Рішення № 55926731, 19.02.2016, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10589/15-ц

Провадження № 2/344/1406/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2016 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої судді: Домбровської Г.В.

при секретарі c/з ОСОБА_1,

за участю представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 (надалі «Позивач») звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_3 (надалі «Відповідач») про стягнення з ОСОБА_3 на його користь відшкодування завданої матеріальної шкоди у розмірі 22750,00 грн., та моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Додатково представник Позивача зазначила про те, що внаслідок скоєного Відповідачем ДТП, вина якого підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, належний Позивачу автомобіль отримав ряд механічних пошкоджень, які, згідно Звіту про оцінку вартості матеріального збитку було оцінено експертом у 22 750,00 грн.

Крім того, як зазначила представник Позивача, в результаті скоєного ДТП Позивач зазнав моральних страждань, які оцінює у 5000,00 грн.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, та просили відмовити в їх задоволенні з підстав недоведеності.

Зокрема, як зазначив представник Відповідача, вину ОСОБА_3 у вчиненні ДТП за участі ОСОБА_5 не встановлено в судовому порядку, а тому відсутні правові підстави для стягнення з Відповідача на користь Позивача коштів.

Крім того, представник Відповідача в судовому засіданні покликався на те, що автомобіль ОСОБА_5 було пошкоджено внаслідок ДТП у звязку з порушенням Правил дорожнього руху України самим Позивачем, який, зокрема, не обрав передбаченої правилами дорожнього руху України дистанції між автомобілями, в результаті чого і спричинив ДТП.

Заслухавши пояснення представника Позивача, Відповідача, його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХХ 019368 від 10 червня 2014 року автомобіль марки Audi, модель А4, легковий седан-В, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, перебуває у власності ОСОБА_5.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 червня 2015 року у справі № 344/6961/15-п, яка набрала законної сили 09 вересня 2015 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адмінправопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України та накладено стягнення у вигляді штрафу у дохід держави в розмірі 20 (двадцять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 червня 2015 року у справі № 344/6961/15-п внесено виправлення в описову частину постанови суду від 02.06.2015 року по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, за ст.124 КУпАП, зазначивши, що «10 травня 2015 року о 19.50 годині ОСОБА_3 керуючи автомобілем НОМЕР_2 в м. Івано-Франківську по вул. Незалежності, 40 не вибрав безпечної швидкості, не впорався з керуванням та допустив зіткнення з автобусом Богдан д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_6, після чого допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_5 внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, тим самим вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП України».

Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 серпня 2015 року скасовано постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 червня 2015 року (про внесення виправлень в описовій частині постанови судді від 02.06.2015 року).

Як зазначено у вищевказаній постанові суду апеляційної інстанції, «у зв'язку з тим, що дане зіткнення автомобіля марки «ВАЗ 21093» під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки «Ауді А4» під керуванням ОСОБА_5 не було предметом розгляду в суді першої інстанції, тому винесення постанови від 30.06.2015 року про внесення виправлення в описову частину постанови від 02.06.2015 року є незаконним».

Відповідно до частини 4 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України (надалі «ЦПК України») вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Так, як встановлено судом під час розгляду справи про адміністративне правопорушення № 344/6961/15-п, 10 травня 2015 року о 19.50 годині ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_2 в м. Івано-Франківську по вул. Незалежності, 40 не вибрав безпечної швидкості, не впорався з керуванням та допустив зіткнення з автобусом Богдан д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_7, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, тим самим вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП України.

При цьому, як випливає зі змісту Протоколу про адміністративне правопорушення від 10 травня 2015 року серії АП1 № 522784 (а.с. 55), 10 травня 2015 року о 19:50 годині ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_2 в м. Івано-Франківську по вул. Незалежності, 40 не вибрав безпечної швидкості, не впорався з керуванням та допустив зіткнення з автобусом Богдан д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_7, після чого допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_5 під керуванням гр. ОСОБА_5, внаслідок чого автомобілі зазнали механічних пошкоджень.

Статтею 22 Цивільного кодексу України (надалі «ЦК України») передбачено, що особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.

Відповідно до частини 3 статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно Звіту № 15/01/06 про визначення вартості матеріального збитку від 02 червня 2015 року, складеного субєктом оціночної діяльності ОСОБА_8 (а.с. 12-27) вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу марки AUDI модель А4, легковий седан-В, що належить ОСОБА_5, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, станом на 02.06.2015 року складає 17 837,80 грн. без ПДВ.

Згідно з Актом виконаних робіт від 29 червня 2015 року (а.с. 28) загальна вартість робіт по ремонту автомобіля марки AUDI модель А4, легковий седан-В, що належить ОСОБА_5, становить 22 750,00 грн.

Як підтверджується наявним в матеріалах справи Рахунком № 279 від 20 червня 2015 року (а.с. 29), ОСОБА_5 сплатив за ремонтні роботи суму 22 750,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_5, як власник автомобіля марки AUDI модель А4, легковий седан-В, д.н.з. НОМЕР_1, якому було завдано майнової шкоди, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування даної шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено статтею 1166 ЦК України.

Так, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з частиною 5 статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (частина 1 статті 1188 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обовязок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини…Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобовязана відшкодувати шкоду.

Як зазначено пункті 6 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобовязана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2. Правил дорожнього руху України).

Враховуючи положення вищенаведених норм права, а також зважаючи на обставини спірних правовідносин, Суд приходить до висновку про те, що в даній цивільній справі Позивачем не доведено право на відшкодування матеріальної шкоди Відповідачем, оскільки не надано доказів, що підтверджують наявність вини ОСОБА_3 у завданні шкоди автомобілю Позивача.

Так, як випливає зі змісту Постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 червня 2015 року у справі № 344/6961/15-п, яка набрала законної сили 09 вересня 2015 року, ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, зокрема, за вчинення ДТП 10 травня 2015 року о 19:50 за участю автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 та автобуса Богдан д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_7

Суд звертає увагу на те, що в рамках вищевказаної справи про адміністративне правопорушення № 344/6961/15-п судом не розглядалося питання про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення ДТП за участю автомобіля марки «Ауді А4» під керуванням ОСОБА_5, і ОСОБА_3 не було визнано винним за вчинення ДТП за участю автомобіля Позивача.

Вищевказане також безпосередньо випливає зі змісту Постанови Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 серпня 2015 року, в якій суд апеляційної інстанції зазначив про те, що дане зіткнення автомобіля марки «ВАЗ 21093» під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки «Ауді А4» під керуванням ОСОБА_5 не було предметом розгляду в суді першої інстанції, тому винесення постанови від 30.06.2015 року про внесення виправлення в описову частину постанови від 02.06.2015 року є незаконним.

Відтак, станом на час розгляду даної цивільної справи вину ОСОБА_3 не встановлено в судовому порядку рішенням суду.

При цьому Суд вважає необґрунтованими посилання представника Позивача на той факт, що вина ОСОБА_3 у завданні шкоди автомобілю Позивача підтверджується змістом Протоколу про адміністративне правопорушення від 10 травня 2015 року серії АП1 № 522784, письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 10 травня 2015 року, письмовими поясненнями ОСОБА_6 від 10 травня 2015 року, письмовими поясненнями ОСОБА_5 від 10 травня 2015 року, план-схемою ДТП та фотокартками пошкодженого автомобіля Позивача, оскільки зі змісту даних доказів не вбачається вини ОСОБА_3 у ДТП за участю його автомобіля та автомобіля Позивача.

Зокрема, як випливає зі змісту план-схеми ДТП та пояснень учасників ДТП, після зіткнення з автобусом Богдан д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_7, автомобіль ОСОБА_3 «ВАЗ 21093» відкинуло на смугу зустрічного руху, після чого автомобіль Відповідача зупинився.

При цьому, сукупність наданих суду доказів свідчить про те, що ОСОБА_5, керуючи автомобілем «Ауді А4», та рухаючись позаду автомобіля «ВАЗ 21093» Відповідача, не обрав безпечної швидкості руху, безпечної дистанції між автомобілями (відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру) та не застосував аварійного гальмування (оскільки сліди аварійного гальмування на план-схемі ДТП відсутні), а тому і допустив зіткнення із стоячим на зустрічній смузі автомобілем Відповідача.

Відповідно до частини 1, 2, 3 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 4 статті 60 ЦПК України).

Враховуючи вищезазначене, Суд дійшов висновку про те, що в даній цивільній справі Позивачем не доведено вини Відповідача у завданні шкоди його автомобілю, а, відтак, і наявності підстав для її відшкодування Відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; а згідно з частинами 1 та 3 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Проаналізувавши доводи сторін, вимоги чинного законодавства України, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, Суд дійшов висновку про те, позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 22, 386, 1166, 1187, 1192, 1193 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 60, 61 ЦПК України, керуючись ст. ст. 60, 61, 213-216 ЦПК України, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Домбровська Г.В.