Постанова № 55943726, 16.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2016 р. Справа№ 925/463/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

при секретарі судового засідання - Куценко К.Л.;

за участю представників сторін:

від позивача: Микитюк Р.Б. - представник за довіреністю б/н від 21.10.2014;

Трохименко Н.О. - представник за довіреністю б/н від 21.10.2014;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи 1: не з`явивися;

від третьої особи 2: Дєдяєва А.В. - представник за довіреністю № 19 від 05.01.2015;

розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства „Зернятко Плюс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.05.2015 року у справі № 925/463/15 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Гусакове"

до Головного управління Держземагенства у Черкаській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6 (третя особа 1),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фермерськоге господарство „Зернятко Плюс" (третя особа 2)

про визнання переважного права на поновлення договору оренди землі, визнання договору оренди землі поновленим та визнання укладеними додаткових угод про поновлення договору оренди землі на тих самих умовах і на той самий строк,-

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Гусакове» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою про визнання переважного права на поновлення договору оренди землі, визнання договору оренди землі поновленим та визнання укладеними додаткових угод про поновлення договору оренди землі на тих самих умовах і на той самий строк.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.05.2015 позовні вимоги задоволено повністю:

визнано за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Гусакове» переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), укладеного 19.08.2009, зареєстрованого у Звенигородському районному відділі Черкаської регіональної філії Центру державного земельного кадастру (ДЗК), про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.08.2009 за НОМЕР_1;

визнано поновленим з 19.08.2014 договір оренди землі від 19.08.2009, зареєстрованого у Звенигородському районному відділі Черкаської регіональної філії Центру державного земельного кадастру (ДЗК), про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.08.2009 за НОМЕР_1 та вважати укладеними з 19.08.2014 додаткові угоди до договору оренди землі від 19.08.2009 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Гусакове» та Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області про поновлення зазначеного договору оренди землі на тих самих умовах і на той самий строк, на земельні ділянки: 82,1584 га, кадастровий номер НОМЕР_2; 138,5200 га кадастровий номер НОМЕР_3; 19,56 га кадастровий номер НОМЕР_4. Визнано додаткові угоди невід'ємною частиною договору оренди землі від 19.08.2009;

присуджено до стягнення з Головного управління Держземагенства у Черкаській області на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Гусакове» 2 436, 00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Фермерське господарство „Зернятко Плюс" (яке не було стороною по справі) неодноразово зверталося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Повторно подана апеляційна скарга Фермерського господарства „Зернятко Плюс" ухвалою від 03.12.2015 була прийнята до провадження в складі суду: головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Гаврилюк В.В., Сулім В.В., розгляд справи призначено на 18.01.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2016 Фермерське господарство „Зернятко Плюс" було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (третя особа 2), розгляд справи відкладено на 16.02.2016.

В судовому засіданні 16.02.2016 представник третьої особи 2 апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити, а рішення Господарського суду Черкаської області від 21.05.2015 - скасувати. Зазначила, що саме з третьою особою 2 були укладені договори суборенди на спірні земельні ділянки, які не визнані судом недійсними. Також пояснила, що переважне право позивача на поновлення договору оренди від 19.08.2014 припинилося, а тому рішення місцевого господарського суду, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі, підлягає скасуванню.

Представники позивача проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити рішення місцевого господарського суду без змін. Пояснили, що спірні земельні ділянки фактично і сьогодні перебувають в користуванні позивача, заперечень від відповідача після закінчення дії договору оренди позивач не отримував, а тому вважають, що позовні вимоги були правомірно задоволені судом першої інстанції.

В судове засідання 16.02.2016 представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про підтверджується наявністю в матеріалах справи повідомлення про вручення ухвали Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2016. Жодних клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи з зв'язку з неможливістю забезпечення повноважних представників з причин, що не залежать від його волі, не надав. Разом з цим, 30.11.2015 відповідачем була подана апеляційна скарга на рішення Господарського суду Черкаської області, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Ухвалою від 03.12.2015 дану апеляційну скаргу було повернуто без розгляду.

