Постанова № 55929113, 10.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Петра Болбочана 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 лютого 2016 року № 826/24197/15

11 год. 19 хв.

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., за участю секретаря судового засідання Мині І.І., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доКиївської митниці Державної фіскальної служби Українипро визнання протиправним та скасування наказу №914-о від 22.10.2015 року, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1,

від позивача: ОСОБА_2,

від відповідача: Глазун Т.О.,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10.02.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Київської митниці Державної фіскальної служби України № 914-0 від 22.10.2015 року, яким старшого державного інспектора відділу митного оформлення №8 митного посту «Святошин» ОСОБА_1 звільнено з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», відповідно до пункту 7-2 ст.36 КЗпП України;

- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення №8 митного посту «Святошин» Київської митниці Державної фіскальної служби України.

- стягнути з Київської митниці Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.10.2015 року до моменту винесення рішення у справі;

- рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення №8 митного посту «Святошин» Київської митниці Державної фіскальної служби України та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що звільнення ОСОБА_1 відбулося неправомірно, за відсутності на те законних підстав, оскільки до позивача не застосовуються заборони, визначені ч.4 ст.1 Закону України «Про очищення влади».

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги підтримали та просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник Київської митниці Державної фіскальної служби України проти задоволення позову заперечив. У своїх письмових запереченнях зазначив, що дії митниці є аргументованими, відповідають вимогам законодавства, а також, що позивачем не наведено жодного обґрунтування або доказу, які б свідчили про порушення митним органом вимог нормативно-правових актів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи наказом Київської митниці ДФС №790-О від 22.09.2015 року позивача в порядку переведення з Київської міської митниці ДФС призначено на посаду старшого державного інспектора відділу митного оформлення №8 митного поста «Святошин».

Наказом Київської митниці ДФС № 914-0 від 22.10.2015 року ОСОБА_1 звільнено з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади» від 16.09.2014 року №1682-VI (надалі - Закон №1682-VI) відповідно до п.7-2 ст.36 Кодексу законів про працю України. Підставою для звільнення позивача стала Довідка про результати перевірки, передбаченої Законом №1682-VI від 09.10.2015 року Київської міської митниці ДФС, лист Київської міської митниці ДФС № 3825/7/26-70- 04-01 від 22.10.2015 року.

Надаючи правову оцінку заявленим позивачем вимогам, з урахуванням викладених ним обставин, суд враховує наступне.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону №1682-VII очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону №1682-VII очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_4, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

У ч.8 ст.3 Закону №1682-VII зазначено, що заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Згідно ч.4 ст.5 Закону №1682-VII Організація проведення перевірки осіб (крім професійних суддів та осіб, зазначених в абзаці третьому цієї частини) покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка.

Відповідно до ч.5 ст.5 Закону №1682-VII перевірці підлягають: достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

У ч.10 ст.5 Закону №1682-VII вказано, що у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.

Згідно п.1 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених п.2 ч.5 ст.5 Закону України «Про очищення влади», та форми висновку про результати такої перевірки, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.11.2014 року №1100 (надалі - Порядок №1100) цей Порядок визначає процедуру проведення органами Державної фіскальної служби України (далі - контролюючий орган) перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» (далі - відомості), зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1-11 ч.1 ст.2 Закону України «Про очищення влади» (далі - Закон), у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік (далі - декларація), за формою, встановленою Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі - перевірка).

Відповідно до п.3 Порядку №1100 загальний алгоритм проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки включає такі складові:

1) отримання від керівника відповідного органу, передбаченого частиною четвертою статті 5 Закону, запиту про проведення перевірки достовірності відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також копії декларації цієї особи;

2) одержання у разі необхідності та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, від державних органів, органів місцевого самоврядування, банків, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації, копій підтвердних документів, які стосуються відомостей, зазначених у декларації, у тому числі копії трудової книжки (послужного списку) особи, стосовно якої проводиться перевірка;

3) проведення перевірки, що фактично полягає в:

аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації; порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності; порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел;

4) повідомлення особі, стосовно якої проводиться перевірка, про виявлення перевіркою всіх недостовірностей та/або невідповідностей;

5) одержання від особи, стосовно якої проводиться перевірка, письмового пояснення та підтвердних документів щодо виявлених перевіркою недостовірностей та/або невідповідностей з метою обов'язкового їх розгляду та врахування при підготовці висновку про перевірку;

6) підготовка висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», за встановленою формою (далі - висновок про результати перевірки) та надсилання його відповідному органу, від якого отримано запит про перевірку та копію декларації особи, стосовно якої проводилася перевірка.

Твердження позивача щодо незаконного звільнення з займаної посади підтверджується наступним.

Перебуваючи на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Західний», ОСОБА_1 написала заяву на ім'я начальника Київської міської митниці ДФС про згоду на проведення перевірки, оприлюднення відомостей щодо себе відповідно до вимог Закону №1682-VI.

12.03.2015 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві виготовлений висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п.2 ч.5 ст.5 Закону №1682-VI, в якому зазначено, що за результатами перевірки ОСОБА_1 встановлено, що остання у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік вказала достовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) позивачем за час перебування на посадах, зазначених у пунктах 1-10 ч.1 ст.2 Закону №1682-VI, а саме, в декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік ОСОБА_1 відобразив транспортний засіб VOLKSWAGEN TOUAREG, 2967 куб.cм., 2008 року випуску.

