Ухвала суду № 55940928, 04.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2016 року м. Київ К/9991/60009/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012 по справі № 1170/2-а-2911/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автолідер-Кіровоград»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Товариством до суду заявлено позов до про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.04.2011 №0002352320, яким позивачеві визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 23 723,84 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.09.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012 позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.04.2011 №0002352320 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 23 297,84 грн., решті позовних вимог відмовлено.

В частині задоволення позовних вимог Товариства, суди виходили з того, що матеріали справи містять копії первинних документів, які свідчать, що позивачем вівся облік товарних запасів.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що податковим органом було проведено фактичну перевірку дотримання порядку здійснення Товариством розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за результатами якої складено акт від 08.04.2011.

Відповідно до висновків викладених в акті перевірки Товариством порушено вимоги п. 2, п. 9, п. 11, п. 12 ст.3, ст. 6 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР), що полягало у реалізації товарно-матеріальних цінностей без використання режиму попереднього програмування (при реалізації мастила моторного у фіскальному документі відсутнє найменування, ціна товару (послуги) та обліку їх кількості), не забезпечення щоденного друкування та зберігання фіскальних звітних чеків (в книзі обліку розрахункових операцій відсутній фіскальний звітний чек за 20.12.2010 №254), проведення розрахункових операцій через РРО без роздрукування відповідних розрахункових документів (відсутня інформація про найменування та кількість проданого товару), неведення у порядку встановленому законодавством обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації (встановлено надлишок товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 3 043,56 грн., що, на думку податкового органу, є необлікуванням у встановленому порядку, та нестача товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 8 605,36 грн., що свідчіть про відсутність обліку вибуття запасів за місцем реалізації та зберігання).

На підставі вказаного акта перевірки податковим органом було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.04.2011 №0002352320, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 23 723,84 грн., у тому числі і за неведення в установленому порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації у сумі 23 297,84 грн.

Так, відповідно до п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг) відповідно до ст. 21 Закону №265/95 до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У відповідності до ст. 6 Закону №265/95-ВР облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Отже, з аналізу вищезазначеного вбачається, що положення Закону № 265/95-ВР чітко не визначають самого порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, лише вказує на обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) на ведення такого обліку у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Водночас, покладений на господарюючого суб'єкта обов'язок ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації не включає в себе ведення та зберігання документів обліку, за якими такі товари придбавались, саме в місці реалізації товарів.

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім і внутрішнім користувачам для прийняття рішень (ст. 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Приписами ст. 8 цього Закону передбачено, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника або уповноваженого органу, відповідно до законодавство та установчих документів. Підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку, затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином облік товарів на складах та/або за місцем їх реалізації здійснюється на підставі первинних документів, зокрема, товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, сертифікатів, платіжних вимог-доручень, видаткових накладних тощо.

Підставою для висновку про неналежний облік товарних запасів позивачем слугував факт встановлення нестачі/надлишку товару, на які відсутні первинні документи, що було відображено у відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування реалізації та фактичних залишків запасів.

Проте судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачем були надані первинні бухгалтерські документи, зокрема, накладні, видаткові накладні, копії обліково-сальдових відомостей за лютий 2011 та за березень 2011, які свідчать, що позивачем здійснюється облік товарних запасів. Крім того, суд також зазначає, що у відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування реалізації та фактичних залишків запасів відсутні відомості щодо фактичного вибуття товару та його залишків.

Таким чином, платник податків належними та допустимими доказами, оцінка яких зроблена судами з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, спростував доводи податкового органу щодо неведення ним у встановленому законодавством порядку обліку товарних запасів.

Отже, в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012 по справі № 1170/2-а-2911/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко