Рішення № 55943419, 17.02.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.02.16р. Справа № 904/10271/15За позовом Ігренського виправного центру Управління державної пенітенціарної служби у Дніпропетровської області (№133), м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Георесурс 2011", с. Нова дача Павлоградського району Дніпропетровської області

про стягнення 162 139 грн. 70 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № б/н від 07.05.14р.;

від відповідача: не з'явився.

Суть спору:

Ігренський виправний центр Управління державної пенітенціарної служби у Дніпропетровської області (№133) звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Георесурс 2011" заборгованість в розмірі 162 139 грн. 70 коп., з яких: 137 290 грн. 18 коп. сума основного боргу, 24 849 грн. 52 коп. пеня, відповідно до умов договору про надання робочої сили від 01.02.2012р. № 21-к та договору про переведення боргу від 01.12.2012р. № 22.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань.

Відповідач явку повноважного представника в призначені судові засідання не забезпечив та не надав витребувані судом документи.

Господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності , господарський суд, -

Встановив:

01.12.2012р. між Ігренським виправним центром Управління державної пенітенціарної служби у Дніпропетровської області (№133) (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Георесурс 2011" (замовник) укладено на надання робочої сили № 21-к, відповідно до умов якого виконавець надає у розпорядження замовника робочу силу із числа засуджених на контрагентську ділянку для проведення таких робіт: завантаження розвантаження будівельних матеріалів, різноробочі, а замовник забезпечує повну зайнятість робочої сили з числа засуджених виробничою працею на робочих місцях замовника протягом строку дії даного Договору (розділ 1 Договору).

За умовами п. п. 7.1, 7.2 Договору строк дії даного договору встановлюється з 01.12.2012р. по 31.12.2013р. та може бути пролонгований за додатковою угодою сторін.

Згідно п. 2.1 Договору, починаючи з 01.12.2012р. виконавець надає у розпорядження замовника робочу силу із числа засуджених у кількості не менше 10 чоловік, у робочі дні згідно графіка роботи замовника, але не більше 40 годин на тиждень.

Виконавець на підставі табеля обліку робочого часу, наданого замовником, здійснює нарахування заробітної плати робочим з числа засуджених, та до 05 числа наступного місяця разом із підписаним актом виконаних робіт надає рахунок на оплату замовнику (п. 2.5 Договору).

Відповідно до п. 3.3 Договору замовник щомісячно, не пізніше 10 числа наступного місяця, замовник здійснює перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки виконавця за працевикористання робочих із числа засуджених на підставі акта виконаних робіт та рахунку, наданого виконавцем.

Умовами п. 4.4 Договору визначено, що нарахування заробітної плати робочим із числа засуджених здійснюється з 01 по останнє число поточного місяця; табелі обліку робочого часу кожного робочого з числа засуджених надаються виконавцю не пізніше 30-31 (у лютому 28-29) числа поточного місяця; перерахування грошових коштів замовник здійснює до 10 числа.

На виконання умов Договору у період з грудня 2012р. по січень 2013р. позивач своєчасно надав відповідачу робочу силу із числа засуджених на контрагентський обєкт відповідача, а відповідач забезпечив повну зайнятість робочої сили, що підтверджується складеними сторонами актами приймання-передачі виконання робіт (а.с. 36-39), а також табелями обліку робочого часу (а.с. 41, 42).

Відповідно до вказаних актів вартість послуг позивача у грудні 2012р. склала 40 581 грн. 00 коп., у січні 2013р. 26 709 грн. 18 коп.

В порушення взятих на себе зобовязань, відповідач надані позивачем послуги у вказаному періоді не оплатив, у звязку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у загальній сумі 67 290 грн. 18 коп.

Згідно п. 5.1 Договору за несвоєчасні розрахунки по п..п. 4.4., 4.5 даного Договору замовник сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості товару (робіт, послуг) за кожен день прострочення оплати.

За розрахунком позивача до сплати відповідачем підлягає пеня у розмірі 12 179 грн. 52 коп., нарахована за період з 01.02.2013р. по 31.07.2013р.

Крім того, 01.12.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Геосервіс Плюс (первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Георесурс 2011" (новий боржник) та Ігренським виправним центром Управління державної пенітенціарної служби у Дніпропетровської області (№133) (кредитор) укладено договір про переведення боргу № 22 (надалі Договір переведення боргу).

За умовами п. 1.1 Договору переведення боргу, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, первісний боржник переводить свій борг (обовязки) новому боржнику у сумі 117 869 грн. 25 коп. за Договором № 9К від 03.01.2012р. (надалі Основний договір), укладеним між первісним боржником та кредитором, а новий боржник замінює первісного боржника у зобовязанні, що випливає із зазначеного вище Договору, і приймає на себе обовязки первісного боржника за Основним договором.

Переведення боргу (прийняття новим боржником на себе зобовязання первісного боржника сплатити борг) відбувається за рахунок погашення суми заборгованості нового боржника перед первісним боржником, яка виникла на підставі договору купівлі-продажу товарів № 01/12-12 від 01.12.2012р. (п. 1.2 Договору переведення боргу).

Згідно п. 1.4 Договору переведення боргу, кредитор підписуючи цей договір висловлює згоду на заміну боржника в зобовязанні, що виникло на підставі договору № 9К від 03.01.2012р.

Пунктом 3.1 Договору переведення боргу сторони узгодили, що новий боржник зобовязується виконати обовязки первісного боржника перед кредитором на умовах Основного договору у строк до 05.01.2013р.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору переведення боргу відповідачем (новим боржником) здійснено часткове погашення заборгованості, переданої за Договором переведення боргу в сумі 47 869 грн. 25 коп., що підтверджується випискою по рахунку від 03.01.2013р. (а.с. 43), у звязку із чим залишок несплаченої заборгованості становить 70 000 грн. 00 коп.

Як вказує позивач, оскільки за Договором переведення боргу новий боржник замінив первісного боржника за Основним договором, умовами якого передбачена відповідальність за несвоєчасні розрахунки замовника перед виконавцем у вигляді пені у розмірі 0,1% вартості послуг за кожен день прострочення оплати, позивачем нарахована до сплати відповідачу пеня у розмірі 12 670 грн. 00 коп. за період з 01.02.2013р. по 31.07.2013р.

В порядку досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача із претензіями від 11.02.2013р. № 133/10-917, від 26.03.2013р. № 133/10-2374 та від 26.03.2014р. № 133/10-1233, в яких просив сплатити заборгованість за спірними договорами, але вказані звернення залишені відповідачем без відповіді та задоволення (а.с. 15, 16, 17).

На час розгляду справи доказів погашення заборгованості відповідача перед позивачем не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, договір про надання робочої сили від 01.02.2012р. № 21-к за своїм змістом є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обовязковим для виконання кожної із сторін.

За умовами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, строк виконання зобовязань за договором № 21К від 01.12.2012р. зі сплати вартості наданих позивачем послуг у грудні 2012р. та січні 2013р. є таким, що настав 09.01.2013р. та 09.02.2013р. відповідно. Строк виконання зобовязань, взятих на себе новим кредитором за договором переведення боргу від 01.12.2012р. № 22, є таким, що настав 05.01.2013р.

За приписами ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). А у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Виконання зобовязань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений).

З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13р. № 14, з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем за договором № 21К від 01.12.2012р., судом встановлено, що позивач припустився помилки у визначенні періоду нарахування пені за прострочення оплати відповідачем вартості послуг, наданих у січні 2013р., оскільки строк виконання відповідачем зобовязань за січень 2013р. настав 09.02.2013р.

У звязку із чим, з урахуванням вищенаведених приписів чинного законодавства, згідно перерахунку, виконаного господарським судом в межах періоду, визначеного позивачем у розрахунку, пеня, що підлягає стягненню з відповідача, із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати, становить 4 483 грн. 76 коп., з яких за прострочення зобовязань за грудень 2012р. 2 633 грн. 87 коп. за період з 01.02.2013р. по 10.07.2013р.; за прострочення зобовязань за січень 2013р. 1 849 грн. 89 коп. за період з 10.02.2013р. по 31.07.2013р.

Посилання позивача на те, що розмір пені визначений сторонами на підставі абзацу 3 ч. 2 ст. 231 ГК України судом відхиляються, оскільки згідно розяснень, викладених в п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13р. № 14, господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

За аналогічних підстав господарським судом здійснено перерахунок пені за договором про переведення боргу від 01.12.2012р. № 22, за яким до стягнення з відповідача підлягає пеня в розмірі 4 435 грн. 89 коп. за період з 01.02.2013р. по 06.07.2013р.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні (майново-господарські) зобовязання перед позивачем, допустивши прострочення платежів, чим порушив умови укладених із позивачем договорів та вищевказані приписи чинного законодавства, тому вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 137 290 грн. 18 коп. основного боргу та 8 919 грн. 65 коп. пені є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позову слід відмовити.

Оскільки за нормами п. 1. ч. 1 ст. Закону України „Про судовий збір позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення належної до сплати суми судового збору в доход Державного бюджету України.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст.4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

Вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Георесурс 2011" (51462, Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Нова дача, вул.. Пушкіна, 9, код ЄДРПОУ 37513462) на користь Ігренського виправного центру Управління державної пенітенціарної служби у Дніпропетровської області (№133) (49115, м. Дніпропетровськ, вул. Бехтерева, 5, код ЄДРПОУ 08563027) 137 290 грн. 18 коп. (сто тридцять сім тисяч двісті девяносто грн. 18 коп.) основного боргу, 8 919 грн. 65 коп. (вісім тисяч девятсот девятнадцять грн. 65 коп.) пені.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Георесурс 2011" (51462, Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Нова дача, вул.. Пушкіна, 9, код ЄДРПОУ 37513462) в доход Державного бюджету України в особі управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, р/р 31214206783005 у відділенні банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 37989269, МФО 805012) 2 193 грн. 15 коп. (дві тисячі сто девяносто три грн. 15 коп.) судового збору.

В решті позову відмовити.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя ОСОБА_2

Повне рішення складено 16.02.16р.