Ухвала суду № 55937746, 20.05.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

О К Р Е М А ДУМКА

20 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/4370/14

по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Південної митниці Міндоходів про визнання протиправним рішення щодо відмови у митному оформленні автомобіля з наданням пільг, зобовязання видати митне свідоцтво для реєстрації автомобіля в ВДАІ ГУ МВС України в Одеській області з обмеженням відчуження протягом одного року, з наданням документів на право постійного користування.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року відмовлено у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Південної митниці Міндоходів про визнання протиправним рішення щодо відмови у митному оформленні автомобіля марки BMW, 2007 року випуску, з наданням пільг, передбачених законодавством; про зобовязання посадових осіб відповідача видати митне свідоцтво для реєстрації автомобіля марки BMW, 2007 року випуску, двигун № 21066600-306D3, кузов № НОМЕР_1, який належить йому на праві власності, в ВДАІ ГУ МВС України в Одеській області з обмеженням відчуження протягом одного року, з наданням документів на право постійного користування.

Із законністю судового рішення Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року та правильністю його висновків не згоден.

Підставою для оскарження в апеляційному порядку судового рішення суду було неправильне застосування Одеським окружним адміністративним судом до особи, яка переселяється до України на постійне місце проживання з території Придністровської Молдавської Республіки (Республіки Молдова), частини другої статті 8 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення і оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються громадянами на митну територію України» (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до зазначеної вище норми дозволяється ввезення (без оподаткування) у разі переселення на постійне місце проживання на кожного повнолітнього громадянина одного механічного транспортного засобу за кодами 87.01, 87.02, 87.03, 87.04, 87.05 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за умови, якщо що він є власником такого транспортного засобу не менше року та за умови перебування такого транспортного засобу на обліку в країні постійного місця попереднього проживання не менше року.

Суди першої та апеляційної інстанції встановили та це підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами по справі, що:

- ОСОБА_1 з 14 березня 2008 року є власником автомобіля марки БМВ Х5 № двигуна 21066600-306D3 № кузоваWBAFF410X0L061432, 2007 року випуску, державний номер C 953 BX. (а.с. 21, 22);

- право власності на автомобіль зареєстроване за ОСОБА_1 в МРЕО ДАІ м. Тираспіль (а.с. 21, 22);

- ОСОБА_1 постійно проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 з 29.06.2000 року по 27.08.2010 року (а.с. 23);

- ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії КС №229208 виданий 16.05.2008 року, перебував на постійному консульському обліку в Посольстві України в Республіці Молдова з 20.01.2006 року по 26.08.2010 року (а.с. 20, 29).

- ОСОБА_1 у грудні 2010 року переїхав на постійне місце проживання до України, Любашівський район, с. Ясеново (а.с. 20, 22, 23, 26- зворот, 29 зворот, 30).

За таких обставин, вважаю, що по цій справі наявні всі юридичні факти, з якими Закон пов'язує право ОСОБА_1 на ввезення автомобіля без сплати податків. Проте зазначені обставини апеляційним судом враховані не були, що, на мій погляд, призвело до залишення без змін постанови суду першої інстанції, ухваленої з порушенням норм матеріального права, та до порушення прав ОСОБА_2

Вважаю, що посилання, як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції на необхідність підтвердження знаходження автомобіля на обліку саме у Республіці Молдова, а не у ПМР не ґрунтується на чинному законодавстві.

Невизнання Україною, для мети розмитнення, документів ПМР про облік транспортних засобів, які визнаються на території Республіки Молдова відповідно до Протоколу між Республікою Молдовою та ПМР, свідчить про непослідовність позиції нашої держави стосовно такої реєстрації, оскільки з такою реєстрацією автомобілі осіб, які проживають на території ПМР, безперешкодно пропускаються на митну територію України в режимі тимчасового ввезення, зокрема, реєстрація транспортних засобів в ПМР визнається законною на території інших країн Європи, куди можуть без обмеження подорожувати особи, які проживають на території невизнаної ПМР, яка дійсно не є суб'єктом міжнародного права. Але згідно із ст. 3 Закону Молдови «Про основні засади особливого правового статусу населених пунктів лівобережжя Дністра (Придністровя)» № 173, прийнятого Парламентом Республіки Молдова 22 липня 2005 року, у складі Республіки Молдова утворено автономно-територіальне утворення з особливим правовим статусом - Придністровя.

Саме такого судження дотримується Європейський суд з прав людини в схожих ситуаціях стосовно прав фізичних осіб, які в силу певних причин стали мешканцями самопроголошених держав (параграф 331 рішення Великої палати Європейського суду з прав людини у справі Ілашку та інші проти Молдови та Росії, від 08 липня 2004 року , заява № 4878/99).

Південна митниця Міндоходів ні при розгляді справи судом першої інстанції, ні при апеляційному перегляді судового рішення, не посилалася на інші обставини, такі як, не перебування автомобіля на обліку чи проживання на території ПМР не постійно, а тимчасово, які б спростовували право позивача на пільгове митне оформлення транспортного засобу, і ці обставини не були предметом доказування по цій справі.

Вражає також непослідовність правової позиції митних органів в цій ситуації, яку підтвердив представник Південної митниці Міндоходів у судовому засіданні, стосовно того, що відсутність у ПМР статусу субєкта міжнародного права та відсутність реєстрації транспортного засобу в інформаційній системі Державного підприємства REGISTRU Міністерства інформаційного розвитку Республіки Молдова, є підставою для відмови у пільговому розмитненні транспортного засобу, а в разі сплати особою у повному обсязі митних платежів, - це не є перешкодою для ввезення автомобіля та його офіційної реєстрації на території України.

Складається враження, що в основу судового рішення ВСУ покладено припущення, що в аналогічних випадках не відбувалося переселення на територію України і проживання на території ПМР не носило постійного характеру.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» постійне місце проживання - це місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом).

Відповідно до ст. 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року, документи, які на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення.

Документи, які на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.

Дану Конвенцію підписали Республіка Вірменія, Республіка Білорусь, Республіка Казахстан, Киргизька Республіка, Республіка Молдова, Російська Федерація, Республіка Таджикистан, Туркменістан, Республіка Узбекистан, Україна, а також приєдналися Азербайджанська Республіка та Грузія.

Придністровська Молдавська Республіка не є Стороною Конвенції від 22 січня 1993 року, проте, виходячи з принципів адміністративного судочинства та Конвенції про захист прав та основних свобод людини, вважаю, що наслідки невизнання держави застосовуються і стосуються лише невизнаного утворення, його представників та агентів і не стосуються фізичних та юридичних осіб з невизнаних держав.

Крім того, відповідно до Протоколу про взаємне визнання дії на території Придністровя і Республіки Молдови документів, що видаються компетентними органами Сторін, від 16 травня 2001 року, Придністров?є і Республіка Молдова зобовязались визнавати на території один одного дію такого документу, що видається компетентними органами Сторін, як свідоцтво про реєстрацію автотранспортних засобів.

Таким чином, оскільки свідоцтво про реєстрацію автомобіля позивача по цій справі було належним документом при митному оформлені на митниці Республіки Молдова, вважаю, що воно є документом, який є офіційним на території Республіки Молдова, що також підтверджено фактом дозволу на вїзд автомобіля на митну територію України.

За таких обставин, вважаю, що у митного органу не було правових підстав для відмови позивачу у митному пільговому оформлені транспортного засобу, відповідно до приписів ст. 8 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення і оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються громадянами на митну територію України», що у свою чергу призвело до порушення прав позивача.

Суддя ОСОБА_3