Ухвала суду № 55956844, 22.02.2016, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/1104/15-ц

Провадження № 2/535/39/16

УХВАЛА

22 лютого 2016 року Котелевський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої - судді Загнійко А.В.,

при секретарі Момот Г.І.,

з участю відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви відповідача ОСОБА_1 та позивачки ОСОБА_2 про відвід головуючого судді по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди й завданих збитків та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди й завданих збитків внаслідок незаконного утримання, використання та експлуатації майна на власний розсуд та на власну вигоду без погодження або без дозволу власника майна, та без виплати винагороди за це власникові майна, починаючи з 30.07.2010 року, а саме: вартість майна, яке не було повернуто у належному комплектуючому стані за цільовим призначенням на суму 11200,00 грн.; вартість різниці за наслідками продажу зношеного з 30.07.2010 року по 13.11.2014 року майна на суму 1605,00 грн.; збитки від вимушеної реалізації на металобрухт непридатного для використання за цільовим призначенням майна внаслідок тривалого його використання та експлуатації відповідачем на суму 3305,00 грн., та стягнення моральної шкоди в сумі 35000,00 грн.

Під час судового розгляду даної справи, 12.02.2016 року позивачка звернулася з письмовою заявою про збільшення позовних вимог, в якій позовні вимоги частково змінила та просила: поновити строк звернення до суду з позовом про стягнення збитків, в тому числі по стягненню інфляційних нарахувань, пені та 3% річних, повязаних з незаконним заволодінням майна, неповерненням майна, невиконання судового рішення щодо витребування (повернення) майна та утримання частини майна за період з 30.07.2010 року з підстав тривалості та продовження порушення (так в заяві); стягнути завдані матеріальну шкоду й завдані збитки внаслідок незаконного утримання, використання та експлуатації майна (на загальну суму 48459,79 грн.) на власний розсуд та на власну вигоду без погодження або без дозволу власника майна, та без виплати винагороди за це власникові майна, починаючи з 30.07.2010 року, а саме: вартості різниці за наслідками продажу зношеного з 30.07.2010 року по 13.11.2014 року майна на суму 1605,00 грн.; збитків від вимушеної реалізації на металобрухт непридатного для використання за цільовим призначенням майна внаслідок тривалого його використання та експлуатації відповідачем на суму 3305,00 грн.; збитків у вигляді інфляційних нарахувань, пені та 3% річних, повязаних з незаконним заволодінням майна, неповерненням майна, невиконання судового рішення щодо витребування (повернення) майна та утримання частини майна за період з 30.07.2010 року по 31.01.2016 року у розмірі 43549,79 грн.; та просила стягнути завдану їй моральну шкоду в сумі 35000,00 грн.

Під час судового розгляду 22.02.2016 року позивач заявив відвід головуючому судді Загнійко А.В., підтримавши у повному обсязі письмове клопотання про відвід головуючому судді від 19.02.2016 року, що не було ним підписане. На обґрунтування заявленого втретє відводу головуючому судді відповідач, посилаючись на положення частин 2 та 4 ст.20 ЦПК України (так в заяві), зазначив про безпідставність позовних вимог позивачки, а також вказав, що оскільки головуючий суддя розглядала справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та про поділ спільного сумісного майна подружжя, й за результатами розгляду останнього винесла упереджене рішення, яке було скасоване судом апеляційної інстанції. Крім того, суддя Загнійко А.В. розглядала кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3 про вчинення злочину щодо ОСОБА_4, під час розгляду якої він (відповідач) давав пояснення як свідок, а обвинувачений не був визнаний винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, хоча вирок був скасований в суді апеляційної інстанції. Тому відповідач вважає, що це свідчить про зацікавленість судді у розгляді даної цивільної справи, а викладені вище обставини викликають сумнів в обєктивності та неупередженості судді.

Крім того, 17.02.2016 року позивачка подала до суду письмову заяву про відвід судді Загнійко А.В., оскільки у неї виникли сумніви в обєктивності та неупередженості судді під час розгляду справи, що виразилися у безпідставному поверненні двічі поданих нею заяв про забезпечення позову, невирішення в ухвалах суду про повернення заяв про забезпечення позову питання про повернення судового збору; надання переваг відповідачу під час судового розгляду та створення перешкод для реалізації її процесуальних прав, що виразилося у частковому задоволенні її клопотання про витребування доказів від 08.02.2016 року та нетактовній поведінці судді у судовому засіданні.

Відповідач заперечує проти задоволення заяви позивачки про відвід головуючому судді по справі, у звязку з безпідставністю.

Заслухавши пояснення відповідача за заявленим ним відводом головуючому судді та з приводу заяви про відвід головуючому судді позивачки по справі, суд не вбачає підстав для задоволення заяв сторін про відвід судді.

Відповідно до п.2 та п.4 ч.1 ст.20 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в обєктивності та неупередженості судді.

Головуючим суддею Загнійко А.В. розглядалися справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та про поділ спільного сумісного майна подружжя, де по останній справі сторони скористалися правом на апеляційне оскарження прийнятого судового рішення.

Правом на апеляційне оскарження ухвал суду про повернення заяв про забезпечення позову позивачка станом на 22.02.2016 року не скористалася.

На підставі вимог ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі повернення заяви або скарги.

Відповідно до ст.168 ЦПК України, ухвала суду про відмову в задоволенні клопотання не перешкоджає повторному його заявленню з інших підстав.

Інших підстав для відводу судді, передбачених статтями 20, 21 ЦПК України, чи обставин, які б викликали сумнів в обєктивності та неупередженості судді під час судового розгляду справи №535/1104/15-ц не встановлено.

Керуючись ст.ст.20, 21, 23, 24 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Загнійко А.В. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди й завданих збитків та стягнення моральної шкоди, - відмовити.

У задоволенні заяви позивачки ОСОБА_2 про відвід головуючого судді Загнійко А.В. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди й завданих збитків та стягнення моральної шкоди, - відмовити.

Судовий розгляд продовжити у тому ж складі суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя