Постанова № 55933442, 15.02.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2016 року Справа № 904/5812/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач)

суддів: Пруднікова В.В., Широбокової Л.П.,

секретар судового засідання: Однорог О.В.,

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №231015-01 від 23.10.2015р.;

від відповідача-1: ОСОБА_2 представник, довіреність №б/н від 09.02.2015 р.;

від відповідача-2: ОСОБА_3 ліквідатор, посвідчення №1746 від 27.03.2015 р.;

від відповідача-3: представник в судове засідання не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Терга-2012" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2015 року у справі №904/5812/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Терга-2012", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1 публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", м. Київ

до відповідача-2 приватного акціонерного товариства "Укрметалоторг", м. Дніпропетровськ

до відповідача-3 товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет Стіл", с. Сабівка, Словяносербський район, Луганська область

про визнання недійсним іпотечного договору № PL 11-102/300 від 15.04.2011 року.

ВСТАНОВИВ:

В липні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Терга- 2012" (надалі - ТОВ "Терга-2012") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про визнання недійсним іпотечного договору №PL 11- 102/300 від 15.04.2011 року, укладеного між публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" (надалі - ПАТ "ОТП Банк") та акціонерним товариством закритого типу "Укрметалоторг" (надалі - АТЗТ "Укрметалоторг").

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2015 року у справі №904/5812/15 (суддя Бондарєв Е.М.) в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач-1 та відповідач-2 проти доводів апеляційної скарги заперечили, вважають їх необґрунтованими та безпідставними.

Відповідач-3 на виклик суду не з'явився, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, отже колегія суддів вважає можливим переглянути справу в апеляційному порядку за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Між АТЗТ "Укрметалоторг", найменування якого змінено на приватне акціонерне товариство "Укрметалоторг" (надалі ПАТ - "Укрметалоторг") (відповідач-2, іпотекодавець) та ПАТ "ОТП Банк" (відповідач-1, іпотекодержатель) укладено іпотечний договір №PL 11-102/300 від 15.04.2011 року (надалі іпотечний договір), відповідно до умов якого іпотекодавець в якості забезпечення зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет Стіл" (надалі ТОВ "Маркет Стіл") (відповідач-3) за умовами договору про надання банківських послуг № CR 11-073/300-4 від 15.04.2011 року передало в іпотеку ПАТ "ОТП Банк" об'єкти нерухомості, а саме:

нежитлові приміщення на першому поверсі загальною площею 93,9 кв.м, які знаходяться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Шевченко, З0;

нежитлові приміщення на другому поверсі загальною площею 251,30 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Шевченко, З0;

нежитлові будівлі загальною площею 1307,50 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 19а.

Позивач вважає, що іпотечний договір був укладений із порушенням вимог чинного законодавства, а саме п.22 ч.2 ст. 3 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції станом на дату укладення іпотечного договору), ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України, що, відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання його недійсним.

Іпотечний договір підписаний з боку ПАТ "Укрметалоторг" заступником директора з загальних питань ОСОБА_4, який діяв на підставі Статуту товариства та довіреності, наданої директором товариства ОСОБА_5, посвідченої нотаріально 09.06.2010 року.

Згідно ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до пунктів 8.6.1., 8.6.4. Статуту АТЗТ "Укрметалоторг" в редакції, що діяла на момент укладення оспорюваного іпотечного договору, виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є директор. Директор товариства вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів акціонерів. Загальні збори акціонерів можуть винести рішення про передачу частини належних їм прав (крім тих, що належать до їх виключної компетенції) до компетенції директора.

Вказані положення Статуту кореспондуються з приписами частин 1, 2 ст. 58 Закону України "Про акціонерні товариства", відповідно до яких виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради. Виконавчий орган акціонерного товариства підзвітний загальним зборам і наглядовій раді, організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Згідно п. 25.2 іпотечного договору заставна вартість предметів іпотеки визначена в сумі 4 990 000 грн.

Відповідно до балансу ПАТ "Укрметалоторг" за підсумками 2010 року на балансі товариства станом на 31.03.2011 року обліковувалися активи в сумі 11 466 000 грн.

Відповідно до п.22 ч. 2 ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства" (у редакції, чинній на момент укладання оспорюваного договору) до виключної компетенції загальних зборів акціонерного товариства належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства. Тому вчинення значного правочину виконавчим органом товариства за відсутності такого рішення є підставою для визнання його недійсним, якщо правочин не було схвалено в подальшому загальними зборами акціонерного товариства (ст. 241 Цивільного кодексу України) абз. 3 пункту 3.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

За приписами ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Отже, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. У свою чергу настання передбачених ст. 241 Цивільного кодексу України наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено.

З матеріалів справи вбачається, що

07.07.2009 року на загальних зборах акціонерів АТЗТ "Укрметалоторг" прийнято рішення про віднесення до компетенції директора товариства питання щодо надання (передачі) банківським та/або іншим фінансовим установам та/або іншим особам нерухомого та/або іншого майна товариства в забезпечення майбутніх кредитів (кредитних ліній) та/або в рахунок інших зобов'язань товариства та/або інших осіб, яке оформлено протоколом № 1/09 (а.с. 253-255, т. 2);

довіреність, видана ПАТ «Укрметалоторг» в особі директора ОСОБА_5 заступнику директора з загальних питань ПАТ «Укрметалоторг» ОСОБА_4, що посвідчена 09.06.2010 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, на підставі якої останній уклав оспорюваний договір, є чинною, довірителем не відкликалась (відповідних доказів сторонами суду не подано);

до іпотечного договору вносились зміни, що мало наслідком укладення договору про зміну №1 від 08.06.2011 року, договору про зміну №2 від 17.06.2011 року, договору про зміну №3 від 02.12.2011 року, останній з яких зі сторони іпотекодавця, тобто ПАТ «Укрметалоторг», підписано його директором ОСОБА_5

Таким чином, колегія суддів вважає, що особа, яка вчинила оспорюваний договір мала необхідний обсяг цивільної дієздатності та не вбачає підстав для визнання іпотечного договору недійсним, оскільки матеріалами справи доведено, що його вчинено з дотриманням вимог, встановлених ст. 203 Цивільного кодексу України.

Апелянт посилається на постанову Вищого господарського суду України від 20.04.2015 року у справі № 904/7869/14 та зазначає, що факти стосовно невідповідності оскаржуваного договору іпотеки вимогам закону, встановлені нею, мають преюдиційне значення при розгляду даної справи.

Відповідно до ч. З ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Фактам, встановленим у рішенні господарського суду, надається преюдиціальне значення лише за умови повної тотожності складу сторін спору, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Оскільки позивач не був стороною у справі №904/7869/15, судова колегія вважає, що його доводи відносно необхідності застосування у даній справі ч.3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України є помилковими.

Щодо застосування позовної давності слід зазначити наступне.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (абзаци перший, другий підпункту 2.2 пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набуття статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охорошованих законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Стаття ст. 15 Цивільного кодексу У країни передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право па захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушення права повязано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення субєктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Проте скаржником не зазначено, яким чином оспорюваний договір порушує його права та інтереси на момент укладення договору іпотеки. Також, колегія суддів не вбачає порушень прав ТОВ "Терга-2012" як кредитора ПАТ "Укрметалоторг" в межах справи про банкрутство останнього, грошові вимоги позивача до якого ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2015 року у справі №904/8204/14 включено до четвертої черги реєстру вимог кредиторів відповідача-2.

Враховуючи, що позивачем не доведено порушення його охоронюваних законом прав, колегія суддів не вбачає підстав для розгляду заяв відповідачів -1,-2 щодо застосування строків позовної давності при віришенні спору.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Терга- 2012" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2015 року у справі №904/5812/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя В.В. Прудніков

Суддя Л.П. Широбокова

(Повний текст постанови складено 19.02.2016 року)