Рішення № 55926214, 11.02.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №279/9050/15-ц Головуючий у 1-й інст. Остапенко Н. М.

Категорія 27 Доповідач Талько О. Б.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої судді Талько О.Б.,

суддів: Косигіної Л.М., Шевчук А.М.,

за участю секретаря Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 1 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк» про визнання дій неправомірними, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 6 січня 2015 року між ним та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу №002-05248-060115 «Лояльний», відповідно до якого він розмістив у банку вклад на суму 10000 дол. США, зі сплатою 5,5% річних, строком по 5 лютого 2015 року.

Окрім того, 8 січня 2015 року він уклав з відповідачем договір банківського вкладу №002-05248-080115 «Лояльний», за яким передав банку кошти в розмірі 10000 дол. США, строком по 7 лютого 2015 року.

Умовами вказаних договорів передбачено, що у разі, якщо вкладник не вимагає повернення коштів шляхом написання письмової заяви до закінчення строку, дія цих договорів вважається продовженою за згодою вкладника на той же самий строк на тих же умовах. У разі, якщо вкладник не витребує суму вкладів в день закінчення строку, автоматично встановленого при продовженні дії цих договорів, дія договорів продовжується на той самий строк на тих самих умовах.

Позивач зазначає, що, скориставшись наданим йому правом, надав згоду на продовження дії договорів, строк яких закінчився, відповідно, 5 квітня 2015 року та 8 квітня 2015 року.

30 квітня 2015 року він звертався до відповідача із заявами щодо повернення суми вкладів та сплати відсотків, проте банк відмовився виконувати умови договорів.

З огляду на вищезазначене, ОСОБА_1 просив визнати дії ПАТ «Дельта Банк» неправомірними, стягнути з відповідача кошти в сумі 20127,80 дол. США, що є еквівалентним 440798 грн. 82 коп., в тому числі вклади та відсотки за користування депозитними коштами.

Окрім того, позивач, посилаючись на п.6 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», просив стягнути з ПАТ «Дельта Банк» пеню в розмірі 603,86 дол. США, що становить 13223 грн. 88 коп.

Також ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача 20000 грн. в рахунок відшкодування спричиненої йому моральної шкоди.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 1 грудня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами в сумі 440798 грн. 82 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат між сторонами.

В апеляційній скарзі ПАТ ОСОБА_2», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Зокрема, зазначає, що з 3 березня 2015 року у ПАТ «Дельта Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію. Отже, на позивача, який має статус кредитора, поширюються обмеження, встановлені п.1 ч.5 ст. 36 Закону України « Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме, під час дії тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Окрім того, 16 жовтня 2015 року позивачеві було здійснено виплату коштів за спірними договорами в сумі 200000 грн.

В судовому засіданні представник ПАТ «Дельта Банк» підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які зявились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

При вирішенні даного спору суд першої інстанції виходив з того, що в силу положень ч.1 ст. 1058 ЦК України банк зобовязаний повернути позивачеві вклад та сплатити відсотки.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком.

В судовому засіданні встановлено, що 6 січня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» укладений договір банківського вкладу (депозиту) №002-05248-060115 «Лояльний», відповідно до якого позивач розмістив у банку вклад на суму 10000 дол. США, зі сплатою 5,5% річних, строком по 5 лютого 2015 року.

Окрім того, 8 січня 2015 року сторони уклали договір банківського вкладу (депозиту) №002-05248-080115 «Лояльний», за умовами якого ОСОБА_1 передав банку кошти в розмірі 10000 дол. США, зі сплатою 5,5 % річних, строком по 7 лютого 2015 року.

Вказаними договорами передбачено, що у разі, якщо вкладник не вимагає повернення коштів шляхом написання письмової заяви до закінчення строку, дія цих договорів вважається продовженою за згодою вкладника на той же самий строк на тих же умовах. У разі, якщо вкладник не витребує суму вкладів в день закінчення строку, автоматично встановленого при продовженні дії цих договорів, дія цих договорів кожен наступний раз вважається продовженою за згодою вкладника на той самий строк на тих самих умовах.

Матеріали справи свідчать, що дію спірних договорів було продовжено за згодою позивача, відповідно, до 5 квітня 2015 року та 8 квітня 2015 року.

30 квітня 2015 року ОСОБА_1 звертався до банку із письмовою заявою про виплату коштів за договорами банківського вкладу.

На підставі постанови Правління НБУ від 2 березня 2015 року за №150 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 2 березня 2015 року прийнято рішення про запровадження з 3 березня 2015 року у ПАТ «Дельта Банк» тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В судовому засіданні також встановлено, що 16 жовтня 2015 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб позивачеві сплачено 200000 грн. заборгованості за даними угодами ( а.с.94).

Частиною 1 статті 1058 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу ( депозиту) одна сторона ( банк), що прийняла від другої сторони ( вкладника) або для неї грошову суму ( вклад), що надійшла, зобовязується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з п.16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, у спорах, повязаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/ або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобовязань перед кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону передбачено наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Відповідно до п.1,2 ч.5 даної норми під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Обмеження, встановлене пунктом 1 частини 5 цієї статті, не поширюється на зобовязання банку щодо: виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунка вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим НБУ до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті ( ч.6 ст. 36 Закону).

За правилами ч.2 ст. 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

При вирішенні спору суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що з 3 березня 2015 року Фонд запровадив тимчасову адміністрацію та розпочав процедуру виведення ПАТ « Дельта Банк» з ринку.

Отже, на час ухвалення рішення у ПАТ «Дельта Банк» вже було введено тимчасову адміністрацію, що, в свою чергу, позбавляє можливості стягувати кошти у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 січня 2016 року ( справа №6-2001 цс15).

З огляду на вищезазначене, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового,- про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 209,303,307,309,313,314,316,319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» задовольнити.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 1 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча Судді