Ухвала суду № 55931263, 15.02.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1320/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гірняк Л. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

ОСОБА_2

ОСОБА_3, ОСОБА_4

При секретарі Томашевської Т.В.

Розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 24.11.2015 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6

-про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення з житлового приміщення колишнього члена сімі`ї,-

ВСТАНОВИЛА:

28 травня 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду з вищезазначеними позовними вимогами в котрих зазначав, що з 25 жовтня 2002 року являється власником трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 кор.2 в м. Одесі. З 10.06.2003 року по 30 травня 2013 року сторони знаходились в зареєстрованому шлюбі в котрому народився син ОСОБА_7. Посилаючись на вимоги ст.405 ЦК України та на припинення шлюбних стосунків просив суд визнати ОСОБА_6 особою, що втратила права користування квартирою № 74 по Фонтанській дорозі, 16, коп. 2 в м. Одесі, та виселити її зі спірного помешкання.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24.11.2015 року позовні вимоги залишені без задоволення.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду,з ухваленням нового, про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема посилається на ті ж обставини, що і в позовній заяві та на порушення його права власності.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, яка доповіла зміст рішення, перевіривши доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні проводитися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відмовляючи в заявлених вимогах районний суд виходив з того, що сам факт припинення подружніх відносин з власником квартири не позбавляє колишніх членів сім»ї права користування займаним приміщенням і не є підставою для їх виселення.

Судова колегія погоджується з таким судженням районного суду з наступних підстав.

Стаття 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав і інтересів осіб. Виходячи з загальних положень права власності, власнику належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Захист права власності регулюється нормами Цивільного кодексу України.

Зміст ст. 405 ЦК України передбачає, що члени сім ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право користування цим житлом. Право користування житлом втрачає член сімї власника у разі відсутності без поважних причин понад один рік.

Матеріалами справи встановлено, що 25 жовтня 2002 року відповідно до договору купівлі-продажу від 25 жовтня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8, набув право власності на квартиру № 74 по Фонтанській дорозі, 16. коп.. 2 в м. Одесі.

16 червня 2003 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_5 та Лукашевською (після укладення шлюбу ОСОБА_5) ОСОБА_9.

20 серпня 2003 року за вищевказаною адресою на реєстраційний облік були зареєстровані: ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_10.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30 травня 2013 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розірваний.

У відповідності до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені.

Конституція України 1996 року у ст.47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше,як на підставі закону і за рішенням суду.

Відповідно до частини 1 статті 156 Житлового кодексу України, члени сім'ї власника житлового будинку (квартири), що проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належить йому, користуються житлом нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.Припинення сімейних стосунків з власником будинку не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

За змістом статті 116 ЖК України, виселення члена сім'ї наймача (власника) будинку і інших осіб, що проживають разом з ним,можливо у тому випадку, якщо вони систематично руйнують або псують житло, або використовують його не за призначенням, або систематично порушують правила спільного проживання і роблять неможливим для інших проживання з ними в одному будинку, а заходи запобігання і громадського спливу виявилися безрезультатними.

У разі виникнення спору між власником та особами, які вселялися в житло у якості членів сімї районний суд прийшов правильного висновку, що право користування житлом має речово-правовий характер, у звязку з чим припинення цього права повинно відбуватися згідно з вимогами статей 405, 406 ЦК України, зокремасервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення або через відсутність особи понад один рік у спірному житловому приміщенні.

Доводи заявника на порушення права власності оцінюються критично, оскільки відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Такий загальний захист поширюється як на власника так і на наймача.

Виходячи з того, що втрата сімейних звязків не є правовою підставою для втрати права користування житлом та виселення відповідачки з займаного нею, набутого у встановленому порядку житла, судова колегія приходить до висновку, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Керуючись ст.ст.218,308,315,317,319 ЦПК України, судова колегія ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 24.11.2015 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржена на протязі 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Голодуючий суддя - Л.А.Гірняк

Судді М.В.Процик

ОСОБА_11