Рішення № 55931115, 17.02.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/201/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2016 Справа № 908/6152/15

За позовом: Концерну Міські теплові мережі в особі Філії Концерну Міські теплові мережі Ленінського району (юридична адреса: 69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065 м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2а)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім заводу Запоріжспецсталь (69009 м. Запоріжжя, вул. Теплична, 23)

про 26 443 грн. 74 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 30/20-19 від 05.01.2015 р.

від відповідача: не зявився

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Концерну Міські теплові мережі в особі Філії Концерну Міські теплові мережі Ленінського району, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім заводу Запоріжспецсталь, м. Запоріжжя про стягнення 17 620 грн. 54 коп. основного боргу, 5 314 грн. 16 коп. пені, 396 грн. 19 коп. 3% річних, 3 112 грн. 85 коп. втрат від інфляції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2015р., справу № 908/6152/15 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 21.12.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/6152/15, присвоєно справі номер провадження 27/201/15 та призначено судове засідання на 27.01.2016р.

Ухвалою суду від 27.01.2016р. розгляд справи відкладався на 17.02.2016р., у звязку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

17.02.2016р. продовжено судовий розгляд справи № 908/6152/15.

17.02.2016р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та розяснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 17.02.2016р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві. Просить суд стягнути з відповідача 17 620 грн. 54 коп. основного боргу, 5 314 грн. 16 коп. пені, 396 грн. 19 коп. 3% річних, 3 112 грн. 85 коп. втрат від інфляції.

Відповідач у судові засідання, відкриті 27.01.2016р. та 17.02.2016р. не зявився. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 Про деякі питання практики застосування ГПК України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На виконання вимог суду, позивачем надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, щодо адреси відповідача та знаходження його на теперішній час в державному реєстрі на день розгляду справи. Згідно реєстру, Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім заводу Запоріжспецсталь знаходиться за адресою: 69009 м. Запоріжжя, вул. Теплична, 23.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 27.01.2016р. та ухвалу суду про відкладення розгляду справи на 17.02.2016р. надіслано на адресу відповідача: 69009 м. Запоріжжя, вул. Теплична, 23, зазначену у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно розяснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть зявитися в судове засідання та представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім заводу Запоріжспецсталь, згідно статті 28 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобовязання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, Закону України Про теплопостачання, споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.

Господарським судом встановлено, що рішенням Запорізької міської ради № 17 від 11.01.2002р. Про створення комунальних підприємств теплових мереж створено Концерн Міські теплові мережі.

Відповідно до п. 2.1 Статуту Концерну Міські теплові мережі в третій редакції, зареєстрованій 12.04.2013р. за № 11031050064000104, основною метою діяльності Концерну МТМ (позивача у справі) є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією.

Згідно з пунктом 2.2 Статуту Концерну МТМ предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут.

Статтею ст. 1 Закону України Про теплопостачання визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об'єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.

Відповідно до ст.ст. 13, 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги централізоване опалення належить до житлово-комунальних послуг, порядок надання, якісні та кількісні показники яких мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України Про теплопостачання, теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії та частини 1 статті 25 цього Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

Статтею 25 Закону України Про теплопостачання, закріплено права та основні обов'язки споживача теплової енергії, яка містить обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з пунктом 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору, а пунктом 14 Правил передбачений обов'язок споживача до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

Згідно п. 2 ст. 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги належить до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, що повністю кореспондується зі ст. 28 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні. Аналогічні норми щодо встановлення тарифів містяться у ст. 13 Закону України Про теплопостачання.

01.10.2002р. між Концерном Міські теплові мережі в особі Філії Концерну Міські теплові мережі Ленінського району (енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю Мегатранс (споживач) укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 306.

Листом № 15/11/01-П-1 від 01.11.2015р. відповідач повідомив позивача про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Мегатранс змінило назву та з 12.10.2015р. називається Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім заводу Запоріжспецсталь. Форма власності та реквізити підприємства не змінилися.

Відповідно до п. 1.1 договору при виконанні цього договору сторони керуються "Правилами обліку відпускання і споживання теплової енергії", Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько - побутові потреби в Україні» і діючим Законодавством України.

Згідно п. 1.2 договору енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно п. 1.3, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до договору, теплова енергія відпускалась до викупленого нежитлового приміщення підвалу та першого поверху для розміщення кафе, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пр. Металургів, 10, прим. № 74. Зазначене приміщення належать Відповідачу на праві власності, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 5379693 від 10.11.2004 року.

Відповідно до п. 6.2 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно п. 6.3 договору енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Споживач зобовязаний оформити акт надання послуг і до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути його енергопостачальній організації.

Відповідно до п. 6.4 договору підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є ОСОБА_1 надання послуг, підписаний обома сторонами та рахунок.

Відповідач відповідно до п. 6.3 договору отримав розрахункові документи за спірний період в необхідній кількості примірників (докази отримання рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії додаються), але отримані акти приймання-передачі теплової енергії оформлені належним чином не повернув на адресу теплопостачальної організації. В примітках вищезазначених актах зазначено, що у разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені договором терміни, акт вважається погодженим. Відповідач письмових заперечень про підписання актів в установлені договором терміни, щодо зазначених актів за спірний період не надав, тобто акти вважаються погодженими.

В матеріалах справи міститься реєстр документів за відпущену теплову енергію за період з січня 2015р. по квітень 2015р., які свідчать проте, що ТОВ «Мегатранс» отримав вищезазначені документи, про що свідчить дата., підпис та прізвище особа, яка отримала.

Відповідно до п. 6.6 договору споживач зобовязаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію.

Відповідно до п. 3.2.2 договору споживач зобовязаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах, згідно рахунків за теплову енергію в обсягах згідно рахунків за теплову енергію і в терміни, передбачені розділом VІ договору № 1644.

Позивач в період з січня 2015р. по квітень 2015р. включно відпустив відповідачу теплову енергію на суму 18 620 грн. 54 коп.

В порушення умов договору відповідач лише частково здійснив оплату за спожиту в спірному періоді теплову енергію у сумі 1 000 грн. 00 коп., в результаті чого сума основного боргу відповідача за спожиту теплову енергію складає 17 620 грн. 54 коп.

Згідно ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» основним обов'язком відповідача є додержання вимог договору та нормативно - правових актів.

У відповідності п. 40 Правил відповідач зобов'язаний вчасно проводити розрахунок за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та Правил.

У відповідності до ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається здійснюється відповідно до умов договору.

Отже, Концерном Міські теплові мережі в особі Філії Концерну МТМ Ленінського району були виконані всі умови договору, теплова енергія постачалась на адресу відповідача кожного місяця, починаючи з січня 2015р. по квітень 2015р.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором на постачання теплової енергії в гарячій воді.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обовязки.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобовязання і сплати суми заборгованості у повному обсязі.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім заводу Запоріжспецсталь, м. Запоріжжя 17 620 грн. 54 коп. основного боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 396 грн. 19 коп. 3% річних та 3 112 грн. 85 коп. втрат від інфляції.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобовязання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться індекс інфляції та 3 % річних.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та втрат від інфляції за допомогою програмного комплексу Законодавство, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 396 грн. 19 коп. 3% річних та 3 112 грн. 85 коп. втрат від інфляції заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 314 грн. 16 коп. пені.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобовязань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до вимог Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2.3 договору, в разі несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію, відповідачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши розрахунок пені за допомогою програмного комплексу Законодавство, господарський суд дійшов висновку, що він складений частково невірно. Стягненню підлягає пеня у розмірі 5 310 грн. 19 коп.

В частині стягнення пені в розмірі 3 грн. 97 коп. слід відмовити.

Суд дійшов висновку, що позивачем доведений суду факт порушення з боку відповідача своїх зобовязань за договором.

Відповідач доказів оплати заборгованості в повному обсязі суду, станом на день розгляду справи не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобовязаннями усім належним їй майном.

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 33 ГПК України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобовязання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобовязань. Якщо учасники зобовязання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобовязання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обовязки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обовязків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобовязання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобовязання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобовязання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За таких обставин, господарський суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім заводу Запоріжспецсталь 17 620 грн. 54 коп. основного боргу, 5 310 грн. 19 коп. пені, 396 грн. 19 коп. 3% річних, 3 112 грн. 85 коп. втрат від інфляції.

На підставі статті 85 ГПК України 17.02.2016року прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Концерну Міські теплові мережі в особі Філії Концерну Міські теплові мережі Ленінського району, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім заводу Запоріжспецсталь, м. Запоріжжя задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім заводу Запоріжспецсталь (69009 м. Запоріжжя, вул. Теплична, 23, код ЄДРПОУ 25481928) на користь Концерну Міські теплові мережі (69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137) в особі Філії Концерну МТМ Ленінського району (69065 м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-а; ідентифікаційний код юридичної особи 32121458; на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 17 620 (сімнадцять тисяч шістсот двадцять) грн. 54 коп. основного боргу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім заводу Запоріжспецсталь (69009 м. Запоріжжя, вул. Теплична, 23, код ЄДРПОУ 25481928) на користь Концерну Міські теплові мережі (69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137) в особі Філії Концерну МТМ Ленінського району (69065 м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-а; ідентифікаційний код юридичної особи 32121458, на п/р № 26007301001951 у Філії Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 5 310 (пять тисяч триста десять) грн. 19 коп. пені, 396 (триста девяносто шість) грн. 19 коп. 3% річних, 3 112 (три тисячі сто дванадцять) грн. 85 коп. втрат від інфляції, 1 217 (одна тисяча двісті сімнадцять) грн. 82 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 19.02.2016р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.