Ухвала суду № 55929634, 19.02.2016, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 19.02.2016

Справа № 522/5257/15-к

1-кп/501/36/16

У Х В А Л А

19 лютого 2016 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Семенова О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Щипанської Н.В.,

прокурора Кузмичова В.Г.,

захисників адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

обвинувачених - ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Іллічівську Одеської області кримінальне провадження № 42014160000000475, яке внесено в ЄРДР 03 жовтня 2014 року відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1

за звинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2,

за звинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Іллічівського міського суду Одеської області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за звинуваченням у одержанні, як службовими особами, неправомірної вигоди для себе за не вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їм влади та службового становища за попередньою змовою групою осіб (ст. 368 ч. 3 КК України).

Захисник ОСОБА_1 внесла клопотання про повернення обвинувального акту прокурору вказуючи на невідповідність його вимогам КПК України, зокрема, у звязку з відсутністю предявлення обвинувачення, суперечливого викладення обставин щодо злочину.

В судовому засіданні прокурор Кузмичов В.Г. заявив про можливість призначення кримінального провадження до судового розгляду, у клопотанні захисника ОСОБА_1 просив відмовити, у зв?язку з його безпідставністю.

Клопотання захисника ОСОБА_1 підтримали, захисник ОСОБА_2, обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Суд вважає, що клопотання захисника ОСОБА_1 щодо повернення обвинувального акту підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що в даному кримінальному провадженні складено обвинувальний акт, який затверджений прокурором 12 березня 2015 року, який надійшов до суду в порядку ст. 291 КПК України для розгляду по суті.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Суд вважає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, з огляду на наступне.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Судом приймається до уваги, що ст. 291 КПК України не містить змісту формулювання обвинувачення, разом з тим в п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України викладено зміст формулювання обвинувачення яке суд повинен визначити як доведеним.

Згідно ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст.7 цього Кодексу, зокрема: законність та забезпечення права на захист.

Таким чином, сторона обвинувачення при викладенні формулювання обвинувачення повинна дотримуватися положень п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, а саме, формулювання обвинувачення має містити місце, час, спосіб вчинення та наслідки кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Викладення фактичних обставин провадження з підсумком про те, що особа вчинила те чи інше кримінальне правопорушення, як це зроблено в обвинувальному акті, не може замінити формулювання обвинувачення, оскільки за змістом п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України формулювання обвинувачення в обвинувальному акті має бути викладено незалежно від викладених фактичних обставин кримінального правопорушення та правової кваліфікації, з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

У вказаному обвинувальному акті вбачається спроба саме обєднати формулювання обвинувачення та правової кваліфікації, при чому таке «гібридне» викладення не містить посилання на місце та час вчинення злочину, правовий статус обвинувачених, їх мотиви. Зокрема, посилання на час вчинення злочину «серпень-жовтень 2014 року», свідчить про те, що конкретні дата та час вчинення злочину не встановлені, що в дійсності суперечить викладеним фактичним обставинам його вчинення.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії». №23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

Право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пєлісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

На думку суду, відсутність в обвинувальному акті повного формулювання обвинувачення, тобто такого, що відповідає вимогам кримінально-процесуального законодавства, явно порушує право ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на захист та є перешкодою для призначення судового розгляду.

Крім того, в обвинувальному акті викладені встановлені фактичні обставини щодо вчинення злочину відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які суперечать один одному, а саме, вказується, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 07 та 11 листопада 2014 року отримала від ОСОБА_5 неправомірну вигоду, а щодо обставин встановлених відносно ОСОБА_4, що саме він у ці дати отримав ту же неправомірну вигоду.

В супереч ч. 1 ст. 293 КПК України, з врахуванням ч. 6 ст. 9 КПК України, в додатках до обвинувального акту відсутні підтвердження щодо надання прокурором під розписку копій обвинувального акта та копій реєстру матеріалів досудового розслідування захисникам підозрюваних.

В обвинувальному акті в супереч ст. 62 Конституції України вказується, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скоїли (вчинили) злочин, фактично вважаючи їх винуватими до доведення цього в законному порядку і встановлення у обвинувальному вироку суду.

Обвинувальний акт також не відповідає вимогам закону в частині відсутності «мокрої» печатки, яка б засвідчувала підпис відповідальної особи, яка затвердила обвинувальний акт, так як у відповідності до вимог пп.9.5,18.2 Інструкції з діловодства в органах прокуратури, затвердженої Генеральним прокурором України від 15 січня 2013 року № 3, офіційний документ, яким є обвинувальний акт, підписується посадовою особою та затверджується печаткою відповідного органу.

Відповідно до положень ст.7 KПК України зміст і форма кримінального провадження, повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться законність, забезпечення права на захист та доступ до правосуддя.

За таких обставин суд вважає, що обвинувальний акт, як такий, що не відповідає вимогам КПК України підлягає поверненню прокурору Кузмичову В.Г., який є старшим групи прокурорів, які здійснюють повноваження процесуальних прокурорів у цьому кримінальному провадженні.

Керуючись п. 3 ч. 2 ст. 314, ст. ст. 7, 9, 34, 177, 183, 184, 197, 314, 315 КПК України,

У Х В А Л И В:

Клопотання захисника ОСОБА_1 щодо повернення обвинувального акту задовольнити.

Обвинувальний акт, затверджений прокурором 12 березня 2015 року, за звинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, ОСОБА_4, у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, як такий, що не відповідає вимогам КПК України, повернути прокурору відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_6, який є старшим групи прокурорів, які здійснюють повноваження процесуальних прокурорів у цьому кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області через Іллічівський міський суд Одеської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя