Постанова № 55929035, 17.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Петра Болбочана 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 лютого 2016 року № 826/5324/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., суддів: Арсірія Р.О., Кузьменка В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Апарата Ради національної безпеки і оборони України, Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Міністерства оборони України, Державної казначейської служби України

третя особа Служба безпеки України

про визнання дій протиправними та стягнення моральної та матеріальної шкоди

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Ради національної безпеки і оборони України, Міністерства оборони України, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та стягнення моральної та матеріальної шкоди.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2015 відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.

У судовому засіданні 16.07.2015 замінено неналежного відповідач 1 - Раду національної безпеки і оборони України на належного - Антитерористичний центр при Службі безпеки України.

20.08.2015 позивачем через канцелярію суду подано уточний адміністративний позов, в якому відповідачами по справі визначено Апарат Ради національної безпеки і оборони України, Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Міністерства оборони України, Державної казначейської служби України та викладено уточнені позовні вимоги. Зазначені уточнення прийняті судом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2015 закінчено підготовче провадження у справі та призначено праву до судового розгляду.

У судовому засіданні 01.10.2015 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Службу безпеки України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем 1, відповідачем 2 та відповідачем 3 за відсутності на те правових підстав було проведено антитерористичну операцію в Луганській області шляхом здійснення авіаудару касетними бомбами 02.06.2014 по місту Луганську літаком українських повітряно - військових формувань, в результаті якого життя позивача опинилось під загрозою та було вбито її чоловіка.

Представник позивача підтримала позовні вимоги.

Відповідач 1 через канцелярію суду подав пояснення в яких зазначив про те, що Рада національної безпеки та оборони України як координаційний орган з питань національної безпеки і оборони при Президентові України не можу бути учасником адміністративного процесу з огляду на відсутність у неї адміністративної процесуальної правосуб'єктності, у той час, як Апарат Ради національної безпеки та оборони України є державним органом, яки здійснює виключно поточне інформаційно - аналітичне та організаційне забезпечення діяльності Ради національної безпеки та оборони України.

Представник відповідача 2 заперечив проти позовних вимог, через канцелярію суду подав письмові заперечення на адміністративний позов в яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач 1 обґрунтовує тим, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що снаряд який влучив в Луганську ОДА належить до українського озброєння, у той час, як озброєння та військова техніка які використовуються у районі проведення АТО сторонами конфлікту здебільшого є ідентичними.

У судових засіданнях представник відповідача 3 заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволення позову у повному обсязі у зв'язку з відсутністю доказів на підтвердження наявності фактів яким обґрунтовується позовні вимоги.

Представник відповідача 4 у судове засідання 26.11.2015 не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи заперечив проти позовних вимог, надав суду письмові пояснення та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

18.12.2015 позивачем через канцелярію суду подано клопотання щодо виходу з письмового провадження. Розглянувши подане позивачем клопотання суд дійшов висновку про відсутність підстав для виходу з письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд, -

В С Т А Н О В И В:

За твердженням позивача, що не заперечується відповідачами, 02.06.2014 стався вибух в Луганській обласній державній адміністрації, внаслідок якого постраждало та було вбито населення, у тому числі ОСОБА_3.

ОСОБА_1 вважаючи, що зазначений вибух було спричинено здійсненням авіаудару касетними бомбами по місту Луганську літаком українських повітряно - військових сил внаслідок незаконних дій Апарату Ради національної безпеки і оборони України, Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Міністерства оборони України звернулась з відповідним позовом до суду

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач, як на обґрунтування позовних вимог посилається на факт того, що 02.06.2014 по місту Луганську було здійснено авіаудар касетними бомбами літаком українських повітряно - військових сил.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії листа Головного слідчого управління Служби безпеки України № 6/12443 від 17.09.2015 за наявною інформацією, слідчими СВ УСБУ в Луганській області розслідувалось кримінальне провадження № 12014130050002432 від 16.06.2014 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 258 Кримінального кодексу України, за фактом випущення 02.06.2014 снаряду з невстановленого літака - винищувача у приміщення Луганської обласної державної адміністрації, що призвело до загибелі людей 02.06.2015, яке було направлено за підслідністю до прокуратури Луганської області та згідно відомостей Єдиного реєстру досудових розслідувань, зазначене у листі кримінальне провадження та за даними ЄРДР передано до слідчого відділу УСБУ в Луганській області, водночас оскільки на той час м. Луганськ було практично окуповане, будівля Управління СБУ захоплена, фактично матеріали даного провадження до слідчого відділу не надійшли.

Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Водночас, лише факт порушення СВ УСБУ в Луганській області кримінального провадження №12014130050002432 від 16.06.2014 за ознаками злочину, передбаченого частини третьої статті 258 Кримінального кодексу України, за фактом випущення 02.06.2014 снаряду з невстановленого літака - винищувача у приміщення Луганської обласної державної адміністрації, що призвело до загибелі людей 02.06.2015, за відсутності відповідного вироку суду в кримінальній справі, не може бути доказом загибелі людей 02.06.2014 саме внаслідок випущення 02.06.2014 снаряду з невстановленого літака - винищувача у приміщення Луганської обласної державної адміністрації.

З листа Військової частини А 1517 №350/124/1880/ск від 23.11.2015, копія якого наявна в матеріалах справи, вбачається, що 02.06.2014 радіолокаційний контроль над м. Луганськ здійснювали радіолокаційні засоби військової частини А0523 (Мілове) на середніх та великих висотах, водночас об'єктивний контроль повітряної обстановки не вівся, з огляду на що відомості, щодо конкретних об'єктів, відсутні.

Крім того, листом Військової частини № А 0257-Т від 23.11.2015 підтверджено факт того, що на тимчасово окупованій території АР Крим залишилось майно номенклатури "Пілотовані і безпілотні апарати" належності ПС ЗС України.

Позивачем суду офіційних документів на підтвердження факту того, що 02.06.2014 по місту Луганську було здійснено саме авіаудар касетними бомбами літаком українських повітряно - військових сил, суду надано не було.

З аналізу наданих позивачем суду аудіо - візуальних матеріалів не можливо встановити факт здійснення 02.06.2014 по місту Луганську авіаудару касетними бомбами саме літаком, зокрема, українських повітряно - військових сил.

Надані позивачем суду роздруківки з мережі Інтернет судом не приймаються, оскільки вони не є належними та допустимими доказами обставин, на які посилається позивач.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Як зазначено вище, у суду відсутні докази, як на підтвердження факту здійснення 02.06.2014 по місту Луганську авіаудару касетними бомбами літаком українських повітряно - військових сил, так і на підтвердження здійснення відповідного авіаудару внаслідок дій відповідачів. Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідачів відносно порушення права на життя позивача гарантованого Конституцією України через проведення Антитерористочної операції в Луганській області, шляхом здійснення незаконного авіаудару касетними бомбами 02.06.2014 по місту Луганську літаком українських повітряно - військових формувань, внаслідок якого життя позивача було піддано загрозі та було вбито її чоловіка не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

В частині позовних вимог щодо матеріальної та моральної шкоди суд зазначає наступне.

Позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача 2 щодо нанесення позивачу матеріальної та моральної шкоди та щодо стягнення з відповідачів матеріальної та моральної шкоди обґрунтовуються наявністю факту вчинення відповідачами протиправних дій через проведення Антитерористочної операції в Луганській області, шляхом здійснення незаконного авіаудару касетними бомбами 02.06.2014 по місту Луганську літаком українських повітряно - військових формувань, який наявними в матеріалах справи документами не підтверджується.

Статтею 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" встановлено, що відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону і з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом. Відшкодування шкоди, заподіяної організації, підприємству або установі терористичним актом, провадиться в порядку, визначеному законом.

Отже, чинним законодавством з метою захисту прав осіб, яким було завдано шкоду внаслідок терористичного акту передбачено особливий порядок її відшкодування за саме за рахунок коштів Державного бюджету України і з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду.

Таким чином, у випадку, якщо позивач, вважає, що їй було завдано матеріальну та моральну шкоду, внаслідок терористичного акту, вона має право у порядку визначеному чинним законодавством звернутись до відповідного компетентного органу з заявою щодо відшкодування завданої їй шкоди з Державного бюджету України.

Ввраховуючи відсутність у суду підстав для висновку про вчинення відповідачами протиправних дій внаслідок яких позивачу, за її твердженням, було завдано матеріальну та моральну шкоду, а також встановлення чинним законодавством особливого порядку відшкодування шкоди завданої громадянину внаслідок терористичним акту суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача 2 щодо нанесення позивачу матеріальної та моральної шкоди, та щодо стягнення з відповідачів матеріальної та моральної шкоди.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.П. Огурцов

Судді Р.О. Арсірій

В.А. Кузьменко