Ухвала суду № 55956597, 15.02.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/2739/15-ц Головуючий у І інстанції Маценко Н. П.Провадження № 22-ц/780/882/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 24 15.02.2016

УХВАЛА

Іменем України

15 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Воробйової Н.С.

суддів: Верланова С.М., Березовенко Р.В.

при секретарі Волинець Я.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2015 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспорної пригоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулося до суду із даним позовом, в якому з урахуванням уточнень /а.с. 10,108,110/ просило стягнути із ОСОБА_2 (на даний час ОСОБА_3А.) на свою користь грошові кошти у розмірі 22573,65 грн. та судовий збір у розмірі 223,50 грн.; з ПАТ «СК «Провідна» - стягнути судовий збір у розмірі 495 грн.

На обґрунтування своїх вимог посилалося на те, що 27.07.2014 року між товариством та ОСОБА_4 укладено договір страхування транспортних засобів № 083377, предметом якого є страхування автомобіля НОМЕР_1.

18.05.2014 року на автодорозі Київ-Чернігів-Нові Яриловичі (на Гомель) 52 км 300 м сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля НОМЕР_2 та автомоблія Ford Sierra д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 02.06.2014 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу.

ОСОБА_4 звернувся до товариства із заявою про настання страхового випадку. На підставі страхових актів та розрахунків суми страхового відшкодування страховою компанією виплачено у розмірі 71850,15 грн., шляхом перерахування їх на рахунок СТО, який здійснював ремонт пошкодженого автомобіля.

Оскільки на момент ДТП цивільно-правова відповідальність винної особи - ОСОБА_2на підставі полісу № АС/4029183була застрахована у ПАТ «СК «Провідна», а ліміт відповідальності за договором складає 50 000 грн., розмір франшизи 500 грн., страхова компанія «Провідна» повинна в регресному порядку відшкодувати 49500 грн., а решту суми здійсненої страхової виплати у розмірі 22350,15 грн. підлягає стягненню із ОСОБА_2 як винної особи.

Представник позивача подав заяву про розгляд даної справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, справу просив розглянута за відсутність позивача.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не зявилася, про день і час розгляду даної справи повідомлялася належним чином, заява про розгляд справи у її відсутності до суду не надходила.

Відповідач ПАТ «СК «Провідна» у судове засідання не зявилося, надіслало до суду заперечення проти позову, в яких просило розглянути дану справу у відсутності представника компанії; у звязку із добровільною виплатою страхового відшкодування у розмірі 49 500 грн. просило відмовити у задоволенні позовних вимог до ПАТ «СК «Провідна» .

Рішенням Броварського міськрайонного суду від 05 листопада 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» суму 22 350,15 грн., яка становить різницю між сплаченою компанією в рахунок страхового відшкодування страхувальнику ОСОБА_4 та страхового відшкодування, виплаченого добровільно в порядку регресу ПАТ «СК «Провідна» на підставі полісу № АС/4029183(страхувальник ОСОБА_2 А.). Вирішено питання про судові витрати.

У задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення судового збору відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення

Зокрема, вказувала на те, що вона не погоджується з розміром страхового відшкодування, яке було здійснено на користь потерпілого від ДТП страховими компаніями «ПЗУ Україна» та «СК «Провідна», вважаючи його занадто високим. На її думку, суд першої інстанції необґрунтовано відмовив їй у призначенні експертизи по даній справі, згідно якої можливо було встановити реальний розмір вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

В силу ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За правилами ч. 1ст. 993 ЦКУкраїнитаст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідност. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

По справі встановлено, що 18.05.2014 року близько 17 год. 50 хв. на автодорозі Київ-Чернігів 52 км+300м ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Форд Сіера» д.н.з. НОМЕР_4 не витримала безпечної дистанції руху внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем марки «Хонда» д.н.з. НОМЕР_5 під керування ОСОБА_4, який рухався у попутному напрямку.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 02.06.2014 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та піддано її адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 27.02.2014 року між ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» та ОСОБА_5 укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, за яким застраховано транспортний засіб марки «Honda CR» д.н.з. НОМЕР_6. За умовами договору, застрахованим, зокрема, є АК ДТП-автокаско дорожно транспортна подія( а.с.5).

У зв»язку з страховим випадком страхувальник ОСОБА_5 звернувся до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» із заявою про настання страхового випадку, до якої долучив відповідні документи, передбачені умовами договору (а.с.7-15).

На замовлення страхової компанії ТОВ «Експертно-Асистуюча Компанія «Фаворит» визначено вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Хонда» д.н.з. НОМЕР_5 , 2013 року випуску, внаслідок пошкодження у ДТП. Згідно із звітом № 691/14 про визнання вартості матеріального збитку вартість ремонту автомобіля НОМЕР_7 складає 78728,96 грн. ( а.с.16-32). Відповідно до страхового акту, складеного позивачем загальний розмір страхового відшкодування складає 71850,15 грн.