Представник третьої особи 1 в судове засідання не з'явився. Як вбачається з Актового запису про смерть № 17 від 12.05.2015 (копія якого міститься в матеріалах справи) ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції було прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, місцевий господарський суд прийняв рішення про права та обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі, а саме: не було залучено Фермерське господарство «Зернятко Плюс». Окрім того, апелянт зазначає, що судом не були враховані преюдиційні обставини, що були встановленні в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015 у справі № 823/3268/14. Також, зазначив, що переважне право позивача на укладення договору оренди землі припинилося, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що договори суборенди між третьою особою 1 та третьою особою 2 припинили свою дію зі смертю ОСОБА_6, а тому позивач не вбачає наявність порушення прав та законних інтересів скаржника. Окрім того, заперечував проти доводів апелянта, що при зверненні до Головного управління Дерземагентства в Черкаській області позивач мав намір укласти три нові договори оренди, а не поновити дії договору оренди землі від 19.08.2009. Зазначив, що подані клопотання слід розглядати як намір поновити дію саме попереднього договору від 19.08.2009, укладеного між СТОВ «Гусакове» та Звенигородською районною державною адміністрацією.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, заслухавши пояснення представників учасників апеляційного провадження, оглянувши оригінали документів, пов'язаних з предметом спору, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 19.08.2009 Звенигородська районна державна адміністрація (орендодавець) і СТОВ «Гусакове» (орендар) уклали договір оренди землі, що був зареєстрований у Звенигородському районному відділі Черкаської регіональної філії Центру державного земельного кадастру (ДЗК), про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.08.2009 за НОМЕР_1 (надалі - договір оренди землі).

Відповідно до умов договору оренди землі, на підставі розпорядження Звенигородської райдержадміністрації від 13.07.2009 №152/2009-рп, позивачу передана в короткострокове платне користування (оренду) земельна ділянка сільськогосподарського призначення із земель резервного фонду, яка знаходиться в адміністративних межах Гусаківської сільської ради за межами с. Гусакове, загальною площею 240,2384 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 5 років, тобто до 19.08.2014 (пункти 1, 2, 8 договору).

Згідно даних кадастрового плану орендована позивачем земельна ділянка складається із трьох масивів площами: 82,1584 га, кадастровий номер НОМЕР_2; 138,5200 га кадастровий номер НОМЕР_3; 19,56га кадастровий номер НОМЕР_4.

До договору додані схеми розміщення земельних ділянок, кадастрові довідки, акт приймання-передачі ділянки у користування - як невід'ємна частина договору.

В п. 8 договору оренди землі передбачено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити дію договору та використання земельної ділянки.

Через зміни в земельному законодавстві до Головного управління Держземагенства у Черкаській області (надалі - відповідач) перейшли повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення на території Черкаської області.

Враховуючи перехід права розпорядження земельними ділянками до відповідача, 03.06.2014 позивач (більше ніж за два місяці до закінчення дії договору оренди землі) звернувся до Головного управління Держземагентства у Черкаській області з трьома письмовими клопотаннями про поновлення терміну дії договору оренди землі сільськогосподарського призначення загальною площею 240,2384 га. Клопотання були подані окремо на кожну земельну ділянку. Як вбачається з матеріалів справи, до клопотань були додані: копії правовстановлюючих документів, договір оренди землі, проект додаткової угоди на оренду земельної ділянки у двох екземплярах, довідка із державної статистичної звітності по земельних ресурсах (форми 6-зем), довідка Звенигородської ОДПІ про відсутність заборгованості, витяги з Державного земельного кадастру на кожну земельну ділянку.

Зазначені вище клопотання були отримані відповідачем 12 червня 2014р. за вх.№№1373, 1374, 1375. Дана обставина ним не заперечується, та підтверджується відміткою на примірнику звернення.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надіслав у визначений строк лист-повідомлення про прийняте рішення відносно поновлення договору оренди землі, що підтверджується матеріалами справи. Доводи відповідача про відправлення листа-повідомлення звичайним листом судом не приймаються, оскільки довідкою поштового відділення с. Гусакове від 05.05.2015р., (том 1 а.с. 98) підтверджується, що жодних листів на адресу позивача в період з 12.06.2014 по 12.07.2014 від відповідача не надходило.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, 06.08.2014 на «гарячу лінію» Голови Держземагетства України надійшла скарга від позивача про порушення вимог земельного законодавства, що полягали у ненаданні Головним управлінням Держземагентства відповіді про можливість поновлення договору оренди землі у місячний строк. 15.08.2014 (тобто за три дні до закінчення дій договору оренди землі від 19.08.2009) від відповідача надійшов лист, в якому останній зазначає, що 12.06.2014 Головне управління Держземагентства у Черкаській області отримало три клопотання про поновлення договору оренди землі. Оскільки позивач не узгодив з відповідачем істотні умови договору оренди, не надав докази щодо додержання умов збереження стану об'єкта оренди, відповідач листом від 11.07.2014 № 245-1/0/300-14-СГ відмовив у поновленні договору оренди земельної ділянки з підстав неузгодженості з Головним управлінням істотних умов договору. (т.1 а.с. 42).

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами, після отримання позивачем відповіді від 15.08.2014, позивачем не було вчинено жодних дій щодо узгодження істотних умов договору оренди землі від 19.08.2009 для його подальшого поновлення.

03.10.2014 (після закінчення договору оренди землі від 19.08.2009) відповідачем було прийнято рішення про надання громадянину ОСОБА_7 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення всіх трьох земельних ділянок для ведення фермерського господарства. В результаті чого з ОСОБА_7 було укладено три договори оренди землі на земельні ділянки площею 138,52 га., 19,56 га. та 82,1584 га. на 20 років.

30.01.2015 відповідачем було прийнято рішення про припинення гр. ОСОБА_7 права користування земельними ділянками на підставі нотаріально посвідчених заяв від 27.01.2015, в яких орендар не заперечує проти вилучення з користування земельні ділянки та надання їх в оренду гр. ОСОБА_6

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30.01.2015 між відповідачем та ОСОБА_6 було укладено три договори оренди землі на земельні ділянки площею 138,52 га, 19,56 га та 82,1584 га строком на 49 років.

16.02.2015 вказані вище земельні ділянки були передані ОСОБА_6 в суборенду Фермерському господарству «Зернятко Плюс» (надалі - апелянт), що підтверджується наявними а матеріалах справи копіями договорів оренди від 16.02.2015 та Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.02.2015.

При цьому, як зазначається позивачем та не спростовується ані відповідачем, ані апелянтом, земельні ділянки у позивача після закінчення дії договору оренди землі від 19.08.2009 вилучені не були, в результаті чого позивач продовжує користуватись земельними ділянками та сплачувати орендну плату, що підтверджується наявним в матеріалах справи оригіналом Акту обстеження земельної ділянки № 2-15 від 17.12.2015,в якому зазначається, що у позивача в користуванні перебуває спірна земельна ділянка на підставі договору оренди землі від 18.09.2009. Використання земельної ділянки відбувається за цільовим призначенням. Вказані докази були прийняті судом апеляційної інстанції на підставі ст. 101 ГПК України, оскільки їх не існувало на момент ухвалення рішення судом першої інстанції.

Встановивши фактичні обставини у даній справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, що обґрунтовується наступним.

Щодо доводів учасників апеляційного провадження про враховування преюдиційних обставин, що були встановленні в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015 у справі № 823/3268/14 за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гусакове" до Головного управління Держземагентства у Черкаській області про визнання протиправними дій щодо відмови у поновленні договору оренди землі від 19.08.2014 року, зареєстрованого Звенигородським районним відділом Черкаської регіональної філії Центру державного земельного кадастру у Державному реєстрі земель за № НОМЕР_1 та зобов'язання Головне управління Держземагенства у Черкаській області поновити договір оренди землі з Сільськогосподарським товариства з обмеженою відповідальністю «Гусакове» уклавши додаткову угоду до договору оренди землі від 19.08.2009 року, зареєстрованого Звенигородським районним відділом Черкаської регіональної філії Центру державного земельного кадастру у Державному реєстрі земель за № НОМЕР_1, відзначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Вищого адміністративного суду від 09.07.2015 у справі № 823/368/14 було скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.11.2014 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015, а провадження у справі № 823/368/14 закрито, у зв'язку з відсутністю у спорі ознак справи адміністративної юрисдикції.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає про відсутність у апелянта права на оскарження рішення Господарського суду від 21.05.2015 у справі № 925/463/15, оскільки його права не порушуються, суд апеляційної інстанції вважає такі твердження позивача передчасними, з огляду на наступне.

Як видно з матеріалів справи, між позивачем, відповідачем та апелянтом наявні судові спори. Зокрема, у справі № 964/1066/15-ц, що розглядається Звенигородським районним судом Черкаської області за позовом СТОВ «Гусакове» до ОСОБА_6, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Фермерського господарства «Зернятко Плюс» предметом спору є визнання недійсними договорів оренди від 30.01.2015 та договорів суборенди від 16.02.2015 (предметом яких є спірні земельні ділянки площею 138,52 га, 19,56 га та 82,1584 га).

Провадження у даній справі зупинялося у зв'язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6, та залученням у справу його правонаступників.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 13.01.2016 відновлено провадження у справі № 694/1066/15-ц, розгляд справи триває.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи - орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону.

Враховуючи, що спір між сторонами про визнання договорів оренди та суборенди недійсними триває, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи позивача, що рішення у даній справі не стосується питання про права та обов'язки третьої особи 2 в розумінні ч. 1 ст. 91 ГПК України, оскільки відповідно до договорів суборенди від 16.02.2015 саме в суборенді у скаржника перебувають спірні земельні ділянки.

Окрім цього, між позивачем і третьою особою 2 Господарським судом Черкаської області розглядався спір у справі № 925/739/15 про стягнення з СТОВ «Гусакове» збитків у вигляді витрат позивача на оплату невиконаних сільськогосподарських робіт. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 залишено без змін рішення Господарського суду Черкаської області від 23.06.2015, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Щодо висновків місцевого господарського суду про те, що переважне право позивача на поновлення договору оренди землі від 19.08.2009 не припинилось, а договір оренди землі підлягає поновленню, суд апеляційної інстанції вважає їх помилковими, що обґрунтовується наступним.

Позивач зазначає (з посиланням на положення ст. 33 Закону України «Про оренду землі»), що звернувшись до відповідача більше ніж за два місяці до закінчення договору оренди землі від 19.08.2009 та не отримавши відповідь у місячний строк, його переважне право на поновлення договору оренди не припинилося. Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким твердження позивача, що мотивується наступним.

В постанові Верховного суду України від 25.02.2015 у справі № 6-10цс15 (правові висновки в якій на підставі ст. 111-28 ГПК України є обов'язковими для судів загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права), суд касаційної інстанції дійшов висновку про наступне.

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди: на підставі ч.ч.1-5 ст. 33 та на підставі ч.6 ст. 33 цього Закону.

Так, у частинах першій - п'ятій статті 33 наведеного Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

При цьому, незважаючи на формальне визначення договору, який орендар має укласти на новий строк, як додаткової угоди до договору, строк якого закінчився, фактично це буде новий договір, оскільки його умови можуть бути змінені за згодою сторін, і у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Таким чином, при продовженні договору оренди землі у спосіб реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк, обов'язково незмінними будуть залишатися лише сторони договору оренди землі (з урахуванням положень про правонаступництво), розмір земельної ділянки та її цільове призначення. Інші ж умови можуть змінюватися.

Тому суд апеляційної інстанції частково погоджується з доводами скаржника, що позивач при зверненні до відповідача з клопотаннями про поновлення договору оренди від 19.08.2009, як вбачається з додатків до даних клопотань, мав намір укласти нові три договори.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є:

· об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

· строк дії договору оренди;

· розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частиною 3 ст. 15 цього Закону передбачено, що договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).

Як вбачається з матеріалів справи, саме таким (що передбачає передачу в оренду декілька земельних ділянок) є договір оренди землі від 19.08.2009. А отже, позивач звернувся до відповідача саме з трьома окремими клопотаннями та проектами договорів оренди на земельні ділянки площею 138,52 га., 19,56 га. та 82,1584 га., (на нових умовах), а не з одним клопотанням про поновлення договору оренди землі, що узгоджується ч.ч.1-5 ст. 33 Закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 33 цього Закону орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Згідно із частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, у даній справі наявні заперечення відповідача на подані позивачем три додаткові угоди в розумінні частин 1-5 ст. 33 Закону.

З аналізу вищезазначених положень Закону України «Про оренду землі» та правових висновків Верховного суду України, які на підставі ст. 111-28 ГПК України є обов'язковими при застосуванні таких правових норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем при направленні клопотань про поновлення дії договору оренди землі від 19.08.2009, та зверненні до суду з позовною заявою та трьома проектами додаткових угод мав намір поновити дію договору оренди землі від 19.08.2009 саме у спосіб, передбачений ч.ч. 1-5 ст. 33 цього Закону. Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, в клопотаннях про поновлення договору оренди землі містяться істотні умови (строк дії договору та розмір орендної плати) відмінні від умов договору оренди землі від 19.08.2009, про поновлення якого просив позивач. Таким чином, зміна умов договору при його поновленні, встановлена законодавцем саме в частинах 1-5 ст. 33 Закону, тоді як частина 6 ст. 33 цього Закону передбачає автоматичне поновлення дії договору на тих самих умов та на той самий строк, а тому виключає можливість зміни істотних умов договору, дія якого поновлюється. А тому перша позовна вимога про визнання за позивачем переважного права на укладення договору оренди землі від 18.09.2009 на новий строк не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині слід скасувати.

Саме тому підставами позовних вимога щодо поновлення дії договору оренди як в клопотаннях від 03.06.2014 так і в позовній заяві від 12.03.2015 слід розглядати як намір поновити дію такого договору оренди саме на підставі та у спосіб, що передбачений ч.ч. 1-5 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі».

Як встановлено в даній постанові та вбачається з відповіді Державного агентства земельних ресурсів України № 31-28-0.21-160/0/17-14-ГЛ від 15.08.2014 (тобто до закінчення дії договору оренди землі від 19.08.2009), через неузгодження істотних умов договору оренди відповідачем було відмовлено в поновленні договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що переважне право орендаря на поновлення дії договору оренди землі, передбачене ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону, припинилося в результаті письмово заперечення відповідача, до закінчення дії договору оренди.

Щодо висновку суду першої інстанції, що дія договору оренди від 19.08.2009 вважається поновленою на підставі ч.6 ст. 33 Закону, суд апеляційної інстанції вважає його передчасними, з огляду на наступне.

Частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди. (Аналогічні правові висновки містяться в постанові Верховного суду України від 09.09.2015 у справі № 6-531цс15).

Наведеними положеннями частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено, що укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі між сторонами у даній справі має здійснюватися із уповноваженим керівником відповідача без прийняття рішення про поновлення договору оренди землі, а отже для укладання додаткової угоди законодавець не передбачає наявності відповідного рішення уповноваженого органу.

Поновлення дії договору відбувається автоматично, проте в силу приписів частин 7-9 статті 33 Закону у місячний строк обов'язково має бути укладена додаткова угода, яка засвідчує юридичний факт поновлення договору. І, оскільки про пролонгацію може бути остаточно відомо лише через місяць після закінчення строку дії договору, надіслати у цьому випадку проект про продовження договору на той самий строк і на тих самих умовах слід після спливу цього місячного строку.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та видно з матеріалів справи, позивач звертався з проектами додаткового договору (нових договорів) за два місяці до закінчення строку дії договору оренди (коли автоматичної пролонгації ще не відбулось) і в яких просив поновити строк договору на десять років та орендну плату встановити у розмірі 4,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік використання, тобто просив змінити умови договору в частині строку та розміру орендної плати, на який його було укладено.

Отже, реалізація такого звернення позивача відбулася в розумінні ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону. Саме з редакцією цих додаткових угод (нових договорів) позивач звернувся до суду. Проте, суд першої інстанції, задовольняючи другу позовну вимогу позивача, поновив первісний договір оренди, фактично, на умовах нових додаткових угод, що не відповідає ч. 6 ст. 33 Закону, а також без урахування наказів відповідача від 30.01.2015 (а.с. 112-113, 120, 128) про надання спірної земельної ділянки в оренду третій особі 1. На підставі вказаних наказів між відповідачем та третьою особою 1 укладено договори оренди спірних земельних ділянок від 30.01.2015. Вказані накази та договори оренди, як і договори суборенди (укладені з апелянтом) станом на день ухвалення постанови є чинними.

А тому викладене є підставою для відмови в задоволенні другої позовної вимоги та скасування рішення суду першої інстанції в цій частині.

Отже, договір оренди також не може вважатися продовженим на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у встановленому законом порядку, у зв'язку з недотриманням позивачем процедури його поновлення, зокрема з підстави, що істотні умови договору оренди землі від 19.08.2009, дію якого просить поновити позивач, та проекти поданих додаткових угод, які за рішенням суду першої інстанції було визначено невід'ємною частиною договору оренди землі від 19.08.2009, суттєво відрізняються, зокрема, строком дії договору та розміром орендної плати.

А тому задоволення судом першої інстанції позовних вимог на підставі ч.6 ст. 33 Закону є передчасним.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню.

З огляду на наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі пунктів 1, 4 частини 1 статті 104 ГПК України, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволення позовних вимог повністю відповідно до пункту 2 частини 1 статті 103 ГПК України, з покладанням на позивача судових витрат як за розгляд справи в суді першої, так і за розгляд справи в суді апеляційної інстанцій в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства „Зернятко Плюс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.05.2015 року у справі № 925/463/15 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 21.05.2015 року у справі № 925/463/15 скасувати, з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю.

3. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Гусакове" на користь Фермерського господарства „Зернятко Плюс" 5 359,20 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 20 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаської області.

5. Матеріали справи № 925/463/15 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім