Ухвала суду № 55940471, 09.02.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1818/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Р.М.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

09 лютого 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Сторчака В. Ю. Мельник-Томенко Ж. М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Сокольвак Ю.В.,

представника позивача: Шкурупія О.І.

представника відповідача: Островерха Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "ШАР" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "ШАР" (далі - позивач) до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень рішень,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив: скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.05.2015 № 0000252200 та від 20.05.2015 № 0000262200.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.11.2015 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.05.2015 №0000262200.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив колегію суддів її задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти поданої апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами відповідача, на підставі п.п. 78.1.4 п.78.1 ст. 78 розділу ІІ ПК України та наказу Хмільницької ОДПІ №80 від 06.04.2015 проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування та сплати плати за землю (орендної плати) з 01.08.2012 по 30.01.2015.

Так, перевіркою встановлено, що на порушення п. 288.3, п. 288.5 ст. 288 ПК України позивачем занижено об'єкт оподаткування орендної плати за землю в сумі 58679,68 грн. (за 2012 рік (серпень-грудень) -10117,2 грн., за 2013 рік (січень-грудень) - 24281,24 грн., за 2014 рік (січень-грудень) - 24281,24 грн.; - на порушення абз. 2 п. 117.1 ст. 117 ПК України платником несвоєчасно подано відомості стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі 510,00 грн.

Результати перевірки знайшли своє відображення в акті від 29.04.2015 №19-22-19121522, за висновками якого складено податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 20.05.2015 № 0000252200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 88019,52 грн., а саме: за основним платежем - 58679,68 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 29339,84 грн. та податкове повідомлення-рішення форми "С" від 20.05.2015 №0000262200, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510,00 грн.

При цьому не погоджуючись з актом перевірки від 29.04.2015 № 19-22-19121522, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Однак, рішенням Хмільницької ОДПІ від 19.05.2015 №2-22-20119915-1095/22 висновки по вказаному акту перевірки залишено без змін.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскільки показники нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки, на підставі якої мала б здійснюватись орендна плата, при поданні у спірний період декларацій з плати за землю, є меншою ніж законодавчо установлена, а відтак відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 20.05.2015 № 0000252200, та збільшено позивачу суму грошового зобов'язання в розмірі 88019,52 грн., а саме: за основним платежем - 58679,68 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 29339,84 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Відповідно до ч.16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За приписами п.14.1.147 ч.14.1 ст.14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 № 2535-XII власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про плату за землю" платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Згідно преамбули, ст. 25, ч. 1 ст. 26 Закону України "Про плату за землю" цим Законом визначаються розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку; за прострочення встановлених строків сплати податку справляється пеня у розмірах, визначених законом; за порушення норм цього Закону платники податків несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України.

Пунктом 286.2 статті 286 ПК України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII ПК; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (пп. 288.5.2 п. 288.5).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Отже, з аналізу наведених правових норм вбачається, що з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 вказаного Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати визначеної у договорі.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності (п. 5.2 ст. 5), до моменту внесення до договору оренди відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим ніж встановлений пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України.

За приписами п. 288.7 ст. 288 ПК України податковий період, прядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог ст. 285-287 ПК України.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПК платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв). А в силу вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Статтею 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

В силу ст. 18 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про оренду землі" укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Згідно з пунктом 4 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України від 02.07.2003 № 174 (в редакції, чинній на день укладення договору оренди), державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

Державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі у книзі реєстрації здійснює оператор (реєстратор) - структурні підрозділи державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" (далі - Центр ДЗК), у межах повноважень якого є земельна ділянка.

Водночас, Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.98 № 2073 встановлено, що державна реєстрація договорів оренди землі проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.

З матеріалів справи слідує, що 06.03.2007 між Хмільницькою міською радою, як орендодавцем, та позивачем, як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець на підставі рішення 7 сесії Хмільницької міської ради 5 скликання від 12.10.2006 передає, а орендар набуває право на оренду земельної ділянки в двох частинах земельною площею 2944 кв.м. (в тому числі площею 2925 кв.м. та 19 кв.м.) з земель запасу міста, що знаходиться на території Хмільницької міської ради Вінницької області, а саме: в місті Хмільнику по вул. Столярчука, 15, для обслуговування власного нерухомого майна. В договорі зазначено, що грошова нормативна оцінка земельної ділянки, що передається в оренду, згідно довідки Хмільницького міського відділу земельних ресурсів від 23.02.2007 № 99 складає 189 557,78 грн. Згідно пункту 2.3 договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовому вигляді у розмірі 1 768,06 грн. щорічно.

Вказаний договір зареєстрований у Хмільницькій міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди вчинено запис від 06.03.2007 за № 17-07. Договір також зареєстрований у Хмільницькому районному відділі Вінницької регіональної філії "Центру ДЗК", про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 07.06.2007 за №040700000035.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те що посилання позивача на те, що договір оренди від 06.03.2007 є незареєстрованим в єдиному державному реєстрі є необґрунтованим.

Окрім цього, представником позивача в судових засіданнях не заперечувався факт користування даної земельної ділянки та факт сплати орендної плати лише в розмірі старої нормативно-грошової оцінки. Разом з тим позивачем надано платіжні доручення про сплату орендної плати за зазначену земельну ділянку за 2013 та 2014 роки.

При цьому, представником позивача доказів, які б свідчили про припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, доказів розірвання договору оренди від 06.03.2007 до суду не надано.

Разом з тим, безпідставними є посилання представника позивача викладені в апеляційній скарзі, що право користування МП ВКП "Шар" на земельну ділянку в м. Хмільник, вул. Столярчука, 15 припинилося з дати реєстрації на дану земельну ділянку ПрАТ "Агрокомплекс Хмільникпродукт" 06.05.2011 із внесенням зміни до державного земельного кадастру за № 051090004000013, згідно рішення Хмільницької міської ради 5 сесії 6 скликання, з огляду на таке.

Так, внесення змін до державного земельного кадастру не може бути самостійною підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Підстави зміни та припинення договору оренди визначені ст. 30, 31, 32 Закону України "Про оренду землі".

Договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Отже, така підстава припинення договору оренди, як внесення змін до державного земельного кадастру, вказаним законом не передбачена.

Водночас твердження позивача щодо припинення договору оренди від 06.03.2007 не відповідають дійсності.

Так, рішенням Господарського суду м. Києва від 24.12.2010 у справі № 58/125 за позовом Хмільницького міжрайонного прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Хмільницької міської ради до МП ВКП "ШАР" позов задоволено частково та внесено зміни до договору оренди від 06.03.2007, укладеного між Хмільницькою міською радою та МП ВКП "ШАР", а саме: в абзаці другому підпункту 2.3 пункту 2 слова 1 768, 06 грн. змінено на слова 29 957, 06 грн.

При цьому вказаним рішенням внесені зміни до укладеного договору оренди земельної ділянки, однак, питання щодо збільшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки по вул. Столярчука, 15 в м. Хмільнику, яку орендує МП ВКП "ШАР", не вирішувалося.

Окрім цього, Господарським судом м. Києва встановлено, що рішенням Хмільницької міської ради від 01.12.2009 затверджено та введено в дію з 01.01.2010 нову грошову оцінку земель міста.

Таким чином обов'язок зі сплати земельного податку виникає у особи в силу фактичного використання земельної ділянки, незалежно від дотримання такою особою вимог земельного та цивільного законодавства щодо порядку оформлення права землекористувача та підстав набуття права користування. Відповідно обов'язок позивача зі сплати земельного податку припиняється з моменту переходу до інших осіб права власності чи користування земельною ділянкою.

Варто зазначити, що Верховний суд України у постанові від 07.07.2015 по справі № 21-775а15 дійшов висновку, що виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, обов'язок зі сплати земельного податку виникає у суб'єкта оподаткування з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до п. 288.3 ст. 288 ПК України об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Як слідує з матеріалів справи, позивач сплачував орендну плату у розмірі 1 % нормативної грошової оцінки, що становило 1768,06 грн. Вказане не заперечувалося представником позивача під час судового розгляду справи та підтверджується платіжними дорученнями.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів" від 03.06.2008 №309-IV внесено зміни до Закону України "Про оренду землі", яким визначено, що річна орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності несільськогосподарського призначення не може бути меншою трикратного розміру земельного податку (3 % нормативної грошової оцінки).

Відповідно до п. 271. 1 ст. 271 ПК України базою оподаткування є нормативно-грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації.

Враховуючи, що показники нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки, на підставі якої мала б здійснюватись орендна плата, при поданні у спірний період декларацій з плати за землю, є меншою ніж законодавчо установлена, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем неправомірно занижено об'єкт оподаткування орендної плати за землю в сумі 58679,68 грн. (за 2012 рік (серпень-грудень) - 10117,20 грн., за 2013 рік (січень-грудень) - 24281,24 грн., за 2014 рік (січень-грудень) - 24281,24 грн.), а тому відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 20.05.2015 № 0000252200, яким МП ВКП "Шар" збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 88019,52 грн.

Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "ШАР" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 16 лютого 2016 року.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Сторчак В. Ю. Мельник-Томенко Ж. М.