Постанова № 55943856, 16.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2016 р. Справа№ 925/1990/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Коршун Н.М.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Гуцула А.Д. - дов. №10/00-58 від 16.06.2015 р.

від відповідача не з'явились

від третьої особи не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення господарського суду Черкаської області

від 13.10.2015 р. (суддя Васянович А.В.)

у справі №925/1990/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум»

(далі - ПАТ «Банк Форум»)

до Дочірнього підприємства «Чарз-Авто»

(далі - ДП «Чарз-Авто»)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 13.10.2015 р. у справі №925/1990/14 позов задоволено частково: стягнуто з ДП «Чарз-Авто» на користь ПАТ «Банк Форум» 766 664,74 грн. боргу зі сплати кредиту, 61 805,28 грн. боргу зі сплати відсотків, 12 629,70 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 2 407,24 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків - шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, комплекс, що знаходиться за адресою м. Черкаси, пр. Хіміків (вул. ХХ Партз'їзду), 84, в тому числі: адміністративна будівля з теплогенераторною (літ. А-ІІ, а, а') загальною площею 353,9 кв. м., заправочна станція (літ. В-І, в), загальною площею 40,5 кв.м., ремонтний блок з адмінприміщеннями та теплогенераторною (літ. Г-І, Г'-І, Г''-І, г) загальною площею 1 335,6 кв.м., мийка автомашин (літ. Д), загальною площею 10,61 кв.м., огорожа (1-6, 7, 12, 13), замощення (І), контрольно-технічний пункт (Б'-І, б, Б-І) загальною площею 86,7 кв.м., відкрита площадка для стоянки машин (ІІІ); встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки - шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження; встановлено початкову ціну продажу предмету іпотеки в розмірі 9 076 395,61 грн. В решті вимог - в позові відмовлено. Крім цього, стягнуто з ДП «Чарз-Авто» 16 869,81 грн. судового збору в доход Державного бюджету України.

Не погоджуючись із згаданим рішенням суду, ОСОБА_3 (третя особа) оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати повністю та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову ПАТ «Банк Форум» до ДП «Чарз-Авто» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу його на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження.

Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилався на те, що судом першої інстанції всупереч вимогам ст. 79 ГПК України залишено без задоволення його клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду пов'язаної з нею справи, що призвело до прийняття незаконного рішення, безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи про призначення судово-економічної експертизи, не надано належної правової оцінки висновку комісійного економічного дослідження, не з'ясовано всіх доказів у справі тощо.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2015 р. апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення господарського суду Черкаської області від 13.10.2015 р. у справі №925/1990/14 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Жук Г.А. та призначено до розгляду на 26.01.2016 року.

Враховуючи вихід судді Коршун Н.М., яка входить до постійного складу судової колегії з відпустки, розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 р. змінено склад суду та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.

На підставі ч. 1 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

У разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений статтею 102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги (п. 9-2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суду, й з огляду на неявку в судове засідання третьої особи чи його представника та представника відповідача розгляд справи відкладено на 16.02.2016 року.

В судове засідання з'явився представник позивача, третя особа (апелянт) чи його представник, а також представник відповідача повторно не з'явилися, про час та місце розгляду справи цих учасників судового процесу повідомлено належним чином (а.с. 161-162, том 2), про неявку та її причини апеляційний господарський суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслали. Представник позивача проти розгляду справи за відсутності представників відповідача та третьої особи не заперечував.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає вирішенню спору по суті, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 102 ГПК України апеляційний господарський суд вважав за необхідне апеляційну скаргу розглянути за відсутності згаданих представників за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, оскаржене рішення суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

На підставі ст. 101 ГПК України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, ПАТ «Банк Форум» звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до ДП «Чарз-Авто» про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: комплекс, який розташований за адресою пр. Хіміків (вул. ХХ Партз'їзду), 84, м. Черкаси, загальною площею 1 827,31 кв.м., що належить відповідачу на праві власності, шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з метою задоволення вимог позивача за кредитним договором №0016/08/11-СL від 11.04.2008 р. (далі - Кредитний договір) у розмірі 766 664,74 грн. зі сплати суми основного боргу (тіло кредиту), 61 805,28 грн. боргу зі сплати відсотків, 43 693,06 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 8 398,82 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що в зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 (позичальником) умов Кредитного договору та укладених до нього додаткових угод, позивач мав право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, а також у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником та/або поручителем зобов'язань за договором, який укладено в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором тощо.

Оцінивши встановлені фактичні обставини та наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість частини позовних вимог, відтак прийняв рішення про часткове задоволення позову.

Так, задовольняючи позов частково, місцевий суд встановив, що на підставі Кредитного договору станом на 21.08.2014 р. за позичальником (третя особа) рахувалась заборгованість перед позивачем по кредиту в сумі 766 664,74 грн. та 61 805,28 грн. боргу зі сплати відсотків. Відповідачем суму основного боргу та відсотків у розмірі 55 713,98 грн. визнано повністю. Проте, суд частково не погодився з позивачем в частині розрахунку пені, й за розрахунком суду пеня за несвоєчасне повернення тіла кредиту складає 12 629,70 грн., пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 2 407,24 грн.

Судом також встановлено, що з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за умовами Кредитного договору між позивачем (іпотекодержателем) та відповідачем (іпотекодавцем) укладено договір іпотеки від 11.04.2008 р. (далі - Договір іпотеки), згідно якого предметом іпотеки є нерухоме майно: комплекс за адресою м. Черкаси, пр. Хіміків (вул. ХХ Партз'їзду), 84. Ринкова вартість предмета іпотеки за погодженням сторін становить 3 325 407,00 грн., що еквівалентно 416 024,00 дол. США згідно з офіційним курсом НБУ на 17.11.2009 року.

Таким чином, суд вважав обґрунтованою вимогу позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах через органи Державної виконавчої служби, й зазначав, що така вимога відповідає праву кредитора - іпотекодержателя, встановленому Законом України «Про іпотеку» тощо.

Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Так, як встановлено місцевим судом, між позивачем (банком) та ОСОБА_3 (позичальником) укладено Кредитний договір із змінами і доповненнями, за умовами якого банк на визначених цим договором умовах зобов'язався відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування 198 000,00 дол. США.

За умовами Кредитного договору, позичальнику було надано кошти в розмірі 60 000 дол. США на строк кредитування до 10.04.2013 р. зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 13% річних в межах графіку кредитування. Додатковими угодами сторони неодноразово міняли умови Кредитного договору.

Так, при укладенні 19.01.2011 р. додаткової угоди №5 до Кредитного договору сторони домовилися змінити валюту кредиту за Кредитним договором з доларів США на гривню з розрахунку 8,02 грн. за 1 долар США з сумою кредиту 2 793 799,08 грн., за користування кредитними коштами встановили плату в розмірі 14,5 % річних, ліміт кредитування за кредитною лінією зменшено згідно з графіком (додаток №4 до Кредитного договору), який є невід'ємною частиною цієї додаткової угоди. Відповідно до п. 5 додаткової угоди №5 сплата процентів позичальником здійснюється за фактичний строк користування кредитними коштами. При розрахунку плати за користування кредитом приймається місяць та рік, рівні календарній кількості днів. Проценти за користування кредитними коштами позичальник сплачує самостійно на рахунок для погашення кредиту та процентів щомісячно, не раніше 1-го та не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитними коштами. Якщо 20-те число випадає на вихідний або святковий день, проценти за користування кредитом позичальник сплачує у перший робочий банківський день після вихідних або святкових днів (п. 6 додаткової угоди №5). Графіком зменшення кредитування, який є додатком №4 до Кредитного договору встановлено термін остаточного погашення кредиту - 09.04.2015 року.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Приписами ст. 627 ЦК України встановлено, що на підставі ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на підставі п. 1 ст. 1048 ЦК України на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У відповідності до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Зміст договору на підставі п. 1 ст. 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями п. 3.2.2 Кредитного договору передбачено, що банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, а також, у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником та/або поручителем зобов'язань за договорами, які є забезпеченням виконання зобов'язань.

Відповідно до п. 3.3.8 Кредитного договору позичальник зобов'язаний достроково повернути кредит та сплатити проценти за користування ним на письмову вимогу банку у випадках, передбачених цим договором та договором/ми застави, укладеним/и із позичальником (майновим поручителем), зокрема: у випадку порушення справи про банкрутство майнового поручителя; якщо майно, що видане банку в заставу позичальником чи майновим поручителем не застраховане на користь банку (не продовжено дію договору/ів страхування); при наявності виконавчих документів, рішень суду, будь - яких інших органів, що можуть призвести до невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань по цьому договору та ін.; в інших випадках, передбачених цим договором, договором застави (іпотеки) та чинним законодавством України.

Зобов'язанням на підставі ч. 1 ст. 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст. 525, 526, 527 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено матеріалами справи, банк належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором щодо надання кредиту, що підтверджується матеріалами справи, натомість позичальником обов'язок щодо погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі згідно Кредитного договору не виконано, й станом на 21.08.2014 р. за позичальником рахується заборгованість по кредиту в сумі 766 664,74 грн. та 61 805,28 грн. боргу зі сплати відсотків.

