Постанова № 559436, 26.01.2007, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2007 р. Справа № АС-41/313-06

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді ,

при секретарі Андросовій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Любимого О.М. ( дов. у справі )

відповідача - Лукашина І.А. ( дов. № 5758/10/10-026 від 10.07.2006р. ), Поповича В.М. ( дов. № 6793/10/10-026 від 08.08.2006р. ), Сліденко А.В. ( дов. № 9554/10/10-026 від 12.10.2006р. ), Слинько М.О. ( дов. № 7598/10/10-026 від 23.08.2006р. ), Демченко О.С. ( дов. № 7951/10/10-026 від 05.09.2006р. )

прокурора - Мірошниченко М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (вх. № 4360Х/2) та апеляційну скаргу прокуратури Харківської області (вх. № 4361Х/2) на постанову господарського суду Харківської області від 24.10.06 р. по справі № АС-41/313-06

за позовом Харківське державне авіаційне орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробниче об"єднання м. Харків

до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

за участю Прокуратури Харківської області

про скасування рішення, -

встановила:

Позивач, Харківське державне виробниче підприємство орденів Жовтневої революції та трудового червоного прапора, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.07.2006р. № 0000550815/0 відповідача про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2006 року у розмірі 1135416 грн.

Свої позовни вимоги позивач обгрунтовував тим, що його дії не можуть залежити від наявності або відсутності від*ємного значення податку у наступному податковому періоді, що унеможливлює застосування приписів п.п. а п.п. 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( а.с. 4 - а.с. 5 ).

У ході розгляду справи судом першої інстанції Прокуратура Харківської області звернулася з листом про вступ до розгляду справи з метою представництва держави в господарському суді ( а.с. а.с. 11 ).

Постановою господарського суду Харківської області від 24.10.2006р. по справі № АС-41/313-06 ( суддя Мінаєва В.О. ) позовні вимоги задоволені повністю, скасовано податкове повідомлення –рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1135416,00 грн. ( а.с. 112 - а.с. 116 ).

Відповідач, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, з постановою господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нове рішення по справі, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. В обгрунтування посилається на те, що судом першої інстанції невірно застосовані приписи п.п. 7.7.1 та п.п. 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". На думку скаржника п. 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" лише встановлює інший термін отримання відшкодування з бюджету ПДВ, а не порядок визначення суми бюджетного відшкодування, також дана норма є відсильною, оскільки відшкодування з бюджету здійснюється у порядку і строку передбаченому п. 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( а.с. 121 - а.с. 124 ).

Здійснюючи представництво інтересів держави в суді, прокуратура Харківської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою у задоволення позовних вимог позивача відмовити, посилаючись також на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права ( а.с. 126 - а.с. 129 ).

Позивач проти апеляційних скарг відповідача та прокурора заперечує, вважає їх безпідставними та необгрунтованими. Просить апеляційний господарський суд залишити постанову суду першої інстації без змін, а апеляційні скарги відповідача та прокурора без задоволення.

В судовому засіданні 22.01.2007р. було оголошено перерву до 26.01.2007р. до 09:30 год. для надання сторонами у справі додаткових обгрунтувань своєї правової позиції щодо предмету спору.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, перевіривши надану в постанові суду їх юридичну оцінку, розглянувши доводи апеляційних скарг, заслухавши повноважних представників сторін та прокурора, колегія суддів встановила, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

19.07.2006р. працівниками відповідача було проведено виїзну позапланову перевірку позивача, з питань правомірності декларування від*ємного значення податку на додану вартість за квітень 2006 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 1224/41-014/14308894 від 19.07.2006р. В акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення абз. "а" п.п. 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" завищено суму бюджетного відшкодування за квітень 2006 року на 1135416 грн. за рахунок включення до суми коштів, що фактично сплачена отримувачем товарів ( робіт, послуг ) - позивачем - у квітні 2006 року постачальникам таких товарів ( робіт, послуг ) суми коштів, сплачених в періодах, інших ніж у квітні 2006 року. Позивачем в порушення вимог п.п. 6.2.1 п. 6.2 статті 6. Закону України "Про податок на додану вартість" неправомірно включило до обсягу експортних операцій квітня 2006 року експорт товарів, вивіз яких через митний кордон України не засвідчено митним органом у ВМД у квітні 2006 року у сумі 4040800 грн. - неправомірне користування пільгою по податку на додану вартість за квітень 2006 року у сумі 808160 грн. Також зазначено, що позивачем при здачі декларації до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові не надано 5 екземплярів ВМД № 010341 та № 010342 від 28.04.2006р., які включені до обсягу експортних операцій. Вказані 5 екземплярів ВМД було направлено на адресу СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові листом від 07.07.2006р., що є порушенням п.п. 7.7.4 п. 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( а.с. 75 - а.с. 100 ).

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000550815/0 від 26.07.2006р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування позивачу по податку на додану вартість в розмірі 1135416 грн. Цим же податковим повідомленням-рішенням відповідач повідомив позивача, що у десятиденний термін від дня отримання цього податкового повідомлення-рішення завищена сума бюджетного відшкодування зменшується у картці особового рахунку платника податків ( а.с. 6 ).

Харківське державне авіаційне виробниче підприємство діє на підставі Статуту, зареєстрованого у виконкомі Київської районної Ради народних депутатів м. Харкова розпорядженням № 1071 від 27.12.1991 р., реєстраційний № 14308894 та перереєстрований Наказом Державного комітету промислової політики України від 07.11.2000 р. за № 356. Форма власності підприємства –загальнодержавна, орган управління –Міністерство промислової політики України. (п. 2.3. акту перевірки від 19.07.2006р. ).

Видами діяльності підприємства згідно довідки органу статистики від 14.11.2000р. за № Ю0010577 є , зокрема, 14720 –авіаційна промисловість, видом діяльності за КВЕД є, зокрема, 35.30.0 –будування повітряних та космічних літальних апаратів. (п. 2.7 акту перевірки від 19.07.2006р. )

Тобто, Харківське державне авіаційне виробниче підприємство є підприємством в галузі літакобудування, яка згідно до статті 1 Закону України «Про державну підтримку літакобудівної промисловості в Україні»є пріоритетною галуззю економіки України, та міститься в переліку підприємств, наведеному у статті 2 вказаного Закону.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

П.п. 7.7.2. цієї ж статті встановлює, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналіз зазначених положень Закону та його застосування для всіх платників податку (крім певних визначених законом категорій) дозволяє зробити висновок, що в разі виникнення від’ємного значення суми ПДВ у звітному податковому періоді, бюджетне відшкодування за такий звітний податковий період може бути проведено тільки з урахуванням сум від’ємного значення ПДВ наступного податкового періоду, що неможливо зробити без подання податкової звітності за такий наступний податковий період, та в розмірі сум ПДВ, фактично сплачених у попередньому до наступного (тобто у звітному) податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). З цього також випливає, що бюджетне відшкодування всім платникам податків (крім визначених законом) по ПДВ не може бути проведено у наступному за звітним податковому періоді.

Як вже зазначалося, позивач є підприємством літакобудування.

Абзацем чотирнадцятим п.13 «Перехідних положень»розділу 2 Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-ІУ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005р.»та деяких інших законодавчих актів України»визначені особливості здійснення відшкодування з бюджету від’ємного значення сум ПДВ для підприємств суднобудування та літакобудування, а саме: при від’ємному значенні сум ПДВ, обрахованого в порядку, передбаченому в п.п. 7.7.1 п.7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»по підприємствах суднобудування та літакобудування, відшкодування з бюджету здійснюється в податковому періоді, наступному за звітним періодом у порядку та строки, передбачені у п.7.7 статті 7 цього Закону, тобто законодавець для підприємств судно - і літакобудування передбачив кращі порівняно з іншими платниками податків умови щодо повернення обігових коштів та використання їх в господарській діяльності, що узгоджується з конституційними основами правопорядку у сфері господарювання, передбачених частиною 1 статті 5 Господарського кодексу України та загальними принципами господарювання, передбаченими абзацем 6 частини 1 статті 6 Господарського кодексу України, а також визнання літакобудування пріоритетною галуззю економіки України, передбаченому статтею 1 Закону України «Про державну підтримку літакобудівної промисловості в Україні».

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що вказівка в Законі на необхідність здійснення бюджетного відшкодування по ПДВ за звітний податковий період в наступному податковому періоді для підприємств літакобудування змінює порядок і строки здійснення бюджетного відшкодування для таких підприємств навіть за вказівки на необхідність дотримання порядку і строків бюджетного відшкодування, передбачених п.7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, зокрема, не може бути в повному обсязі застосований п.п. 7.7.2 п.7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки бюджетне відшкодування по таким підприємствам здійснюється в наступному за звітним податковому періоді і не враховує від’ємне значення ПДВ наступного податкового періоду.

Судова колегія також наголошує, що крім визначених п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»обов’язкових підстав для виникнення у платника податку права на податковий кредит з ПДВ необхідна ще й така підстава, як сплата платником сум податку, тобто Законом встановлено прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету ПДВ та відшкодуванням такого податку. За змістом Закону, право на відшкодуванням виникає лише при фактичні надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобов’язання по сплаті ПДВ в ціні товару.

Оскільки особливості відшкодування від’ємного значення для позивача не передбачають врахування такої підстав, як обов’язкове декларування від’ємного значення ПДВ у наступному за звітним податковому періоді, то унеможливлюється застосування в цілому норми п.п. 7.7.2 п.7.2 статті 7 вказаного Закону України «Про податок на додану вартість», що робить висновки акту перевірки необґрунтованими.

Надання платником податку разом з податковою декларацією по ПДВ розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до декларації), випадки надання розрахунку та вимоги щодо його заповнення передбачені п. 5.12. Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166 ( із змінами і доповненнями ).

При буквальному прочитанні рядка 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування, де міститься вимога про зазначення суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, яка фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), можна зробити висновок, що сума бюджетного відшкодування дорівнює сумі податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплаченій у попередньому податковому періоді.

Між тим, Закон України «Про податок на додану вартість»(п.п. «а»п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7) встановлює, що сума бюджетного відшкодування повинна дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), тобто Закон не вимагає від платника податку для визначення суми бюджетного відшкодування, що податковий кредит формувався і сплачувався в одному податковому періоді.

Таким чином, і в разі застосування до позивача вимог п.п. «а»п.п.7.7.2 п.7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(що не є в даному випадку можливим з підстав, викладених вище), не можна було б стверджувати про порушення позивачем зазначеної вище норми, бо висновки відповідача з цього питання ґрунтувалися б на формулюванні рядка 3 розрахунку сум бюджетного відшкодування, принцип обрахування суми бюджетного відшкодуванням по ПДВ за яким суперечить принципам, закладеним в Законі України «Про податок на додану вартість», а відтак, в силу частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, в разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вище юридичну силу.

У відповідності до п.п. 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб*єкта владних повноважень обов*язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з наведеного, у обсязі наданих на дослідження документів суд позбавлений можливості підтвердити висновки акту перевірки № 1224/41-014/14308894 від 19.07.2006р. Відповідач не надав суду апеляційної інстанції документів та матеріалів, які б могли бути використані, як докази, які свідчать про правомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення від 26.07.2006р. № 0000550815/0 про завищення позивачем суми бюджетного відшкожування у розмірі 1135416 грн..

Керуючись статтею 196, п. 1 статті 198, статтею 200, п. 1 статті 205, статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокуратури Харківської області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Харківської області від 24.10.2006р. по справі № АС-41/313-06 залишити без змін.

Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.

Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Справу № АС-41/313-06 направити до господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя

Судді