Ухвала суду № 55941328, 09.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" лютого 2016 р. м. Київ К/800/21912/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.

суддів Заїки М.М.

Швеця В.В.

та секретаря Коби Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

встановила:

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області, в якому просила визнати неправомірною бездіяльність відповідача та зобов'язати нарахувати та виплатити грошову винагороду за сумлінну безперервну працю в органах державної влади понад 10 років в розмірі середньомісячної заробітної плати та подати звіт про виконання судового рішення.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 лютого 2015 року позов задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області та зобов'язано нарахувати та виплатити позивачу грошову винагороду за сумлінну безперервну працю в органах державної влади понад 10 років в розмірі середньомісячної заробітної плати. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року, постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 лютого 2015 року скасовано. Прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 22.07.1996 по 22.08.2006 працювала у виконавчому комітеті Автозаводської районної ради м.Кременчука на посаді спеціаліста ІІ категорії, що становить понад 10 років стажу безперервної праці в органах державної влади.

Згідно розпорядження заступника голови Автозаводської районної ради №150-о «Про звільнення ОСОБА_2» від 18.08.2006 позивача звільнено з посади у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування та виходом на пенсію з достроковим присвоєнням їй 12 рангу посадової особи місцевого самоврядування поза межами сьомої категорії посад з 22.08.2006.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що стаж державної служби ОСОБА_2 складає більше 10 років і позивач не має дисциплінарних стягнень, а тому відповідач безпідставно не виплатив винагороду передбачену Порядком видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що постанова Кабінету Міністрів України №212 від 24.02.2003 «Про затвердження Порядку видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків» носить рекомендаційний характер і виплачується на підставі рішення керівництва відповідного органу працюючим державним службовцям. Крім того, дана постанова на момент звернення позивачки до суду втратила чинність.

Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій не можна погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну службу» державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Згідно статті 34 Закону України «Про державну службу» за сумлінну безперервну працю в державних органах, зразкове виконання трудових обов'язків державним службовцям видається грошова винагорода в розмірі та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №212 від 24.02.2003 затверджено Порядок видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків, пунктом 1 якого встановлено, що грошова винагорода державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків видається особам, які пропрацювали безперервно на посадах державних службовців в одному або кількох органах державної влади не менше ніж 10 років.

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку грошова винагорода видається один раз на п'ять років за умови зразкового виконання посадових обов'язків та відсутності порушень трудової дисципліни з урахуванням щорічної оцінки виконання державним службовцем покладених на нього завдань та обов'язків. Винагорода видається, якщо за результатами проведення щорічної оцінки рівень виконання державним службовцем обов'язків та завдань оцінений як «добрий» і «високий». При цьому повинні враховуватися результати щорічних оцінок за п'ять років.

У разі відсутності щорічних оцінок за п'ять років, що передують видачі грошової винагороди, враховується наявність адміністративних, дисциплінарних та інших порушень за зазначений період.

Облік часу безперервної роботи кожного працівника на посадах державних службовців в органах державної влади веде кадрова служба зазначених органів. Про видачу грошової винагороди у трудовій книжці працівника робиться відповідний запис. Подання на видачу працівникові грошової винагороди готує безпосередній його керівник після одержання відповідної інформації від кадрової служби.

Згідно з пунктом 3 даного Порядку грошова винагорода видається у таких розмірах: від 10 до 15 років роботи - одна середньомісячна заробітна плата; від 15 до 20 років - дві, від 20 до 25 років - три, від 25 до 30 років - чотири, від 30 років і більше - п'ять, у межах асигнувань на оплату праці, передбачених у державному бюджеті для відповідних органів державної влади.

Відповідно до пункту 5 Порядку грошова винагорода керівним працівникам і спеціалістам видається на підставі рішення керівника відповідного органу державної влади, а керівникам органів та їх заступникам - рішення керівника органу вищого рівня.

Також пунктом 6 Порядку рекомендовано органам місцевого самоврядування видавати грошову винагороду посадовим особам за сумлінну безперервну працю в зазначених органах, зразкове виконання трудових обов'язків згідно з цим Порядком і пунктом 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Таким чином, для нарахування та виплати грошової винагороди за сумлінну безперервну працю існують певні вимоги передбачені Порядком видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не було досліджено та надано належної оцінки тому, чи була проведена щорічна оцінка та чи було передбачено кошторисом видатків на ІІІ квартал 2006 року Автозаводської районної ради м. Крменчука виплату зазначеної грошової винагороди.

Колегія суддів зазначає, що вказаним обставинам суди попередніх інстанцій належної правової оцінки не надали, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалені у даній справі судові рішення названим вимогам процесуального закону не відповідають.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій під час прийняття рішення по суті спору у даній справі було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, рішення у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 лютого 2015 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий С.В. Білуга

Судді М.М. Заїка

В.В. Швець