Ухвала суду № 55941154, 02.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" лютого 2016 р. м. Київ К/800/49973/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі: Бруй О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Техноізол»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року

у справі №826/10347/15

за позовом Приватного підприємства «Техноізол» (надалі - ПП «Техноізол»)

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у

м.Києві (надалі - ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві від 03.02.2015р. №0000832204, №0000842204.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 20.08.2015р. позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2015р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві зазначає, що рішення суду другої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом апеляційної інстанції надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Техноізол» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Айкон-АМД», ТОВ «Інтерго-Плюс», ТОВ «Будпромтех Плюс», ТОВ «Білдінгстоун», ТОВ «Еско Трейн» за період із 01.01.2014р. по 31.10.2014р.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 05.01.2015р. №1/26-54-22-04-07/31521061, в якому зазначено порушення позивачем вимог: п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198; п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України.

На підставі вищевказаного акта перевірки ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві 03.02.2015р. прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000832204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 4309790,00 грн. за основним платежем та у розмірі 2154895,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0000842204, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за вересень 2014 року у розмірі 202890,00 грн.

Надаючи оцінку обставинам у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Так, згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших встановлених документів.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України,).

Відповідно до п.п."а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст.201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані положення врегульовані ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

Отже, надання належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ПП «Техноізол» та Тодіні Конструціоні Дженералі С.п.А. 01.06.2014р. укладено договір №KHR/S/27-06/14, за умовами якого для забезпечення виробничих потреб Тодіні Конструціоні Дженералі С.п.А (замовника) позивач (виконавець) бере на себе зобов'язання надати на свій власний ризик послуги з виконання будівельних робіт, а замовник зобов'язується оплатити надані послуги.

У зв'язку з цим ПП «Техноізол» було укладено ряд договорів підряду, а саме: з ТОВ «Айкон-АМД» №103 від 10 .03.2014р., з ТОВ «Інтерго-Плюс» №3 від 03.03.2014р.,. з ТОВ «Будпромтех Плюс» №371 від 18.08.2014р., з ТОВ «Білдінгстоун» №150814 від 15.08.2014р., з ТОВ «Еско Трейн» №150814 від 15.08.2014р.,

Відповідно до умов названих договорів зазначені підприємства (підрядники) зобов'язались виконати комплекси робіт з будівництва, монтажу ремонту на об'єктах позивача (замовника).

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було надано первинні документи на підтвердження реальності здійснення ним фінансово-господарської діяльності, а також господарських операцій за участю ТОВ «Айкон-АМД», ТОВ «Інтерго-Плюс», ТОВ «Будпромтех Плюс», ТОВ «Білдінгстоун», ТОВ «Еско Трейн» .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, колегія суддів апеляційної інстанції виходила з мотивів непідтвердженості реальності господарських операцій з посиланням на відсутність у цих контрагентів ознак реальних суб'єктів господарювання в силу недостатності у них матеріальних бази, основних фондів, трудових ресурсів для провадження фактичної господарської діяльності та виконання зобов'язань перед позивачем. При цьому, суд послався, зокрема, на вирок Солом'янського районного суду міста Києва від 12.09.2013р. у справі №1-кп/760/757/14.

За правилами ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Разом з тим, наявна в матеріалах справи копія вироку Солом'янського районного суду міста Києва від 12.09.2013р. у справі №1-кп/760/757/14 (т.4 а.с.56-63) не оформлена належним чином та відсутні відомості щодо набрання ним законної сили.

Так, відповідно до п.13.6 Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України, від 17.12.2013р. № 173, копії судових рішень, що набрали законної сили, мають бути підписані відповідальним працівником (особою) суду та суддею, а також скріплені відбитком гербової печатки суду. У разі якщо судове рішення не набрало законної сили, про це працівником апарату суду зазначається на копії, що видається. На копії судового рішення, що набрало законної сили, зазначається дата набрання ним чинності.

Крім того, зі змісту рішення суду апеляційної інстанції не вбачається, яке правове значення для даної конкретної справи мають обставини, встановлені у вищезазначеному вироку, з урахуванням змісту взаємовідносин між позивачем та його контрагентами; судом не встановлено, яким чином вказані обставини стосуються осіб, з якими безпосередньо позивач перебував у господарських відносинах під час виконання укладених угод, не оцінив, яке значення мають вказані обставини для оцінки ПП «Техноізол» як реального суб'єкта підприємницької діяльності.

Крім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити, що у даній справі дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті; взаємозв'язок між отриманими товарами (послугами) та використанням їх у господарській діяльності; наявність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності (технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів), а також реальність усіх даних, наведених у документах, з посиланням на перелік первинних документів, складеними за наслідками кожної господарської операції, які спричинили реальні зміни в майновому стані платника податку.

Необхідно також враховувати, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.09.2015р. по справі №21-887а15, від 1.12.2015р. по справі №21-3788а15.

Доказами в адміністративному судочинстві, відповідно до ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина друга цієї статті).

Слід також зазначити, що відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, рішення суду апеляційної інстанції не можна визнати законним та обґрунтованим, оскільки вони постановлено на підставі неповно з'ясованих обставин у справі.

Викладене свідчить про порушення судом вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Техноізол» - задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року - скасувати та направити справу на новий апеляційний розгляд.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун