Постанова № 55929118, 19.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Петра Болбочана 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 лютого 2016 року письмове провадження № 826/14353/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., вирішив адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Київської міської ради

про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язати прийняти рішення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Київської міської ради щодо неприйняття у встановлений законом строк рішення про затвердження проекту землеустрою (справа №А-18147) щодо відведення громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1;

зобов'язати Київську міську раду прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою (справа №А-18147) щодо відведення громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з метою реалізації свого права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель комунальної власності міста Києва для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) він протягом 2014 року розробив відповідний Проект землеустрою, погодив його належним чином та подав на затвердження Відповідачу.

Станом на 22 травня 2015 року, через відсутність будь-якої інформації від Відповідача про результати розгляду ним поданого Позивачем Проекту землеустрою, Позивач письмово звернувся до депутата Київської міської ради VII скликання Костенко А. В з запитом про стан розгляду його Проекту землеустрою.

Наприкінці червня 2015 року Позивач отримав інформацію про те, що 17.04.2015 за №05705-6426 Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) на ім'я заступника міського голови-секретаря Київради О. Резнікова був надісланий проект рішення Київської міської ради «Про передачу громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1» (справа №A-18147) з метою подальшого розгляду у відповідних комісіях Київської міської ради та прийняття на черговій сесії Відповідача.

Пізніше позивачу стало відомо, що на засіданні постійної комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування було вирішено відкласти винесення зазначеного питання на розгляд пленарного засідання сесії Київської міської ради до затвердження плану зонування або детального плану цієї території або винести його після прийняття Верховною Радою України закону щодо зупинення дії заборони на відведення земельних ділянок відповідно до ч.3 ст. 24 Закону України «Про регулюванню містобудівної діяльності».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, вказуючи на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Суд за сумісним клопотанням сторін, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши представників сторін та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

16.06.2009 року ОСОБА_1 звернувся до Київської міської ради з клопотанням щодо надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0948 га. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 подальшою передачею зазначеної земельної ділянки йому у власність.

Пізніше на замовлення Позивача землевпорядною організацією розроблено відповідний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який погоджено 11.11.2010 року органами архітектури та 19.09.2014 року територіальним органом, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

17.11.2014 року позивач звернувся до Київської міської ради із заявою та доданими до неї документами про прийняття рішення щодо надання земельної ділянки у власність.

16.04.2015 Київська міська рада розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробила проект рішення (ПР-6798 від) «Про передачу громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1» (кадастрова справа А-18147), згідно якого вирішила:

- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, справа № А-18147).

- передати громадянину ОСОБА_1, за умови виконання пункту 3 цього рішення, у приватну власність земельну ділянку площею 0,0948 га. (кадастровий номер НОМЕР_1) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Постійна комісія Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування на своєму засіданні 01.07.2015 розглянула питання щодо повернення до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) кадастрових справ з відповідними проектами рішень щодо відведення громадянам земельних ділянок, по яких немає детальних планів території, відповідно до пункту 15 рішення Київської міської ради від 04.03.2015 № 195/1060. Зокрема на засіданні комісії було вирішено повернути матеріали кадастрової справи А-18147 з проектом рішення (ПР-6798 від 16.04.2015).

В подальшому гр. ОСОБА_1 на особистому прийомі звернувся до голови постійної комісії з проханням посприяти у вирішенні його питання.

21.07.2015 на засіданні постійної комісії було розглянуто і підтримано проект рішення (ПР-6798 від 16.04.2015) «Про передачу громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1» (кадастрова справа А-18147).

Також на засіданні комісії було вирішено відкласти винесення зазначеного питання на розгляд пленарного засідання сесії Київської міської ради до затвердження плану зонування або детального плану цієї території або винести його після прийняття Верховною Радою України закону щодо зупинення дії заборони на відведення земельних ділянок відповідно до ч.3 ст. 24 Закону України «Про регулюванню містобудівної діяльності».

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01.04.2010 N 10-рп/2010 положення пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього Кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень.

Водночас Конституційний Суд України зазначив, що положення пункту 1 частини першої статті 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Так, положеннями частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Основним нормативно-правовим актом з регулювання земельних правовідносин є Земельний кодекс України. Завданням Кодексу, разом з іншими нормативно-правовими актами, що регулюють земельні відносини, є забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до частини 2 статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом "в" частини 3 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться шляхом одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 122 Кодексу сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Стаття 118 Земельного кодексу України визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. За частиною 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва; будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Згідно ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України Рада міністрів Автономної Республіки Крим районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Згідно із приписами статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється на пленарних засіданнях міської ради.

Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого органу.

Відповідно до ч.ч. 9, 10 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, надання земельної ділянки або відмова у її наданні здійснюється виключно органами, визначеними у ст. 118 Земельного кодексу України. Рішення, дію або бездіяльність цих органів щодо надання земельних ділянок може бути оскаржено до суду.

Аналіз матеріалів справи вказує на те, що відповідачем не було розглянуто на пленарному засіданні заяву ОСОБА_1 про надання земельної ділянки у власність.

За вказаних обставин, суд вказує на наявність протиправної бездіяльності відповідача, яка виявилася у неприйнятті рішення за результатами розгляду заяви позивача протягом строку, встановленого статтею 118 Земельного кодексу України, та у спосіб, передбачений Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Отже, в порушення вищевказаних вимог закону рішення про затвердження проекту землеустрою, або відмову у затвердженні такого проекту у передбачений законом строк відповідачем не прийнято, у зв'язку із чим обґрунтованими є позовні вимоги позивача про визнання бездіяльності протиправною.

Як зазначалося, та вбачається із письмових заперечень відповідача, постійна комісія Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування на своєму засіданні 01.07.2015 розглянула питання щодо повернення до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) кадастрових справ з відповідними проектами рішень щодо відведення громадянам земельних ділянок, по яких немає детальних планів території, відповідно до пункту 15 рішення Київської міської ради від 04.03.2015 № 195/1060. Зокрема на засіданні комісії було вирішено повернути матеріали кадастрової справи А-18147 з проектом рішення (ПР-6798 від 16.04.2015).

Пізніше, на засіданні постійної комісії 21.07.2015 вирішено відкласти винесення зазначеного питання на розгляд пленарного засідання сесії Київської міської ради до затвердження плану зонування або детального плану цієї території або винести його після прийняття Верховною Радою України закону щодо зупинення дії заборони на відведення земельних ділянок відповідно до ч.3 ст. 24 Закону України «Про регулюванню містобудівної діяльності».

Так, відповідно до п.3 ст. 24 Закону України «Про регулюванню містобудівної діяльності» у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

Згідно п. 6-1 Прикінцевих положень вказаного вище закону України № 3038-VI, дія частин третьої та четвертої статті 24 цього Закону до 1 січня 2015 року не поширюється на території, де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій.

З цього приводу суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ст. 8 Конституції України).

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Офіційне тлумачення положень частини першої статті 58 Конституції України неодноразово було дано Конституційним Судом України в своїх Рішеннях «Про офіційне тлумачення статей 58, 78, 79, 81 Конституції України та статей 243-21, 243-22, 243-25 Цивільного процесуального кодексу України (у справі щодо несумісності депутатського мандата)» від 13.05.1997 (справа № 03/29-97), у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 (справа № 1-7/99), у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статті 58 Конституції України, статей 6, 81 Кримінального кодексу України (справа про зворотну дію кримінального закону в часі) від 19.04.2000 (справа № 1-3/2000).

З цих підстав суд вважає, що оскільки, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки було подано до відповідача 13.11.2014 року, то такі документи повинні бути розглянуті в рамках та у відповідності до законодавства, яке діяло на час подання такого клопотання (звернення), якщо інше не встановлено законом (зокрема положеннями щодо зворотної його дії у часі). Жодних мотивів та підстав поширення дії ч.3 ст. 24 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038-VI на проект землеустрою, який було подано 13.11.2014 року, відповідачем суду не доведено. Відтак, суд керуючись наведеним вважає необхідним зобов'язати Київську міську раду розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення.

Виходячи з аналізу наведених норм слід зазначити, що надання земельної ділянки у власність або відмова у її наданні здійснюється виключно органами, визначеними у статті 118 ЗК в установленому законом порядку.

Таким чином, суд не може втручатися у дискреційні повноваження відповідача та зобов'язувати вчиняти дії, які він повинен вчинити відповідно до закону. При цьому, відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Київської міської ради щодо неприйняття у встановлений законом строк рішення про затвердження проекту землеустрою (справа №А-18147) щодо відведення громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1.

Зобов'язати Київську міську раду розглянути на найближчому пленарному засіданні проект землеустрою (справа №А-18147) щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1, в межах законодавства України станом на дату його (проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки) подання та прийняти по ньому рішення.

Постанова набирання законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.О. Арсірій