Ухвала суду № 55953378, 18.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2016 року м. Київ К/800/28744/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 грудня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Луцької міської ради про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

14 серпня 2014 року ОСОБА_4 пред'явив позов до Луцької міської ради про визнання незаконною та скасування постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Луцької міської ради від 19 серпня 2014 року.

03 жовтня 2014 року ОСОБА_4 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив визнати протиправними дії адміністративної комісії виконкому Луцької міської ради, що розглядала відносно нього адміністративні матеріали 19 серпня 2014 року і приймала рішення без процедури відкритого голосування, щодо його вини у вчиненні правопорушення, а також накладення штрафу у сумі 340 гривень; визнати протиправними дії відповідачів щодо скерування до виконавчої служби постанови для примусового виконання, незважаючи на те, що ним було пред'явлено позов до суду та дана постанова адміністративної комісії в законну силу не вступила.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 жовтня 2014 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

20 жовтня 2014 року ОСОБА_4 звернувся в суд із заявою про ухвалення додаткової постанови.

Дану заяву обґрунтував тим, що при ухваленні рішення судом не було розглянуто його вимоги щодо визнання протиправними дій адміністративної комісії виконкому Луцької міської ради, що розглядала відносно нього адміністративні матеріали 19 серпня 2014 року і приймала рішення без процедури відкритого голосування та не у правомочному складі, а також визнання протиправними дій відповідачів щодо скерування до виконавчої служби постанови для примусового виконання.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року, в задоволенні вказаної заяви позивача було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій скаржник подав касаційну скаргу.

Посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи в задоволенні заяви позивача про прийняття додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_4 до Луцької міської ради про визнання дій протиправними, суд першої інстанції, пославшись на положення статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України зазначив, що 03 жовтня 2014 року Луцьким міськрайонним судом винесено постанову про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій адміністративної комісії виконкому Луцької міської ради, що розглядала 19 серпня 2014 року відносно ОСОБА_4 адміністративні матеріали і приймала рішення без процедури відкритого голосування щодо його вини у вчиненні правопорушення, а також накладення штрафу у сумі 340 гривень; визнання протиправними дії відповідачів щодо скерування до виконавчої служби постанови для примусового виконання, незважаючи на те, що ним було пред'явлено позов до суду та дана постанова адміністративної комісії в законну силу не вступила.

Суд першої інстанції зазначив, що з мотивувальної та описової частини вищевказаної постанови суду вбачається, що суд відмовив у задоволенні позовних вимог у зв'язку із їх безпідставністю.

Водночас із вищенаведеної норми процесуального закону не передбачено ухвалення додаткового рішення шляхом доповнення мотивувальної частини рішення.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що підстав для ухвалення додаткової постанови передбачених частиною 1 статті 168 Кодексом адміністративного судочинства України, не вбачається.

Суд апеляційної інстанції із висновком суду першої інстанції погодився та залишив ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 грудня 2014 року без змін.

Колегія суддів із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанції погоджується із огляду на наступне.

Відповідно до статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України 1. Суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку виконання судового рішення.

Суд ухвалює додаткове судове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Додаткове судове рішення або ухвала суду про відмову в ухваленні додаткового судового рішення можуть бути оскаржені.

Як вбачається із матеріалів справи 14 серпня 2014 року ОСОБА_4 пред'явив позов до Луцької міської ради про визнання незаконною та скасування постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Луцької міської ради від 19 серпня 2014 року.

03 жовтня 2014 року ОСОБА_4 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив визнати протиправними дії адміністративної комісії виконкому Луцької міської ради, що розглядала відносно нього адміністративні матеріали 19 серпня 2014 року і приймала рішення без процедури відкритого голосування, щодо його вини у вчиненні правопорушення, а також накладення штрафу у сумі 340 гривень; визнати протиправними дії відповідачів щодо скерування до виконавчої служби постанови для примусового виконання, незважаючи на те, що ним було пред'явлено позов до суду та дана постанова адміністративної комісії в законну силу не вступила.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 жовтня 2014 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Разом з цим, як вбачається із постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 жовтня 2014 року, суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог, як в частині вимог позивача, заявлених у позовній заяві від 03 жовтня 2014 року, так і зазначених у заяві про збільшення позовних вимог від 03 жовтня 2014 року, а тому колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_4 до Луцької міської ради про визнання дій протиправними.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 грудня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: