Постанова № 55929171, 16.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Петра Болбочана 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 лютого 2016 року № 826/14825/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Софтпром» до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним, недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Софтпром» (надалі – ТОВ «Софтпром», позивач) до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі – ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправним, недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.07.2015р. №0000352204.

Свої позовні вимоги ТОВ «Софтпром» обґрунтовує тим, що позивачем податок із доходів нерезидента сплачено своєчасно у день здійснення виплати, що підтверджується банківською випискою, а відтак, припущення відповідача щодо несвоєчасного утримання податку на прибуток іноземних юридичних осіб, наведене в акті перевірки, є необґрунтованими.

Відповідач подав суду письмові заперечення, у яких зазначив, що позивачем податкові зобов’язання по операції за 13.06.2013р. були виконані 14.06.2013р., про що свідчать дані КОР АІС «Податкови й блок», таким чином позивачем порушено п. 160.2. ст. 160 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати податку до бюджету з простроченням в 1 день.

У судовому засіданні сторони подали клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом встановлено наступне.

ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Софтпром» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2014 року.

Результати вказаної перевірки оформлені у вигляді акту від 09.06.2015 р. № 3064/26-58-22-05-17/30471319 про результати планової виїзної перевірки (надалі - акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, встановлено порушення ТОВ «Софтпром» 4. п.160.1 cт. 160 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати податку до бюджету в сумі 29 574 грн. за період - 2013 рік.

Вказані висновки обґрунтовані тим, що позивачем податкові зобов’язання по операції за 13.06.2013р. виконані 14.06.2013р., про що свідчать дані КОР АІС «Податковий блок», таким чином позивачем порушено п. 160.2 ст.160 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати податку до бюджету з простроченням в 1 день.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, ТОВ «Софтпром» подало до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві заперечення до акту.

ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві листом від 25.06.2015 р. № 12349/10/26-58-22-05 повідомила позивача, що за результатами розгляду заперечення вирішено висновки акту перевірки залишити без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.07.2015 р. №0000352204 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Софтпром» за платежем 11020500 - податок на прибуток іноземних юридичних осіб, на суму 7 393,50 грн., а саме: за основним платежем на суму 0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 7 393,50 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до положень п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Згідно п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

В силу положень п. 103.4 ст. 103 Податкового кодексу України, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Зважаючи на наведені положення податкового законодавства, виплата винагороди субліцензіатом на користь ліцензіата (роялті) підлягає оподаткуванню на території України під час такої виплати за ставкою 5 % від суми винагороди (роялті), що підлягає виплаті ліцензіату, за умови надання ліцензіатом довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що ліцензіат є резидентом Австрії (на підставі статті 12 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Австрія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно від 16.10.1997 p.).

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та нерезидентом SOFTPROM Distribution GmbH, Австрія, укладено субліцензійний договір від 28.12.2012р. №28/12/12 на надання невиключних майнових прав на використання ПЗ.

За вказаним договором сплачено нерезиденту роялті в сумі 131 100 доларів США (еквівалент 1 047 882,30 грн.) за вирахуванням податку на доходи нерезидента у розмірі 5% - 55 151,70 грн., а саме 70 300 доларів США (561 907,90 грн.) податок у розмірі 29 574,40 грн., та 60 800 доларів США (485 974,40) податок у розмірі 25 577,60 грн.

В той же час, відповідач стверджує, що оплата роялті у розмірі 70 300 доларів США (561 907,90 грн.) здійснено 13.06.2013р., а податок у розмірі 29 574,40 грн. сплачено 14.06.2013р.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, податок із доходів нерезидента ТОВ «Софтпром» сплачено у день здійснення виплати 13.06.2013 року, що підтверджується банківською випискою.

Окрім того, як вбачається з платіжного доручення №764 від 12.06.2013р. ТОВ «Софтпром» сплатило суму 29 574,10 грн., призначення платежу: податок на прибуток іноземних юридичних осіб, код платежу: 11020500.

У вказаному платіжному дорученні зазначено: одержано банком 13.06.2013р., нараховано та перераховано повністю.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Штраф, згідно статті 111 Податкового кодексу України, - є одним із видів відповідальності, яка застосовується до платника податків за невиконання або неналежного виконання ним вимог, установлених цим Кодексом.

Статтею 127 Податкового кодексу України встановлено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

При чому, відповідно до п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідно до статті 35 Податкового кодексу України сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Порядок сплати податків та зборів встановлюється цим Кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.

Згідно з пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку, або банком на підставі податкової поруки.

Відповідальність у вигляді штрафу, передбачена статтею 127 Податкового кодексу України, застосовується до платника податку у разі невнесення платником податків (податковим агентом, представником платника податку, банком на підставі податкової поруки) у встановлений цим кодексом строк, податку (збору), визначеного таким платником податків у податковому розрахунку.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Згідно з пунктом 30.1 ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі в готівковій формі.

Пунктом 8.3 статті 8 цього Закону визначено, що за порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обов'язок платника зі сплати податкового зобов'язання слід вважати виконаним у момент подачі до банку відповідного платіжного доручення.

Зокрема, як неодноразово наголошувалось Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 19.11.2015р. по справі №К/800/27363/15, від 26.11.2015р. по справі №К/800/38835/15, від 07.10.2015р. по справі №К/800/31027/14, у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів. Оскільки позивачем було виконано обов'язок сплати до бюджету відповідної суми податку на додану вартість, а ненадходження до бюджету відповідних сум є виключно виною банку, а тому винесення щодо такого платника податку податкового повідомлення-рішення є протиправним.

Враховуючи наведене, суд вважає. що обов'язок зі сплати податкового зобов'язання їх платником кореспондується з обов'язком банку перерахувати кошти в його сплату на вимогу платника з його рахунку. Ця послідовність обов'язків є нерозривною і не може існувати без чергування цих обов'язків.

У разі подання платіжного доручення платник повністю вичерпав свої можливості по сплаті податкового зобов'язання, що позбавляє його можливості в подальшому впливати на рух коштів.

Таким чином, беручи до уваги той факт, що відповідач не заперечує оплату позивачем своїх податкових зобов’язань, а лише вказує на прострочення сплати на 1 день, яка, як видно з матеріалів справи, сталась не з вини позивача, суд приходить до висновку, що підстави для застосування штрафу у відповідача були відсутні.

Беручи до уваги вищезазначене, з урахуванням положень ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач, як суб’єкт владних повноважень не виконав покладений на нього законом обов’язок і не довів правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Софтпром» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 01.07.2015р. №0000352204.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Софтпром» (код за ЄДРПОУ 30471319) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 182,70 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко