Рішення № 55936988, 17.02.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції -ОСОБА_1

Доповідач -Дронська І.О.

Справа № 408/762/15-ц

Провадження № 22ц/782/678/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016року Колегія суддів судової палати у цивільних справ Апеляційного

суду Луганської області в складі:

головуючого Дронської І.О.

суддів: Єрмакова Ю.В., Яреська А.В.

за участю секретаря Коротенка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу по апеляційним скаргам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 28 вересня 2015року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Брусівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Брусівської сільської ради, державного нотаріуса Біловодської державної нотаріальної контори про встановлення фактів, що мають значення та визнання права власності на спадщину в порядку спадкування за законом

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3, Брусівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно в обґрунтування якого посилалась на те, що 18.03.2014року помер її батько ОСОБА_4, після смерті якого залишилось спадкове майно на яке ОСОБА_4 за життя, а саме 22.07.2011року, склав на її користь заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Брусівської сільської ради та зареєстрований у реєстрі за номером 20. У встановлений законом строк вона звернулась до Біловодської державної нотаріальної контори Луганської області з заявою про прийняття спадщини на підставі якої нотаріусом було заведено спадкову справу № 104/2014. На теперішній час нотаріусом відмовлено їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарчими будівлями, який за життя належав ОСОБА_4 з підстав відсутності документа, який встановлює право власності спадкодавця на зазначене спадкове майно. Факт належності зазначеного будинку ОСОБА_4 підтверджується довідкою №153 від 03.10.2014року, виданою виконкомом Брусівської сільської ради Біловодського району Луганської області про те, що на день смерті ОСОБА_4 за ним, відповідно до погосподарської книги №4 за номером погосподарському обліку 0142-1 рахувався житловий будинок за адресою с.Брусівка, вул..Леніна, буд.51. Просила визнати за нею право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_4, померлого 18 березня 2014 року, яке складається з житлового будинку з ганком (А 1, а), двох сараїв (Б,С), гаража (Г) , двох навісів (Н,Н1), огорож (№1,2), колонки (К), розташованих за адресою: село Брусівка, Біловодського району, Луганської області, вул.Леніна,51.

19.08.2015 року відповідач ОСОБА_3, до початку розгляду справи по суті, звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2, Брусівської сільської ради, державного нотаріуса Біловодської державної нотаріальної контори про встановлення фактів, що мають значення та визнання права власності на спадщину в порядку спадкування за законом, яку, у подальшому, неодноразово уточнював. В уточненій зустрічній позовній заяві ОСОБА_3 посилався на те, що він рідний брат відповідача у зустрічний позовній заяві, останні мають одних батьків - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 На час смерті матері ОСОБА_5 він, разом зі своїми дружиною та дитиною жив у будинку батьків за адресою с. Брусівка, Біловодського району, Луганської області, вул.Леніна,51, та вів з останніми спільне господарство, але фактично мав реєстрацію у сусідньому будинку 51а, по вул. Леніна, який був зруйнований та не придатний для проживання. Його сестра ОСОБА_2 після одруження виїхала з будинку батьків, а пізніше вони купили їй будинок у м. Біловодську, де вона мешкає по теперішній час. Після смерті матері у 2009 році він ще до 2012року жив у будинку батьків разом з батьком, ОСОБА_3 У 2012 році він з сімєю з батьківського будинку переїхав до Старобільського району у село Чмирівка, де вони мешкають до теперішнього часу. Вважає, що є спадкоємцем після смерті матері нарівні з батьком і відповідно має право на частку майна, яке належало матері, але батько свого часу не повідомив нотаріуса про те, що він також прийняв спадщину матері і отримав свідоцтва про спадщину одноосібно, хоча до 2012року він обробляв земельні ділянки і матері і батька та не виділяв їх від іншої землі, що була у нього у користуванні і всю техніку, яка у нього була, використовував для обробки паїв матері, оскільки вважав, що прийняв спадщину та також має частку у землі, що належала матері. У 2014році помер батько ОСОБА_4, який за життя склав заповіт, яким все що йому належить заповів сестрі ОСОБА_2 Тепер сестра, обізнана в тому, що він є спадкоємцем материної частки, бажає визнати право власності на батьківську хату тільки на себе. Відповідно до свідоцтва про спадщину від 13.09.2014року, виданого ОСОБА_2, вона, як спадкоємиця ОСОБА_4, отримала у власність земельну ділянку, площею 5,3988га, що належала за життя матері ОСОБА_5, спадкоємцем якої був батько. На момент смерті матері належали 6 земельних ділянок, три з яких вона отримала у спадок, а три - на підставі рішень Брусівської сільської ради. Також за життя батьками був побудований будинок, який, відповідно запису у погосподарській книзі належав батькові та придбали автомобіль ВАЗ 2106, який зареєстрували на батька, а він мав право керувати цим автомобілем. Просив: встановити факт володіння за життя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 домоволодінням № 51 по вул.Леніна, с.Брусівка Біловодського району, на праві спільної сумісної власності подружжя, оскільки відповідачем ОСОБА_2 не визнається цей факт щодо права матері на будинок; встановити факт проживання ОСОБА_3 та ведення спільного господарства разом із його матірю. ОСОБА_5, яка померла 28.04.2009 року, на час її смерті за адресою вул.Леніна,51, с.Брусівка Біловодського району Луганської області; визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на спадщину його матері, ОСОБА_5, померлої 28.04.2009 року, а саме на: 1/4 домоволодіння розташованого за адресою вул.Леніна,51 села Брусівка Біловодського району Луганської області, яке складається з житлового будинку (А1),вхідного ганку (а),гаража (Г), сараю (Б), сараю (С), навіса (Н1),огорожі №1,2, колонки (к),з вартістю за ? домоволодіння 26333,52 грн; ? земельної ділянки загальною площею 5.400 га, кадастровий № 4420682200:02:005:0119, вартістю за ? земельної ділянки- 22762 грн; ? земельної ділянки загальною площею 5.400 га, кадастровий № 4420682200:02:005:0127, вартістю за ? земельної ділянки- 22726 грн; ? земельної ділянки загальною площею 0,840 га кадастровий № 4420682200:02:004:0119, вартістю ? земельної ділянки- 1266,60 грн; ? земельної ділянки загальною площею 0,840 га, кадастровий № 4420682200:02:004:0118, вартістю ? земельної ділянки- 1266,60 грн; ? земельної ділянки загальною площею 0,460 га, кадастровий № 4420682200:02:004:0270, вартістю ? земельної ділянки- 2713,14 грн; ? земельної ділянки загальною площею 0,460 га, кадастровий № 4420682200:02:004:0271, вартістю ? земельної ділянки- 2713,14 грн; ? автомобіля марки ВАЗ 2106 темно-зеленого кольору, державний номер НОМЕР_1, вартістю за ? автомобіля- 12500 грн., а також частково скасувати свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_2 державним нотаріусом Біловодської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 13.09.2014 року, яке складається з земельної ділянки загальною площею 5.3988га, кадастровий № 4420682200:02:005:0119, в частині спадкування ОСОБА_2 цілої земельної ділянки та частково скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 22.04.2010 року нотаріусом Біловодської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 ОСОБА_4 в частині спадкування ним цілих земельних ділянок за кадастровими номерами №4420682200:02:005:0119, №4420682200:02:005:0127, №4420682200:02:004:0119, №4420682200:02:004:0118, №4420682200:02:004:0270, № 4420682200:02:004:0271.

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 28 вересня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Брусівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно задоволено частково, визнано право власності в порядку спадкування за заповітом за ОСОБА_2 на ? частини житлового будинку літ А з ганком літ.а, двох сараїв літ.Б.,С., гаража літ.Г, двох навісів літ.Н, Н1, огорожі №1,2, колонки К, розташованих за адресою с.Брусівка, Біловодського району Луганської області по вул.Леніна,51, в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_4, померлого 18 березня 2014 року.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Брусівської сільської ради, державного нотаріуса Біловодської державної нотаріальної контори про встановлення фактів, що мають значення та визнання права на спадщину в порядку спадкування за законом задоволено частково:

-встановлено факт володіння за життя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 домоволодінням № 51 по вул. Леніна в селі Брусівка Біловодського району, на праві спільної сумісної власності подружжя ;

-встановлено факт проживання ОСОБА_3 та ведення спільного господарства разом із його матірю ОСОБА_5, яка померла 28 квітня 2009 року, на час її смерті за адресою вул.Леніна,51 село Брусівка Біловодського району Луганської області;

-визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на спадщину після смерті його матері ОСОБА_5, яка померла 28 квітня 2009 року, а саме на : ? частину житлового будинку літ А з ганком літ.а, двох сараїв літ.Б,С, гаража літ.Г, двох навісів літ.Н,Н1, огорожу№ 1,2, колонки К., розташованих за адресою с.Брусівка Біловодського району Луганської області по вул.Леніна,51; на ? частку земельних ділянок: рілля, ділянка №110, кадастровий № 4420682000:02:005:0279, державний акт серія І-ЛГ № 015786, сіножаті, ділянка № 107, кадастровий № 4420682200:02:004:0119, державний акт серія ЯГ№ 272305, пасовища, ділянка № 153, кадастровий № 4420682200:02:004:0271, державний акт серія ЯГ №272305, визнавши державні акти в цій частині на імя ОСОБА_2 недійсними; на ? автомобіля марки ВАЗ 2106 темно- зеленого кольору, реєстраційний № НОМЕР_1. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції позивачем за первісним позовом ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на незаконність рішення та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити, визнати за нею право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_4, померлого 18 березня 2014 року, яке складається з житлового будинку з ганком (А1,а), двох сараїв (Б,С), гаража (Г), двох навісів (Н,Н1),огорож (№1,2), колонки (К), розташованих за адресою:вул.Леніна,51, село Брусівка Біловодського району Луганської області та відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3

У свою чергу позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 також подав апеляційну скаргу на це рішення, в якій, посилаючись на неповне встановлення судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, безпідставну відмову у задоволенні його позовних вимог щодо визнання за ним права власності на 1/2 частини усіх земельних ділянок, що за життя належали спадкодавиці та необґрунтовану відмову у частковому скасуванні свідоцтв про право на спадщину ОСОБА_4 та ОСОБА_2, просив частково скасувати рішення Біловодського районного суду від 28.09.2015 року в частині відмови у визнанні за ним права власності на спадщину матері за законом на ? частину кожної земельної ділянки: № 112- кадастровий № 4420682200:02:005:0119, № 152- кадастровий № 4420682200:02:004:0270, №106- кадастровий № 4420682200:02:004:0118, а також в частині відмови у визнанні частково недійсними свідоцтв про право на спадщину ОСОБА_4, виданих йому Біловодською державною нотаріальною конторою 22.04.2010 року та ОСОБА_2, виданого їй 13.09.2014 року державним нотаріусом Біловодської державної нотаріальної контори на земельну ділянку за кадастровим № 4420682200:02:005:0119 державний акт серія І-ЛГ № 057876 та ухвалити нове рішення зустрічній, уточненій і збільшеній позовній заяві у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, пояснення апелянтів та їх представників, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного зясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 25 жовтня 1970 року. У період шлюбу вони збудували разом житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: село Брусівка. Біловодського району, Луганської області по вул.Леніна,51, який, згідно довідки Брусівської сільської ради Біловодського району Луганської області, належав ОСОБА_4 Також в період шлюбу подружжя ОСОБА_4 придбали автомобіль марки ВАЗ 2106, який був зареєстрований на ОСОБА_4 за реєстраційним № НОМЕР_1.

Також судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 за життя отримала та зареєструвала право на земельні паї по колишньому КСП «Колос», яке посвідчено Державними актами на право приватної власності на землю:

- І- ЛГ №057876, виданий на підставі рішення 15 сесії 23 скликання Брусівської сільської ради, виданий 25.07.2002 року, площею 5,40 га, № діл.112;

- І- ЛГ № 015786, виданий на підставі рішення 15 сесії 23 скликання Брусівської сільської ради, виданий 29.03.2001 року, площею 5,40 га, № діл.110:

- ЯГ № 272305, виданий на підставі розпорядження Біловодської РДА від 28.12.2006 року № 507,- 25.01.2007 року (цільове призначення з.д.-ведення особистого селянського господарства), площа 0,8400 га № ділянки 107;

- ЯГ №272075, виданий на підставі розпорядження Біловодської РДА від 28.12.2006 року № 507, 25.01.2007 року (цільове призначення- ведення особистого селянського господарства), площа 0,4600 га 3 ділянки 152;

- ЯГ № 272304 виданий на підставі розпорядження Біловодської РДА № 507 від 25.01.2007 року, площа 0,8400 га, № ділянки 106;

- ЯГ № 272076 виданий на підставі розпорядження голови Біловодської РДА №507 25.01.2007 року (цільове призначення- ведення особистого селянського господарства), площа- 0,4600 га, № ділянки 153

Право власності на частину їх за ОСОБА_5 як спадкоємцем її померлої матері ОСОБА_8 оспорювалось в суді її сестрами, однак законність отримання спадщини ОСОБА_5 після смерті її матері ОСОБА_8, а потім отримання цієї спадщини її чоловіком- Пономарьовим В.Г. була підтверджена рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 23.04.2013року.

Зазначені обставини повністю відповідають матеріалам справи.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 за зустрічним позовом в частині встановлення факту володіння за життя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 домоволодінням № 51 по вул. Леніна в селі Брусівка Біловодського району та автомобілем ВАЗ 2106, державний номер НОМЕР_1 на праві спільної сумісної власності подружжя, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, а саме ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо дійсності прав на нерухоме майно, що виникло до набрання чинності цим Законом, п.62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра Юстиції Української РСР від 31.10.1975року 345/5 щодо підтвердження приналежності будинку в сільському населеному пункті, а також ст..22 Кодексу України Про шлюб та сімю, який був чинним на час побудови подружжям спірного житлового будинку, ст.60 СК України, який діяв на час купівлі автомобіля та прийшов до вірного висновку про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 набули за час шлюбу житловий будинок та автомобіль, які належали останнім на праві спільної сумісної власності подружжя.

Але колегія суддів не погоджується з встановленням судом першої інстанції у своєму рішенні факту володіння житловим будинком за життя ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №5 (зі змінами, внесеними постановою від 25.05.1998р) «Про судову практику в спорах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» дійсно передбачено встановлення факту володіння громадянином жилим приміщенням на праві власності, якщо власником був втрачений правовстановлюючий документ на цей будинок і немає можливості підтвердити наявність права власності не в судовому порядку. У цих справах заявник має подати докази про відсутність можливості одержання чи відновлення документа про право власності та про те, що на підставі цього документа жилий будинок належав йому на праві власності.

Зазначена постанова Пленуму була прийнята в 1995році та єдині зміни до неї внесені у 1998році. Однак із 2004року набрав чинності новий ЦК України, у якому наявна ст..392 ЦК, яка безпосередньо передбачає право власника майна предявити позов про визнання власності у разі втрати документа, який засвідчує право власності.

Факт володіння ОСОБА_4 спірним житловим будинком підтверджено записом в погосподарській книзі №4 про реєстрацію обєкту погосподарського обліку за № 0142/1 житлового будинку 1972 року побудови, а.с.9., під час дії іншого порядку реєстрації нерухомості у сільській місцевості.

На підставі зазначеного колегія суддів вважає, що зазначена позовна вимога задоволенню не підлягає, оскільки, за викладених обставин, зазначений факт у судовому порядку встановленню не підлягає.

Щодо встановлення факту проживання ОСОБА_3 та ведення спільного господарства разом із його матірю ОСОБА_5 у спірному житловому будинку.

Колегія суддів вважає, що відповідачем за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 не спростовані доводи позивача ОСОБА_3 щодо спільного з матірю ведення господарства, спільної обробки земельних ділянок (паїв) матері разом, не відокремлюючи їх від інших ділянок, що були у їх з ОСОБА_3 господарюванні, спільне використання техніки останнього для обробки цієї землі. Доказів щодо наявності режиму окремого ведення господарства між останніми, ОСОБА_2 не надано, судом не встановлено. Сам факт постійного проживання ОСОБА_3 у спірному житловому будинку разом з нею ( до створення власної сімї) та батьками, а потім із батьками, дружиною і дітьми ОСОБА_3 до вересня 2012року, відповідачем ОСОБА_2 визнається, а також підтверджується довідкою виконкому Брусівської сільської ради Біловодського району, а.с.88, та іншими набутими у справі доказами ( пояснення свідків тощо).

Відповідно до зазначеної довідки ОСОБА_3 постійно проживав у спірному житловому будинку №51 по вул..Леніна до вересня 2012року, тобто на час смерті матері - 28.04.2009року, він проживав разом з обома батьками, будинок, у якому було зареєстровано місце проживання ОСОБА_3 за адресою: вул..Леніна, буд.51а, не був придатний для житла.

На підставі зазначеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності ОСОБА_3 факту постійного проживання та ведення спільного господарства разом з матірю у спірному житловому будинку до часу її смерті, що є підставою для визначення наявності права власності у останнього в порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_5, яка померла 28.04.2009року, (свідоцтво про смерть, а.с.85).

На день смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на спірний житловий будинок, автомобіль, 6 земельних ділянок (паїв).

14.07.2009року до Біловодської державної нотаріальної контори Луганської області із заявою про прийняття спадщини за законом звернувся чоловік померлої ОСОБА_4, а.с.141.

22.04.2010року ОСОБА_4 звернувся до Біловодської державної нотаріальної контори Луганської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті дружини ОСОБА_5 на 6 земельних ділянок, в якій зазначив, що він є єдиним спадкоємцем майна померлою, інших спадкоємців, які б прийняли спадщину фактично або протягом шести місяців, встановлених для прийняття спадщини, немає, а.с.142.

22.04.2010 року ОСОБА_4 були отримані шість Свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 на шість спірних земельних ділянок, а.а.с.175-187.

Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 на спірний житловий будинок та автомобіль, ОСОБА_4 не отримувались, із відповідними заявами про прийняття спадщини у цій частині та отримання свідоцтв ОСОБА_4 до нотаріальної контори не звертався.

На підставі зазначеного, колегія суддів погоджується з доводами позивача по зустрічній позовній заяві ОСОБА_5 про те, що він мав право на отримання частки спадщини після смерті матері нарівні з батьком ОСОБА_5, а тому висновок суду першої інстанції щодо визнання права власності у відповідній частці майна в порядку спадкування за законом на спадщину після смерті матері ОСОБА_5 за ОСОБА_3 є вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, на норми якого, у своєму рішенні, посилався суд першої інстанції.

Між тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 щодо встановлення його права власності в порядку спадкування на три земельні ділянки, які за життя його мати ОСОБА_5 набула у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, яка померла 29.09.1997року.

Так, суд першої інстанції помилково вважав, що законність отримання спадщини ОСОБА_5 після смерті її матері ОСОБА_8, а потім отримання цієї спадщини її чоловіком ОСОБА_4, була підтверджена рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 20.04.2013року, а.с.98-100, що дає підстави для відмови у визнанні права власності на частку цієї спадщини ( частки в цих земельних ділянках) за ОСОБА_3

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у спорі, за яким було ухвалено вищезазначене рішення, інші сторони та предмет позову отримання свідоцтва про спадщину за законом після смерті матері однією із дочок ОСОБА_5, та як слідство - після смерті останньої, її чоловіком ОСОБА_4, а не законність отримання спадщини ОСОБА_4 при наявності спадкоємця ОСОБА_3, який не був стороною у цій справі. Правовий аналіз правовідносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 щодо спадщини ОСОБА_5 у рішенні суду відсутній як і відсутній висновок з цього питання, оскільки цей спір не стосувався предмету спору за яким ухвалене рішення.

Щодо надання спірним житловому будинку та автомобілю режиму спільного майна подружжя та належності майна до спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5, за доводами апеляційної скарги ОСОБА_2

Факт наявності шлюбу з 25.10.1970року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтверджено свідоцтвом про шлюб, а.с.147.

Як встановлено у судовому засіданні спірний житловий будинок було побудовано у 1972 році під час шлюбу для спільного проживання сімї ОСОБА_5, у тому числі й сторін у справі, які є дочкою та сином подружжя ОСОБА_5.

Спірний будинок подружжям ОСОБА_5 набутий до 2004року, тобто до набрання чинності СК України, а тому при вирішенні справи у цій частині необхідно застосовувати положення КпШС України, який був чинний на той момент.

Відповідно до ст..22 КпШС України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Щодо автомобіля, який був набутий 30.01.2004року, а.с.104, під час дії СК України, то, відповідно до ст.. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта ОСОБА_2 про те, що факт проживання ОСОБА_5 до дня смерті у спірному будинку не підтверджує її право сумісної з ОСОБА_4 власності на цей спірний будинок, оскільки за життя ОСОБА_5 не ставила питання про встановлення спільної сумісної власності з ОСОБА_4 на цей житловий будинок, а також на автомобіль щодо якого, як вважає апелянт, також відсутні докази про наявність у ОСОБА_5 права спільної сумісної власності, разом з ОСОБА_4, на якого було зареєстровано спірний автомобіль.

Відсутність спору між подружжям щодо наявності спільної сумісної власності останніх на майно, набуте під час шлюбу, не свідчить про відсутність такого права у одного з подружжя.

У судовому засіданні встановлено, що спірні житловий будинок та автомобіль були набуті подружжям в інтересах сімї з метою спільного проживання і користування, якими ОСОБА_5 нарівні з чоловіком ОСОБА_9 користувалась, постійно до дня смерті мешкала та була зареєстровано у цьому будинку, дбала про все це майно, витрачала спільні гроші на його утримання, що надає право надати цьому майну правовий режим спільної власності подружжя та презумпції рівності часток.

Щодо земельних ділянок, набутих ОСОБА_5 за час шлюбу, за доводами апеляційних скарг.

Відповідно до інформації Відділу держгеокадастру Біловодського району Луганської області № 0-28-0.2-281/2-15 від 25.09.2015року ОСОБА_5 за життя стала власницею двох сертифікатів на право на земельну частку (пай), перший на підставі розпорядження Біловодського РДА від 11.11.1996року №541, за яким у власність ОСОБА_5 отримала три земельні ділянки та другий на підставі свідоцтва про спадщину № 614 від 03.03.2000року, за яким отримала у власність також три земельні ділянки, а.с.201.

Таким чином, відповідно до норм діючого на час набуття земельних ділянок норм КпШС України, зазначені земельні ділянки мають режим роздільного майна подружжя та є власністю ОСОБА_5, а тому входять до спадкової маси після смерті останньої, на частку якої має право і спадкоємець за законом ОСОБА_3

Колегія суддів не приймає до уваги та вважає субєктивно-оцінювальним посилання апелянта ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_3 свідомо не звертався до нотаріуса за прийняттям спадщини після смерті матері, і в такий спосіб проявив власну волю щодо питання спадкування майна, а саме вирішив, що все майно яке лишилось після смерті ОСОБА_5 успадкує батько ОСОБА_4

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

ОСОБА_2 не надано доказів того, що ОСОБА_3 заявляв відмову від спадщини після смерті матері.

Як встановлено у судовому засіданні та не заперечується ОСОБА_2 ОСОБА_3 після смерті матері ОСОБА_5 28.04.2009року, продовжував жити у спірному житловому будинку разом із батьком до вересня 2012року, а також продовжував обробляти разом з іншими земельними ділянками і ділянки, які належали за життя матері.

Щодо звернення ОСОБА_3 із заявою до суду про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, на яке ОСОБА_2 посилається як на підтвердження обізнаності у 2012року ОСОБА_3 щодо прийняття усієї спадщини після смерті матері батьком.

У заперечення доводів ОСОБА_2 позивачем за зустрічною заявою ОСОБА_3 надані розяснення нотаріуса Біловодської держаної нотаріальної контори ОСОБА_10 від 21.08.2012року, з яких вбачається, що до Біловодської нотаріальної контори звернувся ОСОБА_3 з проханням видати свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_5, якому було розяснено, що свідоцтво на спадщину отримав її чоловік ОСОБА_4 Оскільки у ОСОБА_3 немає з спадкодавицею реєстрації за однією адресою, за відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок, видача свідоцтва про спадщину не можлива, тому ОСОБА_3 рекомендовано звернутися до суду для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права власності на житловий будинок, а.с.253.

На виконання рекомендацій державного нотаріуса, ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про визначення додаткового строку, в якій посилався на те, що у встановлений законом строк він не подав заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори, т.я. він мешкав разом з спадкодавицею за її життя та після смерті останньої розпоряджався її майном, тому вважав, що прийняв спадщину, а.с.122.

Та обставина, що провадження у справі залишено без розгляду, не може свідчити про втрату інтересу ОСОБА_3 до предмета спору по цій справ.

Колегія суддів приймає доводи ОСОБА_3 про те, що після відповідної консультації з адвокатом, йому були розяснені права на інший спосіб захисту.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на основи своїх вимог або заперечень.

Аналізуючи доводи сторін та досліджуючи надані останніми докази в обґрунтування позовних вимог та заперечень проти них, а також доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.

Колегія суддів вважає, що позивачем ОСОБА_2 доведена наявність підстав для визнання за нею права власності в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_4 від 22.11.2011року, а.с.8, за ОСОБА_2, але не спростовані доводи позивача за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 про те, що він, як спадкоємець матері ОСОБА_5, також має право на визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом на частку спірного житлового будинку, а також іншого спадкового майна, належного матері на час смерті.

Між тим, колегія суддів вважає недоведеним сторонами той факт, що за життя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належав житловий будинок з ганком літ.а, двома сараями літ.Б.,С., гаражом літ.Г, двома навісами літ.Н, Н1, огорожами №1,2, колонками К, розташованих за адресою с.Брусівка, Біловодського району Луганської області по вул.Леніна,51, на який сторони, у відповідній частці, кожний окремо просить визнати за ним право власності.

Як було встановлено у судовому засіданні, відповідно довідки виконкому Брусівської сільської ради Біловодського району Луганської області від 05.11.2014року № 177, згідно запису в погосподарській книзі №4 обєкта по господарського обліку № 0142-1 житловий будинок 1972року побудови, що знаходиться по вул.. Леніна,51 та належить ОСОБА_4 має загальну площу 70 квадратних метрів, а.с.9. При цьому посилання на наявність господарчих будівель та споруд до цього будинку, відсутнє.

В ході судового розгляду сторонами не надано доказів та судом не встановлено, що на час смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_4 останнім на праві спільної сумісної власності належали господарчі будівлі та споруди (ганок, два сараї, гараж, два навіси, огорожі, колонки), або право власності на зазначене майно було зареєстровано за ОСОБА_4 вже після смерті дружини.

А тому, з урахування положень ст.. 1218 ЦК України, колегія суддів не вбачає підстав для включення зазначених господарчих будівель та споруд до складу спадщини та визнання за сторонами права власності в порядку спадкування на ці обєкти.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково визнав право власності на ганок літ.а, два сараї літ.Б.,С., гаража літ.Г, два навіси літ.Н, Н1, огорожі №1,2, колонки К за ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у відповідній частці, а тому позовні вимоги як ОСОБА_2 так і ОСОБА_3, за зустрічною позовною заявою, у зазначеній частині задоволенню не підлягають.

Також колегія суддів вважає що позивачем за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 невірно визначено спосіб захисту щодо часткового скасування свідоцтв про право на спадщину за законом ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_5 на шість земельних ділянок та ОСОБА_2 спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 на земельну ділянку загальною площею 5,39988га, оскільки ця позовна вимога не відповідає загальним положенням ст..16 ЦК України щодо захисту цивільних прав та інтересів судом, а також положенням ст..ст. 1300,1301 ЦК України в разі встановлення недійсності виданих свідоцтв або при наявності істотних помилок або у разі якщо особа, якій воно видане, не мала права на спадкування та в інших випадках, встановлених законом.

Колегія суддів вважає, що відмова у задоволенні цієї частини позовних вимог не позбавляє права ОСОБА_3 для реєстрації права власності звернутися до суду з відповідною вимогою щодо наявних свідоцтв у передбачений законом спосіб захисту.

Між тим, колегія суддів звертає увагу апелянта ОСОБА_3 на вимогу апеляційної скарги про визнання частково недійсним отриманих ОСОБА_11 та ОСОБА_2 свідоцтв про право на спадщину, оскільки зазначена вимога не міститься як у його зустрічній позовній заяві та і в уточненій та збільшеній заяві ( за доводами апелянта).

Вимога про визнання частково недійсними свідоцтв не була предметом розгляду судом першої інстанції та уперше зазначена ОСОБА_3 у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції, а тому задоволенню не підлягає.

Щодо часткового визнання судом першої інстанції недійсними державних актів на землю на імя ОСОБА_2, то в цій частині рішення підлягає скасуванню, оскільки така вимога не була заявлена позивачем та суд, ухвалюючи рішення в цій частині, вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_3

Щодо строку позовної давності, за доводами апеляційної скарги ОСОБА_2, то колегія суддів вважає, що апелянтом не доведена наявність підстав для його застосування до зустрічних позовних вимог ОСОБА_3

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне зясування судом обставин, що мають значення по справі;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

З урахуванням зазначених обставин, переглянувши рішення в межах доводів апеляційних скарг, судова колегія вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення вважав встановленими недоведені позивачем ОСОБА_2 обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права щодо частково задоволення позовних вимог ОСОБА_3, що призвело до часткової невідповідності висновків суду обставинам справи, а тому, на підставі ст. 309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає зміні з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за зустрічним позовом, а апеляційні скарги сторін частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.209, 303, 304, п.3 ч.1 ст.307, ст.ст. 309, 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 28 вересня 2015року змінити та резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Брусівської селищної ради задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом на спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_4, померлого 18 березня 2014 року, а саме 3/4 частини житлового будинку № 51, загальною площею 70 квадратних метрів, розташованого за адресою: село Брусівка, Біловодського району, Луганської області, вул.Леніна.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Брусівської сільської ради, державного нотаріуса Біловодської державної нотаріальної контори задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_3 та ведення спільного господарства разом із спадкодавицею ОСОБА_5, яка померла 28 квітня 2009 року, на час її смерті за адресою: село Бруківка, Біловодського району, Луганської області, вул.Леніна, будинок № 51

Визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на спадщину після смерті спадкодавиці ОСОБА_5, яка померла 28 квітня 2009 року, а саме на :

- ? частину житлового будинку № 51, загальною площею 70 квадратних метрів, розташованого за адресою: село Брусівка, Біловодського району, Луганської області, вул.Леніна;

- ? частини автомобіля марки ВАЗ 2106 темно-зеленого кольору, державний номер НОМЕР_1;

-? частку земельної ділянки загальною площею 5.400 га, кадастровий номер 4420682200:02:005:0119;

- ? частку земельної ділянки загальною площею 5.400 га, кадастровий номер 4420682200:02:005:0127;

- ? частку земельної ділянки загальною площею 0,840 га, кадастровий номер 4420682200:02:004:0119;

- ? частку земельної ділянки загальною площею 0,840 га, кадастровий номер 4420682200:02:004:0118;

- ? частку земельної ділянки загальною площею 0,460 га кадастровий номер 4420682200:02:004:0270;

- ? частку земельної ділянки загальною площею 0,460 га кадастровий номер 4420682200:02:004:0271.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий

Судді: