Постанова № 55943713, 16.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2016 р. Справа№ 910/12649/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Коршун Н.М.

Алданової С.О.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Шевчика Ю.М. - директор

від відповідача Гічко Ю.М. - дов. №1206 від 12.06.2015 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

«Спецстальпоставка»

на рішення господарського суду міста Києва

від 20.07.2015 р. (суддя Марченко О.В.)

у справі №910/12649/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Спецстальпоставка» (далі - ТОВ «Спецстальпоставка»)

до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Сталепромислова Компанія-Україна»

(далі - ТОВ «СПК-Україна»)

про стягнення 69 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2015 р. у справі №910/12649/15 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржене рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, адже судом першої інстанції не надано правової оцінки поданим позивачем доказам тощо.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 р. апеляційну скаргу ТОВ «Спецстальпоставка» на рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2015 р. у справі №910/12649/15 прийнято до провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф., розгляд справи призначено на 18.11.2015 року.

В судовому засіданні 18.11.2015 р. було оголошено перерву на підставі ст. 77 ГПК України до 09.12.2015 року.

На підставі розпорядження виконуючого обов'язки керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 р. №09-52/1445/15, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, проведено повторний автоматизований розподіл справи №910/12649/15, за наслідками якого справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.

Відповідно до ч. 1 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

У разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений статтею 102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги (п. 9-2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 р. апеляційну скаргу ТОВ «Спецстальпоставка» на рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2015 р. у справі №910/12649/15 прийнято до провадження у визначеному складі суду, розгляд справи призначено на 12.01.2016 р., проте 12.01.2016 р. розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням головуючого судді Дикунської С.Я. на лікарняному.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 р. розгляд справи №910/12649/15 призначено на 16.02.2015 року.

В судове засідання з'явилися представники обох сторін, представник позивача (апелянта) доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржене рішення за наведених в ній підстав скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, зазначав, що позивачем не подано належних доказів на підтвердження поставки відповідачем неякісного товару, цей товар відповідачу не повернуто, а відтак просив рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

На підставі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню.

Так, ТОВ «Спецстальпоставка» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ «СПК-Україна» 69 000 грн., сплачених позивачем на підставі рахунку-фактури від 12.03.2015 р. №СФ-0001412 за отриманий товар. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що в зв'язку з невідповідністю якості поставленого товару, ним було повернуто цей товар відповідачу, однак грошових коштів в сумі 69 000 грн. відповідачем не повернуто, відтак позивач звернувся до відповідача з вимогою про перерахування коштів, однак вимогу відповідачем залишено без задоволення тощо.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в сукупності із фактичними обставинами, вважав позовні вимоги недоведеними, необґрунтованими, відтак відмовив в їх задоволенні.

Так, відмовляючи у задоволенні позову місцевий суд посилався на те, що з наданого позивачем висновку №22-ВУ від 20.05.2015 р. на підтвердження неналежної якості поставленого товару, неможливо встановити того факту, що експертною установою досліджувався саме зразок із партії товару, який було поставлено відповідачем на підставі видаткової накладної №РН-1703-02 від 17.03.2015 р., в свою чергу на прохання відповідача направити зразок невідповідного товару для проведення хімічного аналізу позивачем так і не здійснено. Крім цього судом встановлено, що позивачем не дотримано Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. №П-7, не оформлено належного акта з невідповідності якості отриманого від відповідача товару. З доданої позивачем на підтвердження повернення неякісного товару накладної на вантаж відправника від 20.03.2015 р. №007004205 неможливо встановити, який саме товар та у якій кількості було надіслано позивачем, накладна не містить підписів уповноважених осіб сторін та відбитків їх печаток тощо.

Апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Так, зобов'язанням на підставі ст. 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Положеннями ст.ст. 525, 526, 527 ЦК України, ст. 193 ГК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Відповідно до приписів ст.ст. 174, 181 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається в формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальних вимог до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин, для якого законом не встановлено обов'язкової письмової форми, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 ЦК України).

Так, встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем 12.03.2015 р. виставлено позивачу рахунок-фактуру №СФ-0001412 для оплати товару «Круг ф 115 ст.ЭИ929ВД» на суму 69 000 грн. Цей рахунок-фактуру оплачено позивачем, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №615 від 12.03.2015 р. на суму 69 000 грн. Відповідачем на адресу ТОВ «Спецстальпоставка» поставлено товар «Круг ф 115 ст.ЭИ929ВД» та виставлено видаткову накладну №РН-1703-02 від 17.03.2015 року. Таким чином, здійснення позивачем оплати виставленого рахунку-фактури та поставка відповідачем товару за згаданою видатковою накладною свідчать про прийняття позивачем пропозиції щодо придбання товару та про укладення між сторонами договору поставки у спрощений спосіб.

Положеннями ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

На підставі ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

Як видно з матеріалів справи, з метою перевірки якості поставленого товару на відповідність ГОСТ5632-92 позивач 19.03.2015 р., одразу після придбання, звернувся до Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут спеціальних сталей, сплавів та феросплавів» з відповідним зразком поставленого товару, й за результатами проведеної експертизи виявлено невідповідність поставленого товару жаростійкому сплаву марки ХН55ВМТКЮ (ЭИ 929-ВД), що підтверджується висновком №22-ВУ від 20.03.2015 року.

У відповідності до ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

З наведеною нормою ЦК України кореспондується ч. 5 ст. 268 ГК України, адже у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Як встановлено матеріалами справи, в зв'язку із невідповідністю якості поставленого товару 20.03.2015 р. цей товар було повернуто позивачем на адресу відповідача, що підтверджується накладною перевізника ТОВ «ТК «САТ» на вантаж відправника №007004205.

Листом №03/30-15/ССП від 30.03.2015 р. ТОВ «Спецстальпоставка» звернулося до ТОВ «СПК-Україна» з вимогою повернути грошові кошти у сумі 69 000 грн., оскільки продукція (товар) за хімічним складом не відповідає якості. Крім цього, товар «Круг марки ст. ЭИ929ВД ф 115» позивачем надіслано в місто Львів і спрямовано на одержувача ТОВ «СПК-Україна» (Татарченко Р.).

У відповідь на це відповідач звернувся до позивача з листом №3003-01 від 30.03.2015 р., в якому просив позивача для з'ясування викладених ним обставин надіслати протокол хімічного аналізу та документальне підтвердження, яка саме партія товару була предметом відповідного дослідження.

Супровідним листом №09/04-15/ССП від 09.04.2015 р. позивачем надіслано такі документи: копію висновку за хімічним складом зразка жароміцного сплаву на предмет його відповідності марки ЭИ929-ВД, проведеного незалежною акредитованою лабораторією; копію сертифіката, отриманого від відповідача; копію рахунку-фактури від 12.03.2015 р. №СФ-0001412; копію видаткової накладної від 17.03.2015 р. №РН-1703-02; копію накладної на вантаж відправника від 20.03.2015 р. №007004205 (круг ЭИ929-ВД на прохання менеджера відповідача було відправлено в м. Львів, одержувачем був представник ТОВ «СПК-Україна» Татарченко P.); оригінал листа від 30.03.2015 р. №03/30-15/ССП на повернення коштів.

Не зважаючи на наведене, відповідачем грошових коштів в сумі 69 000 грн. не повернуто, тому 17.04.2015 р. ТОВ «Спецстальпоставка» звернулося до ТОВ «СПК-Україна» з вимогою №17/04-15/ССП про перерахування в семиденний термін 69 000 грн. на рахунок позивача за товар «Круг марки ст. ЭИ929ВД ф 115», оскільки він за хімічним складом не відповідає якості, його повернуто відповідачу та за нього сплачено грошові кошти згідно платіжного доручення від №615 від 12.03.2015 року. Згадану вимогу позивачем надіслано на адресу відповідача 17.04.2015 р. й 27.04.2015 р. отримано уповноваженою особою останнього Катеринюк Ю.Я., проте грошові кошти у сумі 69 000 грн. позивачу не повернуто.

З огляду на наведене, апеляційний господарський суд не погоджується із висновками місцевого суду про те, що позивачем не доведено факту дослідження експертною установою саме зразка із партії товару, який було поставлено відповідачем на підставі видаткової накладної №РН-1703-02 від 17.03.2015 року (висновок №22-ВУ від 20.05.2015 р.). Так, згідно названої накладної відповідачем поставлено позивачу «Круг ф 115 ст.ЭИ929ВД», тобто металопрокат жаростійкого сплаву марки «ЭИ 929-ВД», відповідно до висновку №22-ВУ Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут спеціальних сталей, сплавів та феросплавів» від 20.03.2015 р. цією установою досліджувався зразок жаростійкого сплаву на предмет його відповідності марки «ЭИ 929-ВД» й встановлено, що його хімічний склад не відповідає жаростійкому сплаву цієї марки.

Посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не дотримано Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. №П-7, не оформлено належного акта щодо невідповідності якості отриманого від відповідача товару не заслуговують на увагу. Так, загальними засадами цивільного товарообороту, зокрема, є те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Таким чином, загальним правилом виконання зобов'язання є його виконання належним чином. Саме належне виконання зобов'язання означає досягнення тієї мети, яку сторони ставили перед собою, вступаючи у зобов'язання. Відтак апеляційний господарський суд дійшов висновку, що формальне недотримання однією стороною тієї чи іншої інструкції не може звільняти іншу сторону від виконання її зобов'язання перед контрагентом.

З огляду на наведене, недотримання позивачем Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання за якістю №П-7 (затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р.) не може бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку поміняти поставлений неякісний товар чи повернути сплачені за цей товар кошти.

В зв'язку з цим апеляційний господарський суд вважає, що місцевий суд припустився помилки відмовивши в задоволенні позову, адже за вимогами ст. 678 ЦК України, продавець зобов'язаний прийняти товар неналежної якості у покупця та задовольнити його вимоги, у даному випадку вимогу щодо повернення сплаченої за товар грошової суми в розмірі 69 000 грн., оскільки випадків, які б давали підстави відповідачу відмовитись від задоволення вимог позивача про повернення йому грошових коштів за неякісний товар матеріалами справи не встановлено тощо. Непереконливими видаються твердження відповідача про те, що позивачем не доведено факту повернення товару продавцеві, адже жодними належними та допустимими доказами цього відповідачем не спростовано, всі його дії свідчать про бажання уникнути виконання взятих на себе зобов'язань тощо.

За таких обставин, апеляційний господарський суд не погоджується із висновками місцевого суду про відмову в задоволенні позову, вважає оскаржене рішення незаконним й таким, що підлягає скасуванню з прийняттям нового - про задоволення позову в повному обсязі. Тому доводи апелянта по суті апеляційної скарги заслуговують на увагу та підлягають задоволенню повністю.

З огляду на задоволення апеляційної скарги витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги на підставі ст. 49 ГПК України належить покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецстальпоставка» задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2015 р. у справі №910/12649/15 скасувати та прийняти нове рішення:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецстальпоставка» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталепромислова Компанія-Україна» про стягнення 69 000,00 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталепромислова Компанія-Україна» (03056, м. Київ, вулиця Борщагівська, будинок 117, ідентифікаційний код 39113574) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецстальпоставка» (69076, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Новгородська, будинок 10, квартира 4, ідентифікаційний код 33328442) 69 000 (шістдесят дев'ять тисяч) грн. 00 коп. суми вартості оплаченого товару, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 1 339 (одна тисяча триста тридцять дев'ять) грн. 80 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/12649/15 повернути за належністю до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Н.М. Коршун

С.О. Алданова