Ухвала суду № 55940994, 02.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" лютого 2016 р. м. Київ К/800/19970/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року

у справі №2а-10746/11/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінто-Плюс» ( надалі - ТОВ «Квінто-Плюс»)

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова (надалі - ДПІ у Личаківському районі м. Львова)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення у Личаківському районі м.Львова №0002552203 від 10.07.2014р.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2012р. позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення №0000262200/21948/10/220 від 20.09.2011р. в частині визначення суми грошового зобов'язання 3133,06 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2015р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийняте нове, яким позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2015 р. та прийняття нового рішення, яким відмовити в позові повністю.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Квінто-Плюс» з питань дотримання вимог валютного законодавства 19.09.2011р, за результатами якої складено акт №568/22-0/31897102 від 20.09.2011р.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

На підставі названого акту ДПІ у Личаківському районі м.Львова прийнято податкове повідомлення-рішення №0000262200/21948/10/220 від 20.09.2011р., відповідно до якого позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем - пеня за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства, усього в розмірі - 6934,37 грн.

Надаючи оцінку обставинам у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з неповного з'ясування судами попередніх інстанції усіх обставин справи з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Квінто-Плюс», здійснювало імпортні операції, а саме імпортувало системи допомоги водію, системи запобігання зіткнень відповідно до контракту від 24.11.2010р. б/н укладеного з фірмою нерезидентом «Mobileye Technologies Limited».

На виконання зазначеного контракту ТОВ «Квінто-Плюс» 24.01.2011р. згідно банківської виписки здійснило попередню оплату за товар на суму 13567,50 доларів США, граничний термін надходження товару до 23.07.2011р.

В подальшому товар надійшов на митну територію України згідно вантажних митних декларацій, а саме №209000010/2011/0017991 від 06.04.2011р. на суму 2025,00 доларів США, №209000010/2011/028202 від 10.08.2011р. на суму 10125,00 доларів США.

Поставка товару на суму 1417,50 доларів США не була здійснена, а також не було здійснено повернення коштів ТОВ «Квінто-Плюс», з вимогами про стягнення заборгованості до нерезидента «Mobileye Technologies Limited»ТОВ «Квінто-Плюс» не зверталося. Станом на 19.09.2011р. дебіторська заборгованість в сумі 1417,50 доларів США не закрита.

Згідно вантажної митної декларації №3525, на територію України 25.02.2011р. поставлено товар, вартість якого згідно проформи - інвойс від 26.01.2011р. становить 2025 доларів США, який було розмитнено 07.04.2011р. Наступна поставка товару відбулась, згідно проформи - інвойс від 28.07.2011р. на суму 10125 доларів США, на територію України 02.08.201р., розмитнення якого відбулося 10.08.2011р. згідно вантажної митної декларації № 3664.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Статтею 4 Закону встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону , тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

В обґрунтування протиправності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення позивач, зокрема, посилається на те, що акт перевірки складено 20.09.2011р. та в той же день прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, хоча, на думку заявника, податкове повідомлення-рішення могло бути прийнято у період з 21.09.2011р. по 03.10.2011р.

Так, з матеріалів справи вбачається, акт перевірки від 20.09.2011р. №568/22-3/31897102 цього ж дня вручено директору ТОВ «Квінто-Плюс», що підтверджується його підписом (а.с.8).

Крім того, цей факт не заперечується відповідачем і в касаційній скарзі.

Разом з тим, відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому ст. 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Судами попередніх інстанцій при вирішенні даного спору залишено поза увагою встановлення факту наявності чи відсутності заперечень платника податків на акт перевірки у визначений законодавством строк, на підставі якого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, хоча зазначені обставини мають значення для правильного вирішення спору. При цьому, позивачем не було заявлено вимогу про визнання протиправними дій щодо прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

У зв'язку з чим слід зазначити, що суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

При цьому, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Частина 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Виходячи з положень ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що судами з'ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для повного, достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області - задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року - скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Т.М. Шипуліна