 року, перебуваючи з ОСОБА_6 в одному помешканні, жодних адекватних заходів, спрямованих на надання їй необхідної допомоги, не вжив, хоча мав на це змогу, чим залишив потерпілу в небезпеці.

Як наслідок, смерть потерпілої ОСОБА_6 настала за місцем проживання, через значний час після спричинення тілесних ушкоджень, 28 жовтня 2014 року та знаходиться у прямому причинно-наслідковому звязку з нанесеними тілесними ушкодженнями.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КК України визнав повністю, вину в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч.3 ст.135 КК України не визнав та надав суду показання, відповідно до яких на початку вересня 2014 року, він, разом з ОСОБА_3 прийшов до квартири своєї співмешканки, яка розташована по вул.Заводській,13/2, с.Суботці Знам'янського району Кіровоградської області. У них з ОСОБА_3 виникла сварка, в ході якої він правою рукою штовхнув ОСОБА_3 в плече, від чого останній впав, потім встав і пішов. Спиртне вони не вживали.

Крім того, 23 жовтня 2014 року, зранку, вони з ОСОБА_6 пішли привітати його матір з днем народження, потім він пішов підстригатися, вживав алкогольні напої, після чого повернувся до себе до дому. Наступного дня, 24 жовтня 2014 року, приблизно о 6-7 годині ранку він прийшов додому до ОСОБА_6, яка лежала на ліжку і біля неї стояло відро, оскільки їй було погано та нудило. Він почав давати їй молочні продукти, воду та пігулки, для того щоб полегшити її стан, швидку медичну допомогу він не викликав, так як ОСОБА_6 цього не хотіла. Потім він почав вживати спиртні напої, ОСОБА_6 підходила до нього, трохи випила та пішла, лігши на диван, після цього до них приходив кум, з яким він також вживав спиртне, але останній невдовзі пішов. Потім він ще трохи випив та ліг спати. Прокинувшись, він побачив, що ОСОБА_6 лежала на полу біля дивана, як вона падала він не бачив, на щоці у неї був синяк. Вона пролежала на дивані до своєї смерті, інколи вставала, тримаючи за двері, скаржилась на болі в животі.

28 жовтня 2014 року до них прийшла сусідка, яка помила ОСОБА_6 та викликала швидку медичну допомогу, оскільки ОСОБА_6 було погано, так як вона перед цим впала з дивана. Коли приїхала «швидка», ОСОБА_6 вже померла. Тілесні ушкодження він ані 23 ані 24 жовтня 2014 року їй не спричиняв.

Вказав, що коли ОСОБА_6 перебувала у стані алкогольного спяніння, вона сама часто падала, допускає, що смерть останньої настала внаслідок того, що ОСОБА_6 тричі падала з дивана вниз животом, вдаряючись при цьому одним і тим самим місцем.

Не дивлячись на те, що обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КК України визнає, вину в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч.3 ст.135 КК України не визнає, вина обвинуваченого у скоєнні вищевказаних кримінальних правопорушень встановлена судом і підтверджується показаннями потерпілих, свідків, а також матеріалами кримінального провадження, дослідженими під час судового розгляду.

Потерпілий ОСОБА_3 по факту умисного завдання удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень, під час судового розгляду надав суду показання про те, що він знає ОСОБА_1 більше 15 років, останнім часом він співмешкав з його сусідкою ОСОБА_6, з якими підтримував дружні стосунки. На початку вересня 2014 року він перебував у них вдома, де з ОСОБА_1 вживав алкогольні напої. В процесі розпиття спиртного у них з ОСОБА_1 виникла сварка, в ході якої останній предявляв йому претензії щодо того, що він мав інтимні стосунки з ОСОБА_6 В ході сварки він вирішив залишити помешкання, але ОСОБА_1 наздогнав його на стежці біля будинку та вдарив один раз кулаком в обличчя, на що він розвернувся і пішов. З того часу він з ОСОБА_1 не спілкувався.

Потерпіла ОСОБА_4 під час судового розгляду надала суду показання про те, що ОСОБА_6 являється її матірю, з якою вона проживала в одному помешканні до 2012 року. Після смерті батька, з травня 2014 року її мати стала проживати з ОСОБА_1 і одразу у них стали виникати сварки, мати їй дзвонила і казала, що ОСОБА_1 стосовно неї вчиняє хуліганські дії. Після цього вона прийшла до них та побачила, що ОСОБА_1, будучи у стані алкогольного спяніння, намагався потрапити в будинок, гучно кричав, бив по дверях. Вона вигнала його, при цьому викликавши міліцію, але в подальшому мати заяву з міліції забрала, у звязку з чим вони посварились. Після цього випадку, її мати зі співмешканцем продовжували проживати разом у помешканні матері. За весь час вона періодично спілкувалась з матірю, яка систематично їй скаржилась на те, що ОСОБА_1 її ображає, постійно завдає їй тілесні ушкодження. Коли вона приходила до матері, то бачила на ній синці та садна, які були завдані ОСОБА_1 Також вона один раз особисто бачила, як ОСОБА_1 штовхав матір та замахувався на неї, від чого вона падала на землю.

У жовтні 2014 року з 4 дні до смерті матері вона прийшла до останньої та побачила, що мати лежить на дивану вдягнута, з синцями на обличчі та спить, а ОСОБА_1 пив горілку на кухні з її дідом, після чого вона пішла від них, а вже 28 жовтня 2014 року їй зателефонували та повідомили, що матері стало погано і коли вона прибігла до неї, то мати вже не дихала.

Допитаний під час судового розгляду в якості свідка ОСОБА_3 надав суду показання, відповідно до яких ОСОБА_1 проживав з його сусідкою ОСОБА_6 приблизно 4 місяці. Він періодично з ними спілкувався та бачив, що ОСОБА_1 по відношенню до своєї співмешканки вів себе погано, крім того вони постійно вживали алкогольні напої та сварились, при цьому він 2 рази бачив ОСОБА_6 з синцями, і вона йому скаржилась, що це ОСОБА_1 її бє. При цьому, він особисто ніколи не бачив, щоб ОСОБА_1 бив свою співмешканку, швидка медична допомога також до них не приїжджала. За тиждень до смерті ОСОБА_6 він її бачив, і остання скаржилась на своє здоровя.

Допитана під час судового розгляду в якості свідка ОСОБА_7 надала суду показання, відповідно до яких, вона була добре знайома з ОСОБА_6, яка проживала разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_1 по вул.Заводській,13/2, с.Суботці Знам'янського району Кіровоградської області. Зі слів ОСОБА_6 їй було відомо, що співмешканець її часто бив, також вона бачила на ній синці.

25 жовтня 2014 року зранку вона зателефонувала ОСОБА_6, яка під час телефонної розмови повідомила, що ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, її сильно побив, за що саме та їй не повідомила. При цьому, ОСОБА_6 казала, що їй дуже погано, вона не може ходити та пє воду. Від виклику їй швидкої остання відмовилась посилаючись на відсутність коштів. Після цього, вони щодня постійно телефонували одна одній, під час чого ОСОБА_6 постійно скаржилась на свій поганий стан здоровя, але за весь цей час вона жодного разу до ОСОБА_6 не ходила. 28 жовтня 2014 року зранку їй зателефонувала ОСОБА_6 і попросила прийти до неї і помити, так як піднятись з ліжка вона не може. Прийшовши до неї, вона почала її мити, під час чого побачила, що у ОСОБА_6 сильно надутий живіт, а ноги були всі в синцях. На її запитання звідки такі тілесні ушкодження, ОСОБА_6 їй пояснила, що її співмешканець ОСОБА_1 хотів статевих відносин, але вона йому відмовила, за що він її і побив. Це відбулось за 3-4 дні до 28 жовтня 2014 року. Через деякий час, коли вона пішла до дому, ввечері їй зателефонував ОСОБА_1 та повідомив, що ОСОБА_6 померла, також повідомив, що перед цим побив останню .

Допитаний під час судового розгляду в якості свідка ОСОБА_8 надав суду показання, відповідно до яких, він проживає з дружиною ОСОБА_7 та донькою. З ОСОБА_6 та її співмешканцем ОСОБА_1 він добре знайомий, але останнім часом він їх майже не бачив, товариських стосунків не підтримував. ОСОБА_6 він з тілесними ушкодженнями ніколи не бачив, скарг на ОСОБА_1 від неї ніколи не чув. Його дружина ОСОБА_8 розповідала йому, що декілька разів ОСОБА_1 під час сварки зі співмешканкою завдавав їй тілесні ушкодження у вигляді саден та синців, але до міліції ОСОБА_6 з цього приводу звертатись не бажала, хоча дільничний приїздив до них та проводив профілактичні бесіди. Причину смерті ОСОБА_6 він не знає, але його дружина розповідала про синці та гематоми, які вона бачила на її тілі перед смертю, і що їх мабуть наніс ОСОБА_1, оскільки ОСОБА_6 сама розповідала про це його дружині.

Допитаний під час судового розгляду судово-медичний експерт ОСОБА_9 надав суду показання про те, що він проводив судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_6

Під час проведення експертизи в крові ОСОБА_6 алкоголю не було виявлено, тілесні ушкодження, на тілі останньої, розмежувати не можливо, смерть ОСОБА_6 настала від розриву брижи кишківника, остання була вся в синцях і були переламані ребра.

Судмедексперт також вказав, що розрив брижи кишківника міг статися лише внаслідок отриманих ударів, оскільки при падінні з висоти власного зросту або з дивана на підлогу, розрива брижи кишківника статися не могло, крім того судмедексперт вказав, що синців, характерних при падінні з висоти власного зросту на тілі ОСОБА_6 він не виявив, навпаки, на тілі останньої, з правої сторони, були виявлені синці, які характерні для не менше як 3-х ударів в одне і те ж саме місце, оскільки накладалися одне на одне, тілесні ушкодження, заподіяні ОСОБА_6, були спричинені по життєво і не менше як за 4-5 днів до настання смерті останньої.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.126, ч.2 ст.121, ч.3 ст.135 КК України підтверджується також дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, а саме: витягом з кримінального провадження №12014120160001592 (а.с.1-2 т.1), рапортом оперативного чергового Знамянського МВ УМВС України в Кіровоградській області від 28 жовтня 2014 року (а.с.3 т.1), протоколом огляду місця події від 28 жовтня 2014 року (а.с.4-5 т.1), лікарським свідоцтвом про смерть №3041 від 29 жовтня 2014 року (а.с.12 т.1); протоколом огляду трупа від 29 жовтня 2014 року (а.с.13-14 т.1); постановою про перекваліфікацію складу правопорушення від 29 жовтня 2014 року (а.с.15 т.1), протоколом огляду місця події від 29 жовтня 2014 року (а.с.17-19 т.1), протоколом огляду місця події від 30 жовтня 2014 року (а.с.33 т.1), протоколом огляду предмету від 1 листопада 2014 року (а.с.34 т.1), висновком експерта №165 від 28 листопада 2014 року відповідно до якого: 1. При судово-медичному досліджені трупа ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді тупої, поєднаної травми грудної клітки та живота з множинними переломами ребер, розривами брижи тонкої кишківника, з внутрішньо-черевною кровотечею, крововиливи в плевру та мязи в місцях переламів ребер, крововиливи під капсулу печінки, крововиливи у брижи тонкої кишки, крововиливи в ділянці голови, тулуба та кінцівок. 2. Вищевказані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів та не менш як від 15 травматичних впливів, та могли утворитися при обставинах, указаних в установчій частині постанови. Індивідуальні властивості тупих предметів в ушкодженнях не відобразилися. 3. За давністю утворення вищеописані тілесні ушкодження можуть відноситись до дати 4-5 діб до моменту смерті. 4. По тяжкості вищевказані тілесні ушкодження в сукупності відносяться до категорії тяжких, як небезпечних для життя під час утворення. 5. Всі тілесні ушкодження, що виявлені на тілі потерпілої, спричинені по життєво. 6. При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа етанол не виявлено. 7. При судово-медичному дослідженні трупа захворювань, які могли призвести до смерті не виявлено. 8. Враховуючи характер, локалізацію, взаєморозташування тілесних ушкоджень на тілі померлої, утворення всього комплексу тілесних ушкоджень при падінні з висоти власного зросту виключається. 9. Найбільш вірогідне взаєморозташування нападаючого та потерпілого під час утворення тілесних ушкоджень обличчям до обличчя. 10. Після отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_6 могла здійснювати активні дії, рухатись, переміщуватись протягом приблизно 4 діб. 11. Смерть ОСОБА_6 настала 28.10.2014 року і знаходиться в прямому причинному наслідковому звязку у виявленими тілесними ушкодженнями та стала наслідком тупої, поєднаної травми грудної клітини та живота з множинними переламами ребер, розривами брижи тонкого кішківника, внутрішньо-черевною кровотечею та розвитком загального фібринозно-теморагічного перитоніту (а.с.41-43 т.1), висновком експерта додатково до №165 від 28 листопада 2014 року відповідно до якого, ознайомившись з протоколом слідчого експерименту від 29 жовтня 2014 року за участю підозрюваного ОСОБА_1Л, судово-медичний експерт може зробити висновок, що тілесні ушкодження, виявлені при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_6 могли утворитись при обставинах, на які вказував підозрюваний під час слідчого експерименту (а.с.47-49 т.1), висновком експерта №821 від 5 грудня 2014 року (а.с.54-56 т.1), висновком експерта №230 від 14 листопада 2014 року (а.с.62-63 т.1), висновком експерта №819 від 7 листопада 2014 року (а.с.69-70 т.1), висновком експерта №793 від 6 листопада 2014 року (а.с.76-77 т.1), висновком експерта №820 від 5 грудня 2014 року (а.с.83-85 т.1), актом судово-психіатричного експерта №605 від 25 листопада 2014 року (а.с.89-90 т.1), протоколом огляду предмету від 1 листопада 2014 року (а.с.92 т.1), повідомленням про підозру від 29 жовтня 2014 року (а.с.99-100 т.1), протоколом проведення слідчого експерименту від 29 жовтня 2014 року з участю ОСОБА_1, його захисника та судово-медичного експерта (а.с.105-107 т.1), протоколом одночасного допиту осіб від 17 грудня 2014 року (а.с.112-113 т.1), протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 21 листопада 20914 року (а.с.115 т.1), повідомленням про підозру від 23 грудня 2014 року (а.с.126-127 т.1), протоколом одночасного допиту осіб від 23 грудня 2014 року (а.с.131-132 т.1), рапортом слідчого СВ Знамянського МВ УМВС України в Кіровоградській області від 25 грудня 2014 року (а.с.134 т.1), повідомленням про зміну раніше повідомленої підозри від 25 грудня 2014 року (а.с.140-143 т.1).

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.126, ч.2 ст.121, ч.3 ст.135 КК України також підтверджується переглянутим в судовому засіданні відеозаписом слідчого експерименту від 29 жовтня 2014 року з участю ОСОБА_1, його захисника та судово-медичного експерта.

Таким чином, аналізуючи та оцінюючи в сукупності всі докази по даному кримінальному провадженню, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_1 доведеною, а його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.126, ч.2 ст.121, ч.3 ст.135 КК України за ознаками:умисне завдання удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень; умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого; залишення в небезпеці, а саме завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходи до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобовязаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, що спричинило смерть особи.

Суд не приймає як достовірні доводи обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що потерпілій ОСОБА_6 тілесні ушкодження не спричиняв, оскільки потерпіла тричі падала з дивана і вдарялася тілом об підлогу одним і тим самим місцем, «швидку» останній не викликав на прохання потерпілої, оскільки показання обвинуваченого в цій частині спростовуються показами судово-медичного експерта, який будучи допитаним під час судового розгляду вказав, що тілесні ушкодження, які були виявлені у потерпілої, могли бути нанесені лише умисно, так як ці удари в області живота, які призвели до смерті потерпілої, а саме гематоми, які були виявлені під час розтину трупа, накладались одна на одну, що свідчить про неодноразове нанесення ударів в одну і ту-ж саме частину тіла, що унеможливлює їх утворення при неодноразовому падінні з дивана, а тому суд розцінює вищевказані доводи обвинуваченого як намагання уникнути кримінальної відповідальності за скоєні кримінальні правопорушення.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, які закон класифікує як злочини невеликої тяжкості та тяжкі, особу ОСОБА_1, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, суспільно-корисною працею не займається, за місцем проживання характеризується негативно.

До обставин, які помякшують покарання ОСОБА_1, суд відносить визнання ним вини у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КК України.

До обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1, суд відносить вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, у стані алкогольного спяніння.

Враховуючи тяжкість скоєних ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, наявність обставин, які пом'якшують та обтяжують його покарання, суд вважає, що виправлення ОСОБА_1 можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства і можливості застосування до обвинуваченого положення ст.ст.69,75 КК України суд не вбачає, що на думку суду, з урахуванням наведених обставин та з урахуванням особи обвинуваченого, саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень зі сторони обвинуваченого.

По даному кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_4 до ОСОБА_1 заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в сумі 300000 грн., яку вона отримала внаслідок смерті своєї матері ОСОБА_6

В ході судового розгляду потерпіла свої позовні вимоги змінила і просить суд стягнути на її користь з обвинуваченого 30000 грн., в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди.

Однак враховуючи, що ОСОБА_4 ні під час досудового розслідування, ні під час судового розгляду не надала будь-яких доказів понесених нею матеріальних затрат та не обгрнтувала заподіяну їй моральну шкоду, суд вважає, що позовна заява потерпілої повинна бути залишена без розгляду, розяснивши ОСОБА_4 її право звернутися з позовною заявою до суду про стягнення з ОСОБА_1 на її користь матеріальної та моральної шкоди в порядку цивільного судочинства.

Також, у звязку з набранням чинності ЗУ «Про внесення змін до КК України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього увязнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року №838-VIII, суд вважає необхідним зарахувати, відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України, строк попереднього увязнення, застосованого до ОСОБА_1 в межах даного кримінального провадження, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Наступне зарахування за цими правилами строку попереднього увязнення до набрання вироком законної сили здійснюється місцевим судом в межах територіальної юрисдикції якого буде виконуватись вирок або апеляційним судом в разі оскарження вироку та постановлення нового чи залишення вироку без змін або у випадку його зміни.

Керуючись ст.ст.373-374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у предявленому обвинуваченні за ч.1 ст.126, ч.2 ст.121, ч.3 ст.135 КК України і призначити покарання: за ч.1 ст.126 КК України у виді 200 годин громадських робіт, за ч.2 ст.121 КК України у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі, за ч.3 ст.135 КК України у виді 5 років позбавлення волі.

У відповідності з ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили, строк відбування покарання відраховувати з 22 лютого 2016 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України, до строку позбавлення волі ОСОБА_1 зарахувати строк попереднього увязнення, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі, за період з 30 жовтня 2014 року по 22 лютого 2016 року включно.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення 30000 грн. залишити без розгляду.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: фрагмент поролону з РБК, спортивні чоловічі штани, наволочку з візерунком, змив РБК з дверей та контрольний змив, зрізи нігтів, спортивні штани, спортивну куртку, мокасини, які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Знамянського МВ УМВС України в Кіровоградській області знищити.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Кіровоградської області шляхом подачі апеляційної скарги через Знамянський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Знам'янського міськрайонного суду О.М. Проценко