Рішення № 55932626, 15.02.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2016 р.Справа № 922/4325/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши справу

за позовом Заступника прокурора Харківської області м. Харків до 1. Харківського міського управляння юстиції, м. Харків , 2. Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Авілес", м. Харків , 3. Харківської міської ради, м. Харків про скасування рішення, визнання недійсним рішення за участю представників сторін:

прокурора - Ткаченко К.О., посв. № 036249 від 12.11.15 р.;

1-го відповідача - не з'явився;

2-го відповідача - ОСОБА_1, дов.;

3-го відповідача - ОСОБА_2, дов. № 08-11/7783/2-15 від 30.12.15 р.,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради, м. Харків, Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Авілес", м. Харків, Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, м. Харків, в якій просить суд :

1. Визнати незаконним та скасувати п.81 додатку Харківської міської ради Про надання юридичним та земельних ділянок для будівництва об'єктів від 24.12.2008 №350/08.

2. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 06.07.2009 серія ЯЕ №492577, площею 1,6259 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0130, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Батумська, виданий ОК "ЖБК "Авілес".

3. Визнати недійсним запис у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №120967100012 щодо державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку.

4. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 13.09.2011 серія ЯЛ №180951, площею 0,1980 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0249, яка розташована за адресою: м. Харків, в районі вул. Батумської, виданий ОК "ЖБК "Авілес".

5. Визнати недійсним запис у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №63101000200003 щодо державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку.

6. Визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку, площею 0,1980 га з кадастровим номером 6310136300:16:013:0249 від 01.08.2014 №148481912.

7. Зобов'язати Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції Харківської області внести запис в Державний реєстр речових прав па нерухоме майно про скасування запису про право власності від 01.08.2014 №6531004.

8. Зобов'язати ОК "ЖБК "Авілес" повернути земельну ділянку площею 0,1980 га з кадастровим номером 6310136300:16:013:0249 у власність територіальної громади м. Харкова.

9. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 13.09.2011 серія ЯЛ №180952, площею 0,2250 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0250, яка розташована за адресою: м. Харків, в районі вул. Батумської, виданий ОК ЖБК АВІЛЕС.

10. Визнати недійсним запис у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №63101000200004 щодо державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку.

11. Визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку, площею 0,2250 га з кадастровим номером 6310136300:16:013:0250 від 01.08.2014 №14850021.

12. Зобов'язати Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції Харківської області внести запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про скасування запису про право власності від 01.08.2014 №6531693.

14. Зобов'язати ОК "ЖБК "Авілес" повернути земельну ділянку площею 0,2250 га з кадастровим номером 6310136300:16:013:0250 у власність територіальної громади м. Харкова.

15. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 13.09.2011 серія ЯЛ № 180953, площею 0,2250 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0251, яка розташована за адресою: м. Харків, в районі вул. Батумської, виданий ОК "ЖБК "Авілес".

16. Визнати недійсним запис у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №63101000200005 щодо державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку.

17. Визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_4 про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку, площею 0,2250 га з кадастровим номером 6310136300:16:013:0251 від 22.08.2013 №5229891.

18. Зобов'язати Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції Харківської області внести запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про скасування запису про право власності від22.08.2013№2213687.

19. Зобов'язати ОК "ЖБК "Авілес" повернути земельну ділянку площею 0,2250 га з кадастровим номером 6310136300:16:013:0251 у власність територіальної громади м. Харкова.

20. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 13.09.2011 серія ЯЛ № 180954, площею 0,1980 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0252, яка розташована за адресою: м. Харків, в районі вул. Батумської, виданий ОК "ЖБК "Авілес".

21. Визнати недійсним запис у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №63101000200007 щодо державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку.

22. Визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_3 рішення про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку, площею 0,1980 га з кадастровим номером 6310136300:16:013:0252 від 01.08.2014 №14847948.

23. Зобов'язати Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції Харківської області внести запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про скасування запису про право власності від01.08.2014р. №6530890.

24. Зобов'язати ОК "ЖБК "Авілес" повернути земельну ділянку площею 0,1980га з кадастровим номером 6310136300:16:013:0252 у власність територіальної громади м. Харкова.

25. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 13.09.2011 серія ЯЛ № 180955, площею 0,2048 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0253, яка розташована за адресою: м. Харків, в районі вул. Батумської, виданий ОК "ЖБК "Авілес".

26. Визнати недійсним запис у Книзі записів реєстрації державних актів па право власності на землю та па право постійного користування землею, договорів оренди землі за №63101000200001 щодо державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку.

27. Визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_4 про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку, площею 0,2048 га з кадастровим номером 6310136300:16:013:0253 від 22.08.2013 №5223814.

28. Зобов'язати Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції Харківської. області внести запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про скасування запису про право власності від 22.08.2013 №2211023.

29. Зобов'язати ОК "ЖБК "Авілес" повернути земельну ділянку площею 0,2048 га з кадастровим номером 6310136300:16:013:0253 у власність територіальної громади м. Харкова.

30. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 13.09.2011 серія ЯЛ № 180956, площею 0,1150 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0254, яка розташована за адресою: м. Харків, в районі вул. Батумської, виданий ОК "ЖБК "Авілес".