Відповідно до платіжних доручень № 2797 від 16.03.2014 року та № 24908 від 17.07.2014 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» перерахувало ПАТ «Дніпро Мотор Інвест» страхове відшкодування за авторемонтні роботи у розмірі 42175,10 грн. та 21990,05 грн., всього 64165,15 грн. та проведено взаємозалік на недоотриману страхову премію в розмірі 7685 грн. Таким чином загальна сума шкоди, виплаченої страховиком страхувальнику, становить 71850,15 грн. (а.с. 37-38).

З матеріалів справи також вбачається, що на час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на підставі полісу АС/4029183 застрахована у ПрАТ «СК «Провідна».

25.06.2014 року позивачем направлено вимогу до відповідача ПАТ СК «Провідна» у порядку суброгації (а.с.40).ПАТ СК «Провідна» частково задоволено вимогу ПрАТ «СК «ПЗУ Україна та добровільно перераховано в межах встановлених лімітів на користь останнього грошові кошти у розмірі 49500 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 0023858 від 11.06.2015 року (а.с.85). Різниця непогашеного страхового відшкодування складає суму 22350,15 грн. (71850,15-49500).

Задовольняючи частково вимоги «СК «ПЗУ Україна», суд виходив з положень ст.ст.993,1187,1188,1194 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» та дійшов висновку, щовідповідачка в регресному порядку зобов'язана відшкодувати позивачу майнову шкоду у розмірі 22 350,15грн., що складає різницю між виплатами страхового відшкодування ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" та ПАТ «СК «Провідна».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він грунтується на обставинах справи та відповідає вимогах закону.

Доводи відповідачки, про те, що суд ухвалив рішення на припущеннях спростовуються зібраними по справі доказами.

Посилання відповідачки на те, що суд належним чином не встановив дійсний розмір страхового відшкодування, яке мали сплатити страхові компанії в рахунок страхового відшкодування матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Хонда» д.н.з. НОМЕР_5 , пошкодженого внаслідок ДТП та безпідставно відмовив їй у призначенні авто-товарозначої експертизи не заслуговують на увагу.

Як вже наголошувалося, позивач, на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, укладеним між страховою компанією та страхувальником ОСОБА_5 здійснив виплату страхового відшкодування завданого власнику автомобіля «Хонда» д.н.з. НОМЕР_5 , 2013 року випуску, внаслідок пошкодження у ДТП. При цьому, на замовлення страхової компанії ТОВ «Експертно-Асистуюча Компанія «Фаворит» визначено вартість матеріального збитку, пов»язаного з ремонтом пошкодженого автомобіля. Оскільки на час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність винної в ДТП особи була застрахована у ПрАТ «СК «Провідна» на підставі полісу АС/4029183, страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулася в порядку суброгації до ПрАТ «СК «Провідна» з вимогами про відшкодування виплачених в рахунок страхового відшкодування матеріального збитку ОСОБА_5 До регресної претензії на ім.»я ПрАТ «СК «Провідна» та претензії на ім.»я ОСОБА_2 щодо здійснення відшкодування шкоди не в повному обсязі були долучені : копія розрахунку СТО, копію акту виконаних робіт, копії страхових актів з розрахунком суми страхового відшкодування, копії платіжних доручень.

ПАТ СК «Провідна» частково задовольнило вимогу ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» та добровільно перерахувало в межах встановлених лімітів на користь останнього грошові кошти у розмірі 49 500 грн. Будь-які заперечення щодо розміру сплаченого страхового відшкодування ПАТ СК «Провідна» не заявлялися, розмір відшкодаваних збитків не оспорювався.

Відповідно до положень п.33.1.4 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності повідомлення про ДТП встановленого зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Тобто, у зв»язку з ДТП, яке мало місце з вини ОСОБА_2, яка керувала транспортним засобом, забезпечним полісом ПрАТ «СК «Провідна» обов»язкового страхування цивільно-првової відповідальності, страхувальник зобов»язаний був повідомити страхову компанію про страховий випадок та не був позбавлений можливості отримувати всю необхідну інформацію, пов»язану з виплатою страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу, у т.ч. і щодо його розміру.

Оскільки страховими компаніями («ПЗУ Україна» - на підставі договору страхування транспортних засобів, а ПАТ СК «Провідна» - в регресному порядку на підставі договору обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) фактично проведено страхове відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньої пригоди, що виникла з вини відповідачки ОСОБА_2, а вимоги до останньої зводяться до стягнення з неї в порядку ст..1194 ЦК України різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, здійсненою страховими компаніями, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для призначення по справі авто-товарознавчої експертизи для визначення дійсного розміру страхового відшкодування, пов»язаного із відшкодуванням матеріального збитку, який виник у гр..ОСОБА_6 в наслідок дорожньо-транспортної пригоди.

З наявних підстав при апеляційному розгляді справи колегією суддів відмовлено представнику відповідачки ОСОБА_2 у повторно заявленому клопотанні про призначення авто-товарознавчої експертизи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав до його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

В апеляційній скарзі не приведено доводів, які б спростували висновки суду, викладені в рішенні.

Керуючись ст..ст.307,308 ЦПК України, колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: