Ухвала суду № 55941136, 04.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2016 р. м. Київ К/800/22114/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2012 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2013 року

у справі № 2а-10437/11/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріуспроект Львів»

до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Софегар-Україна»,

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2013 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріуспроект Львів» (далі - ТОВ «Сіріуспроект Львів»; позивач) до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області ДПС; відповідач) задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000472350 від 22 квітня 2011 року. Стягнуто на користь ТОВ «Сіріуспроект Львів» з Державного бюджету України 3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2012 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2013 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить її відхилити, а постановлені у справі судові рішення залишити без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Сіріуспроект Львів» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Софегар Україна» за період з 01 січня 2010 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акт № 181/234/33753565 від 14 квітня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000472350 від 22 квітня 2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1 371 851,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, названий акт індивідуальної дії залишено без змін.

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у ТОВ «Софегар Україна» підрядних робіт за нікчемними правочинами.

Обґрунтовуючи свою позицію, податковий орган посилався на акт № 121/23-209/36248695 від 18 лютого 2011 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки контрагента позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків: Приватним підприємством «Львівкомфортгруп К», Товариством з обмеженою відповідальністю «Екопласт Львів», Товариством з обмеженою відповідальністю «Іртас», Товариством з обмеженою відповідальністю «Віктор Ко», Приватним підприємством «Універсалбуд» за період з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2010 року, в якому викладено думку про те, що укладені ТОВ «Софегар Україна» з названими суб'єктами господарювання, які за доводами відповідача виступали субпідрядниками при виконанні робіт для ТОВ «Сіріуспроект Львів», правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактичне виконання спірних операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами; контрагент позивача на час здійснення відповідних операцій перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав статус платника податку на додану вартість; відповідачем не доведено наявності в ТОВ «Сіріуспроект Львів» мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування в нього або його контрагента умислу як обов'язкової ознаки для визнання правочинів недійсними та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Проте, колегія суддів вважає вказаний висновок судів передчасним, зважаючи на таке.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, правоутворюючим фактом, з яким податкове законодавство пов'язує виникнення у платника права на формування даних податкового обліку, є реальне здійснення операцій з придбання робіт, послуг. За відсутності ж факту придбання робіт, послуг відповідні суми податку на додану вартість не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Реальність, зокрема, потребує з'ясування того факту, чи справді відповідні роботи отримано від указаного в первинних документах контрагента. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб (у тому числі посадових осіб контрагента, задіяних у такому процесі) як свідків.

Крім того, в даному випадку необхідно дослідити технічну можливість ТОВ «Софегар Україна» виконати спірні роботи з урахуванням його фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів) або ж залучення ним третіх осіб для виконання обумовлених робіт, та, як наслідок, понесення відповідних витрат, пов'язаних із таким залученням. Зокрема, слід перевірити, якими силами та засобами виконувались спірні роботи, на яких саме об'єктах, хто виступав їх конкретним виконавцем, яким чином забезпечувався доступ цих виконавців до об'єктів, яким чином позивач здійснював контроль за станом виконання придбаних робіт тощо.

Судовими інстанціями при вирішенні даного спору не проаналізовано і критерії, якими керувалось ТОВ «Сіріуспроект Львів» при виборі названого суб'єкта господарювання як генпідрядника, здійснення ним заходів розумної обережності при виборі ТОВ «Софегар Україна» виконавцем спірних робіт.

З огляду на те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2013 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.