Постанова № 55950367, 18.02.2016, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/212/16-а

провадження № 2-а/697/15/2016

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.02.2016 р. м. Канів

Суддя Канівського міськрайонного суду Черкаської області Хорошун О.В. розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Канівського обєднаного управління Пенсійного фонду Черкаської області про визнання дій протиправними та зобовязання відновити виплату пенсії з 01 квітня 2015 року, -

в с т а н о в и в:

До суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Канівського обєднаного управління Пенсійного фонду Черкаської області про визнання дій протиправними та зобовязання відновити виплату пенсії з 01 квітня 2015 року. Свій позов мотивує тим, що він як інвалід ІІІ групи за загальним захворюванням перебуває на обліку в Канівському обєднаному управлінні Пенсійного фонду Черкаської області, з 15.12.1993 р. отримує пенсію по інвалідності відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також станом на 01.04.2015 р. працював на посаді, яка відповідно до Закону України «Про державну службу» віднесена до державної служби. У зв'язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015р., з 01.04.2015р. йому було призупинено виплату пенсії по інвалідності, оскільки він працює на посаді державного службовця. Вважає, що з 01.04.2015р. виплату пенсії йому повинно було бути поновлено, з таких підстав: згідно п. 5 Перехідних положень Закону №213-VIII від 02 березня 2015 року у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до законів України. Оскільки до 01 червня 2015 року Верховною Радою України не було прийнято закону про призначення таких пенсій, у тому числі спеціальних, то з 01 квітня 2015 року відпали підстави для припинення йому виплати пенсії по інвалідності, оскільки він із зазначеної дати не є особою, яка має право на призначення пенсії у порядку, передбаченому спеціальним законом. Він звернувся до Канівського обєднаного УПФУ з заявою про поновлення виплати пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак Канівське обєднане УПФУ відмовило йому у поновленні виплати пенсії по інвалідності, з посиланням на те, що даний вид пенсії не виплачується тимчасово - до законодавчого врегулювання пенсійного забезпечення. Таку бездіяльність відповідача, позивач вважав неправомірною та такою, що порушує його законні права на пенсійне забезпечення. Просить визнати протиправними дії Канівського обєднаного Управління Пенсійного фонду України Черкаської області щодо припинення нарахування та виплати йому раніше призначеної пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообовязкове пенсійне страхування», починаючи з 01.04.2015 року; стягнути з Канівського обєднаного Управління Пенсійного фонду України Черкаської області заборгованість пенсійних виплат, призначених йому раніше, відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове пенсійне страхування», починаючи з 01.04.2015 року, а також заборгованість, що буде накопичуватись з дня подання позову до суду, та в подальшому проводити йому пенсійні виплати, стягнути з відповідача витрати повязані з розглядом справи.

Ухвалою судді від 09.02.2016 року відкрито скорочене провадження. Копія ухвали направлена сторонам. Відповідачем в установлений строк надано заперечення на позов, згідно якого відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову, мотивуючи тим, що позивач є пенсіонером по інвалідності, працюючим на посаді державного службовця, і у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. до нього застосовуються обмеження, зокрема, тимчасове припинення виплати пенсії по інвалідності у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, а відтак, у Пенсійного фонду відсутні законні підстави для поновлення виплати пенсії по інвалідності з 1.04.2015р.

Суддя, оцінивши повідомленні позивачем обставини, вважає їх достатніми для прийняття рішення та в порядку, передбаченому ст. 183-2 ч.4 КАС України без виклику сторін в скороченому провадженні.

Судом встановлено, що позивач є інвалідом ІІІ групи за загальним захворюванням, з 15.12.1993 р. йому призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується довідкою МСЕК серії 6ЧК № 134383 (а.с.9) та пенсійним посвідченням серії ААЖ №461539 (а.с.8).

Перебуваючи на обліку у відповідача, позивач звернувся із вимогою про поновлення виплати пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Однак, листом відповідача від 29.01.16р. № 22/с-10 у поновленні пенсії було відмовлено. Зокрема, свою позицію відповідач обґрунтував тим, що позивач не належить до числа осіб, на яких дія ЗУ №231 не розповсюджується, нарахування та виплата пенсії у період роботи на спец посаді з 01.04.2015р. не здійснюється (а.с.11).

