Ухвала суду № 55935295, 16.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/24289/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

16 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Желтобрюх І.Л., Шостака О.О.

при секретарі Кривді В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у відповідності до положень ст. 41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембуд Теремки" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рембуд Теремки", звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.07.2015 року №0003962205, №0003952205.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2015 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задовлені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембуд Теремки» (код ЄДРПОУ 34913768) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Оптімпласт-Україна» (код ЄДРПОУ 37888766) за грудень 2014 року.

У висновку Акт перевірки від 26.06.2015 року № 3195/26-58-22-05/34913768 відповідач встановив порушення позивачем норм Податкового кодексу України, а саме: п.п. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, 138.2, 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток, яка підлягає сплаті до бюджету у сумі 121641 грн., у тому числі по періодах: за 2014 рік у сумі 121641 грн.; п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, у результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету у сумі 135157 грн. за грудень 2014 року.

На підставі Акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.07.2015 року: № 0003962205, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 202737,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 135157,00 грн., за штрафними санкціями - 67578,50 грн.; № 000395/2205, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 182461,50 грн., у тому числі за основним платежем - 121641,00 грн. та за штрафними санкціями - 60820,50 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Оптімпласт-Україна», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 135- 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного оподаткованого періоду.

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначають згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктом 138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, пунктам 138.11 статті 138, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10 ст. 138, пунктом 140.1 ст. 140 та ст. 141 Податкового кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у ст.. 139 Податкового кодексу.

Пунктом 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визначаються витратами того звітного періоду, в якому визначено доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт наданих послуг.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат.

Статтею 198 Податкового кодексу України визначено, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (№996-ХІV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та його контрагентом ТОВ «Оптімпласт-Україна» було укладено договір поставки № 83, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором поставити і передати у власність Покупця товар а саме: Арматуру 10 (клас А400С) у кількості 12,0 т. за ціною 7803,34грн. без ГПДВ; Арматуру 8 (клас А400С) у кількості 24,2 т. за ціною 8033,34грн без ПДВ; Арматуру 14 (клас А500С) у кількості 5,51т. за ціною 8923,17грн без ПДВ; Арматуру І2(клас А400С) у кількості 40,5т. за ціною 8359,75грн без ПДВ на загальну суму 810940,16 грн. На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано такі документи, як рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт та товарно-транспорті накладні.

Як свідчать матеріалів справи, підставою для висновку відповідача щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України є встановлення податковим органом неможливість фактичного здійснення вказаних послуг у грудні 2014 року, у зв'язку з відсутністю підтверджених даних по постачальнику матеріалів - арматури в асортименті, що був реалізований позивачу, відсутністю трудових та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для придбання та реалізації ТМЦ, сировини, матеріалів у ТОВ «Оптімпласт-Україна».

Однак, судом першої інстанції були досліджені та оцінені надані позивачем первинні документи на підтвердження реальності його господарських операцій з контрагентами, які досліджувалися відповідачем під час перевірки позивача. Під час огляду та дослідження зазначених документів судом першої інстанції не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, навпаки, вони містять всі обов'язкові реквізити, отже такі документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача з контрагентами.

Крім того, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що господарські операції позивача з ТОВ «Оптімпласт-Україна» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Так слід зазначити, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом, ТОВ «Оптімпласт-Україна» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних-осіб-підприємців у встановленому законом порядку.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податковим органом не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірнх операціях, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2015 року - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39471390) за рахунок бюджетних асигнувань в Державний бюджет України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6355 грн. 75 коп. (шість тисяч триста п'ятдесят п'ять гривень сімдесят п'ять копійок).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Я.С. Мамчур

Судді І.Л. Желтобрюх

О.О. Шостак

Повний текст складено 19.02.2016 р.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Желтобрюх І.Л.

Шостак О.О.