Постанова № 55929031, 03.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Петра Болбочана 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 лютого 2016 року № 826/6992/15

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., суддів Данилишина В.М., Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ВІТАМІНИ» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «ВІТАМІНИ» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (надалі також - відповідач), третя особа: Головне управління Державної казначейської служби, в якому просило:

- визнати протиправним Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1135 від 23.09.2014 року в частині застосування спеціальної санкції до Публічного акціонерного товариства «Вітаміни»;

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо порушення строків розгляду клопотання про скасування спеціальної санкції;

- стягнути з державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві відшкодування шкоди (збитків), завданих позивачеві внаслідок неправомірних дій відповідача у сумі 7 590 959, 53 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликалась на те, що наказ від 23.09.2014 року № 1135 в частині застосування до позивача санкції у вигляді запровадження індивідуального режиму ліцензування, є протиправним, оскільки його прийнято за відсутності законодавчо визначених підстав. Крім того позивач зазначав, що з огляду на дію оспорюваного наказу позивачу завдано матеріальної шкоди.

Відповідач проти задоволення позову заперечував та зазначав, що оскільки наказ №1135 від 23.09.2014 року уже скасовано, а відтак у спірних правовідносинах відсутній предмет спору.

В судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з огляду про наступне.

Фактичні обставини справи свідчать, що підставі подання Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави в сфері економічної безпеки Служби безпеки України № 8/1/2-12620 від 15.08.2014 року, Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1135 від 23.09.2014 року відносно позивача застосовано санкції, передбачені ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» у вигляді запровадження індивідуального режиму ліцензування, який полягає у забороні провадження зовнішньоекономічної діяльності без отримання спеціальної разової ліцензії на кожну операцію.

Не погоджуючись із правомірністю наказу №1135, позивач звернувся з клопотанням про скасування санкцій як до відповідача, однак як зазначає позивач, відповідачем усупереч приписів чинного законодавства, протягом 30-ти денного терміну, не винесено відповідного рішення про скасування санкцій.

Так, позивач категорично не погоджуючись із правомірністю № 1135 від 23.09.2014 року в частині застосування спеціальної санкції до Публічного акціонерного товариства «Вітаміни», вказуючи на безпідставність його прийняття, на допущення порушення строків розгляду заяви та завдання шкоди, позивач звернувся з даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать, що на підставі подання Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України від 15.08.2014 № 8/1/2-12620 наказом Мінекономрозвитку від 23.09.2014 № 1135 до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України ПАТ «Вітаміни» Мінекономрозвитку було застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності за порушення вимог статей 257, 266 Митного кодексу України та статті 17 Закону України «Про лікарські засоби».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 35 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» встановлено, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених статтями 33 і 37 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами).

Статтею 36 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що порядок притягнення до відповідальності, здійснення відповідальності та звільнення від відповідальності визначається процесуальними законами України.

Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції:

- накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності своїх обов'язків згідно з цим або пов'язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України;

- застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій;

- тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов'язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Частинами 2, 3 цієї статті передбачено, що санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Разом з тим, порядок застосування спеціальних санкцій регулюється Положенням про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» затвердженим наказом Мінекономіки від 17.04.2000 № 52 (далі - Положення).

Поряд з цим, частиною третьою статті 37 Закону передбачено, що подання щодо застосування санкцій повинно містити такі дані: 1) найменування та реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб'єктів господарювання - мовою країни їхнього місцезнаходження); 2) відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України; 3) вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати; 4) найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство, іншу доцільну інформацію; 5) інші доцільна інформація.

В ході судового розгляду справи встановлено, що подання Служби безпеки України від 15.08.2014 № 8/1/2-12620 містить, зокрема, такі обов'язкові дані: 1) назва і реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності ПАТ «Вітаміни» (код ЄДРПОУ 480968, Черкаська область, м. Умань, вул. Ленінської Іскри буд. 31); 2) відомості про зміст порушення: статті 257, 266 Митного кодексу України та стаття 17 закону України «Про лікарські засоби»; 3) вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності; 4) назва і реквізити контрагентів: ЗАО «Современние химические технологи» (Российская Федерация, г. Нижний Новгород, Московское шоссе, д. 83-Б); - інша доцільна інформація: ПАТ «Вітаміни» здійснювало імпорт фармацевтичної субстанції на суму 7 085 000,00 рублів за ліцензією, у додатку до якої полівінілбутиловий ефір відсутній як препарат дозволений до ввезення.

Суд приймає до уваги той факт, що чинне законодавство не наділяє Міністерство економічного розвитку і торгівлі України повноваженнями щодо самостійного встановлення порушень законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, останнє лише повноважне щодо прийняття рішень про застосування спеціальної санкції на підставі інформації (подання) ініціатора - органу, яким безпосередньо ці порушення встановлені.

Таким чином, отримавши подання Служби безпеки України встановленої форми у відповідача не було підстав для його не розгляду чи відхилення.

Крім того, матеріали справи свідчать, що відповідачем на підставі подання Служби безпеки України від 21.11.2014 № 8/1/2-17198, наказом від 30.12.2014 № 1496 скасована дія спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, застосованої до позивача. Наказ Мінекономрозвитку від 23.09.23014 № 1135 у частині застосування спеціальної санкції до ПАТ «ВІТАМІНИ» визнано таким, що втратив чинність.

Як вбачається зі змісту пункту 10.2 Постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2014 № 7 «Про судове рішення у адміністративній справі» визнання акта суб'єкта владних повноважень протиправним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Водночас, суд вважає за доцільне зазначити, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як випливає зі змісту статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З наведених процесуальних норм Закону випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право.

В контексті наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства України підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушеного права чи законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливості реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов'язку.

З системного аналізу наведених приписів чинного адміністративного процесуального законодавства слідує, що задоволенню підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, а отже, в розумінні КАС України, порушення прав повинно передувати їх захисту, оскільки судовий захист передбачає наявність встановленого судом в ході розгляду справи факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку проте, що позов в частині визнання протиправним Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1135 від 23.09.2014 року в частині застосування спеціальної санкції до Публічного акціонерного товариства «Вітаміни», задоволенню не підлягає.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо визнання протиправною бездіяльності Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо порушення строків розгляду клопотання про скасування спеціальної санкції, суд виходив із наступного.

Під бездіяльністю розцінюється певна форма поведінки особи, яка полягає у невиконанні нею дій, які вона повинна була і могла вчинити в силу покладених на неї посадових обов'язків і згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 4.14 Положення суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України матеріали, що підтверджують вжиті ними заходи до приведення зовнішньоекономічної та пов'язаної з нею господарської діяльності у відповідність до норм чинного законодавства, та виходити до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасового зупинення) дії санкцій.

Загальний термін розгляду вказаних клопотань та надання відповіді суб'єктові зовнішньоекономічної діяльності про прийняте Міністерством економічного розвитку і торгівлі У країни рішення не повинен перевищувати тридцять календарних днів.

Листом від 09.10.2014 № 1023/01, який було зареєстровано в Мінекономрозвитку 13.10.2014, що підтверджується відбитком вхідного реєстраційного штампу Міністерства, ПАТ «ВІТАМІНИ» звернулось до відповідача з клопотанням про скасування дії спеціальної санкції або її тимчасового зупинення.

Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 37 Закону з метою уточнення інформації центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики може звертатися до державних органів, що здійснюють контроль у сфері зовнішньоекономічної діяльності, валютний контроль, та агентів валютного контролю із запитами про одержання додаткових матеріалів (інформації) щодо діяльності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, які звернулися до нього з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкції.

Матеріалами справи підтверджено, що з урахуванням наведених вище норм, відповідач листом від 23.10.2014 № 4122-11/36894-05, у межах встановленого строку, звернувся до ініціатора застосування спеціальної санкції до позивача - Служби безпеки України з приводу розгляду порушеного питання, про що листом від 23.10.2014 № 4122-12/36895-07 повідомлено ПАТ «ВІТАМІНИ».

Листом від 21.11.2014 № 8/1/2-17198 (зареєстровано в Міністерстві 27.11.2014) Служба безпеки України повідомила про те, що ПАТ «ВІТАМІНИ» вжито практичних заходів, які гарантують виконання Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» та пов'язаного з ним законів, а отже спеціальна санкція, застосована до даного суб'єкта господарювання може бути скасована.

В подальшому, відповідачем на підставі даної інформації Служби безпеки України, наказом від 30.12.2014 № 1496 скасовано дію спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, застосованої до позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність бездіяльності відповідача при розгляді клопотання «ВІТАМІНИ» про скасування дії спеціальної санкції або її тимчасового зупинення, а отже позов і в цій частині є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Водночас, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для відшкодування шкоди (збитків) у сумі 7 590 959, 53 грн., оскільки у межах даного спору підтверджено, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.А. Качур

Судді В.М. Данилишин

В.І. Келеберда