Постанова № 55929223, 19.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 лютого 2016 року письмове провадження № 826/10216/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., вирішив адміністративну справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінтур-Екс"

до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників

треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферко», Товариство з обмеженою відповідальністю «Вторметекспорт»

про скасування податкових повідомлень-рішень

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування податкових повідомлень-рішень №0000124050 від 27.02.2015 року; № 0000114050; № 0000134050 від 27.02.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказ про проведення перевірки був неправомірним - підстава, передбачена п.п. 78.1.1 Податкового кодексу, не дотримана, оскільки позивач надав відповідь на запит відповідача у встановлений строк. Крім того, позивач зазначає, що періоди зазначені в акті податкового органу від 06.02.2015 р. № 137/28-10-40-50/25380435 вже були перевірені відповідачем в рамках комплексних та інших перевірок позивача, і порушень, про які йде мова в акті перевірки, встановлено не було. Також позивач наголошує на тому, що всі вимоги чинного законодавства для формування податкового кредиту, заявлення сум ПДВ до бюджетного відшкодування та формування витрат ним виконані, а господарські операції з контрагентами ТОВ «Укр Мед Експорт», ТОВ «Ценфінторг-Юг», ТОВ «Оліон», ТОВ «Аграрна Торгівельна компанія», ТОВ «Тріо-Трейд», ТОВ «Дельфа-М», ТОВ «Дарінет-Сервіс», ПП «Укрспецсоюз», ТОВ «Ферко», ТОВ «Вторметекспорт» були реальними, що підтверджується відповідними документами, включаючи первинні, в тому числі податковими накладними, виписаними платниками ПДВ, й такі документи відповідають нормативно встановленим вимогам. Позивач звертає увагу, що відповідачем не були дотримані вимоги до оформлення акта перевірки, оскільки відповідач не розкриває яким чином надані до перевірки документи свідчать про порушення позивачем вимог законодавства, та не наводить жодних доказів наявності фактів порушень.

Під час розгляду справи представник позивача заявлені позовні вимогри підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі та на виконання вимог податкового законодавства, з огляду на виявлені під час перевірки позивача порушення податкового законодавства України в частині підтвердження права на бюджетне відшкодування ПДВ та формування витрат, просив суд відмовити позивачу в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі

Керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, за спільним клопотанням сторін, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

ТОВ «Грінтур-Екс» зареєстровано, як юридичну особу, виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 01.07.2008р., станом на 06.02.2015р., з часу реєстрації є платником ПДВ, що підтверджується відповідним свідоцтвом, виданим 07.07.2008р.(стор.3-4 акту перевірки), перебуває на обліку в Міжрегіональному головному управлінні ДФС - Центральному офісі з обслуговування великих платників.

Видами діяльності позивача за КВЕД є транспортне оброблення вантажів, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, діяльність морського вантажного транспорту та інше.

В період з 24 грудня 2014 року по 31 січня 2015р. працівниками Міжрегіонального головного управління ДФС- Центрального офісу з обслуговування великих платників проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтур-Екс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Укр Мед Експорт», ТОВ «Ценфінторг-Юг», ТОВ «Оліон», ТОВ «Аграрна Торгівельна компанія», ТОВ «Тріо-Трейд», ТОВ «Дельфа-М», ТОВ «Дарінет-Сервіс», ПП «Укрспецсоюз», ТОВ «Ферко», ТОВ «Вторметекспорт» за період з 01.09.2011 по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 06.02.2015 р. № 137/28-10-40-50/25380435 (Т. 37, а.с. 2-189) (далі - акт перевірки від 06.02.2015 р. № 137/28-10-40-50/25380435).

В ході перевірки встановлено порушення позивачем:

1. п.п. 14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.2, ст. 138, п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, підприємством занижено податок на прибуток у сумі 36 799 412 грн. в т.ч.:

2011 рік - заниження на суму 6 818 357 грн. (у тому числі 4 квартал 2011 року - 6 818 357 грн.);

2012 рік - заниження на суму 22 503 838 грн.;

- 1 квартал 2012 року - заниження на суму 8 227 472 грн.;

- півріччя 2012 року - заниження на суму 17 238 333 грн. (у тому числі 2 квартал 2012 року - 9 010 861 грн.);

- 3 квартали 2012 року - заниження на суму 17 243 077 грн. (у тому числі 3 квартал 2012 року - 4 744 грн.);

- 2012 рік - заниження на суму 22 503 838 грн. (у тому числі 4 квартал 2012 року - 5 260 761 грн.);

- 2013 рік - заниження на суму 7 477 217 грн.

2. п.198.1, п.198.3, 198.6 ст.198, п.200.1, п. 200.2 ст.200, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього у сумі 10 916 527 грн., у тому числі: за вересень 2011 року -78 872 грн.; за листопад 2011 року-625 472 грн.; за вересень 2012 року - 1 939 965 грн.; за жовтень 2012 року - 4 105 861 грн.; за листопад 2012 року - 1 843 629 грн.; за жовтень 2013 року - 723 906 грн.; за листопад 2013 року - 1 598 822 грн.;

у тому числі у сумі 704 344 грн., по якій минув термін позовної давності з врахуванням вимог статті 102 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, у тому числі: за вересень 2011 року - 78 872 грн.; за листопад 2011 року - 625 472 грн.

3. п.198.1, п.198.3, 198.6 ст.198, п.200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст.200, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI із змінами та доповненнями встановлено завищення суми бюджетного відшкодування всього у сумі 8 887 333 грн., у тому числі: за січень 2012 року - 3 820 494 грн.; за лютий 2012 року - 1 551 326 грн.; за квітень 2012 року - 3 515 513 грн.

До таких висновків відповідач дійшов внаслідок аналізу діяльності позивача у 2011 - 2013 роках, якою є придбання зернових культур (сої, пшениці, кукурудзи, ячменю) врожаю 2011р.-2012 років. За наявною податковою інформацією серед постачальників позивача у цей період виявлено платників, господарські операції позивача з якими ДПІ вважає нереальними. Такі висновки зроблені податковим органом на підставі податкової інформації про незнаходження контрагентів позивача за місцем реєстрації, в зв'язку з чим неможливо провести перевірку (зустрічну звірку), відсутністю у них основних засобів та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності, відсутність руху товарів і операцій з товаром.

Так, зокрема, по взаємовідносинам із ТОВ «Оліон» відповідач дійшов висновку, що товарно-транспортні накладні оформлені не належним чином, а саме не містять всіх необхідних реквізитів. А саме: відсутні номери посвідчень водіїв, що не дає можливості їх ідентифікувати; відсутні реквізити (коди ЄДРПОУ) автопідприємств (СПД), що не дає можливості їх ідентифікувати; відсутня повна назва пункту навантаження та розвантаження, що не дає можливості їх ідентифікувати та визначити рух ТМЦ.

Також зазначено, що аналізуючи наявні факти, які викладені в матеріалах перевірки та звірки, проведеної працівниками ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва МО ДПС (довідка від 07.06.2012 №547/22-200/37104311, акт від 16.12.2013 №253/14-03-22-08/37104311) щодо не підтвердження документально господарських операцій з поставки товарів на адресу ТОВ «Грінтур-Екс» підприємством ТОВ «Оліон» та досліджені первинні документи, які надані до позапланової виїзної перевірки підприємством ТОВ «Грінтур- Екс» згідно яких постачальником є саме ТОВ «Оліон», неможливо встановити фактичного реального Постачальника цих товарів по всьому ланцюгу постачання.

По взаємовідносинам із ТОВ «Дельфа - М» відповідач дійшов висновку, що товарно-транспортні накладні оформлені не належним чином, а саме не містять всіх необхідних реквізитів. Так, в товарно - транспортних накладних від 15.12.2011 № 580195, від 19.12.2011 № 580194 та від 11.01.2012 № 580232 відсутня будь-яка інформація про автопідприємство, яке здійснювало перевезення сільськогосподарської продукції; відсутні номери посвідчень водіїв, що не дає можливості їх ідентифікувати; відсутні реквізити (коди ЄДРПОУ) автопідприємств (СПД), що не дає можливості їх ідентифікувати; відсутня повна назва пункту навантаження та розвантаження, що не дає можливості їх ідентифікувати та визначити рух ТМЦ.

Також зазначено, що аналізуючи наявні факти, які викладені в матеріалах перевірок, проведених працівниками ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (акт від 09.07.2013 № 005/22-08/37031998, акт від 28.04.2012 №283/22-220/37031998, акт від 07.11.12 № 885/22-225/37031998) щодо не підтвердження документально господарських операцій з поставки товарів на адресу ТОВ «Грінтур-Екс» підприємством ТОВ «Дельфа-М» та досліджені первинні документи, які надані до позапланової виїзної перевірки підприємством ТОВ «Грінтур-Екс», згідно яких постачальником є саме ТОВ «Дельфа - М», неможливо встановити фактичного реального постачальника цих товарів по всьому ланцюгу постачання.

