Ухвала суду № 55941775, 18.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2016 р. м. Київ К/800/6676/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

при секретарі судового засідання Антипенку В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.11.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 по справі № 2а-6487/10/0870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонія"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

за участю Прокуратури Запорізької області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариством до суду заявлений позов про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції від 10.08.2010 № 0000742302/0, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за основним платежем на суму 2 179 295,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1 089 647,50 грн.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, позов задоволено, оскаржуване податкове повідомлення - рішення визнано нечинним та скасовано.

Не погодившись із судовими рішеннями, Державна податкова інспекція подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог Товариства відмовити.

Прокуратура Запорізької області підтримала вимоги касаційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби шляхом подачі заяви про приєднання до касаційної скарги.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ при здійсненні операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ "ТЦ "Октавія" за період з 01.04.2009 по 31.12.2009, за результатами якої складено акт від 28.07.2010 № 31/35-1/22143875 та прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено порушення позивачем вимог п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011) в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 2 179 295,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що фактично господарські операції між позивачем та контрагентом ТОВ "ТЦ "Октавія" не спричинили реального настання правових наслідків, оскільки згідно пояснень директора вказаного контрагента ОСОБА_4, щодо якої порушено кримінальну справу, вона у квітні 2009 року перереєструвала вказане підприємство на своє ім'я за винагороду, проте ніякої фінансово - господарської діяльності не проводила, договорів не укладала, документів бухгалтерського та податкового обліку не підписувала, у тому числі і податкових накладних. Також в межах вказаної кримінальної справи було надано пояснення свідком ОСОБА_5, директор ТОВ "ТЦ "Октавія" у період з жовтня 2008 року по квітень 2009 року, відносно того, що ніяких первинних документів по взаємовідносинам з позивачем вона не підписувала. Таким чином, з урахуванням встановлених обставин контролюючий орган дійшов висновку про неможливість прийняття до уваги первинних документів, складених ТОВ "ТЦ "Октавія", за підписом особи, яка заперечує участь у господарській діяльності ТОВ "ТЦ "Октавія", а відповідно і безпідставність формування позивачем податкового кредиту за податковими накладними, підписаними невстановленими особами. Крім того, контролюючий орган також зазначив і про наявність кримінальної справи, порушеної відносно директора позивача ОСОБА_6 за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

У цій справі, задовольняючи позовні вимоги Товариства, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентом фактично відбулись, що підтверджено первинними документами, зокрема і податковими накладними, виданими на користь позивача зареєстрованим пелатником ПДВ, а отже позивачем цілком правомірно сформовано податковий кредит за такими операціями.

Проте такий висновок є передчасним з наступних підстав.

Так, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цієї статті).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 цієї статті Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону України від 16.07. 1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у п. 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Державна податкова інспекція на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування Товариством податкового кредиту зазначає, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, а отже не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Також державна податкова інспекція вказує і на висновки судово - почеркознавчої експертизи, проведеної в межах кримінальної справи, якою встановлено, що підписи на первинних документах ТОВ "ТЦ "Октавія" виконані не директором ОСОБА_4, а іншою особою.

Проте, судами передніх інстанцій під час вирішення спору наведене вище враховано не було, як не було враховано і те, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб як контрагента так і позивача не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Для з'ясування зазначених обставин судам належить ретельно перевіряти доводи податкового органу, викладені в акті перевірки або підтверджені іншими доказами. При цьому за змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.11.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 по справі №2а-6487/10/0870 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко