Ухвала суду № 55929978, 11.02.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №11кп/796/159/2016 Головуючий в суді першої інстанції - Агафонов С.А.

Категорія - ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України Доповідач - Верховець Т.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Верховець Т.М.,

суддів Кепкал Л.І., Коваль С.М.,

при секретарі Яцевич Н.А.,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 (в інтересах ОСОБА_3.) на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 31 серпня 2015 року за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого, останній раз 31 січня 2012 року Віньковецьким районним судом Хмельницької області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, 70 КК України на 4 роки позбавлення волі, ухвалою Хмельницького міського суду від 12.08.2014 року умовно - достроково звільнений від відбування покарання на 1 рік 1 місяць 17 днів,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, -

за участю прокурора Демченка Я.Г.,

представника потерпілого ОСОБА_4,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 31 серпня 2015 року, ОСОБА_3, визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України та призначено йому покарання у виді одного року та трьох місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Віньковецького районного суду Хмельницької області від 31 січня 2012 року до покарання за даним вироком та визначено остаточне покарання у вигляді одного року та семи місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили - застава.

По справі вирішено питання речових доказів.

Згідно з вироком суду першої інстанції, ОСОБА_3, 21.07.2015, близько о 22.00 год., перебуваючи в приміщенні магазину «Мега Маркет» ТОВ «ТВИЧ», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 6/б вирішив таємно повторно викрасти чуже майно.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне, повторне викрадення чужого майна, ОСОБА_3, 21.07.2015, близько о 22.15 год., перебуваючи у торгівельному залі магазину «Мега Маркет» ТОВ «ТВИЧ», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 6/б та впевнишись у тому, що за його діями ніхто із сторонніх не спостерігає та не завадить у вчиненні крадіжки, перебуваючи у відділі заморожених товарів магазину, взяв із холодильної камери дві одиниці морозива торгівельної марки «Три Ведмеді. Моржо Пломбір», вартістю 6,6 гривень кожна без урахування ПДВ, які заховав до кишень своєї куртки, у яку він був одягнений.

Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на таємне повторне викрадення чужого майна, ОСОБА_3, попрямував до відділу продажу побутової хімії магазину та, впевнившись у тому, що за його злочинними діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає та не завадить йому у вчиненні крадіжки, перебуваючи у відділі побутової хімії, взяв із полиці вказаного відділу дві одиниці чоловічої туалетної води марки «Shaman», вартістю 210,35 гривень без урахування ПДВ кожна, які заховав до кишень своїх шортів, у які він був одягнений та направився до виходу з магазину, проте, не довів свій умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий охороною магазину, а викрадене майно було вилучено.

Злочинними діями ОСОБА_3, ТОВ «ТВИЧ» було заподіяно матеріальної шкоди на суму 433,90 гривень, без урахування ПДВ та 520,68 гривень з урахуванням ПДВ.

На вказаний вирок суду захисник ОСОБА_2 (в інтересах ОСОБА_3.), подав апеляційну скаргу в якій, не оспорюючи обставини справи, правову кваліфікацію, винність особи, просить вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_3 змінити в частині призначення покарання на підставі ст. 71 КК України, а саме, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Віньковецького районного суду Хмельницької області від 31 січня 2012 року до покарання за даним вироком та визначити остаточне покарання у вигляді одного року та чотирьох місяців позбавлення волі. При цьому, захисник зазначає, що суд першої інстанції під час розгляду справи та постановлення вироку недостатньо дослідив дані про особу обвинуваченого, що призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі останнього. Судом не враховано те, що ОСОБА_3 після умовно-дострокового звільнення, 20.08.2015, влаштувався на роботу, винаймав квартиру в Києві. На утриманні у ОСОБА_3 перебуває малолітня дитина ІНФОРМАЦІЯ_2, позитивно характеризується за місцем реєстрації та проживання. Шкода завдана злочином відшкодована в повному обсязі шляхом повернення викраденого майна. Крім того, ОСОБА_3 щиро розкаявся у вчиненому, сприяв досудовому розслідуванню.

Від інших учасників апеляційних скарг не надходило.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_2 (в інтересах ОСОБА_3.) та обвинуваченого ОСОБА_3, які підтримали подану захисником апеляційну скаргу, просили її задовольнити у повному обсязі з наведених в них доводів та підстав, пояснення представника потерпілого, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника та просив вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_2, задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що захисник ОСОБА_2 не оспорює висновки суду про доведеність вини та юридичну кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_3, тому апеляційний суд не перевіряє законність вироку суду першої інстанції в цій частині та вважає, що дії останнього за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України кваліфіковані вірно.

Згідно ст. 65 КК України, суд, призначаючи покарання обвинуваченому, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Ці вимоги закону суд першої інстанції виконав в повному об'ємі.

Так, суд першої інстанції, призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який вчинив замах на злочин середньої тяжкості, особу винного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності та раніше судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому, суд визнав його щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3, суд не встановив.

За таких обставин, суд дійшов висновку, про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі.

З огляду на те, що ОСОБА_3 вчинив злочин за який він засуджений оскаржуваним вироком в період умовно - дострокового звільнення від відбування покарання, суд, на підставі ст. 71 КК України, частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком Віньковецького районного суду Хмельницької області від 31 січня 2012 року та визначив остаточне покарання у виді 1 року і 7 місяців позбавлення волі.

З огляду на вищевикладене, призначене ОСОБА_3 покарання, колегія суддів вважає справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів і підстав для його пом'якшення, як про це йдеться в апеляційній скарзі захисника не знаходить.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі захисником, про недостатність врахування судом позитивної характеристики з місця проживання та щире каяття обвинуваченого, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки дані обставини судом при призначенні покарання обвинуваченому враховані.

Не приймає до уваги колегія суддів і доводи апеляційної скарги, як підставу для пом'якшення покарання, відшкодування завданої ОСОБА_3 шкоди, оскільки викрадене обвинуваченим майно було вилучено у останнього охороною ТОВ «ТВИЧ», а не ним відшкодовано.

Що стосується доводів апеляційної скарги про наявність у обвинуваченого на утриманні неповнолітньої дитини та його сприяння у розкритті злочину, колегія суддів до уваги не приймає. В матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили про такі обставини, на які посилається захисник в поданій ним апеляційній скарзі, і які можливо вважати такими, що дають підстави для пом'якшення призначеного ОСОБА_3 покарання.

Відсутність будь-яких обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому та з огляду на вищевикладене, на думку колегії суддів, не дають підстав для пом'якшення покарання.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість вироку суду й підстав для його зміни, як про

це йдеться в апеляційній скарзі захисника, не вбачає.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б зумовлювали зміну чи скасування вироку, у справі не встановлено.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 31.08. 2015, щодо ОСОБА_3 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

С У Д Д І:

_______ ______ _______

Т.М.Верховець Л.І. Кепкал С.М. Коваль