Однак, у зв'язку з ненаданням ОСОБА_1 підтвердних документів вартості автомобіля до свого письмового пояснення, встановити відповідність/невідповідність вартості майна вказаного у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік ОСОБА_1, набутого за час перебування посадах, визначених пунктом 1-10 ч.1 ст.1 Закону №1682-VI, наявній податковій інформації про доходи, отримані позивачем із законних джерел, неможливо.

З метою усунення неповноти Висновку 12.03.2015 року, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено додаткову перевірку та складено Висновок від 15.09.2015 року про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п.2 ч.5 ст.5 Закону №1682-VI, в якому зазначено, що за результатами перевірки ОСОБА_1 встановлено, що остання в декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік вказала достовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) позивачем за час перебування на посадах, зазначених у пунктах 1-10 ч.1 ст.2 Закону №1682-VI, а саме: в декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік ОСОБА_1 відобразила транспортний засіб VOLKSWAGEN TOUAREG, 2967 куб.см., 2008 року випуску.

За результатами проведеної додаткової перевірки з урахуванням письмових пояснень позивача та підтвердних документів також встановлено, що вартість майна вказаного ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, набутого за час перебування посадах, зазначених пунктом 1-10 ч.1 ст.2 Закону №1682-VI, наявній податковій інформації про доходи, не відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані позивачем із законних джерел.

При складенні Висновку від 12.03.2015 року, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у Києві не враховано, що Закон України «Про очищення влади» не конкретизує, яке саме майно слід вважати набутим особою, щодо якої проводиться перевірка. Також закон не містить переліку джерел, доходи з яких мають враховуватися при перевірці, та не визначає будь-яких критеріїв оцінки відповідності вартості майна розміру доходів.

За вимогами п.2 ч.5 ст.5 Закону №1682-VI перевірці підлягають достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Тобто, дослідження розміру та джерел доходів членів сім'ї та близьких родичів особи, щодо якої ведеться перевірка, закон не передбачає.

Під час перевірки, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві не враховано пояснення позивача про те, що вищезазначений автомобіль придбано родиною ОСОБА_1 за рахунок родинних заощаджень. Крім того, будь-якого іншого рухомого чи нерухомого майна позивачем та її родиною придбано не було.

ОСОБА_1 перебуває в шлюбі з 2006 року з ОСОБА_7.

Відповідно до ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.61 Сімейного кодексу України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно ч.1 ст.70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено податкову перевірку та складено Висновок від 12.10.2015 року про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п.2 ч.5 ст.5 Закону України «Про очищення влади», в якому зазначено, що за результатами додаткової перевірки, з урахуванням письмових пояснень ОСОБА_1 та підтвердних документів встановлено:

- що останньою у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік вказано достовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) позивачем за час перебування на посадах, зазначених у пунктах 1-10 ч.1 ст.2 Закону України «Про очищення влади», які відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) позивача;

- що вартість майна (майнових прав), вказаного (вказаних) позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, набутих (набутого) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, зазначених у пунктах 1-10 ч.1 ст.2 Закону України «Про очищення влади», відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані позивачем із законних джерел.

Зважаючи на зазначене, суд приходить до висновку, що до ОСОБА_1 не застосовуються заборони, визначені ч.4 ст.1 Закону України «Про очищення влади», а отже відсутні підстави для прийняття Наказу №914-о від 22.10.2015 року.

Крім того, пояснення відповідача про те, що Висновок від 12.10.2015 року про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п.2 ч.5 ст.5 Закону України «Про очищення влади», на нове місце роботи не надходив (висновок було направлено контролюючим органом на попереднє місце роботи позивача) не розцінюються судом як такі, що обґрунтовують звільнення ОСОБА_1

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на викладене вище суд приходить до висновку, що Наказ Київської митниці Державної фіскальної служби України №914-о від 22.10.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого державного інспектора відділу митного оформлення №8 митного посту «Святошин» Київської митниці Державної фіскальної служби України є протиправним та підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 підлягає поновленню Київською митницею Державної фіскальної служби України на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення №8 митного посту «Святошин» Київської митниці Державної фіскальної служби України з 23.10.2015 року з виплатою на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням положень зазначених у ст.235 Кодексу законів про працю України, Законі України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95-ВР та постанові Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати».

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вищезазначений розподіл обов'язку доведення встановлює презумпцію правомірності дій позивача та наявність протиправності в діях суб'єкта владних повноважень, яка має бути спростована відповідачем певними засобами доказування.

Натомість в ході судового розгляду справи представником відповідача не було надано суду належних доказів, які б підтверджували правомірність оскаржуваного наказу.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Київської митниці Державної фіскальної служби України №914-о від 22.10.2015 року «Про звільнення ОСОБА_1».

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення №8 митного посту «Святошин» Київської митниці Державної фіскальної служби України з 23.10.2015 року.

4. Стягнути з Київської митниці Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.10.2015 року по день поновлення на посаді.

5. Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення №8 митного посту «Святошин» Київської митниці Державної фіскальної служби України з 23.10.2015 року та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання її повного тексту особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук

Повний текст постанови виготовлено 16.02.2016 року.