Ухвала суду № 55941742, 16.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2016 року м. Київ К/800/571/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Білуги С.В.,

Загороднього А.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області про визнання протиправним рішення та скасування наказу,

встановила:

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області, в якому просив визнати рішення суб'єкта владних повноважень про скасування постанови начальника Бориспільської виправної колонії №119 від 02 лютого 2015 року №204 про застосування до засудженого ОСОБА_2 заохочення у виді оголошення подяки протиправним та скасувати наказ «Про скасування постанов про застосування до засуджених, які відбувають покарання у Бориспільській виправній колонії №119, заходів заохочення» від 11 березня 2015 року №66, у частині скасування постанови начальника Бориспільської виправної колонії №119 від 02 лютого 2015 року №204 про застосування до засудженого ОСОБА_2 заохочення у виді оголошення подяки; визнати дії виконуючого обов'язки начальника управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області Сіденка Ю.Г. неправомірними у зв'язку з перевищенням ним своїх владних повноважень, які вчинені ним всупереч вимогам чинного законодавства України та порушенням такими діями прав ОСОБА_2

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року, було відмовлено у відкритті провадження у зазначеній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Разом з тим, позивачу було роз'яснено, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції суду, який ухвалив вирок у кримінальній справі, в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

У касаційній скарзі представник позивача просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а за справою постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга представника позивача задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України, для зміни чи скасування судових рішень.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що предметом позову у даній справі є визнання протиправним та скасування наказу управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області «Про скасування постанов про застосування до засуджених, які відбувають покарання у Бориспільській виправній колонії №119, заходів заохочення» від 11 березня 2015 року №66, яким скасовано постанову начальника Бориспільської виправної колонії №119 від 02 лютого 2015 року №204 про застосування до засудженого ОСОБА_2 заохочення у виді оголошення подяки.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що спори щодо умов утримання засуджених, та інші пов'язані з цим спори, повинні вирішуватись згідно норм кримінального процесуального законодавства України з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Питання виконання судового рішення у кримінальних провадженнях регулює розділ VIII Кримінального процесуального кодексу України.

Статтею 537 Кримінального процесуального кодексу України визначено перелік питань, які вирішуються судом під час виконання вироків. Зазначений перелік не є вичерпний, а тому суд під час виконання вироків має право відповідно до пункту 14 частини першої статті 537 цього кодексу вирішити й інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 539 Кримінального процесуального кодексу України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, зокрема, подається до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53 Кримінального кодексу України), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв'язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно до статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Порядок застосування заходів заохочення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі, регулюється главою 19 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Враховуючи вищенаведене законодавство та беручи до уваги те, що позовні вимоги ОСОБА_2 стосуються дій адміністрації виправної колонії при застосуванні щодо нього заходів заохочення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі, тобто відносяться до умов утримання засуджених та інших пов'язаних з цим спорів, то такі вимоги необхідно вирішувати згідно норм кримінального процесуального законодавства України.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року необхідно залишити без змін, оскільки вони є законними і обґрунтованими та постановлені з дотриманням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області про визнання протиправним рішення та скасування наказу - без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий М.М. Заїка

Судді С.В. Білуга

А.Ф. Загородній