Постанова № 559590, 26.02.2007, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2007 р. Справа № АС-03/344-06

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді ,

при секретарі Андросовій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Лучко О.В. ( дов. № б/н від 07.06.2006р. )

1-го відповідача - Ларіної Т.М. ( дов. № 2775/10/10-020 від 06.05.2006р. ), Головащенко М.А. ( дов. № 6224/10/23-030 від 25.10.2006р. )

2-го відповідача - Ізмайлова В.О. ( дов. № 11-02/4275 від 07.11.2006р. )

прокурора - Мірошниченко М.Л.

розглянувши апеляційну скаргу (вх. № 4643Х/2 - 6) Чугуївської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову господарського суду Харківської області від 06.11.2006р. по справі № АС-03/344-06

за позовом Відкритого сільськогосподарського акціонерного товариства “Агрокомбінат “Слобожанський”, смт. Чкалівське

до 1.Чугуївської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області

2.Чугуївського ВДК у Харківській області

за участю Прокуратури Харківської області

про визнання нечинним рішення, -

встановила:

Позивач, Відкрите сільськогосподарське акціонерне товариство “Агрокомбінат “Слобожанський”, звернувся до господарського суду Харківської області з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення - рішення Чугуївської ОДПІ Харківської області № 0000682310/0 від 14.07.2005р., № 0000522310/0 від 24.03.2006р., № 0000842310/0 від 03.08.2005р. та стягнути з бюджету заборгованість з ПДВ в сумі 1466012,0 грн. за період березень, квітень, травень 2005 року. В обгрунтування посилається на те, що рішення першого відповідча, Чугуївської ОДПІ Харківської області, суперечать чинному законодавству, прийняті без врахування фактичних обставин і тому зменшення сум бюджетної заборгованості та не повернення сум ПДВ з бюджету, що визначені у деклараціях за відповідні періоди є неправомірними.

Постановою господарського суду Харківської області ( суддя Подобайло З.Г.) від 06.11.2006р. по справі № АС-03/344 - 06 позовні вимоги задоволені повністю. Визнані нечинними податкові повідомленя - рішення Чугуївської ОДПІ Харківської області № 0000682310/0 від 14.07.2005р., № 0000522310/0 від 24.03.2006р., № 0000842310/0 від 03.08.2005р. та стягнуто з державного бюджету на користь позивача заборгованість по ПДВ в сумі 1466012 грн. за період березень, квітень, травень 2005р. ( а.с. 120 - а.с. 130 том 12 ).

Перший відповідач, Чугуївська ОДПІ Харківської області, з постановою господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування посилається на те, що фахівцями першого відповідача при перевірці правильності обрахування позивачем суми податку на додану вартість в кожній з трьох видів декларацій, за якими позивач звітує як сільськогосподарський товаровиробник, встановлено порушення у формуванні позивачем податкового кредиту кожної декларації, а саме, неправильне визначення суми ПДВ і тому перший відповідач самостійно визначив суму ПДВ кожної декларації, про що в межах своєї компетенції виніс акт ненормативного характеру - податкове повідомлення - рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування. Також посилається на те, що Чугуївська ОДПІ Харківської області діє лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, і тому не має права під час перевірки брати до уваги суми ПДВ, які не були фактично сплаченими отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів ( а.с. 137 - а.с. 140 том 12 ).

У судовому засіданні представник першого відповідача, Чугуївської ОДПІ Харківської області, апеляційну скаргу підтримав. Просить апеляційний господарський суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник прокуратури Харківської області у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу Чугуївської ОДПІ Харківської області, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник другого відповідача, Чугуйвське ВДК у Харківської області, у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу Чугуївської ОДПІ Харківської області, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, вважає її безпідставною та необгрунтованою, просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В обгрунтування посилається на те, що оскаржувану постанову винесено на підставі данних документів первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача по кожному звітному періоду, оригінали яких були оглянуті у судовому засіданні судом першої інстанції, а копії залучені до матеріалів справи. Позивач своєчасно надав першому відповідачу податкові декларації з ПДВ за спірні періоди, в яких визначено від*ємне значення ПДВ і в ході перевірок, які здійснювалися першим відповідачем за звітні періоди, не було встановлено жодних порушень при самостійному визначенні позивачем загальної суми податкових зобов*язань по ПДВ та загальної суми кредиту з ПДВ. Також посилається на те, що чинним законодавством взагалі не передбачено право податкового органу видавати податкові повідомлення - рішення при перерозподілі податкового кредиту між деклараціями.

У судовому засіданні позивач підтримав свої заперечення на апеляційну скаргу першого відповідача, просить апеляційний господарський суд залишити постанову господарського суду Харківської області у даній справі без змін, а апеляційну скаргу першого відповідача без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та доказів на їх підтвердження, перевіривши надану в постанові суду їх юридичну оцінку, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши повноважних представників сторін, колегія суддів встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відкрите сільськогосподарське акціонерне товариство „Слобожанське” зареєстроване розпорядженням виконкому районної Ради народних депутатів № 454 від 29.08.1996р. та перереєстроване рішенням № 310 від 15.05.1998р., поставлене на облік в Чугуївській ОДПІ Харківської області і отримало свідоцтво платника податку на додану вартість.

Позивач відповідно пп.6.2.6 п.6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" користується нульовою ставкою при реалізації молока та м'яса переробним підприємствам в живій вазі.

Позивач є виробником сільськогосподарської продукції та подає до податкової інспекції три податкові декларації по ПДВ у розрізі окремих видів діяльності, по яких законодавством передбачено подання окремої звітності по видам реалізованої продукції, а саме: декларація № 1 по операціям з продажу молока, худоби, крім операцій по реалізації молока і м'яса в живій вазі переробним підприємствам, за якою не проводиться відшкодування з бюджету (спецдекларація); декларація № 2 по операціях з продажу продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, крім операцій по реалізації молока і м'яса в живій вазі переробним підприємствам, за якою не проводиться відшкодування з бюджету (спецдекларація) ; декларація № 3 по операціям з продажу молока і м'яса в живій вазі переробним підприємствам та реалізації продукції не власного виробництва, за якою проводиться відшкодування з бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у строк, встановлений Законом України “Про податок на додану вартість” подав до першого відповідача декларації з податку на додану вартість, за якими здійснюється відшкодування з бюджету за період березень, квітень, травень 2005 року з визначенням в графі 21 від'ємне значення ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету шляхом перерахування на його рахунок в установі банку у розмірі 3661935 грн.

- за березень 2005 р. –1176094 грн.( 20% - 53748 грн., 0% - 1122346 грн.);

- за квітень 2005 р. –1413392 грн.( 20% - 33356 грн., 0% - 1380036 грн.);

- за травень 2005 р. –1072449 грн.( 20% - 19626 грн., 0% - 1052823 грн.);

Першим відповідачем були проведені перевірки підприємства позивача щодо правомірності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум ПДВ за березень, квітень, травень 2005 року, про що складені акти перевірок: за березень 2005р. - № 397/231/00858148 від 24.03.2006р. та № 877/26-408 від 13.07.2005р.; за квітень 2005р. і травень 2005р. - № 951/231/00858148 від 29.07.2006р.; за травень 2005р. - № 951/231/00858148 від 29.07.2006р.

Як вбачається з акту перевірки № 397/231/00858148 від 24.03.2006р., то перевіркою зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2005р. на суму 12502 грн. з посиланням на те, що позивачем порушено п.п.7.4.4 п.7.4. статті 7 Закону України "Про податок на вартість".

В акті перевірки № 877/26-408 від 13.07.2005р. зазначено, що перевіркою позивачу зменшено від’ємне значення чистої суми податку на додану вартість за березень 2005р. на суму 736166 грн., у зв’язку з порушення позивачем п.п. 7.7.1, п.п.7.7.3 п.7.7, п.п.7.4.3 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на вартість" та не дотриманням позивачем вимог п.1.8 статті 1 Закону України "Про податок на вартість".

Актом перевірки № 951/231/00858148 від 29.07.2006р. зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2005р. на суму 287204 грн. та за травень у розмірі 430140 грн., з посиланням на порушення позивачем п.п. 7.7.1, п.7.7.3 п.7.7, п.п.7.4.3 п.7.4. статті 7 Закону України "Про податок на вартість".

На підставі зазначених актів першим відповідачем були винесені податкові повідомлення - рішення: № 0000682310/0 від 14.07.2005р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2005 року на 748668 грн. ( акт від 13.07.05 № 877/26-408 та акт від 24.03.06р. №397/231/00858148); № 0000842310/0 від 03.08.2005р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2005 року на 287204 грн. та за травень 2005 року на 430140 грн. (акт перевірки від 29.07.05 № 951/232/00858148); № 0000522310/0 від 24.03.2006р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2005 року на 12502 грн. (акт від 24.03.06р. №397/231/00858148).

Як вбачається з матеріалів справи, перевірки підприємства позивача проводились з метою встановлення дотримання підприємством вимог Закону України "Про податок на вартість", Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі, затвердженого Постановою КМУ від 12.05.1999р. № 805, Порядку "Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999р. № 271.

За даними акту перевірки за березень 2005 року загальна сума придбаних товарно-матеріальних цінностей та отриманих послуг складає 6561570 грн., податок на додану вартість який віднесено до податкового кредиту за березень 2005 року складає 1312314 грн.

Також в акті перевірки зазначено, що згідно з Законом України "Про податок на додану вартість" ПДВ по несплачених та частково оплачених кормах, ветеринарних препаратах, паливо - мастильних матеріалах, послугах по реєстрації ВРХ, ремонтних та будівельних роботах, послугах зв'язку, які одночасно використовуються частково в оподатковуваних операціях, а частково ні, за березень 2005 року складає 4376310 грн., в тому числі 729385 грн. неправомірно віднесено до податкового кредиту до загальної декларації з ПДВ. Підприємством зайво віднесено до податкового кредиту ПДВ в сумі 6780,67 грн. по придбаних та не сплачених будівельних роботах від ТОВ " Укрнефтесинтез" згідно податкових накладних: №5 від 02.03.2005р. на суму 10000 грн., в т.ч. ПДВ 1666,67 грн.; № 6 від 05.03.2005р. на суму 10000 грн., в т.ч. ПДВ 1666,67 грн.; № 7 від 14.03.2005р. на суму 20684 грн., в т.ч. ПДВ 3447,33 грн.

В зазначених податкових накладних було порушено порядок заповнення реквізитів податкових накладних . В результаті чого неправомірно віднесено до податкового кредиту ПДВ в сумі 6781грн. до загальної декларації з ПДВ.

Підприємством включено до податкового кредиту неоплачені або частково неоплачені податкові накладні на суму 3356760 грн., ПДВ 559460 грн., які отримані від контрагентів:

- за ветеринарні препарати на суму 629650 грн., ПДВ 125930 грн., з них до податкового кредиту включено не оплачені податкові накладні на суму 546890грн., ПДВ 109378грн.

- за ремонтні та будівельні роботи на суму 130085 грн., ПДВ 26017 грн. , включено частково не оплачені податкові накладні за на суму 59545,75 грн.,

- за послуги зв’язку на суму 4776 грн., ПДВ 955,32 грн.

- за ПММ на суму 59545,75 грн., ПДВ 1190 грн.

Як вбачається з акту перевірки, всього підприємством включено до податкового кредиту несплаченого податку на додану вартість та податку на додану вартість по придбаних товарах, які одночасно використовуються частково в оподатковуваних операціях, а частково ні, на суму 707718 грн. Відповідно податкового обліку, позивач весь податковий кредит розподіляє пропорційно обсягу реалізації по кожній з податкових декларацій, чим на думку першого відповідача порушує п.п. 7.4.3 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , у зв'язку з чим першим відповідачем сума зобов'язань з ПДВ по загальній декларації за березень 2005 року, яка заявлена позивачем до відшкодування була зменшена на 736166 грн.

За даними перевірки за квітень 2005 року загальна сума придбаних товарно-матеріальних цінностей та отриманих послуг складає 7886105 грн., податок на долдану вартість, який віднесено до податкового кредиту в сумі 1577221 грн.

Також в акті перевірки зазначено, що відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість", Постанови КМУ від 12.05.1999р. № 805, податок на додану вартість по несплаченим та частково оплаченим кормам, ветеринарним препаратам, засобам захисту рослин, посівному матеріалу і придбаним товарам, які одночасно використовуються частково в оподатковуваних операціях, а частково ні, складає 1996350 грн., ПДВ 287204 грн., неправомірно віднесено до податкового кредиту до загальної декларації по ПДВ. В складі податкового кредиту обліковуються :

- корма та кормові добавки на суму 5663900 грн., ПДВ 943983 грн. , з них підприємством включено до податкового кредиту неоплачені або частково неоплачені податкові накладні на суму 1086726 грн., ПДВ 217345 грн.

- ветеринарні препарати на суму 1522934 грн., ПДВ 253822 грн., до податкового кредиту включено неоплачені податкові накладні на суму 348073 грн., ПДВ 69615 грн.

- придбання засобів захисту рослин - до складу податкового кредиту включено неоплачені податкові накладні за на суму 245561 грн., ПДВ 49112,20 грн.

Як вбачається з акту перевірки, всього підприємством включено до податкового кредиту не сплачений податок на додану вартість та податок на додану вартість по придбаним товарам, які одночасно використовуються частково в оподатковуваних операціях, а частково ні, в сумі 340502,65 грн. Відповідно податкового обліку,позивач весь податковий кредит розподіляє пропорційно обсягу реалізації по кожній з податкових декларацій, чим на думку першого відповідача порушує пп. 7.4.3 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , першим відповідачем сума зобов'язань з ПДВ по загальній декларації за квітень 2005 року, яка заявлена позивачем до відшкодування була зменшена на 287204 грн.

За даними перевірки загальна сума придбаних товарно-матеріальних цінностей та отриманих послуг складає 7491132 грн., податок на додану вартість який віднесено до податкового кредиту 2005 року складає 1248522 грн.

Також перевірками встановлено, що відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість", податок на додану вартість по несплачених та частково оплачених кормах, ветеринарних препаратах, паливо - мастильних матеріалах, послугах по реєстрації ВРХ, ремонтних та будівельних роботах, послугах зв'язку, які одночасно використовуються частково в оподатковуваних операціях, а частково ні, складає 1099826 грн., ПДВ 430140 грн., на думку першого відповідача неправомірно віднесено до податкового кредиту до загальної декларації по ПДВ. В складі податкового кредиту обліковуються корма та кормові добавки в сумі 4543122 грн., ПДВ 757187 грн., з яких підприємством позивача включено до податкового кредиту неоплачені або частково неоплачені податкові накладні на суму 1663550 грн . ПДВ 332710 грн.:

- ветеринарні препарати на суму 493350 грн., ПДВ 98670 грн. , до податкового кредиту включено не оплачені податкові накладні на суму 189990 грн., ПДВ 37998 грн.

- за ПММ на суму 118870 грн., ПДВ 23774 грн. повністю не оплачені

- за ремонтні та будівельні роботи на суму 2490 грн., ПДВ 498 грн.

- за придбання засобів захисту рослин на суму 189415 грн., ПДВ 37883 грн.

- за придбання посівного матеріалу на суму 24105 грн., ПДВ 4821 грн.

Всього позивачем включено до податкового кредиту несплачений податок на додану вартість та податок на додану вартість по придбаним товарам, які одночасно використовуються частково в оподатковуваних операціях, а частково ні, в сумі 449299 грн., у податковому обліку позивач весь податковий кредит розподіляє пропорційно обсягу реалізації по кожній з податкових декларацій, чим на думку першого відповідача порушує п.п. 7.4.3 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , першим відповідачем сума зобов'язань з ПДВ по загальній декларації, яка заявлена до відшкодування була зменшена на 430140 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, першим та другим відповідачами були проведені заходи щодо часткового відшкодування з бюджету сум ПДВ, від'ємне значення якого визначене у податкових деклараціях з ПДВ за березень, квітень, травень 2005 року на загальну суму 2195923 грн. :

- за березень 2005р. в сумі 427426 грн.

- за квітень 2005р. в сумі 1126188 грн.

- за травень 2005р. в сумі 642309 грн.

Частина податку на додану вартість в сумі 1466012 грн., яка є предметом спору у даній справі, позивачу не була відшкодована. Саме на зазначену суму першим відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення.

У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з п.п. 7.7.5, п.7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Відповідно до п.1.8 статті 1 Закону № 168 бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У відповідності до п. 7.5. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання грошових коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, порядок розподілу податкового кредиту між податковими деклараціями з ПДВ затверджений наказом по підприємству від 02.01.2004 р. № 1 "Про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики у 2004 році", не суперечить чинному законодавству, визначення загальної суми податкового кредиту з ПДВ та його розподіл між податковими деклараціями з ПДВ провадиться позивачем наступним чином: витрати, які із впевненістю можна віднести до витрат на окремі операції, одразу ж відносяться до таких операцій, якщо об'єктивно неможливо розподілити валові витрати по видам операцій, формується загальна сума валових витрат по операціях, які відображені в різних податкових деклараціях з ПДВ, потім ця сума розподіляється по трьом видам декларацій з ПДВ пропорційно обсягам реалізації за звітний період по кожній з декларацій, після чого до суми розподілених таким чином витрат кожної декларації додається раніше визначена сума витрат, що віднесена до операцій, за якими складена відповідна декларація.

Як вбачається з актів перевірок та не спростовується першим відповідачем в судових засіданнях, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, у кожному звітному періоді загальна сума податкових зобов'язань по ПДВ і загальна сума податкового кредиту, самостійно визначені позивачем, відповідають документам первинного бухгалтерського обліку, дані щодо загальної суми придбання та продажу наведені у книгах придбання та продажу відповідають первинним документам податкового обліку. Всі проведені операції підтверджені видатковими та податковими накладними , копії яких залучені до матеріалів справи.

Суми податку на додану вартість, віднесені до податкового кредиту спірного періоду та які не визнаються першим відповідачем як належними до бюджетного відшкодування, підтверджуються податковими накладними, які заповнені у відповідності до вимог чинного законодавства ( пп.7.2.1 п.7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”) і які є згідно статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Колегія суддів, вважає, що посилання першого відповідача на порушення позивачем порядку заповнення реквізитів та на те, що має місце несплата за роботи необгрунтованими, оскільки, як судом першої інстанції, так і апеляційним господарським судом, не виявлено порушень у заповненні, а також встановлено, що вартість будівельних робіт згідно податкових накладних №№ 5,6,7 була фактично сплачена позивачем у формі попередньої оплати і така форма оплати зазначена у цих податкових накладних, отже посилання першого відповідача на не зазначення у податкових накладних опису (номенклатурі) товарів (робіт, послуг), їх кількості (обсягу, об'єму) є безпідставним ,так як види таких робіт вимірюються у гривнях.

По взаємовідносинам, згідно яких виписані податкові накладні за весь перевіряємий період мали місце дві події - оплата та отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару. Факт придбання товарів підтверджується, також прибутково-видатковими накладними, актами виконаних робіт, послуг тощо, які залучені до матеріалів справи.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що отримавши від своїх контрагентів податкові накладні, позивач, відповідно до п.7.5. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, був зобов’язаний прийняти їх та відобразити в податковому обліку. Відповідні дії по відображенню виданих податкових накладних позивачу зобов’язані зробити контрагенти, у яких виникає податкове зобов’язання по сплаті ПДВ до бюджету за відповідними операціями за період березень-вересень 2004 року, як передбачено пп.7.3.1 п.7.3 статті 7 Закон України "Про податок на додану вартість” - датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) –дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У контрагентів позивача виникає обов’язок погасити у спосіб, визначений цим Законом податкове зобов’язання з ПДВ перед бюджетом.

Правові підстави формування податкового кредиту встановлені, зокрема, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість”, у відповідності до якого, податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що придбаються (виготовлюються) таким платником податку для їхнього подальшого використання у власній господарській діяльності.

На думку першого відповідача, порушення пов’язані з тим, що до податкового кредиту були включені не оплачені або частково не оплачені податкові накладні, які слід було включати в розрахунок податкового кредиту по спецдеклараціям, що є порушенням п. 2, п.15 абз. 2 Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 12.05.99 р. № 805, п.3 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.99р. № 271.

Приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення перший відповідач не з'ясував обставини щодо здійснення позивачем придбання товарів у вказаних звітних податкових періодах, у зв'язку з чим і на підставі яких документів, зокрема, договорів, податкових накладних, платіжних доручень тощо був сформований податковий кредит і в якій сумі, наявності підстав для віднесення суми ПДВ до певного виду декларації, а також обставини щодо подальшого продажу позивачем придбаного товару, зокрема, за якими договорами, часу та ціни такого продажу, правильності розрахунку платником бюджетного відшкодування, що знаходиться в прямій залежності від суми ПДВ, перерахованої платником іншому платнику податку у складі ціни придбання товарів та виду реалізованої продукції, фактичного надходження суми ПДВ до державного бюджету України.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент перевірок та прийняття оскаржуваних рішень перший відповідач не врахував документи, а саме, платіжні доручення, виписки банку та інші банківські документи, що свідчили про здійснені розрахунки з контрагентами по господарським операціям по сумам, віднесеним до податкового кредиту спірних періодів, а обмежилась лише формальним підходом до наявності документів в конкретному податковому періоді (щомісячно), не збільшивши податковий кредит відповідного періоду за наявними платіжними дорученнями, банківськими виписками, що призвело до невірного зменшення сум ПДВ.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки чинне законодавство не визначає інших підстав для включення сум ПДВ в розрахунок податкового кредиту, ніж передбачених Законом України "Про податок на додану вартість”, то у першого відповідача не було законного права на свій розсуд встановлювати свій порядок розподілу податкового кредиту без ретельного з'ясування всіх обставин.

Згідно пп. 7.4.1 п.7.4 статті7 Закону України "Про податок на додану вартість”, крім визначених обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку, які відповідно пп.7.7.5 ст. 7 цього Закону зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування ПДВ згідно з цим Законом.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п.19 статті 1, стаття 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно Закону України „Про податок на додану вартість” зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п.1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість”).

Тобто, законодавцем чітко визначено, що однією з обов’язкових підстав включення сум до податкового кредиту по ПДВ є сплата цих сум до Держбюджету згідно порядку оподаткування, встановленого саме Законом № 168.

Законом України "Про податок на додану вартість”, встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

За змістом Закону України "Про податок на додану вартість”, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Надані позивачем документи –копії платіжних доручень, копії виписок банку та інші банківські документи підтверджують фактичну сплату ПДВ в ціні товарів (робіт, послуг), що свідчить про дотримання ним у сукупності всіх вимог Закону України "Про податок на додану вартість”, які дають право на включення сум ПДВ до складу податкового періоду відповідного періоду та отримання бюджетного відшкодування по ПДВ.

Перший відповідач не надав судам як першої, так і другої ( апеляційної ) інстанції документів та матеріалів, які б могли бути використані, як докази, які свідчать про правомірність прийнятих податкових повідомлень - рішень № 0000682310/0 від 14.07.2005р., № 0000522310/0 від 24.03.2006р., № 0000842310/0 від 03.08.2005р.

Пункт 4.2.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, передбачені підстави для визначення податкових зобов’язань платників контролюючими органами. В пп. 5.2.1 статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що для узгодження таким порядком визначеного податкового зобов’язання органом ДПС платнику направляється податкове повідомлення (податкове повідомлення-рішення є однією із форм податкового повідомлення). Відповідно до п. 1.2 статті 1 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податкове зобов’язання це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Оскільки задекларована сума податкового кредиту не є податковим зобов’язанням в розумінні вищенаведеної норми, то у першого відповідача не було законного права приймати податкове повідомлення - рішення про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування по ПДВ.

Також, податковим повідомленням - рішенням від 24.03.2006р. № 0000522310/0 позивачу повторно зменшена сума, що заявлена ним до бюджетного відшкодування за березень 2006 року на 12502 грн., в ньому зазначено, що воно винесено на підставі акту перевірки № 397/231 від 24.03.2006р., який складений за результатами позапланової невиїзної перевірки з питання правомірності заявленого до відшкодування податку на додану вартість ВСАТ "Агрокомбінат "Слобожанський" за період з 01.03.2005р. по 31.03.2005р. Як вбачається з матеріалів справи, висновки в акті були зроблені на підставі отриманої відповіді з ДПІ у Комінтернівському районі від 09.11.2005р. на запит першого відповідача на проведення зустрічної перевірки постачальника по другому ланцюгу ПП „Телсі” по податковій накладній № 24 на суму ПДВ 12502 грн. В акті перевірки зазначено, що відповідно отриманої інформації з ДПІ у Комінтернівському районі, підприємством зайво віднесено до складу податкового кредиту суму 12502 грн., що є порушенням пп. 7.4.4. п. 7.4. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, у зв’язку з тим, що ПП „Телсі” за юридичною адресою не знаходиться, звіти до ДПІ не подає з березня 2003р.

Колегія суддів вважає, що твердження першого відповідача про порушення позивачем пп. 7.4.4. п. 7.4. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” є неправомірними.

Оскільки, у відповідності до пп.7.4.4 п.7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються, а вищевказана норма редакції, зазначеній в акті перевірки в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України № 2505-ІУ (2505-15) від 25.03.2005р., яка почала діяти у часі з моменту опублікування вказаного закону, тобто її дія не розповсюджувалася на відносини, що склалися раніше;

Згідно з вказаною нормою, якщо платник податку придбає (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. (Підпункт 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 в редакції Закону N 2505-ІУ (2505-15) від 25.03.2005 р., яка зазначена першим відповідачем в акті, але порушень вказаної норми статті 7.4.4 Закону України „Про податок на додану вартість” ані в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин, ані в редакції Закону № 2505 позивач не припустив, оскільки позивач у спірних податкових періодах придбав матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які призначаються для їх використання в його господарській діяльності і сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням, була включена підприємством до складу податкового кредиту правомірно.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, неможливо навіть встановити, за якою господарською операцією позивача ним була включена до складу податкового кредиту сума 12502 грн., оскільки в акті перевірки йдеться тільки про постачальника по другому ланцюгу - ПП „Телсі”, з яким у позивача відсутні господарські відносини, як в спірному звітному періоді, так і в інших періодах.

Отже, першим відповідачем не доведено порушення п.п.7.4.4 Закону України „Про податок на додану вартість” і навіть не зазначено, в зв'язку з якими конкретними порушеннями з боку позивача було зменшено бюджетне відшкодування за березень 2005 року в сумі 12502 грн., що є недотриманням з боку відповідача Порядку оформлення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 327.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за березень 2005 року першим відповідачем вже проводилась документальна перевірка з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість позивачем, про що складений акт перевірки від 13.07.2005р. № 877/26-408, тому дії першого відповідача з проведення ним повторної документальної перевірки за березень 2005 року, складання повторного акта перевірки та повторного повідомлення-рішення за цей період є незаконними, оскільки не передбачені ні Законом України "Про державну податкову службу в Україні" , ні Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, що затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327, ні будь-якими іншими актами чинного законодавства, що визначають права першого відповідача.

Порядок обчислення та відшкодування податку на додану вартість визначений п.7.7.3 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, який встановлює, що у разі, коли за результатами звітного періоду різниця між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації. Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами.

Відповідно до п.7.7.3 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, не відшкодовані платнику податку належні суми ПДВ протягом встановленого законом строку вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Згідно з п. 6 статті 7 Положення про державне казначейство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.95 р. № 590, відділення державного казначейства районах, містах, районах у містах здійснюють за поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнутих податків, зборів і обов'язкових платежів. Порядок відшкодування ПДВ, затверджений спільним наказом ДПА України та Державного казначейства України від 21.05.2001р. № 200/86, передбачає, що відшкодування ПДВ з бюджету органами державного казначейства здійснюється за висновками податкових органів або за рішенням суду. Таким чином, органи державного казначейства виконують приписи документів, які направлені відповідними ДПІ, або за рішенням суду.

Надані документи свідчать, що підприємство у встановленому законом порядку направляло першому відповідачу податкові декларації по ПДВ за вказані спірні періоди: березень, квітень, травень 2005 року. В деклараціях платник визначив до відшкодування з бюджету шляхом зарахування на рахунок в банку суми бюджетного відшкодування, яка може бути відшкодована платнику протягом місяця що настає після подання декларації (рядок 24) та після погашення його податкових зобов’язань протягом трьох наступних податкових періодів.

Оскільки, невідшкодовані суми ПДВ у розмірі 1466012 грн., складаються із сум на які першим відповідачем винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, і які як зазначено вище, судом першої інстанції обгрунтовано та законно визнано нечинними, то право позивача на бюджетне відшкодування у розмірі 1466012 грн. обґрунтоване документально та базується на нормах чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд Харківської області прийняв постанову у даній справі обгрунтовано та законно, а тому апеляційна скарга першого відповідача не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтею 196, п. 1 статті 198, статтею 200, п. 1 статті 205, статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Чугуївської ОДПІ Харківської області залишити без задоволення.

Постанову від 06.11.2006р. господарського суду Харківської області по справі АС-03/344-06 залишити без змін.

Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.

Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Справу № АС-03/344-06 направити до господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя

Судді