По контрагентам ТОВ «Аграрна Торгівельна компанія», ТОВ «Укрспецсоюз», ТОВ «Ферко», ТОВ «Укр Мед Експорт», ТОВ «Ценфінторг - Юг», ТОВ «Тріо-Трейд», ТОВ «Дарінет -Сервіс», ТОВ «Вторметекспорт» відповідачем встановлено аналогічні порушення у ТТН та вказано про відсутність фактичного здійснення господарських операцій з огляду на аналіз податкової інформації вказаних контрагентів.

27 лютого 2015 року Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків прийняло податкові повідомлення-рішення:

- № 0000114050, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 8 887 333, 00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 221 833,25 грн.;

- №0000134050, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 10 212 183, 00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 553 045, 75 грн.;

- №0000124050, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 29 981 055, 00 грн., а також нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7 495 263, 75 грн.

Позивач, не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями та висновками відповідача, викладеними у акті перевірки, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс в редакції чинній на момент винекнення спірних правовідносин), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За правилами підпункту 139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1.статті 14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, визначено у статті 198 Кодексу.

Згідно підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункту 198.2. статті 198 Кодексу).

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 200.1. статті 200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3. статті 200 Кодексу).

При цьому, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (пункт 201.1. статті 201 Кодексу).

Згідно пункту 201.10. статті 201 Кодексу, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Системний аналіз викладених законодавчих норм свідчить про те, що не належать до складу валових витрат лише витрати підприємства не підтверджені відповідними первинними документами, аналогічно, і до податкового кредиту не відносяться суми сплаченого податку у складі ціни з придбані товари (роботи, послуги) не підтверджені податковими накладними, складеними у відповідності до вимог законодавства.

Згідно з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 02.06.2011 p. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції також передбачена нормами Кодексу.

Крім того, суд звертає увагу на позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09, в якому зазначено, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. також зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, поставка товарів, виконання робіт та надання послуг для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В ході дослідження наданих позивачем первинних документів на підтвердження реальності його взаємовідносин, судом встановлено, що з 01.09.2011року по 31.12.2013 року позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «Укр Мед Експорт», ТОВ «Ценфінторг-Юг», ТОВ «Оліон», ТОВ «Аграрна Торгівельна компанія», ТОВ «Дельфа-М», ПП «Укрспецсоюз», ТОВ «Ферко», ТОВ «Вторметекспорт» - позивач придбавав насіння ячменю, пшениці, сої та кукурудзи у вказаних контрагентів, з якими були укладені відповідні договори поставок. Також позивач придбавав роботи з формування кабельної системи та ремонтні роботи у контрагентів ТОВ «Тріо-Трейд» та ТОВ «Дарінет-Сервіс».

Судом встановлено, що між позивачем з однієї сторони, та ТОВ «Оліон», з іншої сторони, укладено договори поставки сої урожаю 2011 року № С-1212/20 від 09.12.2011 р., № С-2612/19 від 23.12.2011 р., № С-2912/7 від 28.12.2011 р., № С-2001/9 від 19.01.2012 р., № С-2301/9 від 22.01.2012 р., № С-2701/3 від 26.01.2012 р., № С-2601/3 від 26.01.2012 р., № С-0602/5 від 04.02.2012 р., № С-2002/9 від 20.02.2012 р., № С-0303/8 від 02.03.2012 р., № С-0503/5 від 03.03.2012 р., № С-1203/10 від 12.03.2012 р., № С-1503/10 від 14.03.2012 р., № С-1903/13 від 17.03.2012 р., № С-2103/7 від 20.03.2012 р., № С-2603/9 від 24.03.2012 р., № С-2803/8 від 27.03.2012 р., № С-3003/5 від 29.03.2012 р. (Т.8, а.с. 122-125, 145-148, 160-163, 169-172, 179-183, 189-193, 198-202, 208-211, 218-220, 226-229, 236-239, 245-248, Т.9, а.с.4-7, 14-17, 23-26, 32-36, 47-51, 63-67).

Відповідно до умов вказаних договорів, ТОВ «Оліон» зобов'язувалося продати позивачеві сою з поставкою продукції автомобільним транспортом в Миколаївський морський торговельний порт (Парк «Рудний», ТОВ «Грінтур-Екс» на умовах СРТ («доставлено до», відповідно до правил Інкотермс 2010), власним автомобільним транспортом, а позивач зобов'язувався такий товар прийняти та оплатити.

На виконання умов даних договорів ТОВ «Оліон» у грудні 2011 року - березні 2012 року відвантажив позивачу сою 1 171,86 тон. на загальну суму 4 205 644,29 грн., в тому числі ПДВ 700 940,72 грн., що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактури наданими до матеріалів справи та дослідженими податковим органом, про що свідчить акт перевірки (стор.108-117 том 37 ). При цьому, за даними акту перевірки, до складу податкового кредиту у 2011р. позивач відніс суму 243 287,00 грн., у 2012р. - 457 653,72 грн.

Відповідно до п.1.1 договорів поставка товару здійснювалась за замовленням ТОВ «Грінтур-Екс», що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними. Крім того, відмітки на ТТН підтверджують прийом та первинну обробку позивачем отриманого товару, також в них зазначено повну назву пункту навантаження та розвантаження, що спростовує доводи відповідача про неможливість визначити рух ТМЦ (т.8-9).

Оплата за отриманий товар здійснювалась в безготівковій формі, про що зазначено в акті перевірки (т.37 а.с.36, 110) та підтверджується банківськими виписками, долученими позивачем до матеріалів справи.

Вищезазначені договори та первинні документи оформлені належним чином та містять всі обов'язкові реквізити, передбачені законодавством.

З контрагентом ТОВ «Дельфа-М», позивачем також укладені договори поставки сої та кукурудзи врожаю 2011р., № С-2811/4 від 27.11.2011 р.; № С-3011/9 від 30.11.2011 р.; № С-0212/10 від 02.12.2011 р.; № С-1212/25 від 10.12.2011 р.; № С-1512/8 від 14.12.2011 р.; № С-1912/8 від 16.12.2011 р.; № С-2012/3 від 20.12.2011 р.; № С-2112/3 від 21.12.2011 р.; № С-2612/11 від 23.12.2011 р.; № С-1001/5 від 10.01.2012 р.; № С-1201/5 від 11.01.2012 р.; № С-1601/5 від 14.01.2012 р.; № С-2002/11 від 17.02.2012 р.; № С-2402/5 від 23.02.2012 р.; № К-0705/4 від 05.05.2012 р.; № К-0106/4 від 01.06.2012 р.; № К-3105/8 від 30.05.2012 р. ( Т. 9).

Загальна вартість контрактів за даними акту перевірки становить - 3 046 060,52 грн., в т.ч. ПДВ, за 948,12 тон зернових (стор.50 - 56, 133 том 37). Згідно даних акту перевірки позивач відніс до складу податкового кредиту за 2011р. суму 366 596,48 грн.,за 2012р. суму 115 069,87 грн.

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Дельфа-М» позивачем надані та досліджені податковим органом копії договорів поставки, рахунки-фактури, видаткові і податкові накладні на суму поставки, товарно-транспортні накладні, які підтверджують поставку товару за замовленням ТОВ «Грінтур - Екс» відповідно до умов договорів поставки (Т.9).

Оплата товару позивачем на загальну суму 3 101 415,52 грн. підтверджується банківськими довідками, залучених позивачем до матеріалів справи.

Судом встановлено, що між позивачем ТОВ «Аграрна Торгівельна компанія», укладено договори поставки сої урожаю 2011 року № С-2811/19 від 25.11.2011 р.; № С-0112/1 від 01.12.2011 р.; № С-0512/26 від 03.12.2011 р. (Т.9).

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Аграрна Торгівельна компанія» позивачем надані та досліджені податковим органом копії договорів поставки, рахунки-фактури, видаткові і податкові накладні на суму поставки, товарно-транспортні накладні, які підтверджують поставку товару за замовленням ТОВ «Грінтур - Екс» відповідно до умов договорів поставки (Т.9).

Відповідно до зазначених документів позивачем було придбано у ТОВ «Аграрна Торгівельна компанія» 226,480 тон сої на загальну суму 745 772,87 грн., в тому числі ПДВ 124 295,48 грн. (стор.39 - 44,117 том. 37) Оплата товару позивачем на вказану суму підтверджується банківськими довідками, залученими позивачем до матеріалів справи.

Згідно даних акту перевірки позивач відніс до складу податкового кредиту за 2011р. суму 124 295,48 грн.

Між позивачем та ТОВ «Укрспецсоюз», укладено договори поставки сої та врожаю 2013 року та кукурудзи врожаю 2011,2012 років: № К-1105/14 від 10.05.2012 р.; № К-2505/1 від 24.05.2012 р.; № К-3105/3 від 30.05.2012 р.; № К-3005/3 від 29.05.2012 р.; № К-2905/3 від 28.05.2012 р.; № К-1511/13 від 15.12.2012 р.; № К-1916/6 від 19.11.2012 р.; № К-1112/8 від 11.12.2012 р.; № К-1812/10 від 17.12.2012 р.; № К-1712/21 від 16.12.2012 р.; № К-0502/1 від 05.02.2013 р.; № К-0602/7 від 05.02.2013 р.; № С-1410/7 від 11.10.2013 р.; № С-1810/1 від 17.10.2013 р.; № С-2110/1 від 18.10.2013 р. (Т.10, Т. 11).

Відповідно до даних акту перевірки загальна вартість товару за вказаними договорами поставки сої врожаю 2013 року складає - 5 434 061,23 грн., в т.ч. ПДВ, за 1 627,22 тони; вартість товару за договорами поставки кукурудзи врожаю 2011,2012 років складає 1 428 481,00 грн. в т.ч. ПДВ, за 717,52 тони (стор.67-72,155-157 том. 37). Згідно бухгалтерського обліку позивача за актом перевірки позивач відніс до складу податкового кредиту за 2013р. суму 1 119 865,56 грн.

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Укрспецсоюз» позивачем надані та досліджені податковим органом копії договорів поставки, рахунки-фактури, видаткові і податкові накладні на суму поставки, товарно-транспортні накладні, які підтверджують поставку товару за замовленням ТОВ «Грінтур - Екс» відповідно до умов договорів поставки (Т.10,Т 11).

Відповідно до наданих суду документів позивачем було придбано у ТОВ «Укрспецсоюз» 1679,800 тон сої на загальну суму 6 719 193,31 грн., в тому числі ПДВ 1 119 865,56 грн., 717,52 тон кукурудзи на загальну суму 1 428 421,00 грн., в тому числі ПДВ 0,00 грн.

Оплата товару позивачем підтверджується банківськими довідками, залученими позивачем до матеріалів справи та не заперечувалося відповідачем під час розгляду справи.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Ферко» укладено договори поставки сої та кукурудзи урожаю 2011, 2012 років: № С-2911/6 від 28.11.2011 р., № Ц 2811/15 від 27.11.2011 р., № С-0712/11 від 07.12.2011 р., № С-0512/9 від 03.12.2011 р., № С-1212/8 від 09.12.2011 р., № С-1412/10 від 13.12.2011 р., № С-1912/13 від 17.12.2011 р., № С-2112/6 від 21.12.2011 р., № С-2612/18 від 23.12.2011 р., № С-2712/4 від 27.12.2011 р., № с-1301/3 від 12.01.2012 р., № с-1201/6 від 12.01.2012 р., № с-1601/6 від 14.01.2012 р., № с-1801/5 від 18.01.2012 р., № с-1901/5 від 18.01.2012 р., № с-2001/5 від 19.01.2012 р., № с-2501/7 від 24.01.2012 р., № 2701/7 від 26.01.2012 р., № с-3001/7 від 28.01.2012 р., № 0102/3 від 31.01.2012 р., № 0202/3 від 01.02.2012 р., № 0902/7 від 08.02.2012 р., № 1302/4 від 10.02.2012 р., № 1002/4 від 09.02.2012 р., № 2302/3 від 22.02.2012 р., № 2002/5 від 19.02.2012 р., № 0602/8 від 06.02.2012 р., № 0204/10 від 30.03.2012 р., № 1603/10 від 16.03.2012 р., № 1903/10 від 16.03.2012 р., № 2203/11 від 21.03.2012 р., № 2303/10 від 22.03.2012 р., № 2303/8 від 22.03.2012 р., № 2603/8 від 23.03.2012 р., № 2703/5 від 26.03.2012 р., № 2903/5 від 29.03.2012 р., № 2803/5 від 27.03.2012 р., № 0904/9 від 06.04.2012 р., № К-1112/5 від 10.12.2012 р., № К-2301/3 від 23.01.2013 р., № К-1102/13 від 08.02.2013 р., № 2805/1 від 26.05.2012 р. (Т. 11, Т.12).

Відповідно до даних акту перевірки загальна вартість товару за вказаними договорами поставки сої врожаю 2011 року складає - 12 830 918,29 грн., в т.ч. ПДВ, (за 3 531,960 тон.); загальна вартість товару за договорами поставки кукурудзи 2011,2012 років складає - 198 700,00 грн., в т.ч. ПДВ, (за 101, 280 тон.) (стор.72-77,166-167 том. 37). Згідно бухгалтерського обліку позивача за актом перевірки, позивач відніс до складу податкового кредиту за 2011р. суму 523 936,60 грн.; за 2012р. суму 1 460 503,52 грн.

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Ферко» позивачем надані суду копії та досліджені податковим органом під час перевірки договори поставки, рахунки-фактури, видаткові і податкові накладні на суму поставки, товарно-транспортні накладні, які підтверджують поставку товару за замовленням ТОВ «Грінтур - Екс» відповідно до умов договорів поставки (Т.11,Т 12).

Відповідно до наданих суду документів позивачем було придбано у ТОВ «Ферко» 3339,44 тон сої на загальну суму 11 906 640,75 грн., в тому числі ПДВ 1 984 440,12 грн., 184,100 тон кукурудзи на загальну суму 381 305,00 грн., втому числі ПДВ 0,00 грн. Оплата товару позивачем підтверджується банківськими виписками.

Третя особа - ТОВ «Ферко» під час розгляду справи підтвердило товарність операцій з позивачем. Згідно письмових пояснень останнього операції з поставки сільськогосподарської продукції позивачу супроводжувалися усією необхідною первинною документацією. Під час співпраці з позивачем усі умови домовленостей виконувались ТОВ «Ферко» та позивачем в повному обсязі, жодних претензій сторони не мали один до одного і не мають наразі.

ТОВ «Ферко» надало до матеріалів справи документи, які підтверджують декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток (податкові декларації з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства за відповідні періоди). Наявність трудових ресурсів у ТОВ «Ферко» також підтверджуються формою 1ДФ за відповідні періоди, а саме за 4 квартал 2011 та 2012року, 1-2 квартали 2012року та 1-й квартал 2013року, відповідно до яких на підприємстві третьої особи працювало в залежності від періоду 85-105 осіб. Також залучалися робітники, які працювали за цивільно-правовими договорами.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Ценфінторг-Юг», укладено договори поставки сої урожаю 2011 року, кукурудзи урожаю 2011,2012 років: № С-2811/9 від 25.11.2011 р., № С-0112/11 від 30.11.2011 р., № С-0212/12 від 01.12.2011 р., № С-0612/8 від 05.12.2011 р., № С-0512/8 від 03.12.2011 р., № С-0812/13 від 08.12.2011 р., № С-0912/13 від 08.12.2011 р., № С-1212/13 від 09.12.2011 р., № С-1512/2 від 14.12.2011 р., № С-1612/2 від 15.12.2011 р., № С-1912/2 від 17.12.2011 р., № С-2112/2 від 20.12.2011 р., № С-2312/7 від 22.12.2011 р., № С-2612/7 від 23.12.2011 р., № С-2012/2 від 19.12.2011 р., № С-2712/1 від 26.12.2011 р., № С-2812/1 від 27.12.2011 р., № С-2912/1 від 28.12.2011 р., № С-3012/1 від 29.12.2011 р., № С-0301/1 від 30.12.2011 р., № С-0501/1 від 04.01.2012 р., № С-0601/1 від 05.01.2012 р., № С-1001/1 від 06.01.2012 р., № С-1601/12 від 13.01.2012 р., № С-18.01/2 від 17.01.2012 р., № С-1901/2 від 18.01.2012 р., № С-2001/6 від 19.01.2012 р., № С-2301/6 від 20.01.2012 р., № С-2501/5 від 24.01.2012 р., № С-2601/5 від 25.01.2012 р., № С-3101/3 від 30.01.2012 р., № С-3001/10 від 27.01.2012 р., № С-0202/5 від 01.02.2012 р., № С-0602/1 від 05.02.2012 р., № С-0902/4 від 08.02.2012 р., № С-1302/5 від 10.02.2012 р., № С-1502/5 від 14.02.2012 р., № С-1602/5 від 16.02.2012 р., № С-2102/1 від 20.02.2012 р., № С-0103/3 від 29.02.2012 р., № С-2902/3 від 28.02.2012 р., № С-0303/3 від 03.03.2012 р., № С-0503/3 від 03.03.2012 р., № С-0603/3 від 05.03.2012 р., № С-1303/3 від 12.03.2012 р., № С-1203/3 від 12.03.2012 р., № С-1403/3 від 13.03.2012 р., № С-1503/3 від 14.03.2012 р., № С-1603/3 від 15.03.2012 р., № С-1903/3 від 17.03.2012 р., № С-2003/3 від 19.03.2012 р., № С-2103/3 від 20.03.2012 р., № С-2203/3 від 21.03.2012 р., № С-2303/2 від 22.03.2012 р., № С-2303/3 від 22.03.2012 р., № С-2603/2 від 23.03.2012 р., № С-2903/3 від 28.03.2012 р., № С-0204/3 від 30.03.2012 р., № С-2803/7 від 28.03.2012 р., № С-3003/3 від 29.03.2012 р., № С-0304/3 від 03.04.2012 р., № С-0404/3 від 03.04.2012 р., № С-0504/3 від 04.04.2012 р., № С-0604/3 від 05.04.2012 р., № С-0904/3 від 06.04.2012 р., № К-1105/9 від 10.05.2012 р., № К-1005/16 від 08.05.2012 р., № К-1211/15 від 09.11.2012 р.,№ К-3101/2 від 30.01.2013 р. (Т.13, Т.14, Т. 15, Т. 16).

Відповідно до даних акту перевірки загальна вартість товару за вказаними договорами складає - 26 605 874,96 грн., в т.ч. ПДВ, (за 7 420,100 тон.) (стор.28-34 том. 37).

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Ценфінторг-Юг» позивачем надані суду копії та досліджені податковим органом під час перевірки договори поставки, рахунки-фактури, видаткові і податкові накладні на суму поставки, товарно-транспортні накладні, які підтверджують поставку товару за замовленням ТОВ «Грінтур - Екс» відповідно до умов договорів поставки (Т.13, Т.14, Т. 15, Т. 16).

Відповідно до наданих суду документів позивачем було придбано у ТОВ «Ценфінторг-Юг» 7420,100 тон сої на загальну суму 26 605 874,93 грн., в тому числі ПДВ 4 434 312,51 грн., 327,98 тон кукурудзи на загальну суму 693 971,20 грн., в тому числі ПДВ 0,00 грн.

Згідно бухгалтерського обліку позивача за актом перевірки, позивач відніс до складу податкового кредиту за 2011р. суму 1 415 428,88 грн.; за 2012р. суму 3 018 883,63 грн. (стор.28-34,100-101 том. 37).

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Вторметекспорт», укладено договори поставки сої: № Ц2811/22 від 25.11.2011 р., № ц2811/7 від 26.11.2011 р., № Ц2811/21 від 27.11.2011 р., № С2911/10 від 28.11.2011 р., № С3011/13 від 30.11.2011 р., № С0112/4 від 30.11.2011 р., № С0212/5 від 01.12.2011 р., № С0512/22 від 02.12.2011 р., № С0512/33 від 04.12.2011 р., № С0612/14 від 06.12.2011 р., № С0712/6 від 07.12.2011 р., № С0812/6 від 08.12.2011 р., № С0912/6 від 08.12.2011 р., № С0912/16 від 08.12.2011 р., № С1212/06 від 09.12.2011 р., № С1312/6 від 12.12.2011 р., № С1412/6 від 13.12.2011 р., № С1512/6 від 14.12.2011 р., № С1612/6 від 15.12.2011 р., № С1912/6 від 16.12.2011 р., № С2012/5 від 19.12.2011 р., № С2112/5 від 21.12.2011 р., № С2212/5 від 21.12.2011 р., № С2312/5 від 22.12.2011 р., № С2612/5 від 23.12.2011 р., № С2712/5 від 27.12.2011 р., № С2912/5 від 28.12.2011 р., № С2812/5 від 27.12.2011 р., № с-3012/5 від 29.12.2011 р., № с-0301/2 від 30.12.2011 р., № С-1001/2 від 06.01.2012 р., № С-1201/2 від 12.01.2012 р., № С-1301/2 від 12.01.2012 р., № С-1601/2 від 13.01.2012 р., № С-1801/3 від 17.01.2012 р., № С-1901/4 від 18.01.2012 р., № С-2001/4 від 19.01.2012 р., № С-1301/6 від 23.01.2012 р., № 2401/1 від 23.01.2012 р., № 2601/8 від 26.01.2012 р., № С-2701/9 від 27.01.2012 р., № 3001/8 від 27.01.2012 р., № 0102/4 від 31.01.2012 р., № 0202/4 від 01.02.2012 р., № С-1301/13 від 23.02.2012 р., № 2302/4 від 22.02.2012 р., № 0802/2/15 від 07.02.2012 р., № 1302/9 від 10.02.2012 р., № 1502/3 від 14.02.2012 р., № 1702/3 від 16.02.2012 р., № 2002/8 від 20.02.2012 р., № 2102/3 від 21.02.2012 р., № 0702/2 від 06.02.2012 р., № 0303/11 від 03.03.2012 р., 0503/8 від 03.03.2012 р., № 0603/6 від 05.03.2012 р., № 2902/4 від 28.02.2012 р., № 2702/6 від 25.02.2012 р., № 2702/6 від 25.02.2012., № 2202/1 від 21.02.2012 р., № 2202/1 від 21.02.2012 р., № 1203/6 від 08.03.2012 р., № 1303/4 від 12.03.2012 р., № 1403/4 від 14.03.2012 р., № 1503/4 від 15.03.2012 р., № 1603/4 від 16.03.2012 р., № 1903/4 від 19.03.2012 р., № 2003/4 від 20.03.2012 р., № 2103/4 від 21.03.2012 р., № 2203/4 від 22.03.2012 р., № 2303/4 від 23.03.2012 р., № 2303/9 від 22.03.2012 р., № 2703/4 від 27.03.2012 р., № 2903/4 від 28.03.2012 р., № 2803/4 від 27.03.2012 р., № 0204/4 від 30.03.2012 р., № 3003/4 від 29.03.2012 р., № 0304/4 від 02.04.2012 р., № 1004/3 від 09.04.2012 р., № 0904/4 від 06.04.2012 р., № 0604/4 від 05.04.2012 р., № 0504/4 від 05.04.2012 р., № 0404/4 від 04.04.2012 р., № 2603/4 від 26.03.2012 р. (Т. 16, Т.17, Т.18, Т.19, Т. 20, Т. 21, Т.39).

Відповідно до умов вказаних договорів, ТОВ «Вторметекспорт» зобов'язувалося продати позивачеві сою з поставкою продукції автомобільним транспортом в Миколаївський морський торговельний порт (Парк «Рудний», ТОВ «Грінтур-Екс» на умовах СРТ («доставлено до», відповідно до правил Інкотермс 2010), власним автомобільним транспортом, а позивач зобов'язувався такий товар прийняти та оплатити.

Виконання зазначених договорів підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактури, товарно-транспортними накладними (Т. 16 Т.17, Т.18, Т.19, Т. 20, Т.21, Т.39).

Відповідно до зазначених документів позивачем було придбано у ТОВ «Вторметекспорт» 24 078,06 тон сої на загальну суму 89 561 176,64 грн., в тому числі ПДВ 14 926 869,59 грн. Оплата товару позивачем на загальну суму 89 561 176,64 грн. підтверджується банківськими довідками, залученими позивачем до матеріалів справи.

Згідно бухгалтерського обліку позивача за актом перевірки, позивач відніс до складу податкового кредиту за 2011р. суму 3 255 461,59 грн.; за 2012р. суму 11 671 407,83 грн. (стор.176-179 том. 37).

Згідно письмових пояснень ТОВ «Вторметекспорт» всі зобов'язання третьої особи за вказаними договорами були в повній мірі виконані та відображені у податковому обліку компанії, вказане підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість за відповідні періоди листопад 2011року- квітень 2012року (податкові декларації разом із розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту з відповідними квитанціями залучені третьою особою до матеріалів справи).

На підтвердження декларування прибутку за відповідні періоди ТОВ «Вторметекспорт» також додало до матеріалів справи податкові декларації з податку на прибуток (податкові декларації за півріччя 2012року та четвертий квартал 2012 року разом із квитанціями).

З довідки, наданої суду ТОВ «Вторметекспорт» вбачається, що сума прибутку, отриманого підприємством від позивача у 2011 році склала 16 572 712,89грн., в 2012році - 58 061 634,31 грн. та була задекларована у складі прибутку від реалізації товарів в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди. Сума зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з продажем сільськогосподарського товару позивачу у 2011 році склала 3 314 542,59 грн., у 2012році - 11 612 326,83грн. та була в повному обсязі задекларована, що підтверджується доданими до пояснення податковими деклараціями з податку на додану вартість.

Між позивачем та ТОВ «Укр Мед Експорт» укладено договори поставки пшениці, ячміня, кукурудзи та сої: № К-0911/5 від 08.11.2012 р., № К-1211/5 від 09.11.2012 р., № К-1211/5 від 09.11.2012 р., № К-1211/5 від 09.11.2012 р., № К-1411/5 від 13.11.2012 р., № К-1311/5 від 13.11.2012 р., № К-1511/5 від 14.11.2012 р., № К-1511/5 від 14.11.2012 р., № К-1611/5 від 15.11.2012 р., № К-1611/5 від 15.11.2012 р., № К-1911/5 від 16.11.2012 р., № К-1911/5 від 16.11.2012 р., № К-2011/5 від 19.11.2012 р., № К-2011/5 від 19.11.2012 р., № К-2111/5 від 20.11.2012 р., № К-2111/5 від 20.11.2012 р., № К-2211/5 від 21.11.2012 р.,№ К-2311/5 від 22.11.2012 р., № К-2311/5 від 22.11.2012 р., № К-2611/9 від 23.11.2012 р.,№ К-2611/10 від 24.11.2012 р., № К-2611/10 від 24.11.2012 р., № К-2611/10 від 24.11.2012 р., № К-2611/36 від 24.11.2012 р., № К-2611/36 від 24.11.2012 р., № К-2711/3 від 26.11.2012 р., № К-2711/3 від 26.11.2012 р., № К-2811/3 від 27.11.2012 р., № К-2911/3 від 28.11.2012 р.,№ К-2911/3 від 28.11.2012 р., № К-3011/3 від 29.11.2012 р., № К-3011/3 від 29.11.2012 р., № К-0312/3 від 30.11.2012 р., № К-0312/3 від 30.11.2012 р., № К-0312/3 від 30.11.2012 р., № К-0412/3 від 04.12.2012 р., № К-0512/3 від 04.12.2012 р., № К-0612/3 від 05.12.2012 р., № К-0712/3 від 02.12.2012 р., № К-0712/3 від 02.12.2012 р., № К-1012/3 від 07.12.2012 р., № К-1012/3 від 07.12.2012 р., № К-1012/3 від 07.12.2012 р., № К-1112/3 від 10.12.2012 р., № К-1112/3 від 10.12.2012 р., № К-1212/3 від 11.12.2012 р., № К-1312/3 від 12.12.2012 р., № К-1412/3 від 14.12.2012 р., № К-1712/3 від 14.12.2012 р., № К-1712/3 від 14.12.2012 р., № К-1712/3 від 14.12.2012 р., № К-1812/3 від 17.12.2012 р., № К-1912/3 від 18.12.2012 р., № К-1912/3 від 18.12.2012 р., № К-2012/3 від 19.12.2012 р., № К-2012/3 від 19.12.2012 р., № К-2112/15 від 20.12.2012 р., № К-2112/15 від 20.12.2012 р., № К-2412/14 від 21.12.2012 р., № К-2412/14 від 21.12.2012 р., № К-2412/14 від 23.12.2012 р., № К-2512/3 від 24.12.2012 р., № К-2512/3 від 24.12.2012 р., № К-0801/5 від 04.01.2013 р., № К-0801/5 від 04.01.2013 р., № К-2912/3 від 28.12.2012 р., № К-2812/3 від 27.12.2012 р., № К-2812/3 від 27.12.2012 р., № К-2712/3 від 26.12.2012 р., № К-2712/3 від 26.12.2012 р., № К-2612/3 від 25.12.2012 р., № К-2612/3 від 25.12.2012 р., № К-0801/6 від 07.01.2013 р., № К-1101/1 від 10.01.2013 р., № К-1101/1 від 10.01.2013 р., № К-1601/2 від 15.01.2013 р., № К-1601/2 від 15.01.2013 р., № К-1501/2 від 15.01.2013 р., № К-1801/2 від 16.01.2013 р., № К-2101/3 від 19.01.2013 р., № К-2201/2 від 21.01.2013 р., № К-2401/2 від 23.01.2013 р., № К-2401/2 від 23.01.2013 р., № К-2501/2 від 24.01.2013 р., № К-2801/2 від 26.01.2013 р., № К-2801/2 від 26.01.2013 р., № К-0402/2 від 01.02.2013 р., № К-0402/2 від 01.02.2013 р., № К-0402/2 від 01.02.2013 р., № К-0502/2 від 05.02.2013 р., № К-0602/2 від 06.02.2013 р., № К-0702/2 від 06.02.2013 р., № К-0702/2 від 06.02.2013 р., № К-0802/2 від 07.02.2013 р., № К-0802/2 від 07.02.2013 р., № К-1102/2 від 08.02.2013 р., № К-1102/2 від 08.02.2013 р., № К-1102/3 від 09.02.2013 р., № К-1102/3 від 09.02.2013 р., № К-2901/2 від 28.01.2013 р., № К-3101/3 від 31.01.2013 р., № К-0102/2 від 31.01.2013 р., № К-0102/2 від 31.01.2013 р., № К-1202/2 від 12.02.2013 р., № К-1302/2 від 12.02.2013 р., № К-1302/3 від 12.02.2013 р., № К-1302/3 від 12.02.2013 р., № К-1802/6 від 15.02.2013 р., № К-1802/7 від 17.02.2013 р., № К-1802/7 від 17.02.2013 р., № К-1902/1 від 18.02.2013 р., № К-2102/1 від 20.02.2013 р., № К-2202/1 від 21.02.2013 р., № К-2202/1 від 21.02.2013 р., № К-2202/1 від 21.02.2013 р., № К-2502/1 від 23.02.2013 р., № К-2502/1 від 23.02.2013 р., № К-2702/1 від 26.02.2013 р., № К-2702/1 від 26.02.2013 р., № К-2802/1 від 27.02.2013 р., № К-2802/1 від 27.02.2013 р., № К-0103/1 від 28.02.2013 р., № К-2905/3 від 28.05.2013 р., № К-0306/3 від 01.06.2013 р., № К-0506/2 від 04.06.2013 р., № К-3005/2 від 29.05.2013 р., № К-0106/3 від 31.05.2013 р., № Я-0207/11 від 01.07.2013 р., № Я-0807/12 від 06.07.2013 р., № Я-0807/12 від 06.07.2013 р., № Я-0107/11 від 27.06.2013 р., № Я-0107/11 від 27.06.2013 р., № Я-0107/11 від 27.06.2013 р., № Я-0107/11 від 27.06.2013 р., № Я-0107/11 від 27.06.2013 р., № Я-2706/11 від 26.06.2013 р., № Я-2706/11 від 26.06.2013 р., № Я-2506/8 від 24.06.2013 р., № Я-2506/8 від 24.06.2013 р., № Я-2606/6 від 25.06.2013 р., № Я-0907/12 від 08.07.2013 р., № Я-1007/12 від 09.07.2013 р., № Я-1007/12 від 09.07.2013 р., № Я-1107/12 від 10.07.2013 р., № Я-1107/12 від 10.07.2013 р., № Я-1207/12 від 11.07.2013 р., № Я-1207/12 від 11.07.2013 р., № П-1207/9 від 11.07.2013 р., № П-1207/9 від 11.07.2013 р., № Я-1507/12 від 12.07.2013 р., № Я-1507/12 від 12.07.2013 р., № Я-1507/12 від 12.07.2013 р., № Я-1607/2 від 16.07.2013 р., № Я-1707/2 від 16.07.2013 р., № Я-1707/2 від 16.07.2013 р., № Я-1807/2 від 17.07.2013 р., № П-1107/8 від 10.07.2013 р., № П-1107/8 від 10.07.2013 р., № П-1507/11 від 12.07.2013 р., № П-1507/11 від 12.07.2013 р., № П-1507/10 від 12.07.2013 р., № П-1507/10 від 12.07.2013 р., № П-1507/10 від 12.07.2013 р., № П-1507/9 від 13.07.2013 р., № Я-0208/2 від 01.08.2013 р., № Я-0108/3 від 01.08.2013 р., № Я-0508/2 від 02.08.2013 р., № Я-0508/2 від 02.08.2013 р., № Я-0608/2 від 05.08.2013 р., № Я-0608/2 від 05.08.2013 р., № Я-0708/2 від 06.08.2013 р., № Я-0108/2 від 31.07.2013 р., № Я-0108/2 від 31.07.2013 р., № Я-3107/2 від 30.07.2013 р., № Я-3007/2 від 30.07.2013 р., № П-0209/16 від 30.08.2013 р., № П-0209/19 від 31.08.2013 р., № П-0209/18 від 30.08.2013 р., № П-0209/17 від 31.08.2013 р., № П-0209/15 від 30.08.2013 р., № П-0209/18 від 30.08.2013 р., № П-0209/18 від 30.08.2013 р., № П-2808/6 від 27.08.2013 р., № П-2808/7 від 27.08.2013 р., № П-2808/8 від 28.08.2013 р., № Я-2108/1 від 20.08.2013 р., № Я-1908/2 від 16.08.2013 р., № П-2708/12 від 25.08.2013 р., № П-2708/11 від 24.08.2013 р., № П-2708/11 від 24.08.2013 р., № П-2708/10 від 24.08.2013 р., № П-2708/10 від 24.08.2013 р., № П-2708/9 від 23.08.2013 р., № П-2708/9 від 23.08.2013 р., № П-2708/9 від 23.08.2013 р., № П-2908/7 від 28.08.2013 р., № П-2908/6 від 28.08.2013 р., № П-3008/14 від 29.08.2013 р., № П-0209/16 від 30.08.2013 р., № П-0209/19 від 31.08.2013 р., № П-0209/16 від 30.08.2013 р., № П-0209/18 від 30.08.2013 р., № П-0209/17 від 31.08.2013 р., № П-0209/15 від 30.08.2013 р., № П-0609/5 від 06.09.2013 р., № П-0509/5 від 04.09.2013 р., № П-0509/5 від 04.09.2013 р., № П-0409/8 від 03.09.2013 р., № П-0409/9 від 03.09.2013 р., № П-1209/2 від 11.09.2013 р., № П-0309/17 від 02.09.2013 р., № П-0309/17 від 02.09.2013 р., № П-0309/18 від 02.09.2013 р., № П-0309/19 від 02.09.2013 р., № П-0309/20 від 02.09.2013 р., № П-1309/2 від 13.09.2013 р., № П-1609/2 від 13.09.2013 р., № с-1110/1 від 10.10.2013 р., № с-1110/1 від 10.10.2013 р., № С-1410/1 від 11.10.2013 р., № С-1410/1 від 11.10.2013 р., № С-1410/1 від 11.10.2013 р., № С-1410/1 від 11.10.2013 р., № с-1510/1 від 14.10.2013 р., № С-1010/1 від 09.10.2013 р., № С-1010/1 від 09.10.2013 р.

