Рішення № 55927929, 16.02.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №477/990/15-ц 16.02.2016 16.02.2016 16.02.2016

Провадження №22-ц/784/332/16

Головуючий у 1 інстанції: Козаченко Р.В.

Категорія: 23 Суддя-доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1

Рішення

Іменем України

16 лютого 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів Довжук Т.С., Коломієць В.В.,

із секретарем судового засідання - Гавор В.Б.,

за участю:

-представника позивача ТОВ «Млас» - ОСОБА_2,

-відповідачів ОСОБА_3, та його і ОСОБА_4 представника - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 11 грудня 2015 року у справі за

позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Млас» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, реєстраційної служби Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області про визнання договору недійсним, витребування земельної ділянки та зобовязання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а :

У травні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Млас» (далі ТОВ «Млас») звернулося з позовом до ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки.

В обгрунтування позову посилалось на те, що у їх законному користуванні знаходилась земельна ділянка сільськогосподарського призначення, площею 6,18 га, належна на праві власності ОСОБА_6, з яким 24 липня 2009 року укладено договір оренди строком на 10 років, зареєстрований 18 серпня 2009 року в Миколаївській регіональній філії Держземкадастру.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 29 квітня 2014 року, у справі за позовом ОСОБА_6 до ТОВ «Млас», цей договір був розірваний з підстав систематичної несплати орендної плати.

Ухвалою того ж суду від 2 квітня 2015 року за заявою ТОВ «Млас» вказане заочне рішення скасовано та ухвалою суду від 3 квітня 2015 року провадження у справі закрите, у звязку з відмовою ОСОБА_6 від позову.

Однак, в період між набранням заочним рішенням законної сили та до скасування його судом, зокрема, 11 грудня 2014 року було припинено державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ «Млас» на підставі набрання заочним рішенням суду законної сили.

Натомість 18 лютого 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений договір про право користування цією ж земельною ділянкою (договір емфітевзису) строком на 100 років, зареєстрований 26 лютого 2015 року реєстраційною службою Жовтневого районного Управління юстиції Миколаївської області за № 8938444.

Неодноразово уточнюючи та доповнюючи позовні вимоги та посилаючись на викладені обставини, порушення своїх прав орендаря, порушення вимог закону та публічного порядку при укладенні відповідачами договору емфітевзису, ТОВ «Млас» остаточно просило встановити нікчемність та визнати недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), укладений 18 лютого 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, витребувати у ОСОБА_3 та передати ТОВ «Млас» земельну ділянку, а також зобов'язати реєстраційну службу вчинити дії щодо припинення реєстрації договору емфітевзису та відновити реєстрацію договору оренди від 24 липня 2009 року.

Заперечуючи проти позову, відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 посилались на безпідставність позову ТОВ «Млас» та відповідність вимогам закону укладеного між ними 18 лютого 2015 року договору емфітевзису, який зареєстрований та є чинним.

Ухвалами Жовтневого районного суду Миколаївської області від 5 та 13 листопада 2015 року, в порядку задоволення клопотання представника ТОВ «Млас», до участі у справі в якості співвідповідачів залучені ОСОБА_4 та реєстраційна служба Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 11 грудня 2015 року позовні вимоги ТОВ «Млас» задоволено. Визнано недійсним договір емфітевзису, укладений 18 лютого 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на право користування земельною ділянкою, площею 6,18 га, належною ОСОБА_4

Вказана земельна ділянка витребувана у ОСОБА_3 та передана ТОВ «Млас» для її подальшого використання відповідно до укладеного договору оренди від 24 липня 2009 року з ОСОБА_4

Зобов'язано реєстраційну службу Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області скасувати державну реєстрацію права користуванняспірною земельною ділянкою за договором від 18 лютого 2015 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а також скасувати припинення попереднього договору оренди з ТОВ «Млас», відновивши його державну реєстрацію.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив його скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Млас», суд першої інстанції виходив з того, що його речове право на користування та володіння земельною ділянкою на підставі договору оренди порушено внаслідок укладення власником цієї ж земельної ділянки угоди на користування нею з іншою особою. Тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України, визнав недійсним договір емфітевзису, укладений власником земельної ділянки з іншою особою в період дії договору оренди з позивачем з підстав порушення вимог Закону України «Про оренду землі».

Крім того, застосовуючи правовий механізм, передбачений ст. ст. 387, 388 ЦК України, витребував із користування ОСОБА_3 спірну земельну ділянку та передав її у користування ТОВ «Млас», зобовязавши реєстраційну службу вчинити відповідні дії щодо скасування та відновлення реєстрації речових прав на нерухоме майно відповідно до вимог ст. ст. ст. 19, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Колегія суддів не погоджується лише з висновком суду першої інстанції про застосування такого правового механізму захисту порушеного права як визнання недійсним договору емфітевзису, оскільки вважає належним способом захисту застосування правового механізму, передбаченого ст. ст. 387, 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України та ч. 1 ст. 15 ЦК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, тому у цій справі підлягало встановленню чи дійсно порушено право орендаря, в чому саме полягає порушення законних прав орендаря та в який спосіб воно підлягає поновленню.

Згідно із ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, зокрема, у звязку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Згідно із ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог ст. 216 ЦК України правовим наслідком недійсності такого договору є реституція, який може бути застосовано до відносин зобовязального характеру, за умови якщо спір виник між сторонами недійсного правочину (договору).

Витребування майна шляхом віндикації (ст. ст. 387, 388 ЦК) застосовується до відносин речово-правового характеру.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи , яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). Власник майна має право витребувати це майно від набувача лише у разі , якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом ст. ст. 19, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та розяснень, що містяться у ч. 5 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», рішення суду про задоволення позову про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння є підставою для скасування попередньої реєстрації та внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

При цьому, згідно із ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності, виданого 25 січня 2002 року виконкомом Грейгівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, належить на праві приватної власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,18 га, яка розташована на території Грейгівської сільської ради Жовтневого району (а.с. 10).

24 липня 2009 року ОСОБА_4 уклав договір оренди із ТОВ «Млас», згідно із яким передав вказану земельну ділянку в оренду ТОВ «Млас» строком на 10 років. Вказаний договір зареєстрований 18 серпня 2009 року в Миколаївській регіональній філії Держземкадастру за № 040901503663 (а.с. 6-8).

Заочним рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 29 квітня 2014 року, у справі (№ 477/3600/13-ц) задоволено позов ОСОБА_6 до ТОВ «Млас» та достроково розірвано зазначений договір оренди з підстав систематичної несплати орендної плати (а.с. 13-14, 48-49, 67-77).

Ухвалою того ж суду від 2 квітня 2015 року за заявою ТОВ «Млас» вказане заочне рішення скасовано та ухвалою суду від 3 квітня 2015 року провадження у справі закрите, у звязку з відмовою ОСОБА_6 від позову.

Однак, в період між набранням заочним рішенням законної сили та до скасування його судом, зокрема, 11 грудня 2014 року (за заявою представника власника земельної ділянки) було припинено державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ «Млас» на підставі заочного рішення суду, яке набрало законної сили (а.с. 6).

18 лютого 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений договір про право користування цією ж земельною ділянкою (договір емфітевзису) строком на 100 років, зареєстрований 26 лютого 2015 року в реєстраційній службі Жовтневого районного Управління юстиції Миколаївської області за № 8938444 (а.с. 5, 116-124).

Отже, скасування судового рішення на підставі якого було достроково припинено право оренди ТОВ «Млас» свідчить про те, що на момент укладення 18 лютого 2015 року договору емфітевзису між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 земельна ділянка не була вільна, оскільки перебувала у законному користуванні ТОВ «Млас», а тому не могла бути передана у користування або володіння іншій особі (тобто скасування існуючого обтяження ТОВ «Млас» на цю земельну ділянку підлягало поновленню).

Поняття договору оренди землі визначено у ст. 13 Закону України «Про оренду землі», де зазначено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобовязаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець не має права вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Статтею 27 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Зокрема, орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування.

Виходячи з того, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 ЦК України, та з урахуванням того, що спірне майно вибуло із володіння особи, якій власник за договором передав це майно, не з волі такого володільця, а з інших підстав, тому відповідно до вимог ст. ст. 387 ЦК та п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України у взаємозвязку із ст. 152 ЗК України (п. «д» ч. 3 ст. 152 ЗК) та ст. 27 Закону України «Про оренду землі», такий землекористувач має право на витребування земельної ділянки з будь-якого незаконного володіння або користування.

Як розяснено у п. 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, повязаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини.

У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, повязані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами ст. ст. 387, 388 ЦК України.

Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами ст. ст. 387, 388 ЦК.

За такого, висновок суду першої інстанції про порушення прав ТОВ «Млас» як законного землекористувача є вірним, а віндикація як спосіб захисту порушеного права, обраний позивачем та застосований судом, відповідає обставинам справи та вимогам ст. ст. 387, 388 ЦК України.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постанові № 6- 348цс/15 від 10 червня 2015 року, яка відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для застосування.

Посилання ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на те, що суд безпідставно не прийняв до сумісного розгляду його зустрічну позовну заяву до ТОВ «Млас» про визнання недійсним договору оренди, безпідставні.

Так, із матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що 2 липня 2015 року ОСОБА_4 звернувся із позовною заявою до ТОВ «Млас» про визнання недійсним договору оренди, укладеного між ними 24 липня 2009 року. Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 20 серпня 2015 року, яка набрала законної сили 26 серпня 2015 року, його позовна заява залишена без розгляду на підставі його ж заяви (а.с. 78).

Інші посилання в апеляційній скарзі та цитування вимог закону не спростовують правильності інших висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у рішенні суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного та на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню лише в частині визнання недійсним договору емфітевзису, укладеного 18 лютого 2015 року, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, у звязку із тим, що такий спосіб захисту, обраний позивачем, є неналежним.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 11 грудня 2015 року скасувати в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою (емфітевзису), укладеного 18 лютого 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, зареєстрованого та ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Млас» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою (емфітевзису), укладеного 18 лютого 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, зареєстрованого реєстраційною службою Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області 26 лютого 2015 року.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: