Постанова № 55933458, 17.02.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.02.2016 справа №905/948/15Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю представників сторін: від прокуратури м. Маріуполя: від позивача:Не зявився Не з'явивсявід відповідача:Не зявивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_4, м. Маріуполь, Донецька область на рішення господарського судуДонецької області від20.08.2015 рокупо справі№ 905/948/15 (суддя: Чернова О.В.)за позовомПрокурора м. Маріуполя в інтересах держави в особі Департаменту міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька областьдо Фізичної особи підприємця ОСОБА_4, м. Маріуполь, Донецька областьпростягнення 11 269,82 грн.

В С Т А Н О В И В:

Прокурор м. Маріуполя в інтересах держави в особі Департаменту міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька область (далі «Позивач») звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_4, м. Маріуполь, Донецька область (далі «Відповідач») неустойки за користування нежитловим приміщенням у розмірі 11 269,82 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.08.2015 року у справі № 905/948/15 позов було задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Фізичної особи підприємця ОСОБА_4, м. Маріуполь, Донецька область на користь Департаменту міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька область неустойку в розмірі 11 269,82 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 827,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 20.08.2015 року у справі № 905/948/15 та залишити позов без розгляду.

Заявник апеляційної скарги вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, Відповідач зазначає, що Прокурор м. Маріуполя не мав права звертатися до суду з відповідним позовом в інтересах Держави в особі Департаменту міського майна Маріупольської міської ради, оскільки останній, відповідно до п. 1.9. Положень про департамент міського майна Маріупольської міської ради, у новій редакції (Додаток 4 до рішення міської ради № 6/43-5016 від 30.12.2014 року) є юридичною особою, а отже, згідно п. 1.11. зазначених положень, Департамент має право від свого імені, самостійно виступати позивачем та відповідачем у господарському суді. Окрім того, на думку скаржника, місцевим судом не було враховано платіжне доручення від 15.02.2013р. на суму 486,88 грн.; та неправильно здійснений розрахунок стягнутої суми.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 03.02.2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 17.02.2016 року.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Прокурор міста Маріуполя в судове засідання не зявився, поважність причин не явки суду не повідомив.

Представник Позивача в судове засідання не зявився, проте на адресу Донецького апеляційного суду, Департаментом міського майна Маріупольської міської ради було надіслано відзив на апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_4, в якому Позивач просить, рішення господарського суду Донецької області від 20.08.2015 року у справі № 905/948/15 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, розгляд справи здійснити без участі повноважного представника Позивача.

Відповідач в судове засідання не зявився, надіслав до апеляційного суду клопотання в якому просить розглянути справу без його участі та зупинити провадження у справі у звязку з тим, що в провадженні Донецького окружного адміністративного суду знаходиться справа № 805/4715/15-а за позовом ОСОБА_4 до державного виконавця Орджонекідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції ОСОБА_5 про визнання дій не правомірними та зобовязання вчинити певні дії, розгляд якої вплине на строк нарахування пені згідно договору № 1927-О у справі № 905/948/15.

Апеляційний суд залишає без задоволення зазначене вище клопотання, у звязку з необґрунтованістю.

Приймаючи до уваги те, що явка представників сторін (учасників судового процесу) у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін.

Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась, складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним законним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарським судом Донецької області встановлено, що 30.01.2008 року між Управлянням міського майна Маріупольської міської ради (далі «Орендодавець») та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі «Орендар») укладений договір № 1927-О (далі «Договір») на довгострокову оренду нежитлового приміщення загальною площею 52,60 кв., розташованого за адресою: м Маріуполь, вул. Орджонікідзе, 54 на земельній ділянці, яка знаходиться у розпорядженні міської ради.

Згідно п. 2.1 Договору орендар вступає у тимчасове платне володіння та користування приміщенням у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання-передавання Майна.

На орендаря покладений обовязок зі своєчасної сплати орендних платежів з розрахунку 6,05 грн. за 1 кв.м. на розрахунковий рахунок одержувача не пізніше 20 числа поточного місяця з урахуванням індексу інфляції на підставі рахунку, що має бути отриманий платником з 11 по 19 число в бухгалтерії Позивача. Окрім цього, Орендар також має здійснювати щомісячні платежі на користь Орендодавця за послуги з обслуговування із розрахунку 0,13 грн. за 1кв.м. орендованої площі (п. 3.2 4.2. Договору).

Пунктом 6.4 Договору встановлено, що за невиконання Орендарем своїх обовязків, передбачених п.п.и) п. 3.2 цього договору, Орендар сплачує Орендодавцю неустойку у розмірі подвійної орендної платі за використання обєкту оренди за час прострочення.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.11.2013 року у справі № 905/6723/13 позовні вимоги прокурора Орджонікідзевськго району до Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 про зобовязання звільнити нежитлове приміщення та передати його за актом приймання передачі - задоволені.

Приміщення за адресою м. Маріуполь, вул. Орджонікідзе, буд.54 було фактично звільнено та передано орендодавцю 26.08.2014 року. В той час як Відповідач за умовами договору був зобовязаний повернути орендоване майно ще 30.01.2013 року.

В період з 18.03.2013 року по 19.08.2014 року Орендарем сплачено на користь Департамента міського майна Маріупольської міської ради заборгованість в сумі 8 276,96 грн. Отже, заборгованість Відповідача складає 11 269,82 грн.

Твердження Відповідача про безпідставність звернення до суду саме прокурором судова колегія вважає необґрунтованим, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, Прокурором міста Маріуполя подана позовна заява в інтересах держави в особі Департаменту міського майна Маріупольської міської ради, відтак з огляду на викладені вище норми права, останній набув статусу позивача.

В ч. 3, ст. 2 ГПК України зазначено що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, підставами для представництва прокурором в суді законних інтересів держави є порушення або загроза порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересу держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Обґрунтовуючи причину звернення з даним позовом до суду, Прокурор міста Маріуполя з посиланням на законодавство послався на наявність порушень інтересів держави, а також зазначив підставу для звернення до суду, в порядку Положень про департамент міського майна Маріупольської міської ради, затверджених рішенням Маріупольської міської ради № 6/43-5016 від 30.12.2014 року.

Таким чином, зазначене повязано з порушенням права комунальної власності, як складової частини державної власності, свідчать про порушення інтересів держави та підтверджують правомочність звернення Прокурора міста Маріуполя в інтересах держави в особі Департаменту міського майна Маріупольської міської ради, з дотриманням порядку, передбаченого нормами матеріального та процесуального права.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному суді. Відтак судом до уваги не приймаються.

З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_4, м. Маріуполь, Донецька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 20.08.2015 року у справі № 905/948/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: ОСОБА_1 Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3

Надруковано примірникі 1 - прокуратурі м. Маріуполя 1 позивачу;

1 відповідачу;

1 до справи;

1 ГСДО;

1 ДАГС.