Виконання зазначених договорів підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактури, товарно-транспортними накладними (Т. 21, Т. 22, Т. 23, Т.24, Т.25, Т.26, Т. 27, Т.28, Т.29, Т.30, Т. 31).

Відповідно до зазначених документів позивачем було придбано у ТОВ «Укр Мед Експорт» 1 805,34 тон сої на загальну суму 7 217 174,47 грн., в тому числі ПДВ 1 202 862,40 грн., 18 776,880 тон кукурудзи на загальну суму 41 349 879,92 грн., в тому числі ПДВ 0,00 грн, 4 148,060 тон пшениці на загальну суму 6 920 435,00 грн., в тому числі ПДВ 0,00 грн, 2 979,760 тон ячменю на загальну суму 5 190 965,80 грн., в тому числі ПДВ 0,00 грн.

Оплата товару позивачем на загальну суму 60 678 455,16 грн. підтверджується банківськими виписками, залученими позивачем до матеріалів справи.

Згідно бухгалтерського обліку позивача за актом перевірки, позивач відніс до складу податкового кредиту за 2013р. суму 1 202 862,40 грн. (стор.83-90 том. 37).

Як вбачається із письмових пояснень позивача, після прийняття кожної партії сої, ячменю, пшениці та кукурудзи від постачальників він здійснив їх розміщення на зерновому складі для забезпечення їх збереження до моменту навантаження на кораблі з метою експорту. На підтвердження прийняття відповідних партій товару на зберігання позивачем надано копії погашених складських квитанцій та копії реєстрів прибуткових документів за формою 3ХС-5 та реєстрів за формою 3ХС-4 по кожному постачальнику, реєстри накладних на прийняте зерно з визначенням якості кожної окремої партії. (Т.2, Т.3, Т.4, Т.6, Т.7,Т.8).

Складські квитанції позивача підтверджують факт прийняття зерновим складом ТОВ «Грінтур-Екс» на зберігання с/г товарів до моменту їх продажу на експорт. Такі квитанції є погашеними, а отже вони, відповідно до Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» підтверджують факт вибуття зерна зі складу. Надані позивачем складські квитанції підтверджують якість придбаних товарів та містять посилання на аналізні картки. Реєстри за формою 3ХС-5 та реєстрів за формою 3ХС-4 дають змогу відслідкувати постачальника с/г товару; замовника; місце та дату постачання; культуру, яка постачається; рік урожаю; номер товарно-транспортної накладної, фізичну масу товару та інші його властивості.

Як вбачається з пояснень позивача та поданих ним документів, контроль за рухом товару здійснюється позивачем у відповідності до облікової політики, прийнятої на підприємстві. На підприємстві облік запасів ведеться згідно із обліковою політикою, затвердженою наказом № 20/1 від 15.02.2012 р. «Про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики» (на 2013 рік - наказом № 2 від 02.01.2013 р., копії яких наявні в матеріалах справи (Т. 41, а.с. 38-51). Відповідно до положень цих наказів встановлено, що контроль за фактичним рухом запасів, визначених родовими ознаками, здійснюється шляхом відслідковування операцій з приймання на склад та відпуску зі складу стосовно кожної партії товару.

Відслідковування реалізації/використання запасів товарів здійснюється, виходячи з правила: першими реалізуються/використовуються партії товарів, які першими поступили на склад (за принципом, закладеним у методі ФІФО, у натуральних показниках). Облік запасів товарів ведеться з врахуванням такої послідовності їх реалізації. Завдяки цьому позивач має можливість прослідкувати, коли було реалізовано кожну конкретну партію товару, зокрема і сою та кукурудзу, придбану у контрагентів, зазнаних в акті перевірки. Відомості щодо руху товару надані позивачем в матеріали справи (Т.41, а.с. 53-135).

На думку позивача, зазначені первинні документи, за правилами податкового законодавства, є достатніми для підтвердження права на податковий кредит, віднесення відповідних витрат до складу витрат підприємства.

В ході розгляду даної справи, судом встановлено, що на момент укладання вищезазначених договорів та здійснення господарських операцій, позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, установчі документи позивача або його контрагентів не визнані в судовому порядку недійсними та відсутні вироки судів щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб, у тому числі, й укладання нікчемних правочинів чи здійснення нереальних господарських операцій.

Матеріали справи містять також протоколи адвокатських опитувань директорів ТОВ «Дельфа-М», ТОВ «Оліон», ПП «Укрспецсоюз» відповідно до яких керівники підприємств підтвердили факт співпраці з позивачем у відповідні періоди. В протоколах вказано про реальне виконання всіх зобов'язань згідно договорів у повному обсязі та складення всіх первинних документів.

Також, судом встановлено, що придбаний позивачем товар був в подальшому експортований компанії Bunge SA, Швейцарія відповідно до укладених контрактів.

На підтвердження експорту сої позивачем в матеріали справи надані копії контрактів № Р103963 від 29.11.2011 р., № Р104034 від 12.12.2011 р., № Р104486 від 29.02.2012 р., №Р104756 від 20.03.2012 р., № Р104876 від 02.04.2012 р., № Р108950 від 03.10.2013 р., № Р109382 від 25.11.2013 р.; вантажно-митних декларацій № 504000018/2011/003981 від 14.12.2011 р., № 504000018/2011/000046 від 26.12.2011 р., № 504000018/2012/000047 від 05.01.2012 р., № 504000018/2012/000088 від 10.01.2012 р., № 504050000/2012/100103 від 30.10.2012 р., № 504050000/2012/100454 від 29.04.2012 р., № 504050000/2012/100750 від 21.03.2012 р., № 504050000/2012/100751 від 21.03.2012 р., № 504050000/2012/100928 від 02.04.2012 р., № 504050000/2012/101162 від 18.04.2012 р., № 504050000/2012/100929 від 02.04.2012 р., № 504050000/2012/101160 від 18.04.2012 р., № 504050000/2012/101161 від 18.04.2012 р., № 504050000/2013/104342 від 30.10.2013 р., № 504050000/2013/104548 від 07.11.2013 р.

На підтвердження експорту ячменю позивачем в матеріали справи надані копії контрактів № Р108043 від 21.06.2013 р., № Р108348 від 26.07.2013 р., № Р108533 від 15.08.2013 р.; вантажно-митних декларацій № 504050000/2013/102748 від 17.07.2013 р., № 504050000/2013/102868 від 18.07.2013 р., № 504050000/2013/103241 від 13.08.2013 р., № 504050000/2013/103242 від 30.08.2013 р., № 504050000/2013/103243 від 30.08.2013 р.

На підтвердження експорту пшениці 2, 3, 4, 5, 6 класів позивачем надані копії контрактів № Р108160 від 08.07.2013 р., № Р108161 від 08.07.2013 р., № Р 108614 від 22.08.2013 р., № Р108598 від 22.08.2013 р., № Р108701 від 29.08.2013 р.; вантажно-митних декларацій № 504050000/2013/102937 від 31.07.2013 р., № 504050000/2013/103666 від 24.09.2013 р., № 504050000/2013/103920 від 08.10.2013 р., № 504050000/2013/103667 від 24.09.2013 р.

На підтвердження експорту кукурудзи позивачем надані копії контрактів № 105139 від 03.05.2012 р., № Р106711 від 07.11.2012 р., № Р 106870 від 12.12.2012 р., № Р107173 від 13.02.2013 р.; вантажно-митних декларацій № 504050000/2012/1011531 від 15.05.2012 р., № 504050000/2012/101552 від 17.05.2012 р., № 504050000/2012/101702 від 31.05.2012 р., № 504050000/2012/101851 від 12.06.2012 р., № 504050000/2012/104131 від 22.11.2012 р., № 504050000/2012/104179 від 26.11.2012 р., № 504050000/2012/104389 від 04.12.2012 р., № 504050000/2012/104451 від 07.12.2012 р., № 504050000/2012/104501 від 10.12.2012 р., та ін.

На підтвердження формування експортованих партій ячменю, пшениці, сої та кукурудзи позивач також надав копії коносаментів (Т. 34, Т.35,). Коносаменти в морських перевезеннях є тими документами, що посвідчують прийняття на судно відповідних партій зернових.

Разом з цим, відповідно до Фітосанітарних правил ввезення з-за кордону, перевезення в межах країни, транзиту, експорту, порядку переробки та реалізації підкарантинних матеріалів», затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 23 серпня 2005 року № 414 в обов'язки Позивача щодо підкарантинного матеріалу, що експортується, входить забезпечення оформлення фітосанітарних сертифікатів на партії зернових, що експортуються. На підтвердження того, що закуплений у контрагентів товар дійсно пройшов контроль якості, позивач надав копії фітосанітарних сертифікатів з додатками до нього, які стосуються обсягів сільськогосподарської продукції, завантаженої на вказані у вантажно-митних деклараціях та коносаментах судна та експортованої Позивачем, в числі якої була і закуплена у зазначених в акті перевірки контрагентів пшениця, ячмінь, соя та кукурудза.

На підтвердження того, що надані позивачем до матеріалів справи документи щодо експорту товару стосуються саме придбаної у спірних постачальників продукції, позивач надав копії здавальних актів (Т.34, Т.35,). Вказані документи містять перелік товарно-транспортних накладних з вказівкою на обсяги поставленого зерна, з якого сформовані експортні партії, завантажені на судна. Кожен здавальний акт містить вказівку на назву судна, на який завантажено це зерно. Надані позивачем здавальні акти містять, в числі інших, посилання саме на ті товарно-транспортні накладні, за якими позивач отримав продукцію від його контрагентів.

Судом встановлено, що крім придбання сільськогосподарської продукції, позивач отримував інші послуги у перевіряє мий період. Зокрема, між позивачем з однієї сторони, та ТОВ «Дарінет-Сервіс», з іншої сторони, укладено договори підряду № 29-07/11 від 29.07.2011 р., № 02/09-1-2011 від 02.09.2011 р., № 01/12-2-2011 від 01.12.2011 р. (Т. 32, а.с. 1, 18-24, 33-38, 41-47).

ТОВ «Дарінет-Сервіс» на підставі укладених договорів підряду виконувало для позивача роботи по формуванню горизонтальної структурованої кабельної системи (комп'ютерна та телефонна мережі) в будівлі блоку побутових приміщень, будівлі лабораторії руди, будівлі слюсарної частини з побутовими приміщеннями тощо.

Виконання зазначених договорів підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт № 251 від 29.09.2011 р., № 250 від 16.09.2011 р., № 431/11 від 05.12.2011 р., . (Т. 32, а.с. 2, 7, 25-26, 39, 47), податковими накладними № 18 від 29.09.2011 р., № 63 від 19.08.2011 р., № 17 від 16.09.2011 р., № 8 від 05.12.2011 р. (Т. 32, а.с. 6, 16, 17, 27-32, 40, 48-49).

Матеріали справи містять копію ліцензії від 30.04.2009р. (Т. 41, а.с. 136), відповідно до якої підприємство мало право виконувати роботи з проектування внутрішніх і зовнішніх інженерних систем і мереж, монтаж внутрішніх інженерних систем, мереж, приладів і засобів вимірювання тощо. Крім того, підтвердженням добросовісності контрагента ТОВ «Дарінет Сервіс» є те, що вказаний контрагент має дійсну ліцензію станом і на сьогоднішній день, є зареєстрованою юридичною особою, платником ПДВ.

Підтвердженням того, що співробітники ТОВ «Дарінет-Сервіс» виконували роботи на території ММТП є копія листа начальнику ММТП від заступника генерального директора ТОВ «Грінтур-Екс» ОСОБА_2 (Т. 41, а.с. 138) стосовно оформлення дозволу на оформлення тимчасових перепусток, ввезення інструментів та матеріалів ТОВ «Дарінет-Сервіс» на територію ММТП, а також копія акту виконаних робіт стосовно видачі перепусток та списком виданих тимчасових перепусток за серпень 2011р., які залучені позивачем до матеріалів справи (Т. 41, а.с. 139-140).

Оплата послуг позивачем на загальну суму 581 491,63 грн. підтверджується банківськими довідками, залученими позивачем до матеріалів справи. Зазначені договори та первинні документи оформлені належним чином та містять всі обов'язкові реквізити, передбачені законодавством.

Судом встановлено, що між позивачем з однієї сторони, та ТОВ «Тріо-Трейд», з іншої сторони, укладено договори підряду № 24/10-2-2011 р.; від 24.10.2011 р., № 04/11-2-2011 р.; від 04.11.2011 р. (Т. 31, а.с. 171-174, 248-250).

Відповідно до умов таких договорів, вказаний контрагент виконував роботи з ремонту підлог, стін, стель, пристрою отворів на вагоноперекидачі, що знаходиться на об'єкті ТОВ «Грінтур-Екс» на території Миколаївського морського торговельного порту.

Виконання зазначених договорів підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт № 1 за грудень 2011 р., № 2 за грудень 2011 р., № 3 за грудень 2011 р., № 1 за листопад 2011 р., № б/н за грудень 2011 р.; . (Т. 31, а.с. 175-179, 188-192, 198-201), довідками про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2011 р., грудень 2011 р., за грудень 2011 р., за листопад 2011 р., за грудень 2011 р. (Т. 31, а.с. 180-181, 193-194, 202-203, Т. 32, а.с. 3, 11), підсумковою відомістю ресурсів за грудень 2011 р., грудень 2011 р., за грудень 2011 р., за жовтень 2011 р., за листопад 2011 р., за грудень 2011 р. (Т.31, а.с. 182-187, 195-197, 204-205, 214-215, 221-223, 232-234, 237-247, Т.32, а.с. 5, 13-15), податковими накладними № 4 від 21.11.2011 р., № 7 від 21.11.2011 р., № 23 від 25.11.2011 р., № 13 від 20.12.2011 р., № 14 від 20.12.2011 р. (Т. 31, а.с. 206, 207), локальними кошторисами № 2-1-1 (Т.31, а.с. 210-213, 218-220, 226-229).

У матеріалах справи наявна копія ліцензії АВ №591954 (Т. 41, а.с. 141-142), яка видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, відповідно до якої ТОВ «Тріо-Трейд» провадить господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури - будівельні та монтажні роботи, монтаж інженерних мереж.

В матеріалах справи також містяться листи Генерального директора ТОВ «Грінтур-Екс» до начальника Миколаївського морського торговельного порту стосовно дозволу на оформлення тимчасових перепусток на територію морського порту для різноробочих ТОВ «Тріо-Трейд» (Т. 41, а.с. 143). На підтвердження виконання робіт співробітниками ТОВ «Тріо-Трейд» на території ММТП позивачем надано копію акту наданих послуг (виконаних робіт) стосовно видачі перепусток та список тимчасових перепусток, виданих у листопаді 2011р. (Т. 41, а.с. 144-148).