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.

ОСОБА_1 працює на посаді, яка відповідно до ЗУ «Про державну службу» віднесена до категорії посад державних службовців.

У зв'язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 року, позивачу як пенсіонеру, який працює на посаді державного службовця, з 01.04.2015 р. призупинено виплату пенсії по інвалідності.

Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовим актами.

З 01.04.2015р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02.03.2015 р. (далі - Закон № 213-VIII від 02.03.2015р.), пп. 2 п. 12 розділу І якого внесені зміни в ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно яких:

Тимчасово, у період з 01.04.2015р. по 31.12.2015р.: у період роботи особи (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються та у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії ї соціального захисту»), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Згідно п. 2 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213-VIII від 02.03.2015р. порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Станом на 01 квітня 2015 року посада, на якій працює позивач, дійсно, передбачала право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим відповідачем правомірно виплату пенсії позивачу було припинено.

Разом з тим пунктом 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213-VIII від 02.03.2015 року у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015р. скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника - консультанта народного депутата України.

Таким чином, дана правова норма чітко визначає подію, з ненастанням якої припиняють свою дію норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до законів України «Про державну службу» та інших спеціальних законів, зазначених вище.

Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 р. №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

У зв'язку із тим, що у зазначений у пункті 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213-VIII від 02.03.2015р., строк, тобто до 01.06.2015 р., закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, прийнятий не був, то із вказаної дати втратили чинність норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) за цим Законом державним службовцям не призначаються, і відповідно позивач, який є державним службовцем, перестав бути особою, яка має право на призначення пенсії у порядку, передбаченому спеціальним законом, і відповідно перестав бути особою, передбаченою у статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка була підставою для зупинення виплати пенсії з 1.04.2015р.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» принципами загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, поряд з іншими, є рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат; державна гарантія реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом; відповідальність суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

З 01 червня 2015 року особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, з 01 червня 2015 року посада, на якій працює позивач, вже не дає йому права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», тому позивач з 01.06.2015р. перестав бути особою, якій у відповідності до ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1.04.2015р. було призупинено виплату пенсії, то відпали і підстави для застосування даної норми закону, а відповідно виплата пенсії позивачу з даної дати повинна бути поновлена до виплати, а тому позов в цій частині підлягає до часткового задоволення.

Суд дійшов висновку, що відповідач дійсно з 1 червня 2015 року неправомірно допускає бездіяльність, яка полягає у тому, що він з 1.06.2015р. не поновив виплату пенсії позивачу як інваліду третьої групи за загальним захворюванням, оскільки з даної дати він вже не є особою, яка має право на призначення пенсії за спеціальним законом («Про державну службу»), і відповідно він став прирівняним до звичайного працівника у правах на призначення пенсії на загальних підставах. Тому пенсійні права позивача з 1.06.2015р. відповідачем порушуються і вони підлягають судовому захисту шляхом покладення на відповідача обов'язку відновити виплату позивачу пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить з приписів ст. 94 КАС України, які відповідно, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Тому виходячи з вимог ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі на користь позивача 551 грн. 20 коп. в рахунок повернення сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 69, 71, 86, 99, 159 163, 183-2, 186,256 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 до Канівського обєднаного управління Пенсійного фонду Черкаської області про визнання дій протиправними та зобовязання відновити виплату пенсії з 01 квітня 2015 року задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Канівського обєднаного Управління Пенсійного фонду України Черкаської області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообовязкове пенсійне страхування», починаючи з 01.06.2015 року.

Зобов'язати Канівське обєднане Управління Пенсійного фонду України Черкаської області відновити з 1 червня 2015 року ОСОБА_1 виплату пенсії по інвалідності, призначеної йому відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі Канівського обєднаного Управління Пенсійного фонду України Черкаської області на користь ОСОБА_1 судовий збір сплачений останнім під час розгляду справи у суді в розмірі 551,20 грн.

Постанова суду підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Уразі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О . В . Хорошун