Ухвала суду № 55926047, 18.02.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №279/9196/15-ц Головуючий у 1-й інст. Ольшевська Н. В.

Категорія 5 Доповідач Широкова Л. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Широкової Л.В.,

суддів Борисюка Р.М., Матюшенка І.В.,

при секретарі судового

засідання ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 грудня 2015 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Відділу Державної виконавчої служби Коростенського міськрайонного управління юстиції Житомирської області (далі ВДВС Коростенського МРУЮ) про визнання права власності на автомобіль та звільнення майна з-під арешту,

в с т а н о в и л а :

У червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідачів про визнання права власності на автомобіль та звільнення його з-під арешту. Позов мотивував тим, що в 2012 році між ним та ОСОБА_3 у присутності свідків був укладений усний договір купівлі-продажу автомобіля марки «Форд Транзит» державний номер НОМЕР_1. Вони домовилися, що ОСОБА_4 оформить генеральне доручення з відповідачем, останній передоручить всі повноваження йому. Згодом він дізнався, що на спірний автомобіль накладено арешт, чим порушено його права власника.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 грудня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним зясуванням судом обставин, що мають значення для справи. Надавши суду належні докази, позивач вважає, що він набув право власності на спірний автомобіль.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не набув права власності на спірний автомобіль, оскільки договір купівлі-продажу даного транспортного засобу не укладався, видача довіреності на право володіння, користування та розпорядження автомобілем не свідчить про укладення договору купівлі-продажу.

Такий висновок є правильним та узгоджується з вимогами чинного закону.

Так, загальний порядок укладення договорів будь-якими учасниками цивільних відносин визначено главою 53 ЦК України.

До принципово важливих складових цієї процедури відносяться зміст та форма договору, спосіб, місце укладення.

Правове регулювання відносин, повязаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Згідно з Порядком здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200, оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих відповідно у територіальному органі з надання сервісних послуг МВС і Держсільгоспінспекції бланків біржових угод.

Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС.

У разі продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, філією субєкта господарювання або уповноваженим дилером, крім акта приймання-передачі підприємства-виробника, покупцеві видається акт приймання-передачі, що укладається між субєктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером.

Під час продажу транспортних засобів, що перебувають (перебували) на обліку в уповноваженому органі МВС або Держсільгоспінспекції, покупцеві територіальним органом з надання сервісних послуг МВС видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) або Держсільгоспінспекцією - свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про зняття машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів) з обліку чи акт технічного стану.

У разі зняття з обліку транспортного засобу покупцеві видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі.

Відтак, продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Сутність та правова природа загальноцивільного представництва регулюються положеннями глави 17 ЦК України.

Відповідно до частини третьої статті 244 ЦК Українидовіреністьце письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Представництвом єправовідношення, в якому одна сторона (представник) зобовязанаабо має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє(частина перша статті 237 ЦК України).

Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.

Договір купівлі-продажу це угода, за якоюпродавець (одна сторона)зобовязуєтьсяпередати майно у власність покупцеві(другій стороні), а покупець зобовязується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму(стаття 655 ЦК України).

Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що видача довіреності наволодіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажуцього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до законудоговоромта не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.

Разом з тим, позов про визнання права власності є спеціальним або допоміжним речово-правовим засобом захисту права власності.

Цивільне законодавство визначає особливості реалізації правомочності власника.

За правилами ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути предявлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Позивачем у позові про визнання права власності є власник особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через предявлення позову).

Отже, ураховуючи, що відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний механізм, з яким закон повязує виникнення в особи субєктивного права власності на певні обєкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний обєкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст. 392 ЦК України.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 автомобіль марки «Форд Транзит» державний номер НОМЕР_1. На виконання цієї усної домовленості останній передав ОСОБА_3 3000 доларів США, що підтверджується розпискою (а.с.8).

Крім того, 27 червня 2012 року ОСОБА_3 видав ОСОБА_4 та ОСОБА_5 нотаріально посвідчену довіреність на право керування та управління належним йому автомобілем марки «Форд Транзит» державний номер НОМЕР_1, 1997 року випуску, строком на десять років з правом передоручення повноважень і виїзду за кордон (а. с. 10).

24 вересня 2013 року ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_6 та ОСОБА_2 вчиняти юридично значимі дії та укладати від його імені правочини щодо розпорядження і експлуатації на свій розсуд (а. с. 11).

Із матеріалів справи вбачається, що на виконанні у ВДВС Коростенського МРУЮперебуває зведене виконавче провадження № 44962056 по виконанню виконавчих документів на суму 2275274,56 грн., де боржником єОСОБА_3та по якому накладено арешт на спірний автомобіль.

Відтак, установивши, щодоговір купівлі-продажу спірного автомобіля не укладався, цей автомобіль не знятий з облікув уповноваженому органі МВС та зареєстрований за ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2про визнання права власності на автомобіль на підставі статті392 ЦК України.

Доводи ОСОБА_2 про те, що факт передачі йому у власність спірного автомобіля можуть підтвердити свідки та те, що він за власні кошти придбав деталі до нього на висновки суду не впливають.

За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення, яке переглядається.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: