Ухвала суду № 55941630, 18.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2016 року м. Київ К/9991/34376/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

при секретарі судового засідання Антипенку В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Металург" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 по справі № 2а-4625/09/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Металург"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариством до суду заявлено позов про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції від 23.06.2009 № 00006836/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 194 858,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 62 252,20грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.01.2010 позов Товариства задоволено, оскаржуване податкове повідомлення рішення визнано протиправним та скасовано.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, де, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, порушує питання скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Під час підготовки справи до касаційного розгляду, враховуючи клопотання про заміну відповідача на правонаступника згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів", у відповідності до вимог ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд допустив заміну відповідача у справі - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на його правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією було проведено планову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2008, за результатами якої складено акт від 12.06.2009 № 600/36/32654880 та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки Товариством допущено порушення вимог податкового законодавства, зокрема, порушено вимоги п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що фактично господарські операції з отримання консультаційних, інжинірингових та організаційних послуг, передбачених договорами від 01.11.2005 № 27-Р, від 21.10.2007 № Н112, від 02.01.2008 № Н146/4Z, від 25.11.2010 № 084/10-5, укладених між позивачем та контрагентом ТОВ «Руська інжинірингова компанія», не підтверджені належно оформленими первинними документами, що виключає право позивача на віднесення витрат за такими операціями до валових.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання послуг (робіт), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Так, консультаційні та інжинірингові послуги належать до безтоварних операцій і за своєю суттю є витратами на збут. Документами, що підтверджують фактичне отримання вказаних послуг та їх пов'язаність з власною господарською діяльністю можуть бути такі документи: договір на надання консультаційних, інжинірингових послуг, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства; акти приймання-передачі робіт (послуг) або інший документ, що підтверджує фактичне надання послуг, який повинен мати всі обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; звіти про надання консультаційних чи інжинірингових послуг, які повинні розкривати зміст та обсяг наданих послуг; також це можуть бути бухгалтерські та статистичні документи, що підтверджують збільшення, наприклад (враховуючи вид діяльності позивача), обсягу продажів послуг, розміру доходу тощо.

Розв'язуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, враховуючи встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки обставини та обставини, які були встановлені у ході розгляду справи, щодо неналежного документально підтвердження фактичного отримання Товариством консультаційних, інжинірингових послуг та послуг з організації участі у конференції, що ставить під сумнів достовірність даних податкового обліку платника податків, надав належну оцінку зібраних у справі доказів у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про те, що первинні документи, а саме акти приймання виконаних робіт, що були надані позивачем для підтвердження правомірності формування валових витрат по господарським операціям в рамках договорів від 01.11.2005 № 27-Р, від 21.10.2007 № Н112, від 02.01.2008 № Н146/4Z, від 25.11.2010 № 084/10-5 про надання консультаційних, інжинірингових та організаційних послуг, фактично відображають лише загальні відомості та не містять інформації про конкретний зміст наданих послуг чи їх результат, інших же належно оформлених первинних документів на підтвердження фактичного виконання вказаних договорів позивачем, всупереч ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано, як не надано і доказів, з яких би вбачалось, що послуги, обумовлені договорами, пов'язані з господарською діяльністю Товариства та їх подальше використання позивачем в оподатковуваних операціях в межах такої діяльності, а відтак формування валових витрат за такими операціями є безпідставним.

Таким чином, у ході розгляду справи платником податків з огляду на приписи процесуального закону (ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України) належними та допустимими доказами не підтверджено свої заперечення проти наданих податковим органом та зібраних судом на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України доказів.

Відсутність відповідних доказів є підставою для відмови у задоволенні позову платника податків.

Із зазначеного вбачається, що судом апеляційної інстанції дотримано вимоги ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України та надано правильну правову оцінку встановленим у справі обставинам у їх сукупності з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого висновок про правомірність визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток є обґрунтованим.

Крім того, суд апеляційної інстанції також правомірно зазначив, що порядок виправлення платником податків самостійно виявлених помилок у показниках раніше поданих податкових деклараціях врегульовано п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", проте позивачем визначеного порядку виправлення помилок дотримано не було.

За таких обставин переглянуте судове рішення апеляційної інстанції у справі відповідає приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Металург" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 по справі № 2а-4625/09/1470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко