Ухвала суду № 55962614, 22.02.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1461/14-к

Провадження № 11-кп/779/87/2016

Категорія ч.2 ст.307 КК України

Головуючий у 1 інстанції Струтинський Р. Р.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Гандзюка В.П.,

суддів Іванів О.Й., Фіцака Т.Д.,

з участю:

секретаря судового засідання Шемрай Г.А.,

прокурора Шутки І.І.,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12014090250000151 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на вирок Тисменицького районного суду від 28 грудня 2015 року щодо ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, -

в с т а н о в и л а :

Вказаним вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, громадянин України, який має середню освіту, розлучений, не працює, на утриманні пристаріла бабуся та матір інвалід другої групи, згідно ст.89 КК України не судимий, -

визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України та йому призначено покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

Вирішено питання речових доказів.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави понесені НДЕКЦ при УМВС України в Івано-Франківській області судові витрати на проведення судово-хімічних експертиз 09/12-0499 від 29.04.2014 року в сумі 368 грн 94 коп., 09/12-0607 від 30.05.2014 року в сумі 368 грн 94 коп. та 09/12-0608 від 30.05.2014 року в сумі 368 грн 94 коп., а всього 1106 грн 82 коп.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишено без змін тримання під вартою, а строк відбуття покарання вирішено обчислювати з 22.07.2015 року, зарахувавши при цьому термін його попереднього ув'язнення в строк відбуття покарання, виходячи з розрахунку, відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України, що 1 дню попереднього ув'язнення відповідає 2 дні позбавлення волі.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 повторно вчинив незаконне придбання та зберігання особливо небезпечних наркотичних засобів з метою збуту та збув особливо небезпечні наркотичні засоби.

Установлено, що на початку квітня 2014 року ОСОБА_3 за невідомих умов, у невстановлених слідством осіб, з метою збуту та отримання незаконної винагороди, придбав наркотичний засіб канабіс, який зберігав по місцю власного проживання.

Реалізуючи свій злочинний задум, ОСОБА_3, діючи умисно, з метою незаконного збуту наркотичного засобу канабісу, 26.04.2014 року приблизно о 18 год., знаходячись в с.Узин по вул. Молодіжній, Тисменицького району, за гроші в сумі 50 гривень незаконно збув ОСОБА_4 паперовий згорток, з вмістом сухої подрібненої рослинної речовини, яка відповідно до висновку судово-хімічної експертизи №09/12-0499 від 29.04.2014 р. є особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом, обіг якого заборонено, вагою 0,877 грама.

Того ж дня, ОСОБА_4, придбаний ним у ОСОБА_3 особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс (марихуану), обіг якого заборонено вагою 0,877 грама, в с. Узин, Тисменицького району добровільно видав працівникам міліції.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_3, діючи умисно, з метою незаконного збуту наркотичного засобу канабісу (марихуани), 29.05.2014 року приблизно о 21 годині, знаходячись в с. Узин по вул. Івана Франка, Тисменицького району, за гроші в сумі 50 грн, повторно, незаконно збув ОСОБА_4 паперовий згорток, з вмістом сухої подрібненої рослинної речовини, яка відповідно до висновку судово-хімічної експертизи №09/12-0607 від 30.05.2014 р. є особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом (марихуаною), обіг якого заборонено вагою 0,303 грама, який зберігав з метою збуту у сірниковій коробці.

Придбаний у ОСОБА_3 особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс (марихуану), вагою 0,303 грама, ОСОБА_4, після придбання добровільно видав працівникам міліції в с.Узин, Тисменицького району.

Крім цього, 29.05.2014 о 23 годині, працівниками міліції Тисменицького РВ УМВС, під час проведення санкціонованого обшуку по місцю проживання ОСОБА_3, що в с. Узин по вул. Молодіжній, 6, Тисменицького району, було виявлено та вилучено сірникову коробку, в якій знаходилась суха подрібнена рослинна речовина, яка відповідно до висновку судово-хімічної експертизи №09/12-0608 від 30.05.2014 р. є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, вагою 0,092 грама, який ОСОБА_3 зберігав з метою збуту.

На даний вирок суду першої інстанції ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується із ним у частині доведення його вини у пред'явленому обвинуваченні.

Зокрема, зазначає, що справа була повністю сфабрикована органами досудового слідства. На думку апелянта, суд належним чином не допитав таємного свідка. Крім того, в ході розгляду справи в суді, до нього був застосований тиск, як з боку сторони обвинувачення, так і зі сторони судді, з метою визнання ним своєї вини. У зв'язку із цим, просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий, яким його повністю виправдати за пред'явленим обвинуваченням.

Під час апеляційного розгляду кримінального провадження захисник обвинуваченого подану апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечив, оскільки вважає вирок законним та обґрунтованим, а тому, просить вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, зясувавши обставини справи, заслухавши пояснення захисника обвинуваченого, думку прокурора, обговоривши доводи й мотиви апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

У відповідності до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, досліджених та оцінених судом відповідно до ст. 94 цього Закону.

Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно ст.94 КПК України, суд оцінює докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності.

На думку колегії суддів, вирок суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, за який він засуджений, відповідає фактичним обставинам провадження, ґрунтується на доказах досліджених судом.

Так, суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувачення, визнаного судом доведеним, показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 щодо обставин придбання, зберігання та збуту особливо небезпечного наркотичного засобу ОСОБА_3 Зокрема, свідок ОСОБА_4 надав суду детальні пояснення з приводу своєї участі в проведенні оперативних закупок наркотичного засобу канабісу у обвинуваченого. Підстав вважати недостовірними всі ці покази свідків у суду, як першої так і апеляційної інстанції, не має.

Крім того, вина ОСОБА_3 підтверджується також даними: протоколу особистого огляду покупця від 26.04.2014 року; протоколу добровільної видачі від 26.04.2014 року; протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 26.04.2014 року; протоколу обшуку з фототаблицями від 29.05.2014 року; постанови про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 30.05.2014 року; протоколу огляду предмету з фототаблицями від 30.05.2014 року; постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 30.05.2014 року; протоколу особистого огляду покупця з фототаблицями від 29.05.2014 року; протоколу добровільної видачі від 29.05.2014 року; протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 29.05.2014 року; протоколу огляду предмету від 19.06.2014 року; постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 19.06.2014 року; висновками експертів №09/12-0499 від 29.04.2014 року, №09/12-0607 від 30.05.2014 року та №09/12-0608 від 30.05.2014 року, згідно яких надані на дослідження речовини рослинного походження зеленого кольору є особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом (марихуаною), обіг якого заборонений.

На думку колегії суддів, наведені вище докази узгоджуються як між собою так і іншими доказами у провадженні, які суд дослідив у відповідності до вимог процесуального закону, а в сукупності поза розумним сумнівом свідчать про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України. Твердження апелянта про зворотне являються голослівним та нічим не підтверджуються.

Що стосується доводів обвинуваченого з приводу того, що в ході розгляду справи в суді, до нього був застосований тиск, як з боку сторони обвинувачення, так і зі сторони судді, з метою визнання ним своєї вини, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як чітко вбачається зі звукозапису судових засідань №16-53-17 та №16-43-04 (з 2 хв.) від 28.12.2015 року обвинувачений на запитання головуючого з приводу вчиненого заявив, що він щиро розкаюється та повністю визнає свою вину, у зв'язку із чим просив суворо його не карати. Таку позицію обвинуваченого підтримав і його захисник ОСОБА_2 З даних звукозаписів не вбачається жодного тиску, який міг бути застосований або стороною обвинувачення, або судом з метою визнання ОСОБА_3 своєї вини. Крім того, обвинувачений без будь-якого примусу дав послідовні показання про обставини вчинення злочину, які повністю узгоджуються з фактичними обставинами справи, викладеними в обвинувальному акті. Така позиція обвинуваченого, на думку колегії суддів, була добровільною та спрямованою на те, щоб пом'якшити відповідальність та отримати менш суворе покарання, що судом першої інстанції і було враховано при призначенні покарання, зокрема ним була застосована ст.69 КК України.

Що стосується призначеного судом покарання, суд в повній мірі дотримався вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, відомості про особу винного, обставини, що пом'якшують покарання і відсутність обставин, що його обтяжують і призначив ОСОБА_3 справедливе покарання і достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

За таких обставин, вирок суду є законним та обґрунтованим і апеляційних підстав для його скасування не встановлено.

В той же час, 24.12.2015 року набрала чинності нова редакція ч.5 ст.72 КК України, викладена Законом України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання" №838-VIII від 26 листопада 2015 року, якою передбачено зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання.

Зазначеною нормою передбачено зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження особи до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Відповідно до ч.2 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів в порядку ч.2 ст.404 КПК України, вважає необхідним виконати положення Закону України від 26.11.2015 року №838-УІІІ та зарахувати засудженому термін попереднього ув'язнення згідно з новою редакцією ч. 5 ст. 72 КК України, який не охоплюється вироком суду першої інстанції, а саме строк протягом якого ОСОБА_3 тримався під вартою з 29.12.2015 року по 22.02.2016 року, тобто до ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Тисменицького районного суду від 28 грудня 2015 року щодо ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України без змін.

В порядку ч.2 ст.404 КПК України засудженому, ОСОБА_3, на підставі ч.5 ст.72 КК України, зарахувати час попереднього ув'язнення - перебування в СІЗО м. Івано-Франківська з 29 грудня 2015 року по 22 лютого 2016 року в строк позбавлення волі з розрахунку, що одному дню перебування в СІЗО відповідають два дні позбавлення волі.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий В.П. Гандзюк

Судді О.Й. Іванів

ОСОБА_11

Згідно з оригіналом

Суддя В.П. Гандзюк