Ухвала суду № 55935343, 18.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 753/23081/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Лужецька О.Р. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

18 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі міста Києва на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 11 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі міста Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва, в якому просив визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва щодо призначення пенсії та зобов'язання відповідача провести обчислення пенсії позивача за віком у відповідності до частини 1статті 27 та частин 1,2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по України за 2012-2014 роки (2960,62 грн.), нарахування та виплату її (пенсії за віком) у відповідному розмірі з дня призначення пенсії за віком з 15 вересня 2015 року.

В обґрунтування позову послався на те, що після звільнення з військової служби у 1994 році йому була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». У зв'язку із досягненням пенсійного віку, позивач у вересні 2015 року звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення йому пенсії за віком згідно із положеннями Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» замість пенсії за вислугу років. Проте при здійсненні розрахунку відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) за 2007 рік, що на переконання позивача, суперечить положенням чинного законодавства, оскільки пенсія за наведеним законом призначається йому вперше.

Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 11 січня 2016 року позов задоволено.

На зазначене рішення суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій апелянт, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив його скасувати, та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні вимог позивача.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, прийняте в порядку скороченого провадження за правилами статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України), то апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 197 КАС України.

Згідно зі статті 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 1994 року отримував пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З 15.09.2015 позивачу на підставі його заяви було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 3104,20 гривень, при цьому відповідачем при розрахунку застосовано показник середньої заробітної плати по Україні за 2007 рік.

20.10.2015 позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва із заявою, у які просив здійснити розрахунок його пенсії відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, які передують року призначення пенсії.

Відповідач листом від 26.11.2015 № 678/К-625 зазначив, що згідно з частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховується під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсій. Отже, заявникові призначена пенсія за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік в сумі 1197,91 грн.

Вважаючи такі дії пенсійного органу протиправними, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував власну позицію тим, що у даному випадку позивачеві вперше було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», водночас, до набуття права на пенсію за вказаним Законом, позивач отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а отже не може вважатися особою, яку переведено з одного виду пенсії на інший у розумінні ч.3 ст. 45 Закону № 1058-ІV.

Надаючи правову оцінку обставинам справи з урахуванням висновків суду першої інстанції та доводів апеляційної скарги, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду виходить з такого.

Відповідно до статті 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали інвалідами за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором; у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором; при цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

У частині першій статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів органу Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

За правилами частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом.

Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_2 призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. Зокрема, при призначенні пенсії за вислугу років показник середньої заробітної плати (доходу) при її розрахунку не застосовується в силу вимог зазначеного Закону, адже основою доходу у цьому разі є грошове забезпечення.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковою позицію пенсійного органу стосовно наявності підстав для застосування у спірних правовідносинах частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, відповідачем не спростовано, що після звільнення з лав Збройних Сил України позивач продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

За вказаних обставин, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача є правильним, а прийняте ним рішення - законним і обґрунтованим, при цьому апеляційний суд враховує, що відповідна правова позиція з приводу подібних спірних правовідносин за аналогічного нормативного регулювання неодноразово висловлювалася колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 31 березня 2015 року, від 22 грудня 2015 року (справи № 21-612а14, № 2-а/199/138/14 відповідно).

Висновки Верховного Суду України є обов'язковими в силу приписів статті 244-2 КАС України.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні спору правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, водночас, відповідачем не доведено підстав для його скасування, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За правилами статей 94, 98 КАС України у судовому рішенні вирішується питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою судді Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року управлінню Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м.Києва відстрочено сплату судового збору до прийняття апеляційним судом рішення у даній справі.

Суд звертає увагу, що в силу положень другої частини статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час звернення апелянта зі скаргою) за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Судом встановлено, що даний спір має немайновий характер, оскільки предметом є визнання неправомірними дій відповідачів та зобов'язання його вчинити дії.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на час звернення позивача до суду) за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Положеннями частини першої зазначеної статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» станом на 1 січня 2015 року мінімальний розмір заробітної плати встановлено в розмірі 1218,00 грн.

Отже, ставка судового збору за подання позову у цій справі становить 73,08 грн.

Відповідно до першої частини статті 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

З огляду на викладене, розмір судового збору, що підлягає стягненню з апелянта до спеціального фонду Державного бюджету України за подання скарги на рішення суду першої інстанції складає 80,39 грн. (73,08 х 110%)

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі міста Києва на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 11 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі міста Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення, а постанову Дарницького районного суду міста Києва від 11 січня 2016 року - без змін.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі міста Києва (адреса: вул. Вербицького, 9, м. Київ, 02091, код ЄДРПОУ 26087926) за рахунок бюджетних асигнувань до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 38004897, банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок отримувача 31211206781007, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір в розмірі 80 (вісімдесят) грн. 39 (тридцять дев'ять) коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України).

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає (ч. 10 ст. 183-2 КАС України).

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.