31. Визнати недійсним запис у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №63101000200006 Щодо державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку.

32. Визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_4 про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку, площею 0,1150 га з кадастровим номером 6310136300:16:013:0254 від 22.08.2013 №5227232.

33. Зобов'язати Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції Харківської області внести запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про скасування запису про право власності від 22.08.2013 №2212491.

34. Зобов'язати ОК "ЖБК "Авілес" повернути земельну ділянку площею 0,1150 га з кадастровим номером 6310136300:16:013:0254 у власність територіальної громади м. Харкова.

35. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 13.09.2011 серія ЯЛ № 180957, площею 0,2624 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0255, яка розташована за адресою: м. Харків, в районі вул. Батумської, виданий ОК "ЖБК "Авілес".

36. Визнати недійсним запис у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №63101000200008 щодо державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку.

37. Визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_4 про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку, площею 0,2624 га з кадастровим номером 6310136300:16:013:0255 від 22.08.2013 №5232162.

38. Зобов'язати Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції Харківської області внести запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про скасування запису про право власності від 22.08.2014 №2214649.

39. Зобов'язати ОК "ЖБК "Авілес" повернути земельну ділянку площею 0,2624га з кадастровим номером 6310136300:16:013:0255 у власність територіальної громади м. Харкова.

40. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 13.09.2011 серія ЯЛ № 180958, площею 0,0540 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0256, яка розташована за адресою: м. Харків, в районі вул. Батумської, виданий ОК "ЖБК "Авілес".

41. Визнати недійсним запис у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №63101000200009 щодо державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку.

42. Визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку, площею 0,0540 га з кадастровим номером 6310136300:16:013:0256 від 01.08.2014 №14849329.

43. Зобов'язати Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції Харківської області внести запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про скасування запису про право власності від01.08.2015 №6531448.

44. Зобов'язати ОК "ЖБК "Авілес" повернути земельну ділянку площею 0,0540 га з кадастровим номером 6310136300:16:013:0256 у власність територіальної громади м. Харкова.

45. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 13.09.2011 серія ЯЛ № 180950, площею 0,1437 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0257, яка розташована за адресою: м. Харків, в районі вул. Батумської, виданий ОК "ЖБК "Авілес".

46. Визнати недійсним запис у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №63101000200002 щодо державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку.

47. Визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку, площею 0,1437 га з кадастровим номером 6310136300:16:013:0257 від 01.08.2014 №14848806.

48. Зобов'язати Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції Харківської області внести запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про скасування запису про право власності від 01.08.2014 №6531222.

49. Зобов'язати ОК "ЖБК "Авілес" повернути земельну ділянку площею 0,1437 га з кадастровим номером 6310136300:16:013:0257 у власність територіальної громади м. Харкова.

В обґрунтування позову прокурор вказує на те, що оспорюване рішення прийнято всупереч вимог ст. 41 ЗК України, ст. ст. 133, 135, 137 ЖК УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою ОСОБА_2 Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186, що в свою чергу є підставою для визнання незаконним та скасування цього рішення, згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України.

Також , прокурор посилається на те, що згідно постанови Верховного Суду України від 17.04.2014 у справі № 21-195а14, органи місцевого самоврядування, при вирішенні питання про надання житлово-будівельним кооперативам безоплатно земельних ділянок, зобов'язані з'ясовувати правовий статус, мету та підстави створення цього кооперативу відповідно до ЖК УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою ОСОБА_2 Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.07.2015р. у справі №922/4325/15 повернуто позовну заяву заступника прокурора Харківської області м. Харків без розгляду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.08.15 р., апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задоволено, ухвалу господарського суду Харківської області від 27.07.2015р. у справі №922/4325/15 скасовано, а справу № 922/4325/15 направлено на розгляд господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.09.15 р. справу призначено до слухання на 15.09.15 р.

14.09.15 р. 2-й відповідач надав заяву про застосування позовної давності, в якій, посилаючись на порушення прокурором строків позовної давності, просив застосувати позовну давність до позовних вимог заступника прокурора Харківської області та відмовити у задоволенні позову повністю.

14.09.15 р. до господарського суду Харківської області надійшла касаційна скарга Харківської міської ради на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18 серпня 2015 р. по справі № 922/4325/15, у зв'язку з чим матеріали зазначеної справи підлягають направленню до Вищого господарського суду України.

Враховуючи викладене, беручи до уваги необхідність направлення матеріалів справи №922/4325/15 до Вищого господарського суду України для розгляду касаційної скарги Харківської міської ради, суд визнав за необхідне, провадження по даній справі зупинити до повернення матеріалів справи №922/4325/15 до господарського суду Харківської області.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.11.2015 р. касаційну скаргу Харківської міської ради повернуто скаржнику, а справу до господарського суду Харківської області.

19.11.15 р. справа надійшла на адресу господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.11.15 р. провадження у справі поновлено та призначено до слухання на 01.12.15 р.

25.11.15 р. до господарського суду Харківської області надійшла касаційна скарга Харківської міської ради на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18 серпня 2015 р. по справі № 922/4325/15, у зв'язку з чим суд ухвалою від 25.11.15 р. зупинив провадження по справі до повернення матеріалів справи №922/4325/15 до господарського суду Харківської області.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.12.2015 р. касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Авілес" повернуто скаржнику, а справу до господарського суду Харківської області.

29.12.15 р. справа надійшла на адресу господарського суду Харківської області.

Оскільки обставини, які зумовили зупинення провадження у даній справі були усунені, суд ухвалою від 30.12.15 р. провадження у справі поновив та призначив її до розгляду в судовому засіданні на 11.01.16 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області 25.01.16 р., за клопотанням 2-го відповідача, строк розгляду справи продовжено по 22.02.16 р.

26.01.16 р. 3-й відповідач надав письмовий відзив, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що прокурор помилково обґрунтовує невідповідність оскарженого рішення Харківської міської ради від 24.12.2008 № 350/08 вимогами норм статей 133, 134, 135 та 137 ЖК УРСР і приписами Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, ґрунтуючись на хибному розумінні передбаченої чинним законодавством України процедури створення, державної реєстрації та набрання правосуб'єктності (тобто правоздатності та дієздатності юридичною особою) такими юридичними особами, як непідприємницькі товариства - обслуговуючі кооперативи, які за напрямами діяльності відносяться до житлово-будівельних. 3-й відповідач вважає, що оскільки норми ст. 133, 135, 137 ЖК та Примірного статуту суперечать нормам ЗУ "Про кооперацію", то необхідно застосовувати до спірних правовідносин саме ЗУ "Про кооперацію". Крім того, 3-й відповідач зазначив, що п. 81 додатку до рішення 29 сесії Харківської міської ради від 24.12.2008 № 350/08 вичерпало свою дію в зв'язку із його виконанням та не може бути скасованим.

05.02.16 р. 2-й відповідач надав додаткові пояснення до заяви про застосування строків позовної давності, в якій зазначив, що у зв'язку із обізнаністю прокурора міста Харкова про прийняття безпосередньо за його участі 24.12.2008 року оскаржуваного рішення Харківської міської ради, також є обізнаними всі інші органи прокуратури, оскільки вони становлять єдину централізовану систему відповідно до ст. 6 Закону України "Про прокуратуру". Отже, початок перебігу позовної давності щодо оскарження п. 81 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 24.12.2008 року № 350/08 починається саме з дати прийняття цього рішення, з огляду на що, та враховуючи звернення прокурора з даним позовом в липні 2015 року, прокурором пропущений строк позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Прокурор в судовому засіданні 15.02.16 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав клопотання щодо процесуального правонаступництва в порядку ст. 25 ГПК України, в якому просив замінити 1-го відповідача - Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції на її правонаступника - Харківське міське управлянні юстиції.

Судом встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №17 від 21.01.2015 "Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції" Державна реєстраційна служба ліквідована. Завдання і функції з реалізації державної політики з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень покладено на правонаступника Міністерство юстиції.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити та замінити 1-го відповідача - Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції на її правонаступника - Харківське міське управлянні юстиції

Представник 1-го відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник 2-го відповідача в судовому засіданні підтримав свою заяву про застосування позовної давності та просив в задоволенні позову відмовити.

Представник 3-го відповідача в судовому засіданні підтримав свій відзив, проти задоволення позовних вимог заперечував.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

24.12.2008 р. Харківською міською радою (29 сесія 5 скликання) було прийнято рішення № 350/08 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів" (а.с. 48, 1-й том).

У ході вивчення правомірності передачі у приватну власність земельних ділянок, розташованих на території м. Харкова, прокуратурою області встановлено, що п. 81 додатку 1 до рішення 29 сесії 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів" від 24.12.2008 № 350/08 у власність Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Авілес" (код ЄДРПОУ 36033643) надано земельну ділянку, за рахунок земель житлової та громадської забудови, загальною площею 1,6259 га, у тому числі ділянка №1 площею 0,66 га, ділянка №2 площею 0,9659 га в межах договору оренди землі від 12.04.2006 №140667100074 для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови в районі вул. Батумської.

На підставі вказаного рішення, ОК "ЖБК "Авілес" отримало державний акт на право власності на земельну ділянку від 06.07.2009 серія ЯЕ №492577, площею 1,6259 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0130, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Батумська.

Вказаний державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №120967100012.

В подальшому, вказаний державний акт 13.09.2011 припинив свою дію в результаті поділу земельної ділянки.

Так, ОК "ЖБК "Авілес" отримало державний акт на право власності на земельну ділянку від 13.09.2011 серія ЯЛ №180951, площею 0,1980 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0249, яка розташована за адресою: м. Харків, в районі вул. Батумської.

Вказаний державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №63101000200003.

На підставі вказаного державного акту, державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_3 прийнято рішення про державну реєстрацію прав від 01.08.2014 №14848193, на підставі якого в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 01.08.2014 №6531004.

ОК "ЖБК "Авілес" отримало державний акт на право власності на земельну ділянку від 13.09.2011 серія ЯЛ №180952, площею 0,2250 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0250, яка розташована за адресою: м. Харків, в районі вул. Батумської.

Вказаний державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №63101000200004.

На підставі вказаного державного акту, державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_3 прийнято рішення про державну реєстрацію прав від 01.08.2014 №14850021, на підставі якого в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 01.08.2014 №6531693.

ОК "ЖБК "Авілес" отримало державний акт на право власності на земельну ділянку від 13.09.2011 серія ЯЛ №180953, площею 0,2250 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0251, яка розташована за адресою: м. Харків, в районі вул. Батумської.

Вказаний державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №63101000200005.

На підставі вказаного державного акту, державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_4 прийнято рішення про державну реєстрацію прав від 22.08.2013 №5229891, на підставі якого в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 22.08.2013 №2213687.

ОК "ЖБК "Авілес" отримало державний акт на право власності на земельну ділянку від 13.09.2011 серія ЯЛ №180954, площею 0,1980 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0252, яка розташована за адресою: м. Харків, в районі вул. Батумської.

Вказаний державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №63101000200007.

На підставі вказаного державного акту, державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_3 прийнято рішення про державну реєстрацію прав від 01.08.2014 №14847948, на підставі якого в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 01.08.2014 №6530890.

ОК "ЖБК "Авілес" отримало державний акт на право власності на земельну ділянку від 13.09.2011 серія ЯЛ №180955, площею 0,2048 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0253, яка розташована за адресою: м. Харків, в районі вул. Батумської.

Вказаний державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №63101000200001.

На підставі вказаного державного акту державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_4 прийнято рішення про державну реєстрацію прав від 22.08.2013 №5223814, на підставі якого в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 22.08.2013 №2211023.

ОК "ЖБК "Авілес" отримало державний акт на право власності на земельну ділянку від 13.09.2011 серія ЯЛ №180956, площею 0,1150 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0254, яка розташована за адресою: м. Харків, в районі вул. Батумської.

Вказаний державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №63101000200006.

На підставі вказаного державного акту, державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_4 прийнято рішення про державну реєстрацію прав від 22.08.2013 №5227232, на підставі якого в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 22.08.2013 №2212491.

ОК "ЖБК "Авілес" отримало державний акт на право власності на земельну ділянку від 13.09.2011 серія ЯЛ №180957, площею 0,2624 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0255, яка розташована за адресою: м. Харків, в районі вул. Батумської.

Вказаний державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №63101000200008.

На підставі вказаного державного акту державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_4 прийнято рішення про державну реєстрацію прав від 22.08.13 р. 5232162, на підставі якого в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 22.08.2013 №2214649.

ОК "ЖБК "Авілес" отримало державний акт на право власності на земельну ділянку від 13.09.2011 серія ЯЛ №180958, площею 0,0540 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0256, яка розташована за адресою: м. Харків, в районі вул. Батумської.

Вказаний державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №63101000200009.

На підставі вказаного державного акту державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_3 прийнято рішення про державну реєстрацію прав від 01.08.2014 №14849329, на підставі якого в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 01.08.2014 №6531448.

ОК "ЖБК "Авілес" отримало державний акт на право власності на земельну ділянку від 13.09.2011 серія ЯЛ №180950, площею 0,1437 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0257, яка розташована за адресою: м. Харків, в районі вул. Батумської.

Вказаний державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №63101000200002.

На підставі вказаного державного акту державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_3 прийнято рішення про державну реєстрацію прав від 01.08.2014 №14848806, на підставі якого в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 01.08.2014 №6531222.

Прокурор звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому наголошує на тому, що спірне рішення міської ради, прийнято всупереч вимогам ст. 41 ЗК України, ст.ст. 133, 135, 137 ЖК УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою ОСОБА_2 Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186, що є підставою для визнання незаконним та скасування його окремого пункту, визнання недійсними державних актів на право власності на спірні земельні ділянки, які видані на підставі незаконного рішення, визнання недійсними записів у Книзі записів реєстрації державних актів, визнання недійсними та скасування рішень державних реєстраторів, зобовязання 1-го відповідача внести записи в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про скасування записів про права власності та зобовязання 2-го відповідача повернути спірну земельну ділянку.

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України.

Частиною 1 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 41 ЗК України, житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Як вже було зазначено, прокурор зазначає про невідповідність оскарженого рішення Харківської міської ради від 24.12.2008 № 350/08 вимогами норм статей 133, 134, 135 та 137 ЖК УРСР і приписами Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу.

В той же час, суд вважає, що прокурор не надав належної оцінки норм статей 133, 134, 135, 137 ЖК УРСР на предмет відповідності їх критеріям актів Союзу PCP, дію яких на території незалежної, демократичної держави Україна дозволяє за чітко визначених умов Постанова Верховної ОСОБА_2 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP".

Постанова Верховної ОСОБА_2 України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP" врегулювала порядок тимчасового застосування законодавства Радянського Союзу на території незалежної, суверенної республіки Україна.

Цією постановою встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу PCP з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Постанова BP України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP", що дозволила дію норм ЖК УРСР та інших актів Союзу PCP на території незалежної, суверенної республіки Україна, обмежила їх дію часом та колом питань, які законодавством України не врегульовано, до їх врегулювання, зосередившись на частині, що Конституції і законам України не суперечить. То ж зрозуміло, що норми ЖК УРСР та Примірного статуту можуть застосовуватися у житловій сфері лише у частині, що не суперечить вимогам чинної Конституції та законам України.

Таким чином, акти законодавства Союзу РСР можуть бути застосовані лише за наявності наступних умов:

1. правовідносини не врегульовані законодавством України;

2. акти не суперечать Конституції і законам України.

Так, статті 133 та 134 ЖК УРСР, обмежуючи право громадян на добровільне об'єднання для ведення спільної господарської діяльності, з метою соціальних потреб, встановлюють, що вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру можуть лише громадяни, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають ні відповідному обліку. Статті 135 та 136 кодексу, встановлюючи умови прийому громадян до членів житлово-будівельного кооперативу, дискримінаційно обмежують коло таких громадян тими, хто постійно проживає у певному населеному пункті, і запроваджують черговість прийому членів до кооперативу. У статті 137 цього ж кодексу закріплено обов'язок виконавчих комітетів ОСОБА_2 народних депутатів організовувати житлово-будівельні кооперативи, затверджувати списки осіб, що вступають до нього, витребувати рекомендації комітетів комсомолу та трудових колективів для прийняття осіб у члени таких кооперативів. Примірний статут повторює вказані нормативні приписи, додатково передбачаючи обов'язок виконавчих комітетів ОСОБА_2 народних депутатів реєструвати статути кооперативів та встановлює в якості часу набуття кооперативом прав юридичної особи дату реєстрації її статуту (пункти 1 - 10).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виконавчі органи місцевого самоврядування діють на підставі ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", з дня прийняття якого втратив чинність ОСОБА_5 PCP "Про місцеві ОСОБА_2 народних депутатів ОСОБА_5 PCP та місцеве самоврядування".

Так у відповідності до п. 9 ч. 2 ст. 42 ЗУ PCP "Про місцеві ОСОБА_2 народних депутатів ОСОБА_5 PCP та місцеве самоврядування" до повноважень Виконавчого комітету міської (міста обласного підпорядкування) ОСОБА_2, крім повноважень, перелічених у пункті 1 цієї статті, зокрема, відносилось прийняття рішень про організацію житлово-будівельних і гаражних кооперативів, здійснення контролю за їх діяльністю.

Відповідних повноважень виконавчим органам відповідно до ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" надано не було.

Починаючи з 2003 року, правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні, як системи кооперативних організацій, до яких відносяться кооперативи та кооперативні об'єднання, регулюються Законом України "Про кооперацію". До законодавства про кооперацію віднесено норми Конституції України, ЦК України, цього Закону та інших нормативно-правових актів з питань кооперації і закріплено пряму вказівку усім кооперативам, створеними до набрання чинності цим Законом, привести свої статути у відповідність із ним.

Згідно із преамбулою цього Закону визначено, що цей ОСОБА_5 визначає правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні.

У статті 5 ЗУ "Про кооперацію" визначено законодавство про кооперацію, до якого віднесено норми Конституції України, Цивільного кодексу України, цього Закону та інших нормативно-правових актів з питань кооперації. Розділ VІІ "Прикінцеві положення" цього Закону містить пряму вказівку на приведення усіма кооперативами та кооперативними об'єднаннями, створеними до набрання чинності цим Законом, своїх статутів у відповідність із цим Законом (пункт 2). На період до приведення кооперативів своїх статутів у відповідність із цим Законом, надано можливість кооперативам керуватися положеннями діючих статутів у частині, що не суперечить ЗУ "Про кооперацію" (пункт 3).

Як вбачається зі змісту виписки з Єдиного реєстру юридичних та фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців датою державної реєстрації ОК "ЖБК "Авілес" є 11.09.2008.

Отже, на час створення Обслуговуючого кооперативу "ЖБК" Авілес " діяли такі законодавчі акти, що регулюють питання створення кооперативів, а саме: ОСОБА_5 України "Про кооперацію" та ОСОБА_5 України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Положення даних законодавчих актів не містять вказівок на обовязкове дотримання 2-м відповідачем умов, викладених у статтях 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірному статуті, на які посилається прокурор.

Так, згідно із ст. 6 ЗУ "Про кооперацію", відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Отже створюючи кооператив його засновники повинні визначитись із типом та напрямом діяльності кооперативу.

Твердження прокурора про те, що ОК "ЖБК "Авілес" не є житлово-будівельним кооперативом, а є тільки обслуговуючим кооперативом с помилковим, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 6 ЗУ "Про кооперацію", відповідно до завдань та характеру діяльності, кооператив може бути "обслуговуючим", а за напрямом діяльності - "житлово-будівельними". Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 6 ЗУ "Про кооперацію" ОК "ЖБК "Авілес" може бути одночасно і житлово-будівельним і обслуговуючим, що не суперечить, а ні ЖК УРСР, а ні Примірному статуту ЖБК.

В ст. 7 Закону України Про кооперацію вказано, що засновниками кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи України та іноземних держав, які беруть участь у діяльності кооперативів через своїх представників. Тобто, юридичні особи можуть бути засновниками кооперативу.

Закон не містить жодних обмежень стосовно створення ЖБК в частині наявності житлових потреб засновників або членів, вікового цензу або знаходження на квартирному обліку тощо.

Таким чином, норми Закону про кооперацію, на відміну від норм ЖК УРСР, по-іншому врегулювали правовідносини щодо створення та діяльності кооперативів, зокрема, обслуговуючих, що за напрямами діяльності віднесено до типу житлово-будівельних. Право створювати споживчі, виробничі та обслуговуючі кооперативи із певним напрямком діяльності, як-то, дачний, туристичний, медичний чи житлово-будівельний, на добровільних засадах, ОСОБА_5 про кооперацію надає не тільки громадянам України, а й іноземцям, особам без громадянства, юридичним особам України і навіть іноземним державам (стаття 7). При цьому, право на створення кооперативу ОСОБА_5 не пов'язує ані з певним місцем проживання чи переважного перебування особи, ані із необхідністю поліпшення власних житлових умов, усуваючи такі критерій дискримінаційного характеру, як місце проживання, віковий та майновий ценз, що закріплювалися у нормах статей 133, 134, 135 та 136 ЖК УРСР.

Також, прокурор не звернув уваги на те, що норми ЖК УРСР та Примірного статуту в частині створення житлово-будівельних кооперативів суперечать не тільки ЗУ "Про кооперацію", але і спеціальному нормативно-правовому, акту який вже був чинним на дату реєстрації ОК "ЖБК "Авілес" та дату прийняття спірного рішення Харківською міською радою - ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" № 755-IV від 15.05.2003, який є спеціальним та повинен застосовуватися до правовідносин, пов'язаних з реєстрацією будь-якої юридичної особи, в т.ч. ЖБК, та який не передбачає обмежень, що встановлені ЖК УРСР та Примірним статутом.

Закон України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не містить у собі заборон або обмежень, або умов щодо реєстрації ЖБК наявністю житлових потреб засновників або його членів, вікового цензу тощо.

Зокрема, це знаходить своє підтвердження у змісті норм ст. 3 де зазначено, що дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців. Законом можуть бути встановлені особливості державної реєстрації об'єднань громадян (у тому числі професійних спілок, організацій роботодавців, їх об'єднань), політичних партій, державних органів та органів місцевого самоврядування, асоціацій органів місцевого самоврядування, банків, торгово-промислових палат, фінансових установ (у тому числі кредитних спілок), бірж, а також інших установ та організацій.

Об'єднання громадян, політичні партії, державні органи та органи місцевого самоврядування, асоціації органів місцевого самоврядування, банки, торгово-промислові палати, фінансові установи (у тому числі кредитні спілки), біржі, інші установи та організації, для яких законом встановлені особливості державної реєстрації, набувають статусу юридичної особи лише з моменту їх державної реєстрації у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із ст. 5 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

Відповідно до ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи; копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом; два примірники установчих документів; документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи.

Законом України Про місцеве самоврядування в Україні (п. 4 ст. 30) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено повноваження щодо реєстрації житлово-будівельних і гаражних кооперативів, але не встановлено особливостей щодо їх реєстрації.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, здійснює реєстрацію (легалізацію) об'єднань громадян (у тому числі професійних спілок та їх об'єднань), благодійних організацій, політичних партій, творчих спілок та їх територіальних осередків, адвокатських об'єднань, торгово промислових палат, асоціацій органів місцевого самоврядування, інших установ та організацій, визначених законом, та видає виписку з Єдиного державного реєстру, оформлену державним реєстратором відповідного центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за місцезнаходженням юридичної особи.

Крім того, положеннями ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців передбачено підстави та порядок відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи, серед яких, зокрема, вказано невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону(установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом).

Оскільки державна реєстрація другого відповідача на час розгляду справи не скасована та не визнана недійсною у встановленому законом порядку, суд не приймає посилання прокурора на незаконність створення Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Авілес", оскільки його установчі документи відповідають вимогам чинного законодавств.

За правилами ч. З ст. 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, державний реєстратор вносить запис до ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про проведення державної реєстрації юридичної особи виключно за відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації.

Так, на підтвердження правового статусу, як зареєстрованої юридичної особи, Обслуговуючим кооперативом "ЖБК "Авілес" було надано до Харківської міської ради виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що цілком відповідає вимогам ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Отже, Харківська міська рада, перевіряючи правовий статус та правосуб'єктність кооперативу керувалася приписами ст.ст. 18, 20 та 21 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", за якими відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Зважаючи на те, що, в матеріалах справи відсутні докази скасування державної реєстрації Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Авілес" під час прийняття рішень міською радою, тому суд вважає, що у Харківської міської ради не було правових підстав для відмови в передачі у власність Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Авілес " спірної земельної ділянки.

Прокурором також не враховано, що на сьогодні, місцеві ОСОБА_2 народних депутатів, як органи місцевого самоврядування, не існують і не можуть існувати та припинили свою діяльність без жодного правонаступництва у зв'язку із втратою чинності Законом ОСОБА_5 PCP "Про місцеві ОСОБА_2 народних депутатів та місцеве самоврядування" у 1997 році. Іншими словами, місцеві ради, створені згідно із Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", не можна ототожнювати із ОСОБА_2 народних депутатів, які діяли раніше.

Отже, Харківська міська рада, при прийнятті оскарженого рішення, врахувала те, що питання створення та діяльності кооперативів, метою яких є забезпечення економічних, соціальних та інших потреб їх членів, вже врегульовано чинним законодавством України, зокрема, шляхом прийняття як кодифікованих нормативно-правових актів таких як Цивільний кодекс України (2003), так і законів України, зокрема, Закону "Про кооперацію" (2003) та Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (2003).

Також, ст. 1 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, зокрема, термін модельний статут - типовий установчий документ, затверджений Кабінетом Міністрів України, який використовується для створення та провадження діяльності юридичних осіб відповідних організаційно-правових форм, містить встановлені законом правила, що регулюють правовий статус, права, обов'язки та відносини, які пов'язані із створенням, управлінням та провадженням господарської діяльності відповідних юридичних осіб.

Згідно із ч. 4 ст. 56 ГК України, суб'єкт господарювання може створюватися та діяти на підставі модельного статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів України, що після його прийняття учасниками стає установчим документом.

Згідно із ч. 5 ст. 56 ГК України, якщо суб'єкт господарювання створюється та діє на підставі модельного статуту в рішенні про його створення, яке підписується усіма засновниками, зазначаються відомості про його найменування, мету і предмет господарської діяльності, а також інформація про провадження діяльності на основі модельного статуту.

Відповідно до ст. 87 ЦК України, для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів України, що після його прийняття учасниками стає установчим документом. Засновники (учасники) юридичної особи, утвореної на підставі модельного статуту, можуть у встановленому законом порядку затвердити статут, який є установчим документом, та провадити діяльність на його підставі.

Кабінетом Міністрів України не приймалось рішення про затвердження модельного статуту житлово-будівельного кооперативу.

До того ж, прийняття модельного статуту, його застосування у діяльності певного кооперативу віднесено до компетенції засновників юридичної особи і не є обов'язковим.

У зв'язку з цим, застосування Примірного статуту не може бути визнано обов'язковим, а його положення повинні відповідати нормам діючого законодавства України.

Отже як вбачається, з огляду на приписи ст.ст. 2, 6, 19-1, 41 ЗУ "Про кооперацію" цей закон регулює в тому числі діяльність житлово-будівельних кооперативів. З огляду на приписи ч.ч. 2, 3 ст. 41 статути кооперативів мають відповідати вимогам цього Закону.

Таким чином, оскільки норми ст. 133, 135, 137 ЖК та Примірного статуту суперечать нормам ЗУ "Про кооперацію", то необхідно застосовувати до спірних правовідносин саме ЗУ "Про кооперацію".

Згідно із п. 1 Положення про Міністерство юстиції України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 N 228, Мін'юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до листа заступника міністра - керівника апарату Міністерства Юстиції України від 05.05.2015 № К-6462/8.1 "Щодо застосування чинного законодавства України стосовно діяльності житлово-будівельного кооперативу" примірний статут має рекомендаційний характер, оскільки у примірних статутах відповідні уповноважені органи виконавчої влади можуть саме рекомендувати їх орієнтовні умови.

У свою чергу 10 липня 2003 року набрав чинності ЗУ "Про кооперацію", який є спеціальним законом, що визначає правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні.

Також, нормами ст. 133 ЖК УРСР закріплено, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру.

Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, які мають право бути взятими на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду (стаття 34), а також громадяни, забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається ОСОБА_2 Міністрів ОСОБА_5 PCP і ОСОБА_5 республіканською радою професійних спілок.

Таким чином, особою, яка "потребує поліпшення житлових умов", вважається особа, яка має право бути взятою на облік, але це не означає, що вона обов'язково має перебувати на такому обліку. Крім того, доказу відсутності у членів кооперативу на момент реєстрації ОК "ЖБК "Альянс" такого права прокурор не наводить.

Згідно із ч. 2 ст. 135 ЖК УРСР (в редакції станом на момент прийняття рішення про створення кооперативу) та абз.1 п. 8 Примірного статуту до членів житлово-будівельного кооперативу приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу PCP і ОСОБА_5 PCP) і перебувають на обліку бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу або користуються правом позачергового прийому до членів кооперативу, а також громадяни, зазначені в частині першій статті 143, частині другій статті 145 і частині першій статті 146 цього Кодексу.

Норма ч. 2 ст. 135 ЖК УРСР взагалі не передбачала наявності необхідності поліпшення житлових умов, як передумову вступу до кооперативу, а отже прокурором було здійснено довільне тлумачення цих норм.

Крім цього, як вже зазначено вище, відповідно до ст. 7 ЗУ "Про кооперацію", кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Так, Законом не вимагається отримання будь-яких дозвільних документів або передумов для створення кооперативу та прийняття рішення щодо його заснування, або наявність певного статусу у його членів.

Проаналізувавши норми Глави 5 ЖК УРСР та зміст Примірного статуту із дотриманням принципу верховенства права, як пріоритету прав та свобод людини і громадянина, суд приходить до висновку, що вимоги статей 133, 135 та 137 цього кодексу та приписи Примірного статуту суперечать як нормам Конституції України, так і вимогам Цивільного і Господарського кодексів України, законів України "Про кооперацію" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", що унеможливлює їх застосування та свідчить про їх застарілість. Отже, всі вищезгадані норми цих актів, в частині встановлення ними порядку створення і діяльності житлово-будівельних кооперативів, як частини системи кооперації, створеної на Україні, суперечать вимогам чинного законодавства.

Щодо посилання прокуратури в позовній заяві на практику Верховного суду України слід зазначити таке.

Приписами частини 2 статті 144 Конституції України встановлено, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Верховним Судом України була прийнята Постанова 17 червня 2014 року по справі №21-195а14 (надалі - Постанова) відповідно до якої колегія суддів судових палат в адміністративних, господарських та цивільних справах на підставі аналізу п.12 Перехідних положень, ст.41 ЗК України, ст..ст.133, 135, 137 ЖК УРСР, Примірного статуту дійшли висновку, що сільські, селищні та міські ради мають право розпоряджатися землями комунальної власності територіальних громад виключно в межах населеного пункту. При цьому, даючи дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність ЖБК, відповідна рада має враховувати мету створення такого кооперативу, порядок його організації та діяльності відповідно до вимог ЖК УРСР та Примірного статуту.

Зазначена постанова і стала підставою для звернення прокурора до суду з проханням, зокрема, визнати незаконним та скасувати рішення міської ради в частині надання у власність Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Авілес" земельної ділянки.

Конституційний Суд України в п. 5 мотивувальної частини рішення від 16.04.2009 № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Суд зазначає, що прийняте міськрадою (як суб'єктом владних повноважень) рішення про передачу кооперативу у власність та оренду земельної ділянки є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку або укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.

Ураховуючи наведене, позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

При цьому необхідно звернути увагу на те, що Законом України від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція) та Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 закріплено обов'язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною ОСОБА_2 України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно із ст.1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

ОК "ЖБК "Авілес" отримав у власність земельну ділянку, за рахунок земель житлової та громадської забудови, загальною площею 1,6259 га для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови в районі вул. Батумській.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 року "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії" (Stretch v. United Kingdom, 44277/98) визнання недійсним договору, згідно з яким покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна (на підставі того, що державний орган порушив закон при укладенні договору) є неприпустимим.

Отже, застосування законодавства про захист права власності є межі допустимого (розумного) втручання держави в справи власника. Власник може володіти, користуватися і розпоряджатися майном у межах, передбачених законом. А оскільки закон є продуктом передусім державної діяльності, можна тлумачити цей принцип як можливість використання майна на свій розсуд у межах, передбачених державою, або в межах, передбачених державою та закріплених у законі.

У справі, яка розглядається, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельної ділянки з комунальної власності у приватну та повернення у власність територіальної громади землі, яка вибула з її власності.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об'єднаного Королівства). Іншими слова ми, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

З позиції Європейського суду позбавлення майна згідно із другою нормою може бути виправданим тільки якщо доведена, крім іншого, наявність інтересів суспільства та умов, передбачених законом. Більше того, будь-яке втручання у володіння майном повинно задовольняти принцип пропорційності. Європейський суду неодноразово зазначав, повинен бути встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства в цілому та вимогою захисту основних прав індивіда. Відчуження власності, яке здійснюється відповідно до законодавчої, соціальної, економічної політики чи з іншою метою, може відповідати суспільним інтересам, навіть якщо суспільство в цілому безпосередньо не використовує цю відчужену власність або не володіє нею.

Зважаючи на позицію, викладену у рішеннях Європейського суду з прав людини, суд вважає, що принципи пропорційності та балансу інтересів територіальної громади м. Харкова та членів 2-го відповідача, які є її частиною, не порушені, оскільки діяльність кооперативу спрямована не тільки на експлуатацію та управління житловим комплексом, а й у тому числі на забезпечення житлом членів кооперативу, які виявили бажання та вступили до лав ОК "ЖБК "Авілес". Тобто, задоволення вимог прокурора призведе до того, що держава втрутиться в справи власника та позбавить другого відповідач права власності на земельну ділянку.

Крім того положеннями ст. 140 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Перелік підстав для припинення права власності на земельну ділянку, передбачений ст. 140 Земельного кодексу України, є вичерпним.

Отже, слід дійти висновку про те, що такої підстави припинення права власності на земельну ділянку, як скасування рішення органу виконавчої влади, на підставі якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, Земельним кодексом України не передбачено.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 12.09.2012 року у справі № 6-71цс12.

Враховуючи недоведеність з боку прокурора порушень відповідачами норм чинного законодавства, діючого на момент виникнення спірних правовідносин, прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акту, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасувати п.81 додатку Харківської міської ради Про надання юридичним та земельних ділянок для будівництва об'єктів від 24.12.2008 №350/08 є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, похідні вимоги, зокрема, про визнання недійсними державних актів на право власності на спірні земельні ділянки, які видані на підставі незаконного рішення, визнання недійсними записів у Книзі записів реєстрації державних актів, визнання недійсними та скасування рішень державних реєстраторів, зобовязання 1-го відповідача внести записи в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про скасування записів про права власності та зобовязання 2-го відповідача повернути спірну земельну ділянку також підлягають відхиленню.

Щодо заяви про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

Як роз'яснено в п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", за змістом ч.1 ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки суд визнав вимоги прокурора необґрунтованими та відмовив у їх задоволенні, підстави для застосування позовної давності, в даному випадку, відсутні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Прокурор звернувся з даним позовом до господарського суду Харківської області 24.07.15 р., отже, на момент звернення, прокурор був звільнений від сплати судового збору.

В п. 4.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору, якщо позов залишено без задоволення - судовий збір не стягується.

Враховуючи викладене, беручи до уваги відмову у позові, судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 18.02.2016 р.

Суддя ОСОБА_6