Умовами п. 5.3 Кредитного договору визначено, що невиконання або неналежне виконання позичальником зобов'язань по поверненню суми кредиту, сплаті процентів та інших зобов'язань, передбачених п. 3.3 цього договору є умовами, при настанні яких припиняється кредитування банком позичальника, а позичальник здійснює повернення отриманих кредитних коштів банку, сплачує банку проценти за користування ними. Для цього, банк надсилає під розписку уповноваженій особі, або надсилає рекомендованим листом позичальнику письмову вимогу про повернення позичальником кредитних коштів, сплату ним процентів за користування кредитними коштами з можливим нарахуванням штрафних санкцій та пені. У випадку непогашення зазначеної у вимозі суми, банк по закінченню 15-ти денного строку з дати надіслання такої вимоги, звертає стягнення на заставлене майно у розмірі наданих кредитних коштів, заборгованості по сплаті процентів, неустойки, збитків та інших витрат банку, у порядку, визначеному цим договором, договором заставу та чинним законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що 13.08.2014 р. позивачем було надіслано рекомендованою кореспонденцією на адресу третьої особи вимогу від 12.08.2014 р. про дострокове виконання зобов'язань, в якій позивач просив позичальника протягом 7 робочих днів сплатити заборгованість за Кредитним договором, отже строк дострокового повернення позичальником кредиту настав 23.08.2014 року.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ст. 612 ЦК України).

Матеріали справи не містять доказів виконання позичальником умов Кредитного договору та задоволення вимоги позивача. Крім цього, як встановлено судом першої інстанції відповідачем суму основного боргу та відсотків в розмірі 55 713,98 грн. визнано повністю, проте позивачем заявлено відсотки в розмірі 61 805,28 грн. (46 272,44 грн. - з лютого по червень 2014 року; 15 532,84 грн. - з 01.07.2014 р. по 20.08.2014 р.), розрахунок яких місцевим судом визнано вірним, відтак суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про існування заборгованості позичальника перед банком по кредиту на суму 766 664,74 грн. та боргу зі сплати відсотків на суму 61 805,28 грн.

Приписами ст.ст. 549, 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Передбачений ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється на підставі ст. 3 цього Закону від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, постачальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 процентів за кожен день прострочення, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів (п. 4.1 Кредитного договору).

Апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду про те, що розмір пені, нарахований за період з 21.03.2014 р. по 20.08.2014 р. за несвоєчасну сплату відсотків за лютий-червень 2014 року складає 2 407,24 грн., розмір пені, нарахований за період з 02.04.2014 р. по 20.08.2014 р. за несвоєчасне повернення тіла кредиту за березень-липень 2014 року складає 12 629,70 грн., в решті стягнення пені слід відмовити.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає підтвердженою матеріалами справи загальну заборгованість ОСОБА_3 перед ПАТ «Банк Форум» за Кредитним договором на загальну суму 843 506,96 грн., з яких: 766 664,74 грн. - борг зі сплати кредиту; 61 805,28 грн. - борг зі сплати відсотків; 12 629,70 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 2 407,24 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків.

Відповідно до ст. 564 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За приписами ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (ст. 1 Закону України «Про іпотеку»).

Так, з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором між позивачем (іпотекодержателем) та відповідачем (іпотекодавцем) 11.04.2008 р. укладено Договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно: комплекс, що знаходиться за адресою м. Черкаси, пр. Хіміків (вул. ХХ Партз'їзду), 84.

Предмет іпотеки включає в себе: адміністративну будівлю з теплогенераторною (літ. А-ІІ, а, а') загальною площею 353,9 кв. м., заправочну станцію (літ. В-І, в), загальною площею 40,5 кв.м., ремонтний блок з адмінприміщеннями та теплогенераторною (літ. Г-І, Г'-І, Г''-І, г) загальною площею 1 335,6 кв.м., мийку автомашин (літ. Д), загальною площею 10,61 кв.м., огорожу (1-6, 7, 12, 13), замощення (І), контрольно - технічний пункт (Б'-І, б, Б-І) загальною площею 86,7 кв.м., відкриту площадку для стоянки машин (ІІІ) (п.п. 1.2, 1.2.1 Договору іпотеки).

Ринкова вартість предмета іпотеки за погодженням сторін становить 3 325 407,00 грн., що еквівалентно 416 024,00 дол. США згідно з офіційним курсом НБУ на 17.11.2009 р. (п. 1.4. Договору іпотеки в редакції від 18.03.2010).

Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки достроково у випадках, передбачених основним зобов'язанням, цим договором та чинним законодавством України. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя (п. 3.4.3, 5.4 Договору іпотеки).

Відповідно до п. 5.5. Договору іпотеки у разі порушення умов основного зобов'язання та/або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про усунення порушення не пізніше тридцяти денного строку та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом установленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору та Закону України «Про іпотеку».

На підставі ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Положеннями ст.ст. 38, 41 Закону України «Про іпотеку» передбачено можливість реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог цього Закону.

13.08.2014 р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію-вимогу, якою попередив останнього про наслідки невиконання ним вимог по погашенню боргу в добровільному порядку буде звернено стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог позивача тощо.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах цього майна через органи Державної виконавчої служби є обґрунтованою, така вимога відповідає праву кредитора - іпотекодержателя, встановленому Законом України «Про іпотеку» тощо.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції порушено чи не дотримано тих чи інших положень процесуального закону не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення місцевого суду є законним, обґрунтованим обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, рішення господарського суду Черкаської області від 13.10.2015 р. у справі №925/1990/14 - без змін.

Матеріали справи №925/1990/14 повернути за належністю до господарського суду Черкаської області.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Н.М. Коршун