Оплата послуг позивачем на загальну суму 1 020 329,00 грн. підтверджується банківськими довідками, залученими позивачем до матеріалів справи. Зазначені договори та первинні документи оформлені належним чином та містять всі обов'язкові реквізити, передбачені законодавством.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства, отже такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача з ТОВ «Укр Мед Експорт», ТОВ «Ценфінторг-Юг», ТОВ «Оліон», ТОВ «Аграрна Торгівельна компанія», ТОВ «Дельфа-М», ПП «Укрспецсоюз», ТОВ «Ферко», ТОВ «Вторметекспорт», ТОВ «Тріо-Трейд» та ТОВ «Дарінет-Сервіс».

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Укр Мед Експорт», ТОВ «Ценфінторг-Юг», ТОВ «Оліон», ТОВ «Аграрна Торгівельна компанія», ТОВ «Дельфа-М», ПП «Укрспецсоюз», ТОВ «Ферко», ТОВ «Вторметекспорт», ТОВ «Тріо-Трейд» та ТОВ «Дарінет-Сервіс» оформлені належним чином укладеними договорами, які не визнані недійсними в судовому порядку, а також підтверджені виданими контрагентами, зареєстрованими на час виконання угод як платники податку на додану вартість, відповідними, належним чином оформленими первинними документами (видатковими та податковими накладними).

Отже, операції позивача з вказаними підприємствами здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Суд критично сприймає посилання відповідача, викладені у спірному акті на підставі актів інших податкових інспекцій про неможливість проведення зустрічної звірки з контрагентами позивача, оскільки відповідно до абз. 5 ст. 73.5 ПК України Акт про неможливість проведення зустрічної звірки може свідчити лише про не проведення контролюючим органом такої звірки. Крім цього, податкове законодавство не обумовлює право на формування податкового кредиту з ПДВ станом виконання контрагентами вимог законодавства.

Обставини, встановлені в актах про неможливість проведення зустрічних звірок не є безумовною підставою для висновків про безтоварність спірних операцій за умови наявності інших документів, які спростовують такі доводи.

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній у Листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України», оцінюватися при досліджені факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Жодних порушень податкового законодавства з боку самого позивача по взаємовідносинам із контрагентами не встановлено. Всі виявлені фактичні порушення стосуються контрагентів. В зв'язку з цим, притягнення позивача до відповідальності за порушення чинного законодавства контрагентами є неправомірним.

Позивач є самостійною юридичною особою і не може нести відповідальність за відсутності вини. В протилежному випадку порушуються основні конституційні засади, а саме: ст. 8 «Дотримання принципу справедливості», ст. 61 «Індивідуальний характер відповідальності» та ст. 129 «Забезпечення доведеності вини» Конституції України.

Таким чином, за відсутності доказів, які б свідчили про існування змови платника з його постачальниками, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування, право позивача на податкову вигоду не може ставитися у залежність від результатів зустрічних перевірок його постачальників, під час яких досліджувалися умови провадження ними господарської діяльності.

Разом з тим, суд зауважує, що доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентами позивача господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у підприємств основних засобів та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності є необґрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальників матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Щодо доводів податкового органу про неналежне оформлення товарно-транспортних накладних, складених при виконанні вищевказаних угод суд зазначає, що окремі недоліки в оформлені документів за наявності інших первинних документів, якими підтверджується факт реального придбання платником податків товарів/послуг, не можуть розглядатися як підстави для висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій.

Також, Відповідач на обґрунтування своєї позиції посилається на відкриття кримінальних проваджень стосовно посадових осіб ТОВ «Ценфинторг-Юг» та ТОВ «Укр Мед Експорт».

Посилання відповідача лише на на сам факт порушення кримінальної справи не може бути належним доказом у даній адміністративні справі та свідчити про безтоварність правочинів.

Відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно жодного із контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), доказів визнання визнання фіктивними правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, тобто їх вчинення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про нереальність проведених позивачем господарських операцій.

В запереченнях на адміністративний позов відповідач стверджує, що відсутність карантинних сертифікатів за операціями з придбання позивачем товару ставить під сумнів фактичне існування такого товару. Суд вважає, що такі твердження необґрунтовані з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про карантин рослин» карантинний сертифікат є документом, який засвідчує фітосанітарний стан тих рослин і рослинних продуктів, що ввозяться або вивозяться з карантинної зони. Докази того, що продукція в межах території України перевозилася через карантинну зону матеріали справи не містять.

Відповідно до Порядку проведення огляду, обстеження, аналізу, фумігації (знезараження) та інспектування (оформлення фітосанітарного та карантинного сертифікатів) об'єктів регулювання у сфері карантину рослин, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. N 705, обов'язок оформлення карантинних сертифікатів покладається на власника матеріалу, що перевозиться, в даному випадку - на контрагентів позивача.

Слід звернути увагу на те, що карантинний сертифікат не є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції. Таким чином, відсутність у позивача карантинних сертифікатів не є свідченням безтоварності розглядуваних операцій.

Що стосується посилання відповідача на ненадання сертифікатів якості, то суд зазначає те, що до кінця 2012 року ст. 21 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» вказувала на необхідність оформлення сертифікату якості на «експортно-імпортні операції із зерном та продуктами його переробки». Придбання продукції позивачем на території України до таких операцій не відноситься.

З 09.12.2012 р. вказана стаття містить вимогу щодо отримання сертифікату якості в разі переміщення зерна територією України. Однак порядок видачі таких сертифікатів (Постанова КМУ від 23 липня 2009 р. № 848) конкретизував, що сертифікат видається лише в разі «…переміщенні територією України зерна та продуктів його переробки, що придбані за рахунок коштів державного та місцевого бюджету». Таким чином претензія щодо ненадання позивачем сертифікатів якості на придбане зерно є необґрунтованою з точки зору законодавства, чинного на момент здійснення операцій. Також суд зазначає, що сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому їх відсутність не має вирішального значення для встановлення переміщення активів у процесі виконання поставок.

Стосовно посилань відповідача на відсутність у позивача документів, які уповноважують на отримання зерна для позивача, суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається те, що товар від контрагентів отримували безпосередньо працівники позивача. Тому договори з експедиторами, в яких би вказувалося право третіх осіб приймати вантажі (про ненадання яких говорить відповідач) не укладались позивачем.

Згідно наданих позивачем пояснень та поданих документів працівники позивача отримують товари від постачальників на підставі виданих їм довіреностей. Вказані довіреності передаються постачальникам та у позивача не зберігаються. Всі видані довіреності реєструються у журналі, який за поясненнями позивача він веде у електронному вигляді.

Отже, матеріали справи повністю спростовують висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Таким чином, висновки податкового органу про прушення позивачем норм Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI є помилковими.

Відтак, збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12 766 227,75 грн.; з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 37 476 318,75 грн., та зменшення суми бюджетного відшкодування 7 166 203,00 грн. було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 27.02.2015 року № 0000134050, № 0000124050, № 0000114050, у зв'язку із чим вони підлягають скасуванню.

Також, як вбачається з матеріалів справи, перевірка позивача була проведена на підставі п.п. 78.1.1 ПК України. Матеріали справи свідчать про те, що позивач надав відповіді на всі запити відповідача щодо відносин з вищевказаними контрагентами за періоди з 01.09.2011 по 31.12.2013 рр. у встановлений строк. Їх надання протягом встановленого законодавством строку не заперечується відповідачем, таким чином суд погоджується із доводами позивача про безпідставність проведеної перевірки.

З наданих позивачем доказів також вбачається, що періоди жовтень 2011-квітень 2012 р. та жовтень 2013 р. вже неодноразово були перевірені відповідачем в ході комплексних та інших перевірок позивача, що підтверджується наданими копіями актів попередніх перевірок. Податковий кодекс України не надає податковому органу повноважень проводити повторну перевірку періоду на підставі п.п. 78.1.1 ПК України в разі, якщо ті ж самі питання вже ставали предметом розгляду. Право на проведення повторної перевірки виникало лише на підставі п. 78.1.12 ПК України в редакції, що діяла на момент призначення перевірки.

Суд вважає, що в даному випадку проведення перевірки позивача відбувалося поза межами повноважень конторолюючого органу, з порушенням встановленої законодавством процедури проведення перевірки.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у Факт реального здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами підтверджується належним чином оформленою первинною документацією, поданої до матеріалів судової справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про протиправність оспорюваних податкових повідомлень - рішень, а як наслідок наявність правових підстав для їх скасування.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Керуючись ст. ст. 69-71, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтур-Екс» задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників № 0000114050 від 27 лютого 2015 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників № 0000134050 від 27 лютого 2015 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих № 0000124050 від 27 лютого 2015 року.

Судові витрати в сумі 974,40 грн (дев'ятсот сімдесят чотири гривні 40 коп.) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтур-Екс" (код ЄДРПОУ 25380435) за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій