Ухвала суду № 55962056, 18.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2483/16 Справа № 203/6631/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Кочкова Н.О.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2016 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючої: судді Кочкової Н.О.,

Суддів: Григорченка Е.І., Каратаєвої Л.О.,

При секретарі: Назаренко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбор", ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргоюпредставника ТОВ "Ельбор" ОСОБА_3 на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21грудня2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21грудня2015 року накладено арешт на все майно, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕЛЬБОР» (код ЄДРПОУ: 24024531, адреса: 63030, Харківська область, Валківський район, с. Шлях, вул. Заводська, буд. 8-а), в межах позовних вимог у розмірі 2 815 162 грн. 82 коп., шляхом заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження майна у будь-який спосіб, на проведення реєстрації права власності на виявлене рухоме майно - до набранням рішенням суду законної сили (а.с.12).

В апеляційній скарзі, представник ТОВ "Ельбор" ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали (а.с.13-17).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, в провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбор", ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд 1 інстанції правильно керувався ст. ст. 151-152 ЦПК України та посилався на те, що між сторонами виник спір та існує реальна загроза неможливості виконання рішення суду у разі задоволенні позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів. Згідно із абзацом 3 п.7 цієї ж Постанови ухвала про забезпечення позову постановляється відповідно до ст.. 209 ЦПК України, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов до висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Із ухвали суду вбачається, що вона відповідає вищезазначеним вимогам законодавства, а посилання апеллянта на те, що договір про поставку продукції укладено з Донецькою філією ТОВ "Ельбор", яка самостійно відповідає за виконання своїх зобовязань, - не заслуговує не увагу, оскільки не підтверджено належними і допустимими доказами. За таких обставин ухвалу від 21 грудня 2015 року слід залишити без змін.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника ТОВ "Ельбор" ОСОБА_3 відхилити. Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21грудня2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, касаційному оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Судді: