Вирок № 55956492, 11.02.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/4189/14-к Головуючий у І інстанції Скарлат О.І.Провадження № 11-кп/780/6/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 34 11.02.2016

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних

справ Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді Сливи Ю.М.,

суддів Свінціцької О.П., Гайдай Р.М.,

при секретарі Берлінової Т.В.,

за участю:

прокурора Ляшенка Р.О.,

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

представника потерпілих ОСОБА_5,

обвинуваченого ОСОБА_6,

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження №12014110000000230 за апеляційною скаргою представника потерпілих ОСОБА_5 та прокурора Штогуна М.С. на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 05 лютого 2015 року, яким засуджено:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, працюючого юристом у ТОВ «Велес Дім», проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

за ч.2 ст.286 КК України до 5 (пяти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 3 (три) роки.

На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_6 покладено обовязки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 80000,00 (вісімдесят тисяч) гривень моральної шкоди.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «СК «Страховий капітал» на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду, яка полягає у витратах на лікування в сумі 10256,95 гривень та не отримані доходи у звязку з тимчасовою втратою працездатності в наслідок ДТП у розмірі 9052,00 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 100000,00 (сто тисяч) гривень моральної шкоди.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «СК «Страховий капітал» на користь ОСОБА_3 страхову суму, яка була заподіяна здоровю в результаті ДТП, а саме витрати на лікування у розмірі 13125,82 гривень та розмір страхового відшкодування за шкоду повязану із стійкою втратою працездатності у розмірі 21924,00 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 100000,00 (сто тисяч) гривень моральної шкоди та 4000,00 (чотири тисячі) гривень матеріальної шкоди за проведення експертного дослідження фахівця психолога.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «СК «Страховий капітал» на користь ОСОБА_2 страхову суму, яка була завдана пошкодженням транспортного засобу у розмірі 44250,00 (сорок чотири тисячі двісті пятдесят тисяч) гривень.

Цим же вироком вирішено питання про судові витрати та речові докази.

В С Т А Н О В И Л А :

Згідно вироку суду, 27 липня 2014 року близько 18:15 години, ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, керуючи на підставі наявного при собі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ААС 914041, технічно-справним автомобілем «TOYOTA CAMRY», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_8 та рухаючись на 48км+100м автодороги Київ Десна Вишгородського району Київської області в напрямку м. Києва, діючи необережно, невірно вибравши безпечну швидкість, рухаючись поза населеними пунктами з допустимим обмеженням швидкості до 90 км/год., з перевищенням швидкості понад 90 км/год., виконуючи маневр обгону транспортних засобів, що рухалися в попутному з ним напрямку в бік м. Києва, не переконався у тому, що смуга зустрічного руху вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, в результаті чого під час руху по зустрічній смузі допустив зіткнення передньою лівою частиною свого автомобіля з передньою лівою частиною автомобіля «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_9, який рухався у напрямку м. Десна в своїй смузі для руху.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «ВАЗ-2107» ОСОБА_9 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди, пасажир цього автомобіля ОСОБА_10 отримала тяжкі тілесні ушкодження, а пасажир ОСОБА_4 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Згідно висновків судово-медичних експертиз, смерть ОСОБА_9 насильницька, настала через множинну травму тіла, миттєво або за короткий проміжок часу, що вимірюється хвилинами, після отримання ушкоджень. Ушкодження у ОСОБА_3 утворилися від дії тупих предметів, по давності можуть відповідати термінам та обставинам ДТП, і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні в момент спричинення. Ушкодження у ОСОБА_4 утворилися від дії тупих предметів, по давності можуть відповідати термінам та обставинам ДТП, і відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як такі, що викликали за собою тривалий розлад здоровя на термін понад 21 день.

Своїми діями ОСОБА_6 порушив п.п. 2.3, 2.9, 12.6, 14.2 Правил дорожнього руху України.

На вказаний вирок, представник потерпілих ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з вироком, оскільки вважає, що суд не в повній мірі врахував ті обтяжуючі обставини скоєння злочину, та ті тяжкі наслідки, які настали в результаті вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Апелянт впевнений, що грубе порушення водієм ОСОБА_6 вимог ПДР України перебуває в прямому причинному звязку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, у виді спричинення смерті ОСОБА_9, і нанесенні різного ступеню тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України підтверджується протоколом огляду місця події та схемою до протоколу ОМП, протоколом огляду транспортних засобів, протоколом допиту потерпілих, свідків та підозрюваного, відео з реєстратору, речовими доказами, висновками інженерно-транспортних експертиз, висновком судово-токсилогіної експертизи, висновками судово-медичних експертиз. До того ж, 19.10.2012 року Голосіївським районним судом м. Києва було винесено постанову про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, і це вказує на те, що обвинувачений систематично порушував ПДР України, що в кінцевому результаті все ж таки призвело до страшної трагедії. Тому просить вирок скасувати в частині звільнення обвинуваченого від відбування основного покарання та призначити нове покарання, в межах санкції ч.2 ст.286 КК України, повязане з позбавленням волі. Стягнути з ПрАТ «СК «Страховий капітал» на користь ОСОБА_2 страхову суму за шкоду, яка була завдана життю та здоровю потерпілого, а саме в результаті ДТП загинув його батько ОСОБА_9, в розмірі 100000,00 гривень. В інших частинах вирок залишити без змін.

В апеляційній скарзі прокурор Штогун М.С. не оспорюючи доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, вважає вирок незаконним у звязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через мякість. При вирішення питання про призначення покарання ОСОБА_6, суд не звернув уваги на точні положення закону та безпідставно застосував ст.75 КК України, яке за своїм видом та розміром є несправедливим. У вироку зазначено про наявність обставини, що відповідно до ст.67 КК України обтяжує покарання, а саме вчинення злочину у стані алкогольного спяніння, однак при призначенні покарання цю обставину не враховано. Крім цього, при призначенні покарання не надано належної оцінки тим обставинам, що грубе порушення ПДР України під час керування транспортним засобом обвинуваченим призвело до ДТП та настання тяжких наслідків смерть однієї людини та заподіяння тяжких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом особам. Тому просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_6 за ч.2 ст.286 КК України до 6-ти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На апеляційні скарги представника потерпілих та прокурора надійшло заперечення від захисника обвинуваченого ОСОБА_7, в якому він не погоджується з апеляційними скаргами, оскільки вважає, що застосування до ОСОБА_6 ст.75 КК України є законним і справедливим, оскільки при призначенні покарання судом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного та обставини, що помякшують і обтяжують покарання. Просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а вирок суду без змін.

На апеляційну скаргу представника потерпілих ОСОБА_5 надійшло заперечення від голови правління ПрАТ «СК «Страховий капітал», де він заперечує проти задоволення вищевказаної апеляційної скарги та зазначає, що відповідно до ст. 27.2 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, у випадках передбачених ст. 41 цього Закону, здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого на умовах встановлених ст. 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування рівними частинами. Однак ОСОБА_9 не входить в коло осіб, які мають право на таке відшкодування.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; думку прокурора, який підтримав апеляційні скарги та просив їх задовольнити, вирок суду просив скасувати та ухвалити новий вирок; потерпілих та їх представника, які підтримали подані апеляційні скарги представника потерпілих і прокурора та просили постановити новий вирок, яким призначити обвинуваченому покарання у виді 6 років позбавлення волі; обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, при цьому, пояснював, що він повністю визнає свою вину у вчиненні вказаного злочину та просить оскаржуваний вирок залишити без змін; захисника, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив вирок суду залишити без зміни; провівши судові дебати та надавши останнє слово обвинуваченому, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції підлягають до задоволення з наступних підстав.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Даний висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та належним чином перевірених судом доказах, які в апеляції не заперечуються та не оскаржуються.

Дії ОСОБА_6 судом першої інстанції правильно кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Відповідно до ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через мякість чи суворість.

Згідно зі ст. 65, 75 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що помякшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення винної особи та попередження нових злочинів. Звільнення особи від відбування покарання з випробовуванням можливе, якщо суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що при призначенні покарання ОСОБА_6 у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини його вчинення, особу підсудного та обставини, які помякшують та обтяжують його покарання, а саме: що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, приймає активну участь у громадському житті, за що має відповідні подяки, є інвалідом II групи та потребує проходження лікування та реабілітації в медичному закладі, визнав свою вину, просив пробачення у потерпілих, його поведінка в суді свідчить про щире каяття, має постійне місце проживання, добровільно почав відшкодування завданої шкоди потерпілим, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, а також взяв до уваги суд першої інстанції і той факт, що вказаний злочин обвинувачений вчинив у стані алкогольного спяніння.

Разом з тим, на думку колегії суддів, визначений судом розмір основного покарання не відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, оскільки не є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Неправомірним є і рішення суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_6 від відбуття покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

Так, визначаючи розмір основного покарання та звільняючи ОСОБА_6 від його відбування з випробовуванням, суд першої інстанції не в достатній мірі врахував обставини вчинення вказаного злочину, а саме: той факт, що зазначений злочин ОСОБА_6 вчинив, перебуваючи у стані алкогольного спяніння. Не взяв до уваги суд і думку потерпілих, які не висловлювали прохання про застосування щодо ОСОБА_6 ст. 75 КК України та звільнення його від призначеного покарання з випробовуванням.

Крім того, при призначенні покарання ОСОБА_6, колегія суддів вважає за необхідне врахувати також і той факт, що відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №1072 від 29.12.2015 року ОСОБА_6 у період часу до якого відноситься інкриміноване йому діяння, не страждав на будь-який психічний розлад; за своїм психічним станом у той період часу міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_6 страждає на органічне ураження головного мозку, поєднаного (травматично-судинного) ґенезу з емоційно-вольовою нестійкістю, епілептичний синдром в анамнезі F 06.8 згідно з МКХ-10; за своїм психічним станом на теперішній час може усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_6 за своїм психічним станом не потребує до нього примусових заходів медичного характеру (т. 5. а.с. 38-48).

За даних обставин, доводи апеляцій про мякість призначеного основного покарання та безпідставність застосування ст. 75 КК України, на думку колегії суддів, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Вимоги потерпілого ОСОБА_2 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «СК «Страховий капітал» на його користь 100000 гривень страхової суми за шкоду, завдану життю та здоровю потерпілому, не можуть бути задоволені, оскільки вказаний потерпілий не входить у визначене ст. 1200 ЦК України коло осіб, які мають право на таке відшкодування.

За даних обставин вищевказані вимоги не ґрунтуються на Законі, а тому не можуть бути задоволені.

З урахуванням того, що обвинувачений ОСОБА_6 під час розгляду справи в апеляційному порядку, порушив покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави обовязки, скасуванню підлягає й рішення суду першої інстанції в частині повернення застави в розмірі 73080 гривень.

Відповідно до ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання та неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

У звязку з зазначеним, апеляційні скарги підлягають до задоволення, а вирок суду в частині призначеного покарання скасуванню з постановленням нового вироку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 182, 404, 405, 407, 408, 420 КПК України, колегія суддів,

З А С У Д И Л А :

Вирок Вишгородського районного суду Київської області від 05 лютого 2015 року в частині призначеного ОСОБА_6 покарання скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді 6 (шести) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

У решті вирок Вишгородського районного суду Київської області від 05 лютого 2015 року залишити без змін.

Заставу у розмірі 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) гривень, яку вніс ОСОБА_11 на розрахунковий рахунок Шевченківського районного суду м. Києва (код ЄДРПОУ 02896710, банк одержувач УДК у Шевченківському районі м. Києва, МФО 820019, рахунок №37315001004146, отримувач Шевченківський районний суд м. Києва, призначення застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави, відповідно за квитанцією ГУ Ощадбанку по м. Києву та області від 29.08.2014 року (т. 1 а.с. 24) звернути у дохід держави.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту його затримання, з 29.10.2015 року.

На підставі п. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбування покарання період попереднього увязнення ОСОБА_6 з 29 жовтня 2015 року по 11 лютого 2016 року з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення вироку, а засудженим, -- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий: _______ Ю.М. Слива

Судді: _______ О.П. Свінціцька

_______ ОСОБА_12